В гостях у програми «Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною» Інна Ящук – депутатка Хмельницької обласної ради, а крім того – докторка педагогічних наук, декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.
У першій частині інтерв’ю пані Інна розповідає про те, як Майдан зробив із науковиці політикиню і про те, як виростає «депутатська корона».
У другій, яку буде опубліковано на наступному тижні, вона розкаже про жіноче менторство, про те, як її студентки балотувалися й перемагала на виборах до Хмельницької міськради, а також по те, як у Хмельницькому вдалося відхилити антигендерне звернення.
Нині до вашої уваги – перша частина інтерв’ю.
– Доброго дня, пані Інно! Ви обіймаєте посаду декана факультету, величезного факультету. Ви політикиня, депутатка обласної ради, дуже активна жінка. Як вдається керувати своїм часом, так щоб на все вистачало?
– Насправді, секрет дуже простий – це чітко планувати свій час і бути максимально щирою до тієї справи, яку ти робиш. Чи ти робиш це як депутатка обласної ради, чи ти робиш як людина, яка очолює дуже гарний колектив. Я пишаюсь тим, що сьогодні очолюю колектив, який налічує більше тисячі студентів. Я намагаюся дуже щиро та відповідально ставитися, як до своїх професійних обов’язків, так і до громадських навантажень.
– Наш проект дивляться жінки, які, можливо, тільки замислюються над побудовою політичної кар’єри, тому хотіла вас запитати про вашу мотивацію. Що свого часу вас мотивувало зробити цей важливий і серйозний крок – піти в політику, і що продовжує мотивувати залишатися в політиці?
– Мій вибір іти в депутати став і рішенням моєї родини, і моїм власним. Це трапилося через два Майдани, і через рішення наших людей – громади України – іти до європейських цінностей. Коли за моєю спиною вже був певний досвід громадської діяльності, коли я захистила докторську дисертацію і стала професоркою, я відчула в собі сили, а саме головне – необхідність і відповідальність перед суспільством, перед своєї громадою, і, в першу чергу, перед своєю власною родиною, перед тими людьми, яких немає в живих, і перед тими людьми, які і зараз стоять на передовій…
Адже наше завдання – бути максимально чесними перед Україною і віддавати повністю свої сили на користь і на розвиток нашої держави.
– Кажуть, що політика – нібито не жіноча справа… Як ви себе відчуваєте в політичному середовищі? І що, на ваш погляд, можна зробити, щоб відбулося те, чого прагне українське суспільство, а воно прагне до збалансованого представництва жінок і чоловіків у політиці?
– Коли я прийшла в Хмельницьку обласну раду, то перші рази мене оцінювали. Мої виступи оцінювали. Були такі не дуже привітні словесні викиди в мій бік: «А що їй нема чим зайнятися?», «Інно Петрівно, у вас же родина!»… Але я розуміла, що прийде час, коли стануть крапки над «і» й мене почнуть оцінювати по-іншому.
Я думаю, що бути щирою перед собою, бути правдивою, бути власне собою – це головний секрет успіху. І ще одне – постійно вчитися. Постійно читати, постійно оцінювати документи, щоб, не дай Бог, не зрадити отому правилу істинності.
Ну, і ще одне – треба бути відкритою.
Мені дуже шкода, коли говорять, що не можна достукатися до депутата або депутатки. Що вони оділи корони і не можуть собі ціни скласти, як кажуть в народі.
Ні! Треба бути максимально відкритою!
Якщо ти ідеш в депутати, ти маєш мати відповідальність перед людьми, які тебе обрали.
Я намагаюсь кожного дня сповідувати цей принцип для себе. І раджу всім іншим – бути відкритим, іти на вирішення проблеми, і тоді все буде добре.
– Я знаю, що політика – дуже конкурентне середовище. Як вдається в цьому середовищі знайти однодумців, однодумець, будувати консолідовану команду? Як перетнути оці кордони, і не думати про свою власну перемогу, а думати про спільну справу?
– Я не можу забути цих моментів, коли стояли майдани людей і зі свічками проводили молодих хлопців в останню дорогу. І тому, хто хоче іти в політику або вирішувати долі на рівні громади, на рівні маленького села, на рівні держави, потрібно пам’ятати, що коли ми стоїмо на майданах місцевих і кажемо «Герої не вмирають!», ми клянемося, що жодної хвилини ми не забудемо про той подвиг наших дітей, який вони роблять і робили заради нас. Тому перше – це бути чесними.
Друге – хочу сказати, те, що я відслідковую по собі: насправді жінкам-політикиням, мені так здається, простіше домовитись, простіше згуртуватись, простіше достукатися до сердець людей.
Хоч би яке було складне питання в обласній раді, якщо ти його проговорюєш, звертаєшся до депутатів, починаєш пояснювати, абсолютно завжди ти знайдеш розголос.
Серед тих депутаток, які сьогодні є у Хмельницькій обласній раді, більшість жінок – це ті, які прийшли вперше. І дуже цікаво спостерігати: вони завжди хочуть зробити якісно, на 100% з плюсом! І мені дуже імпонує ця позиція.
Я поважаю людей, які щиро роблять свою справу.
На сесії обласної ради, коли ми об’єднуємось навколо питань, то проблем з розумінням у мене з депутатками не виникає.
– Люди чомусь завжди більш прискіпливо ставляться до тих, хто знаходиться в меншості. Більш суворо судять їхню роботу. Ви саме в такій ситуації знаходитеся, тому що в Хмельницькій обласній раді ви – єдина жінка-очільниця комісії. Як вдається впоратися з цим викликом?
– Кожного разу, коли ми збираємося на комісії, коли працюємо, в нас багато виїздів, комісія дуже активна, то я кожного разу думаю про те, щоб ніхто з депутатів не подумав: Інна Петрівна – жінка, тому вона сьогодні поспішає або уникає розглянути якесь питання.
Ні, абсолютно на 100% працюємо, відпрацьовуємо той кредит довіри, який мені був даний.
Я дуже хочу, щоб наступний раз, коли буде скликання у Хмельницькій обласній раді, щоб не я одна була жінка – голова комісії. А як мінімум 50% жінок очолювали комісії Хмельницької обласної ради.
Я щиро в це вірю. Моє сьогоднішнє завдання полягає в тому, щоб побачили, що жінка може бути очільницею комісії, що вона може ефективно працювати, і працювати на якісний результат.
Далі буде
