У Збройних силах України започаткували мережу радників та радниць із гендерних питань у всіх органах управління та військових частинах. Навіщо створили цю «павутину», в якій понад 400 радників та радниць? Хто ці люди? Чим вони — і штатні, і позаштатні — займаються в контексті реформування українського війська? Що вже зробили, а що в планах?
Про це ми спілкувалися з радницею Головнокомандувача Збройних Сил України з гендерних питань Вікторією Арнаутовою та радницею з гендерних питань командувача найчисельнішого виду ЗС — Сухопутних військ — Наталією Калмиковою.
Хто ці люди і чим вони займаються?
Прикметно, що згідно з попередньою статистикою, майже 22% із загального числа радників із гендерних питань — чоловіки. Вік радників — від 20 до 60 років. Переважно йдеться про посади керівного складу військових частин (понад 41%) чи посади головних спеціалістів (31,5%). Звання різні — від молодшого сержанта до полковника, а то й цивільного співробітника ЗСУ. Стаж роботи у війську теж варіюється — від двох до двох десятків років.
«У 83% радників немає стажу роботи в гендерній сфері, і це цілком зрозуміло, бо таких фахівців ніколи не готували в країні, всі фахівці і фахівчині з гендеру перебувають переважно в громадському секторі. Я і сама до 2017 року була громадською діячкою, поки не зайшла на штатну посаду радниці в Національну гвардію, пізніше в Міністерство внутрішніх справ, а зараз — у ЗСУ», — розповідає Вікторія Арнаутова.
Посади дев’ятьох штатних радників сформували при Головнокомандувачі ЗСУ і при командувачах родів/видів військ. Вони працюють повний робочий день, це є їхньою основною роботою. На відміну від позаштатних, які поєднують ці обов’язки зі своєю головною посадою. 96% — позаштатні, на кшталт натівського зразка. Це контактні особи, які поєднують обов’язки радника з іншою роботою. Такі фахівці є при оперативних командуваннях, вищих військових навчальних закладах і навчальних центрах, при кожній бригаді (полку, окремому батальйоні).
Читайте також: Командування Медсил ЗСУ скасовує посаду радниці/-ка з гендерних питань
«Вимоги до кваліфікації цих радників склалися протягом цих років моєї роботи в секторі безпеки і оборони. Оскільки готових фахівців на ринку мало, то передбачається, що їх необхідно «вирощувати» — готувати всередині інституції на реальних кейсах, при розгляді реальних скарг. Ми робили наголос на фахівцях, котрі мають переважно юридичну, психологічну, фінансову чи журналістську освіту. Бо саме ці знання можуть бути корисні, а інше «нарощується». Але головними вимогами до кандидатів і кандидаток були гендерна чутливість, хист до справедливості та недискримінації, інтерес до гендерного підходу, повага особового складу та командира. Крім того, рекомендувалося призначати двох радників — і чоловіку, і жінку, різного рангу і віку», — пояснює Вікторія Арнаутова.
Радниця з гендерних питань — це про цінності
Окрема ніша гендерного напрямку — військова освіта. Координує це питання радниця командувача Сухопутних військ ЗСУ Наталія Калмикова, котра прийшла на цю посаду в червні 2021 року. Вона наголошує, що посада радниці з гендерних питань — це про цінності.
«Ми опрацьовуємо будь-які запити з гендерних питань, аналізуємо пропозиції, які подаємо до вищого керівництва щодо того, як імплементувати гендерний компонент в навчальні програми, як оцінювати його наявність чи відсутність. Провели оцінювання вищих військових навчальних закладів щодо обґрунтування доцільності і можливостей врахування гендерного компоненту. Оцінювався інституційний механізм: загальна інформація про навчальний заклад, структура, статистика, диференційовану за статтю тощо. Визначався стан гендерного інтегрування у вищих навчальних закладах ЗСУ — успіхи, проблеми, ризики і можливості впровадження», — говорить Калмикова.
Опитування особового складу задля врахування гендерного компоненту
Сьогодні відбувається дослідження інфраструктури підрозділів ЗСУ та опитування особового складу щодо задоволення їх потреб речовим забезпеченням. Анкетування стартувало на початку листопада, завершиться на початку грудня обробкою отриманих даних. Дві тисячі людей із сектору військової освіти вже пройшли таке опитування.
Командування сил логістики також узагальнить отримані дані дослідження інфраструктури та у співпраці з радниками з гендерних питань розробить рекомендації для впровадження до бюджету з урахуванням гендерного компоненту. Визначається також потреба військовослужбовців у створенні дитячої кімнати при військових частинах, куди чоловіки або жінки могли би прийти й залишити дитину.
«В анкетах ми ставимо питання прямо: «чи достатньо вбиралень, душових, роздягалень, чи влаштовує вас це?» Бо гендерне питання — це історія про сприйняття. Не про те, як це має бути, а як це буде сприйматися. Анонімність робить такі опитування більше релевантними, адже люди можуть відповісти те, що насправді думають», — наголошує пані Наталія.
Надалі планується дослідження інших сфер щодо дотримання прав особового складу та задоволення потреб військовослужбовців в умовах їх численних обмежень.
Гендерна інтеграція — це не лише про жінок
«Питання гендерної інтеграції — не лише про жінок. Так, воно найперше про жінок, бо жінки зайшли у традиційно чоловічий сектор, в якому панує маскулінізована культура. Але воно і про чоловіків. Більше того, коли ми актуалізуємо якісь інфраструктурні питання для жінок, то покращуючи інфраструктуру «ніби для жінок», бачимо, що вона автоматично покращується і для чоловіків. А чоловіки не звикли говорити про якісь негаразди або незручності, що є також результатом певної залежності, субординації та наслідком обмежуючих стереотипних упереджень про чоловіків. Гендер — це про людину, про те, що до військовослужбовців обох статей треба ставитися як до людей, при цьому не обмежуючи їх права як громадян держави», — резюмує Калмикова.
Постійно здійснюється навчання радників щодо підвищення загальної гендерної обізнаності та за окремими напрямками роботи. Триває робота щодо інституціалізації цього навчання.
«Такий нетворкінг дуже важливий. Питання гендерної інтеграції у ЗСУ — це питання побудови інституційних механізмів», — наголошують гендерні радниці ЗС.
Так, наразі тренінг із протидії сексуальному насильству в армії, що розміщений на «Прометеусі» у вільному доступі, проходять радники з гендерних питань. Планується розміщення цього курсу на дистанційній навчальній платформі Національного університету оборони України імені Черняховського та обов’язкове проходження для всіх категорій військовослужбовців та працівників ЗСУ з отриманням сертифікату, що буде враховуватися при кар’єрному просуванні.
«Подібні навчання якраз не тільки надають певні знання, а й формують інституційну культуру в армії. І це має стати нормою: що можна робити на робочому місці, а що не можна; що ще не домагання, а що вже домагання. Це базова інформація й базові знання, якими має володіти кожен», — наголошує радниця командувача СВ ЗСУ з гендерних питань.
Як боротися з сексуальними домаганнями у війську: вже є прописаний механізм
Згідно зі статистикою, яку нещодавно оприлюднили в США, в 2018 році понад 20 000 військовослужбовців американського війська (13 000 жінок і 7 500 чоловіків) стали жертвами сексуального насильства, але менше 8000 повідомили про це. Вікторія Арнаутова наголошує, що цю пропорцію можна сміливо проєктувати і на ЗСУ.
Нещодавно на конференції «Армія, побудована на довірі», котру організувало Командування Сухопутних військ ЗСУ, презентували механізм запобігання та протидії сексуальним домаганням. Ішлося про те, як зробити простір всередині армії безпечним та захищеним. Механізм перебуває на етапі внутрішнього погодження та створення уповноваженого підрозділу гендерної інтеграції у ЗСУ. Саме цей підрозділ буде відповідати за його реалізацію в українському війську.
Вікторія Арнаутова наголошує, що для реагування на скарги щодо сексуальних домагань планується створити «гарячу лінію» з навченими фахівцями щодо фіксації скарги, ідентифікації випадку, надання допомоги. А разі необхідності — проведення розслідування.
Читайте також: Оборонний сектор і гендерна рівність: є навчання і радники, на часі – протидія сексуальним домаганням
«До речі, розслідування випадку буде відбуватися комісійно за участю фахівців обох статей, що гарантуватиме незалежність та прозорість процедури», — каже Арнаутова.
Радниця підкреслює, що цей механізм покликаний створити причинно-наслідковий зв’язок у контексті сексуального насильства: від вчинку — до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
«Крім того, пропрацьований механізм проведення розслідування, збору та передачі матеріалів у правоохоронні органи. Над ним також працювала група юридичних експерток громадських організацій, зокрема «Юридичної сотні». На фінальному етапі долучилася Військова служба правопорядку. І це є дуже гарним прикладом конструктивної взаємодії», — наголошує Калмикова.
Наразі ЗСУ чекають на внутрішнє погодження та затвердження цього механізму Головнокомандувачем.
Ратифікація Стамбульської конвенції — це важливо
Україна, крім того, має ще й юридичну пляму в гендерному контексті — наша держава досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію (Конвенція Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством проти жінок і домашнім насильством — авт). Відтак, реагування на скарги щодо сексуальних домагань мають досить «індивідуальний» підхід.
«Як довести, що до особи домагалися, якщо нікого поруч не було? Слово проти слова, виходить? Усі ці скарги та випадки складно розв’язувати, необхідно узгодження певного алгоритму розгляду на державному рівні», — констатує Калмикова.
Жінки на керівних посадах у ЗСУ: як розбивати «скляну стелю»
Станом на 2021 рік у ЗСУ служать 32,5 тисяч військовослужбовиць. 939 із них перебувають на командирських посадах в українському війську.
Станом на 1 грудня 2021 року 112 офіцерок керують взводами, 13 є командирками рот (батарей).
Так, у Сухопутних військах жінки є і на бойових, і на офіцерських посадах. Але «керівний бойовий максимум», якого може досягти жінка у ЗСУ сьогодні — командирка роти/батареї.
Читайте також: У Збройних Силах України призначено першу жінку-командувачку
«Історія про командирку на бойовій посаді — це про стереотипи. Бо ж більшість чоловіків, коли їм представлять офіцерку зі словами «відсьогодні це ваш командир», запитають: «А як це?» Такі випадки (жінок-командирок на бойових посадах) є, але поки що стереотипи ще дуже сильні. Працюють «скляні стелі», — пояснює Наталія Калмикова.
«Концептуально кар’єрне зростання військовослужбовиць можна вирішити не тільки зміною підходів у формуванні кадрової політики, які мають бути максимально гендерно нейтральними та залежати від рейтингу в загальній системі. А також шляхом автоматизації системи для унеможливлення вибірковості в процесі призначення. Ще важливо провести трансформації в інституційній культурі з маскулінізованої на гендерно-нейтральну. Важливо розрізнення професійних та фізичних стандартів», — наголошує Вікторія Арнаутова.
Нарощувати жіночу силу у війську
Радниця головкома вважає, що управлінські підходи мають стати більш людиноцентричними, в тому числі і в підходах до стандартів при наборі персоналу. Це означає, що фізичні нормативи повинні залежати від посадового функціоналу, а не від некоректної автоматичної вимоги щодо зрівняння фізичних можливостей жінок і чоловіків.
Читайте також: За що російська пропаганда не любить політикинь і військовослужбовиць
«Ми різні за природою, і ніколи жіночі і чоловічі фізичні якості не зрівняються. Цей момент також є відбитком системного маскулінізованого супротиву проти жінок у секторі. Це стосується і кваліфікаційного курсу, наприклад, у Силах спеціальних операцій. Долають його одиниці. До того ж, потрібно враховувати зміни в характері війн та зміни в реагуванні на безпекові виклики, що тягнуть за собою потребу в нових знаннях, навичках, поведінці військових. Світ давно це вже зрозумів, доказом чого і стало прийняття Радою Безпеки ООН Резолюції 1325 «Жінки, мир, безпека», відповідно до якої ми повинні нарощувати саме жіночу силу у війську», — каже Арнаутова.
Питання гендерної інтеграції — це одночасно й інституційні зміни, і питання зміни свідомості. Перше можна здійснити швидше, але це залежить від політичної волі керівництва і командування, наголошують експертки. На друге насправді потрібно більше часу — треба запустити комплексні трансформаційні процеси, які б стали всеосяжними.
Відтак, якісні зміни прийдуть у гендерний сектор із часом та ментальними трансформаціями українського військового (й цивільного) середовища.
Людмила Кліщук
