Тетяна Дядченко у місцевій політиці ось уже 10 років. За цей час вона тричі була депутаткою Мереф’янської міськради і тричі її обирали секретарем.
Про Мерефу кажуть, що тут керують жінки. Це тому, що з 15 тисяч мешканок щонайменше 4 тисячі долучені до роботи Жіночої ради – консультативно-дорадчого органу при міській раді. А в депутатському корпусі нині 14 жінок (із 34).
«П’ятеро депутаток – директорки шкіл, а всі інші – підприємиці, представниці ОСББ, громадські активістки. Тобто ті люди, які вміють згуртувати та донести інформацію. Я можу запевнити, що жінки в нас набагато активніші за чоловіків», – розповіла Тетяна Дядченко.
Чому депутатки майже не пропускають сесійні засідання, як громаді стало в пригоді гендерно орієнтоване бюджетування, навіщо в Мерефі створили Жіночу раду і чому важливо відкинути сумніви й балотуватися – про це ми говорили з пані Тетяною.
Як ви прийшли у політику?
Це сталося наприкінці 2010 року. Я працювала у дошкільному закладі (маю спеціальність «дошкільна освіта» і фахову освіту вчителя біології, а вже працюючи в місцевому самоврядуванні, здобула ступінь магістра державного управління). На той момент я доросла до стелі своїх професійних можливостей. Була вихователем-методистом вищої категорії, отримала педагогічне звання. Можна було тільки підтримувати рівень, про розвиток не йшлося. По великому рахунку, мені вже було нецікаво в цій сфері діяльності. А тут випала така нагода – попрацювати на громаду.
Були вибори і наш майбутній міський голова запросив мене попрацювати в його штабі. Плюс я тоді сама вирішила вперше балотуватися до міської ради. Це рішення певною мірою не підтримала моя родина, тому що вони розуміли, що якщо я за щось берусь, то роблю це з повною віддачею, інколи навіть не на користь своїй родині. І це дійсно так було, адже потрібно було вивчати сутність місцевого самоврядування, дивитися, як усе працює, як згуртувати депутатів, як організувати роботу постійних комісій…
Що для вас виявилося найскладнішим на посаді секретаря?
Справа в тому, що попередня колежанка, яка цю посаду обіймала, залишилася працювати в раді, але жодним чином не поділилася досвідом своєї роботи. Навіть комп’ютер, на якому були всі дані, виявився зламаним. Тож довелося починати працювати з нуля. Я доходила до всього сама. Не те що це було дуже важко… Але потребувало багато часу.
Тяжко було в роботі з депутатами. Коли ти розумієш, що хочеш його чомусь навчити, а він не виявляє бажання… І це найскладніше – змусити когось щось прочитати чи вивчити.
З іншого боку, було дуже цікаво вчитися тому, з чим до цього не стикалася у своєму житті, пізнавати щось нове, моніторити якісь сайти, дивитися на досвід своїх колег, шукати…
Що найбільше мотивувало?
Мабуть, можливість брати участь у різних проектах і навчаннях. Це просто вершина задоволення роботою! Я відразу побачила, як цікаво писати проекти рішень та організовувати роботу ради. Однак для себе знайшла безліч мотивувальних моментів, які потім вилилися саме в участі в різних проектах. Якщо до цього в нас ніхто не знав, хто такі грантодавці чи як написати проект, то, смію думати, мені вдалося це започаткувати.
Я заповнювала аплікаційну форму для першого великого проекту Європейського союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». І ми виграли й залучили кошти. Далі співпрацювали з Асоціацією міст України та Асоціацією малих міст. Побачили, що є багато дуже цікавих проектів не лише для розвитку громад, а й для саморозвитку. Це спонукало брати участь у різноманітних заходах. У нас нема такого, що як міський голова кудись їздить, то їде сам і не ділиться своїми знаннями з іншими, бо це нібито може бути сприйняте як вирощування конкурентів. Навпаки, ми зацікавлені, щоб усі були кваліфікованими спеціалістами, кожен у своїй галузі. Багато депутатів проходять різноманітні навчання. Я, приміром, була учасницею двох Шкіл місцевого самоврядування DESPRO, маю дипломи. Закінчила Академію лідерства для місцевого самоврядування.
Тож зараз у міській раді потужно працює цілий відділ міжнародних відносин та проектно-інвестиційної діяльності, і ми беремо участь у великій кількості проектів. А ще багато людей із регіонів приїздять до нас і навчаються. Цей досвід спілкування і співпраці між громадами дуже цікавий.
Також ваша громада долучилася до програми DOBRE…
Так, тут нас найбільше цікавить складова гендерно орієнтованого бюджетування, яку в рамках DOBRE реалізовує Національний демократичний інститут. Ми провели ґрунтовний аналіз і зрозуміли, що у своїй громаді не дуже активно використовуємо бібліотечні приміщення. Тому розробили Програму реформування та розвитку системи надання послуг бібліотечними закладами на 2019 – 2021 роки, згідно з якою тепер приміщення бібліотеки у нас і для «Університету третього віку», і для засідань Жіночої ради. Також там проводяться тематичні вечори.
Зараз працюємо над створенням у бібліотеці молодіжного простору, запроваджуємо послугу «Бібліоняня» – у нас не вистачає місць у дитячих садочках, паралельно на території громади діють декілька дитячих клубів, але ж завжди є такі моменти, коли молодій мамі потрібно потрапити в перукарню чи в магазин, а дітей нікуди діти. Тож при бібліотеці надаватиметься послуга, якою якраз можна скористатися – віддати дитину на годину-дві, щоб із нею позаймалися, провели якісь зайняття, почитали книжечку, поки мама вирішуватиме свої питання.
Власне співпраця в рамках DOBRE стала поштовхом до того, що вкінці минулого року ми переглянули абсолютно всі свої цільові програми, зробивши їх гендерно чутливими. Для цього прорахували всі кількісні та якісні показники по чоловіках, жінках, по всіх вікових категоріях. І зрозуміли, які послуги, кому, як та в якому обсязі потрібно надавати.
До речі, на наступне сесійне засідання я планую винести питання щодо затвердження плану дій із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків нашої громади. Зараз на сайті можна ознайомитися з проектом рішення. Там окреслено роботу з гендерно орієнтованого бюджетування, соціальних послуг, протидії насильству в родинах та торгівлі людьми, розроблена низка заходів для реалізації цього плану, які дозволять балансувати роботу в нашій громаді. А ще будемо започатковувати збір усіх гендерних даних по різних напрямках діяльності. Це і освіта, і культура, і спорт, і соціальні послуги. Тобто всі сфери діяльності, до яких дотична рада і виконавчий комітет.
Ви очолюєте гендерну бюджетну групу. Розкажіть, що таке гендерно орієнтоване бюджетування і чому це так важливо для громади.
Коли нам розповідали, що таке ГОБ, мені дуже запам’яталося таке просте пояснення. У громадах ставлять багато дитячих чи спортивних майданчиків. Ставлять, аби поставити, щоб було. Що таке гендерно орієнтований підхід і бюджетування? Перед тим, як встановити дитячий майданчик, слід проаналізувати, хто буде споживати цю послугу. Так, це діти. Але діти бувають від 0 до 17 років. Ми маємо розуміти, що якщо в нас більше дітей до 5 років, то нам потрібні гойдалки, якщо старшого віку – то більше спортивного знаряддя. Навіть якщо ми прораховуємо тільки кількість дітей та їхній вік, то це все ж таки буде набагато краще, ніж коли ми просто встановимо дитячий майданчик. Тобто це буде уже цільове використанні коштів. І так само по всіх програмах. Наприклад, ми в громаді вже розуміємо, що якщо написали програму підтримки галузі спорту, то знаємо, які в нас є гуртки і спортивні секції, на кого вони орієнтовані. Якщо бачимо, що в нас більше хлопців, а секції боксу немає, то ми маємо переорієнтуватися і започаткувати роботу такої секції.
Кожна громада має рахувати свої кошти, і гендерно орієнтоване бюджетування – це той інструмент, який допоможе їх витратити ефективно.
Біда, що статистику взагалі неможливо зібрати. Усі дають лише загальну кількість мешканців по кожному населеному пункту, і незрозуміло, скільки там жінок, чоловіків, дітей, якого вони віку… Тому доводиться всі ці цифри збирати самостійно для того, щоб вийти на оптимальний варіант надання послуг.
У Мерефі з 1996 року працює Жіноча рада. Ви є її членкинею?
Так, я приєдналася, ще працюючи в садочку. Жіночу раду створила тодішня керуюча справами і заступниця міського голови Раїса Угненко. Здебільшого це клуб за інтересами, інформуємо одна одну, якщо десь щось трапилося чи комусь потрібна допомога.
А Раїса Олександрівна, до речі, з осені минулого року очолює раду ветеранів нашої громади. І ще вона депутатка районної ради. Дуже активна як на свій 71 рік.
У вас у міській раді є група «Рівні можливості»?
Ні, ще немає. Ми думали над цим, але каденція закінчується, і я гадаю, що недоречно це робити. От прийде наступна каденція (до жовтня не так далеко), пройдуть вибори і будемо організовувати таку групу.
Як вам працюється із цим складом міськради?
Депутатський склад кожного разу особливо не змінюється, тому що люди не дуже хочуть іти в депутати, розуміючи всю відповідальність. Є такі, які весь час перешкоджають роботі. Шукають якісь нюанси, що де не так. Я завжди за конструктивний діалог. Якщо є якісь зауваження, то це приймається. А якщо починають чіплятися до чогось дріб’язкового, то це тільки вносить деструктив у роботу ради. Єдине – деякі депутати лише номінально рахуються. Дуже вже комусь хотілося, щоб їх обрали. Деякі з Харкова. Ось є один депутат, який уже два роки взагалі не з’являється на сесії. На жаль, немає процедури відкликання, тому доводиться «грудьми закривати» цей округ.
Який гендерний склад ради?
Із 34 депутатів 14 жінок. Із них п’ятеро – директорки шкіл, а всі інші – підприємиці, представниці ОСББ, громадські активістки. Тобто ті люди, які вміють згуртувати та донести інформацію. Я можу запевнити, що жінки в нас набагато активніші за чоловіків, якщо ми говоримо про соціальну активність.
У чому це виявляється?
По-перше, вони більш організовані. Якщо ми порахуємо кількість пропусків сесій, то в нас депутатки без поважних причин майже не пропускають сесійних засідань, на відміну від депутатів. А по-друге, маючи довіру на своїх посадах, вони мають таку ж довіру і від своїх виборців. А отже, відбувається дуже гарний зворотній зв’язок.
Усі залюбки беруть участь у семінарах, тренінгах, в тій же Академії жіночого лідерства, весь час підходять і питають, чи є можливість десь поїхати і щось нове вивчити. Словом, соціально активні, не сидять удома.
Чи плануєте балотуватися на місцевих виборах?
Звичайно! Якщо буде балотуватися наш міський голова, то група підтримки обов’язково має бути. А якщо навіть не буде балотуватися, то залишити просто так свою громаду не маю бажання. Хочеться працювати далі, тим паче, що в нас гарні результати.
А що б ви порадили тим жінкам, які вперше будуть балотуватися?
Не потрібно боятися і сумніватися. Якось, коли мені вперше довелося клеїти шпалери на стелі, я не знала, як це робити. І тоді свекор сказав: «Очі бояться, а руки роблять». Тут так само. Нічого страшного немає, якщо ти маєш довіру від мешканців громади, якщо ти авторитетна людина серед своїх сусідів чи серед співробітників. Боятися не потрібно. А головне – якщо в тебе є ідеї, і ці ідеї можуть бути підтримані, то обов’язково слід іти й балотуватися.
Вікторія Кобиляцька, 50%
