«Після розмови зі своєю боснійською колегою я усвідомила: ми уже не повернемося до стану справ, що був раніше. Ми завжди будемо повоєнною країною. І треба врахувати, що у деяких аспектах щодо майбутнього України йтиметься не про відбудову, а про побудову заново», — говорить правозахисниця та феміністка Світлана Дубина.
Саме зараз, коли ви читаєте цей текст, Україна бореться за власне існування та планує майбутнє після перемоги. Робота над відновленням України уже вимагає від держави та громадянського суспільства кропіткої злагодженої роботи задля трансформації, в якій кожен голос має бути почутим і врахованим.
Громадянське суспільство закликає до змін, які створять справедливий і рівноправний простір для всіх. Молодь, жінки, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи та інші малопредставлені групи вказують на необхідність перетворення усіх сфер життя — освіти, робочого оточення, доступу до послуг та культури — у відкрите для всіх середовище.
Ми опитали активістів й активісток із різних сфер, щоб глибше зрозуміти потреби різних людей; їх бачення інклюзивної відбудови України та першочергові задачі у цій сфері, які стоять перед державою та громадян(к)ами.
Питання відбудови: станом на зараз
«Програма відновлення є пріоритетом для держави й усіх нас. Ухвалили рішення про створення посади заступників із відновлення у восьми міністерствах та 12 регіонах. Наявність такої посади дасть змогу якісно підійти до планування проєктів і програм відбудови, а також сформує додаткову відповідальність, прозорість і підзвітність для відбудови України», — заявив прем‘єр Денис Шмигаль.
Питання відбудови є одним із пріоритетів сучасної державної політики. Наразі існує кілька програм щодо відновлення України. Голова громадської організації «Стратегічна візія» Максим Савченко зазначає:
«Національний план відновлення включає близько двадцяти окремих програм, поділених на три етапи загальною тривалістю 10 років. За цим планом спочатку має відбутися модернізація пріоритетних секторів економіки, потім покращення умов життя і наостанок — збільшення ефективності інфраструктури.
Читайте також: Інна Совсун: Говорити про конкретний план відновлення України складно, бо війна не закінчилася
Окремо йдеться про «раннє» відновлення — відбудову критичної інфраструктури, житла тощо. Тут є окремі програми: «єВідновлення», позики від ЄІБ, пряме фінансування урядами чи приватними ініціативами окремих об’єктів (наприклад, Чернігів отримав мільйон франків від Швейцарської агенції розвитку й співробітництва на відновлення однієї зі шкіл)».
Державний план відновлення України базується на п’ятьох основних принципах:
- негайний початок і поступовий розвиток;
- нарощування справедливого добробуту;
- інтеграція в ЄС;
- відбудова кращого, ніж було, в національному та регіональному масштабах;
- стимулювання приватних інвестицій.
Розглянемо їх детальніше.
Негайний початок і поступовий розвиток
Голова організації «Платформа публічної дипломатії» та співголова молодіжної ради при МЗС Денис Ганжа впевнений, що «після перемоги буде час для ще більшої роботи. Саме тому я прихильник ідеї, що роботу треба починати вже зараз, і що треба ставити багато в чому на молодь».
Денис Ганжа визначає одразу кілька проблемних напрямків, із якими необхідно працювати: стан економіки, сучасна демографічна ситуація, відтік людей, які володіють англійською мовою та мають потужний внутрішній креатив.
«Наша задача — максимально створити всі умови, аби ці люди вже сьогодні мали можливості й інструменти, щоб працювати та розвивати Україну, створювати бізнеси, долучатися до державного сектору», — наголошує Денис Ганжа і додає:
«У Hard Recovery ми все одно зайдемо лише після завершення бойових дій, бо, як мінімум, ніхто не буде давати гроші на мости, в які можуть влучити ракети. А от Soft Recovery можна і треба починати вже сьогодні».
Україна має стати чутливішою до потреб жінок
Перший крок, який ми маємо зробити, — це усвідомити, що після війни в країні буде багато дисбалансів, наголошує правозахисниця та заступниця голови Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало. Вона зауважує, що буде гендерний дисбаланс. Група жінок буде значно більшою — і це треба буде враховувати. Значно збільшиться група людей із інвалідністю та людей із психічними порушеннями. Тому вже зараз необхідно думати, як ефективніше розбудувати систему надання психіатричної допомоги — як для людей, які повернуться з фронту, так і для інших людей, які пережили травматичні події, пов’язані з війною.
Читайте також: Марта Чумало: Ми маємо враховувати інтереси постраждалих жінок
Є великий ризик, що після відкриття кордонів чоловіки поїдуть до своїх сімей і залишаться в інших країнах. Тож нам потрібно думати, що можна зробити для того, щоб не чоловіки виїжджали, а навпаки — повернулися жінки, які зараз виїхали. Тому Україна має стати чутливішою до потреб жінок.
«Про відновлення України та всі пов’язані ризики треба думати вже зараз. Як мінімум, рефлексувати про це, створювати бачення ідеального, гендерно чутливого майбутнього України. Адже відбудова має відбуватися з огляду на потреби різних груп людей, які мають бути залучені у рефлексування та висвітлення своїх ідей на якомога більшій кількості різних публічних майданчиках, безпечних таких дискусій», — додає Марта Чумало.
Громадянське суспільство чекає на ефективну політику щодо ветеранів і ветеранок
У контексті негайного відновлення заступниця голови ГО «Український жіночий ветеранський рух» Катерина Приймак нагадує про необхідність порятунку медичної системи від руйнівних наслідків війни. Вже зараз медична система не може впоратися з такою кількістю поранених.
За словами Катерини Приймак, лише одна лікарня в регіонах, де відбуваються бойові дії, приймає близько 100 поранених на добу. Тож підтримка ветеранів і ветеранок має стати однією з ключових задач.
«Громадянське суспільство чекає на ефективну політику щодо ветеранів і ветеранок. Ми готові консультувати, бо знаємо, що та як треба робити. У нас є величезний людський та ініціативний потенціал, тому необхідно підтримувати ветеранів і ветеранок, разом із ними відновлювати наше суспільство», — коментує Катерина Приймак.
Нарощування справедливого добробуту
Для того, щоб відбудова України стала справді інклюзивною та сприяла справедливому добробуту, необхідна ретельна реальна оцінка потреб різних спільнот. Зокрема, людей із інвалідністю, батьків із маленькими дітьми, представників/ць ЛГБТІК-спільноти, ветеранів і ветеранок та інших.
«Інклюзія — це не просто зібрати в одній кімнаті представників різних спільнот і дати їм можливість висловитися. Але й після цього подумати, як вбудувати в кожну реформу повагу до різноманіття людей (власне інтерсекційність) та міжсекторальний підхід. Для того, щоб це узгодження відбулося на етапі впровадження будь-яких реформ, ми знову і знову мусимо повертатися до необхідності діалогу між державою на різних рівнях (національному та місцевому) та тими, кого ця відбудова стосується; тих, хто готовий в цю відбудову включатися, а це знову ж таки представники різних спільнот», — наголошує адвокаційна менеджерка громадської організації людей із інвалідністю Fight For Right Вікторія Харченко.
Читайте також: Вікторія Харченко: Ця війна не лишила нам вибору
У свою чергу, Катерина Приймак наголошує на необхідності створення умов фізичної доступності.
«Люди повертаються з ампутаціями та травмами. Вони навіть не можуть вийти з дому, тому що у нас немає інклюзивного простору. Якщо після російських обстрілів у людей залишився дім, ми повинні дати їм можливість вийти з цього дому. Причому не просто вийти, а вийти в суспільство і бути корисними», — каже Катерина Приймак.
Як інтегрувати ціле покоління дітей на тимчасово окупованих територіях?
До того ж, варто оцінити причини та масштаби тих застарілих проблем, які існують ще з початку війни в Криму та Донбасі в 2014-15 роках. І повною мірою сформувати розуміння того, як відбуватиметься реінтеграція всіх тимчасово окупованих територій України.
Заступник генерального директора Українського інституту та засновник літературного українсько-кримськотатарського проєкту «Кримський інжир» Алім Алієв вважає, що «зараз не вистачає системної комунікації щодо того, що таке реінтеграція. Не вистачає розуміння, хто такі колаборанти, яку відповідальність вони за все понесуть. Як буде повертатися українське законодавство, що буде з майном людей на окупованих територіях, в тому числі, з майном, яке було придбане після 14-го року. Як працюватиме система деколонізації, тобто, і декомунізації, і деімперіалізації. Як працюватиме в принципі гуманітарна сфера, освіта, культура, політика пам’яті. Як інтегрувати ціле покоління дітей на тимчасово окупованих територіях, яке вже закінчило початкову школу з такою організацією свідомості, яку дає російська пропаганда? Це все наша велика домашня робота».
Інтеграція в ЄС: у центрі — людина та її потреби
Крім виконання Угоди про асоціацію з ЄС, ухвалення відповідних законів і втілення необхідних реформ, інтеграція в ЄС передбачає й імплементацію у повсякденне життя європейських цінностей, серед яких: демократія, права людини, свобода, рівність, повага до людської гідності та верховенство права.
«Відбудова України — це величезна глиба, комплексна перебудова всього, починаючи від того, що у нас у головах. Ми маємо усвідомити це та базувати цю роботу саме на цінностях. Якщо ми за права людини, якщо ми за те, аби віддалятися від Росії, то маємо перебудуватися повністю. Це не лише перебудувати вулиці, зробити їх доступними. Адже треба усвідомити, що інклюзивність — це для всіх, а не лише для людей із інвалідністю. Ми також належимо до різних груп суспільства: літні люди потребують інклюзивності, мами з дітьми маленькими теж її потребують. Ми звикли терпіти, нібито треба боротися і якось самим із цим впоратися. Але це неправильно.
Те саме стосується і ставлення до різних соціальних груп, таких як ЛГБТКІА+. Без прийняття того, що всі люди мають рівні права, нічого відбуватися не буде. Ми не змінимо суспільства, ми не змінимося самі. Тому просто треба це зробити. А державі перш за все також треба це осягнути, змінювати закони та свідомість, підхід до навчання, освітніх процесів, викорінювати корупцію і, звичайно, міста треба будувати вже інакше, розуміючи, що в центрі має бути людина та її потреби», — ділиться своїми думками щодо відновлення України голова всеукраїнської ЛГБТІК-організації «Інсайт» Олена Шевченко.
Читайте також: Олена Шевченко ввійшла до переліку «Жінок року» від «Time»
Інклюзивна відбудова передбачає доступність та застосування універсального дизайну. Коли мова йде про фізичну відбудову (зруйнованої школи або будинку, наприклад), вона має відбуватися згідно законодавства, в тому числі, що стосується додержання Державних будівельних норм (ДБН).
Мультикультурність — це теж про інклюзивність
«Також це питання необхідних, великих та, я б сказала, болісних реформ, які були потрібні на «позавчора», але не проведені досі. Щоб Україна стала інклюзивною країною, де кожна людина буде почуватися вільно, безпечно та на рівних, незалежно від інвалідності та інших своїх ознак, необхідне якісне включення різноманітних спільнот до процесів ухвалення рішень на всіх рівнях.
Якщо після перемоги я, як представниця спільноти людей із інвалідністю, зможу вільно пересуватися всередині країни, обирати, в який заклад я хочу піти не за принципом «щоб доступно було», а виключно за власним бажанням, якщо я зможу отримати якісні медичні послуги та інші послуги з дотриманням людської гідності; а в разі недотримання власних прав людини зможу звернутися до суду, бо він буде доступний і фізично, і інформаційно — ось, певно, це ідеальна картинка України після перемоги», — підкреслює Вікторія Харченко.
Читайте також: Ольга Айвазовська: Державі треба думати, як мотивувати українок та українців повертатися додому
Не менш важливим елементом інклюзії є врахування мультикультурності.
«Ми дуже швидко викристалізовуємо нашу політичну націю. І політична нація — це не про той удаваний інтернаціоналізм, який був у радянські часи, а про мультикультуралізм. Коли моя національна ідентичність — кримський татарин, але моя політична ідентичність — українець. Це ми маємо точно враховувати і розуміти. Для кримських татар одна з ключових, екзистенційних зараз проблем — збереження кримськотатарської мови. А це збереження сучасної мови можливе лише тоді, коли запрацює державна інфраструктура підготовки кадрів, розробки навчальних посібників, підручників, створення класів. І тут важливо говорити, щоб кримськотатарську мову могли вчити не тільки кримські татари. А щоб така можливість була доступна.
Наша сила в нашій мультикультурності, її треба підсвічувати. На політичному рівні, коли ми кажемо про кримськотатарську територіальну автономію, то це про можливість кримських татар зберегти ідентичність та зберегти мову, культуру, традиції та брати відповідальність нарешті за півострів», — розповідає Алім Алієв.
Як це втілити: практичний досвід
Голова Покровської громади Дніпропетровської області Світлана Спажева вже впроваджує інклюзивний підхід у процесі ухвалення управлінських рішень. Вона ділиться досвідом:
«Із самого початку повномасштабного вторгнення у нашої громади виникли величезні труднощі з розміщенням внутрішньо переміщених осіб, особливо жінок і дітей».
Покровщина прийняла понад 2500 внутрішньо переміщених осіб, серед яких — представники та представниці різних груп: сім’ї з дітьми, люди з інвалідністю, люди старшого віку тощо. Тож до завдань місцевого самоврядування додались логістичні, фінансові труднощі та необхідність впроваджувати інклюзивний підхід при наданні допомоги.
Світлана Спажева вважає: зусилля місцевого самоврядування були і є ефективними з точки зору врахування різних потреб. І додає: громада має стратегію сталого розвитку, яку постійно переглядають і коригують відповідно до реальності, в якій живуть люди.
Окрім цього, представники та представниці Покровської територіальної громади проводять гендерний аудит змісту цього концептуального документа та збирають гендерно сегреговані дані щодо сфер діяльності Покровщини. Такі дослідження є важливими для при ухваленні людиноорієнтованих управлінських рішень і впровадження гендерно орієнтованого бюджетування.
Читайте також: «Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною»: Світлана Спажева
Підтримка жінок через посилення їхньої економічної спроможності
Керівниця управління корпоративного партнерства та комунікацій агропромхолдингу «Астарта-Київ» Лілія Марачканець наголошує на ролі приватного сектору у відбудові України. Вона впевнена, що бізнес може підвищувати доступ до рівних прав і можливостей шляхом аналізу прогалин у підготовці спеціального плану дій для розвитку компанії.
«У нас працює спеціальна програма лідерства для співробітниць. Хоч сільськогосподарський сектор є консервативною галуззю, і зазвичай більшість керівних посад у ній обіймали чоловіки, але завдяки програмі лідерства наші жінки отримують посади вищого рівня», — коментує Лілія Марачканець.
Бізнес має систему внутрішньої та зовнішньої підтримки жінок. Так, працівницям холдингу надається допомога з прихистком, є програми індивідуальної та психологічної підтримки, дитячі садочки. Назовні організація проводить програми для економічного розвитку жінок із маленьких міст і селищ, надають обладнання для відкриття власної справи.
«Ми показали, що коли бізнес, уряд, громадянське суспільство та міжнародні партнери разом співпрацюють і роблять спільні програми, наприклад, для відновлення, наша країна отримує силу та все більше історій успіху», — підсумовує Лілія Марачканець.
Як це втілити: 10 можливих кроків
- Першочергове завдання — розробити дослідження щодо реальних потреб населення загалом й окремих груп щодо відбудови. Це дослідження має лягти в основу практик відбудови, відповідно, обговорюватися громадянським суспільством, експерт(к)ами, урядовим колом і міжнародними партнерами.
- Уже зараз необхідно розвивати системи інтеграції та соціалізації ветенарів і ветеранок у мирне життя. Катерина Приймак підкреслює: однією з основних потреб ветеранів і ветеранок після перемоги є збереження здоров’я. Для цього потрібно налагодити систему медичних, психотерапевтичних послуг: «Варто нарешті перестати плутати санаторії та відпочинок із реабілітацією, перестати витрачати на це гроші».
- Комунікувати прозоріше про реінтеграцію тимчасово окупованих територій.
- Розбудовувати систему психологічної та психіатричної допомоги, кризового менеджменту та роботи з травмою.
- Враховувати, що під час реформування або побудови будь-яких державних політик у центрі завжди має бути людина, але не «умовна людина». Підхід має базуватися на розумінні, що в державі живуть люди з різними ознаками, і що всі вони потребують різних рішень та рівних прав. Керуватися принципом «нічого для нас без нас».
- Втілити у життя роботу з партіями та виборцями і виборчинями, вбудовувати у державотворчі процеси не декларативне, а дієве гендерно орієнтоване врядування з чіткими показниками ефективності та залученості.
- Держава має взяти на себе зобов’язання провести реформу деінституціоналізації для дітей та дорослих із інвалідністю та без. Інтернатів як явища в Україні не має бути.
- Проводити інформаційні та просвітницькі кампанії, пов’язані з темою інклюзивної відбудови та шанування різноманітності українців та українок.
- Впровадити суворішу відповідальність за порушення прав інших людей, за дискримінацію та злочини на ґрунті ненависті.
- Готувати навчальні програми, підручники, посібники, класи із вивчення кримськотатарської мови та для ознайомлення з кримськотатарською культурою.
«Україна після перемоги — це людино орієнтована країна. І я вірю, що такою ми її побудуємо», — додає Вікторія Харченко.
Крістіна Бут
Ця публікація була підготовлена за результатами супроводжуючої конференції «Бачення гендерно чутливого та інклюзивного відновлення в Україні» у рамках Ukraine Recovery Conference 2023 у Лондоні. Мета заходу — сприяння гендерно чутливому відновленню України.
Захід був організований Посольством Великої Британії в Києві, Європейським банком реконструкції та розвитку разом із партнерами: ООН Жінки, FCDO з підтримки організацій громадянського суспільства (SCSO) в Україні, Національним демократичним інститутом (NDI), Українським Жіночим фондом, Конгресом Жінок України та Урядом України.
Головне фото: www.undp.org
