У Черкасах відразу дві кандидатки в депутати міськради від ВО «Батьківщина» відмовилися від мандатів.
Мова про очільницю музичної школи №1 імені Миколи Лисенка Юлію Темченко, яка балотувалася у під четвертим номером. А також про директорку дошкільного навчального закладу №89 Світлану Бєлову, яка йшла під п’ятим номером.
При цьому голова місцевого осередку «Батьківщини», депутат міськради Роман Діскант відзначився дивною заявою. Мовляв, наразі депутатський корпус нібито не готовий до таких високоморальних та високодуховних людей.
Місцеві ЗМІ пишуть, що ситуація щонайменше дивна. Адже виникає враження, ніби жінки зробили це для того, щоб до ради пройшов депутат минулого скликання, чиє прізвище було наступним у списку.
За результатами моніторингу, який проводить Український жіночий фонд спільно з Національним демократичним інститутом, 62% кандидатів, які вибули з виборів до міських рад великих міст, – це жінки. І це тільки на етапі виборчих перегонів.
Маніпуляції з відмовами від мандатів тривають і досі. Крім ситуації в Черкасах, є схожі новини, пов’язані з місцевими радами на Буковині, Волині, Київщині, Рівненщині, Вінниччині та в інших регіонах.
За даними моніторингу, під час кампанії 36% кандидаток стикалися із виборчим насильством у різних його формах. Однак правоохоронні органи не зафіксували заяв від жінок, де йшлося б саме про тиск чи незаконні вимоги відмовитися від мандату.
Що робити зі спробами обійти гендерні квоти? Яким чином можна забезпечити збереження балансу між чоловіками та жінками у виборчих списках у разі заміни або відкликання кандидатів до або після виборів. Наскільки реально внести зміни до Виборчого кодексу, щоб виключити будь-які лазівки для партій? Ці питання стали ключовими під час круглого столу «Можливості та перешкоди для жінок-кандидаток на місцевих виборах».
Чому жінки відмовляються від мандатів?
Координаторка проєктів Українського жіночого фонду Мілена Горячковська оприлюднила проміжні результати гендерного моніторингу місцевих виборів. За її словами, чимало жінок справді вибували після реєстрації списків до міськрад великих міст.
«Переважно вони вибували із першої п’ятірки. Ось один із прикладів, як це працювало на практиці. Це партія, яка пройшла до міської ради Одеси. При реєстрації було 46% жінок у списку, потім відбулося вибуття жінок і чоловіків, у підсумку жінок залишилося 29%. Експерти говорять, що потрібне вдосконалення законодавства», – наголосила Горячковська.
Читайте також: Вибори – 2020: Слабкі місця гендерної квоти
Серед причин вона назвала зокрема те, що кандидатки мають обмежений вплив на ухвалення рішень у партійних осередках. І тут важливо, що згідно з даними моніторингу 2019 року, лише 19% обласних осередків партій очолювали жінки. Крім того, не варто забувати про фінансовий фактор: вартість участі у виборах та високий розмір виборчої застави.
«Це непропорційно позначається на можливостях жінок бути обраними. Тільки за офіційною статистикою, доходи жінок нижчі, у них менший доступ до фінансових ресурсів. А розмір виборчої застави порівняно з 2015 роком зріс у середньому в 4,4 рази для обласних рад і в 4,5 разів – для міських рад та кандидатів у мери міст-обласних центрів. У 60% випадків виборчі застави за кандидаток і кандидатів сплачувала партія. Тож ми можемо припустити, що це робить кандидатів та кандидаток певною мірою залежними від партії, коли йдеться у тому числі про вибуття після виборів та інші речі», – говорить Мілена Горячковська.
Гендерні квоти – як капелюх на ялинці
Учасники та учасниці круглого столу підбили підсумки місцевих виборів і зійшлися на тому, що зміни до Виборчого кодексу є нагальним питанням. Зокрема, віцеспікерка Верховної Ради України, співголова МФО «Рівні можливості» Олена Кондратюк визнала, що відмова від мандатів тих жінок, які пройдуть по списках завдяки квоті, була прогнозованою.
«Я про це попереджала, і ми з колежанками говорили, що в законодавстві повинна бути така норма, що якщо хтось із жінок вибуває з тих чи інших причин, у тому числі й через відмову, то на їхнє місце має все ж таки зайти особа тієї статі, яка вибула. Це треба обговорювати, і ці норми повинні бути серед змін до Виборчого кодексу», – зауважила Кондратюк.
Читайте також: «Ти технічна»: відверто про гендерну квоту в партіях і радах
У свою чергу, народна депутатка від партії «Слуга народу» Євгенія Кравчук процитувала слова свого колеги по фракції Микити Потураєва про гендерні квоти.
«Він наголосив, що боротьба за права жінок аж ніяк не закінчилася. Це може бути як капелюх на ялинці – як одягнули, так і знімуть», – сказала Кравчук.
На її думку, правка, яку запропонувала Олена Кондратюк, може спрацювати.
«Однозначно тут законодавство треба допрацьовувати разом із ЦВК, бо вони також побачили певні прогалини. Але навіть попри це, виборчі квоти спрацювали, хай і не на 100%», – переконана депутатка.
Дотримання квоти чи підміна результатів волевиявлення?
Однак у Центральній виборчій комісії налаштовані не так оптимістично. Членкиня ЦВК Вікторія Глущенко визнала, що за допомогою гендерних квот справді вдалося досягнути більшого представництва жінок у місцевих органах самоврядування. Але щодо змін до Виборчого кодексу є багато зауваг.
«Наприклад, на етапі реєстрації кандидатів ми теж бачили, що партії подавали неякісні документи. Зокрема, не подавалися заяви про згоду балотуватися від окремих кандидаток. І за таких умов відмовляли в реєстрації окремому кандидату, але не всьому виборчому списку. Можливість таких зловживань призвела до того, що в Україні понад 1300 списків були зареєстровані з недотриманням гендерної квоти», – зауважила Глущенко.
Читайте також: Вікторія Глущенко, ЦВК: Не боятися стереотипів і брати участь у виборах
За її словами, справді окремі положення Виборчого кодексу потребують доопрацювання, однак тут не все так однозначно, як хотілося б.
«Велися дискусії щодо можливих змін у Виборчому кодексі, щоб наступною особою заходила теж жінка. Але в такому разі ми все ж таки будемо змінювати ту почерговість кандидатів, яка була в територіальних списках, а отже, була безпосередньо обрана виборцями. Тож виходить, що таким чином ми теж впливатимемо і підмінятимемо результати волевиявлення громадян», – пояснила членкиня ЦВК.
Це аргумент вважає слушним і голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська. Вона нагадала, що йдеться про пропорційну систему із відкритими списками. Тож якщо протягом кампанії кандидатка агітує за свій конкретний номер, а потім із різних причин вибуває, то на її місце не може просто зайти представниця жіночої статі, тому що є прив’язка до конкретного номера в територіальному списку.
Читайте також: Випробування квотою: кандидатки діляться досвідом виборчої кампанії
Експертка також нагадала про рішення Конституційного Суду щодо закону про так звану партійну диктатуру. Згідно з ним, список партії, з яким вона виходить на вибори (тобто визначена в ньому послідовність кандидатів) не може бути змінений після виборів.
«Це рішення КСУ, яке стосувалося дещо іншого аспекту, дає нам відповідь, що креатив можна застосовувати лише до дня голосування. Все, що відбувається після, буде вважатися неконституційним», – зауважила Айвазовська.
План на міжвиборчий період – зміни до Виборчого кодексу і закон про політичні партії
Голова правління Громадянської мережі «Опора»переконана: дискусію про зміни до виборчого законодавства варто починати вже зараз, у міжвиборчий період – саме тоді, коли профільний політичний інтерес поки що мінімальний, є місце й час для експертної дискусії за участю усіх зацікавлених сторін, а не суто кінцевих бенефіціарів – керівників політичних партій або представників політичних середовищ.
Крім того, експертка порадила парламентові зосередитися на роботі над напрацюванням нової редакції закону про політичні партії. Вона зауважила, що насправді ніхто не може до чогось змушувати партії й вимагати від них, наприклад, рівного представництва жінок і чоловіків у керівних органах.
«Звісно, партія сама має створити цей інструмент, але закон може дати напрямки щодо необхідності врахування квот на момент формування керівних органів. Тим паче, коли мова йде про політсили, які отримують державне фінансування. Вони перші мають відтворювати систему цінностей держави в частині прав людини… Усі члени й членкині партії мають певні права в цій юридичній організації, і держава має створити умови, щоб забезпечити ці права, в тому числі й щодо гендерного представництва. Наприклад, на рівні керівництва партій. Доки партії не будуть очолюватися у певному балансі чоловіками й жінками, їхні програми та їхні дії навряд чи будуть гендерночутливими», – підсумувала Айвазовська.
Про те, що в окремих партіях такі процеси вже тривають, говорила очільниця жіночого руху партії «За майбутнє» Ірина Суслова. Вона розповіла про внутрішньопартійне напрацювання механізму запровадження квот і паритетного представництва на рівні керівних органів політичної сили як жінок, так і чоловіків.
«Працюємо над тим, аби щонайменше 40% жінок були представлені в політичній раді та в президії політичної партії. Я гадаю, що це буде гарним прикладом і гарним сигналом для інших політичних сил, незважаючи на те, що закон про політичні партії ще досі не ухвалений», – підсумувала Суслова.
Вікторія Кобиляцька, 50%
