Блог Тетяни Мокріді/ Я теж бабуся: про ейджизм в українській політиці

Нещодавно мені виповнилось 50 років. І коли за келихом зібралися найближчі, я розплакалась… «Я не боюся цифр, я боюся ейджизму», – сказала я.

Стиль життя, глянці, червоні хідники, косметологія і пластична хірургія роблять все можливе аби жінки заморозились на позначці 45+, а на подіуми почали виходити моделі 70 +. Усі світові обкладинки просто кричать «Ні ейджизму!» і стверджують, що вік існує суто в паспорті і наших головах. ЗМІ складають рейтинги найвпливовіших жінок світу, політичних лідерок, але… серед них нема українок. Чому?

Я потрапила у політичний вирій у віці 30 років і займала різні посади: від прессекретарки топ-політиків до членкині Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Я бачила політичну кухню різних партій, парламентських і президентських виборів. Можу стверджувати, що політика – це чоловічий світ, в якому у великих муках вписують на прохідні місця жінок.

Спочатку для них ти «надто зелена і в тебе все життя попереду», а потім – упс, «бабуся»…

Читайте також: «Бабуся корупції» vs «грантовий мальчік»: Милованов і Тимошенко обмінялися образами

Я так і не зрозуміла, коли той часовий потяг встигає проскочити. Коли ж той зоряний час для жіночої політичної кар‘єри в Україні?

Будь-яка жінка, яка потрапляє в це середовище з часом стає стервом з сильним характером, відточує свої знання і досвід. Звичайно, все залежить від виховання й інтелекту політичного середовища.

Навіть якщо політсилу очолює адекватний і проєвропейський лідер, то в його оточенні всяка риба плаває. Обов’язково знайдуться ті, хто дозволяє собі сексистські фрази, образи і приниження.

Часто жінок намагаються вижити, створюють «спецумови»: завалюють роботою, відрядженнями… При цьому чоловіки (жінок я таких не зустрічала), які фінансують партії, провадять світські розмови та ділять списки. На жаль, в змаганні грошей і інтелекту, грошей і політичних ідей, грошей і креативу, у 99% перемагають гроші.

Я знаю чимало прикладів, коли жінок викреслювали або переносили в непрохідну частину в останню ніч перед партійним з’їздом, який затверджував списки кандидатів у народні депутати на парламентських виборах.

Я вже не говорю про те, коли ти рядова членкиня партії і висловлюєш свою думку, то можеш почути в свій бік: «Скажіть цій прибиральниці, аби вона голосувала як слід».

Я дуже рада, що пігулкою від самовпевненості, пихатості й зневаги в політиці стали ґендерні квоти. Ми маленькими кроками наближаємося до Європи. Я рада за Ірину Геращенко і Олену Кондратюк, які заслужено зайняли місця в президії Верховної Ради.

Але спостерігаючи за діяльністю політичних фракцій, я б пропонувала ЗМІ ретельно проаналізувати роботу. Бачу, як мотаються по регіонах депутатки, зокрема скільки поїздок ними здійснено на Донбас… Мимоволі виникає питання: а що роблять інші? Чи це таке прочитання по-новому ґендерних квот: ми вас взяли, тож ви працюєте, а ми відпочиваємо?

Читайте також: Сексизм – спільна справа? Що говорить про нас реакція на новий образ Юлії Тимошенко

Я завжди знала, що жінкам в політичному середовищі треба працювати в рази більше – весь час щось доводити і тримати обличчя. І бути готовими до того, що обговорять твій вік, кожну зморшку, кожен зайвий кілограм. Тобі винесуть 100 разів мозок і промиють всі кістки… І це зроблять твої колеги – чоловіки-політики…

Ставлення до жінки – це питання внутрішньої культури й цивілізаційний тест, і поки Україна його складає важко.

Найстаршою жінкою в українській політиці була Слава Стецько, фракція «Наша України» на чолі з Віктором Ющенком. У 1997 році Слава Стецько була обрана депутатом ІІ скликання, у 1998-му стала депутатом ІІІ скликання і зачитала присягу від усього депутатського корпусу, відкривши перше засідання новообраної Верховної Ради, як найстарша депутатка.Тоді їй було 82 роки.

Скажу так: на той час колективний IQ нардепів було значно вищим, ніж зараз.

Я ніколи не чула нетолерантне обговорення її віку чи зовнішності, чого не скажеш про деяких сучасних діячів.

Читайте також: Слава Стецько: Незалежна Україна від Сяну по Кавказ

Жінки, які відбулися в українській політиці, це винятки з усталених правил. Це феномени, які викликають захоплення, навіть незважаючи на політичні погляди.

Сподіваюсь, що колись президентом України стане мудра жінка, а HR-фахівці виключать з вимог при прийомі на будь-яку роботу ейджистське словосполучення «жінки до 45 років».

Вік – це не вирок і не вада. Це досвід і знання. Ми маємо навчитися поважати одне одного, керуватися фаховістю і моральними цінностями.

А за себе я вмію постояти, бо почула, що «вже стара і скоро стану бабусею» вперше в 38 років.

Так, згодом я стала бабусею, а ще й мамою двійнят в 41 рік. І зараз в свої 50 готова відкривати нові професійні горизонти. Як говорив Оскар Вайльд: «Жінка, яка не приховує свій вік, не посоромиться сказати що завгодно».

Тетяна Мокріді, для Жінки:50%