«Політика прийшла в моє життя сама», — говорить депутатка Закарпатської обласної ради Ірина Мацепура, за плечима якої солідна академічна та професійна підготовка.
Випускниця економічного факультету Лісотехнічного університету та юридичного факультету університету імені Івана Франка у Львові, вона продовжила навчання в аспірантурі за напрямом «Цивільне та міжнародне право».
Її професійний шлях різноманітний та насичений — від розкрійниці на підприємстві легкої промисловості до головної бухгалтерки та очільниці підприємств, від викладачки університету до адвокатки.
Із 2010 року Ірина Мацепура очолює одне з провідних деревообробних підприємств Закарпаття, яке співпрацює з партнерами з шести європейських країн та є важливим роботодавцем регіону.
Такий багатогранний досвід став міцним фундаментом для майбутньої політичної діяльності.
Наша розмова з Іриною Мацепурою — про шлях у політику, випробування й виклики, з якими вона стикається, а також про роль жінок у відстоюванні інтересів України на міжнародній арені.
На хвилі змін: від перебудови до європейського вибору
Народившись на заході України, де свого часу демократичний рух проявлявся найактивніше, Ірина Мацепура опинилася в епіцентрі історичних змін.
«Жити там і залишатися осторонь політики було просто неможливо», — згадує вона.
Час перебудови та національного відродження став для неї початком формування світогляду. Історичні жорна невпинно руйнували старий порядок, і саме тоді активна діяльність Народного руху України стала символом незворотних змін у суспільстві.
Перший досвід у політиці (1988-1990 рр.) — депутатство в Шевченківській районній раді м. Львів — припав на часи «рознарядки», коли вибори були радше формальністю.
Читайте також: Олена Суслова: Роби все, що можеш, і будеш ближче до того, чого прагнеш
«Це було таке собі депутатство. Справжній поворот стався 2015 року. Я побачила реальний шанс для України піти шляхом демократичних змін», — пояснює політикиня своє рішення балотуватися до обласної ради як представниці Рахівського району.
Її політичний компас, сформований ще в юності на тлі масштабних суспільних трансформацій, завжди був налаштований на фундаментальні цінності: верховенство права, демократію, свободу особистості та європейський вибір України.
«Коли твої переконання базуються на демократичних принципах та європейських цінностях — це не просто політична позиція, це визначає життєвий вибір», — підсумовує Ірина Мацепура.
«Головне — щоб тебе ідентифікували»
На старті виборчої кампанії до Закарпатської обласної ради 2015 року Ірина Мацепура зіткнулася головним чином із викликом власної впізнаваності в регіоні.
«Я не особливо веду публічну діяльність, більш зосереджена на виробництві – очолюю підприємство. І хоч народилася у Великому Бичкові, але 30 років прожила у Львові. Крім бичківлян, виборці інших сіл мене не дуже ідентифікували як місцеву», — пояснює Ірина.
Розмірковуючи про особливості виборчого процесу в сільській місцевості, Ірина наводить промовисту літературну паралель:
«В одній із новел Сомерсета Моема є дуже гарний момент. Жінка, у чому мати на світ народила, їде на коні, а хтось дивиться й каже: «Який кінь!», інші: «Яка вершниця!», а треті: — «А чия вона?» І саме це останнє запитання найчастіше ставлять у селі — хто ти, чия ти?»
І ситуація кардинально змінювалася, коли на зборах люди починали говорити: «Вона наша, бичківська».
«Це первинна людська потреба — зрозуміти, що об’єднує тебе з іншою людиною, вибудувати якусь рамку відносин», — зазначає політикиня.
«За кожним успіхом у політиці стоїть уміння організувати свій час»
Наразі в Закарпатській обласній раді серед 64 депутатів лише 11 жінок (17%). Такий гендерний дисбаланс Ірина Мацепура пояснює історичними передумовами. У раді переважають досвідчені політики віком 50+ — колишні губернатори, голови обласної ради, керівники силових структур. За ними — роки активної діяльності в регіональній політиці, шлях, який мало кому з жінок удалося повторити.
«Жінка часом технічно відстає через сімейні питання, дітей, щоденну зайнятість. Чоловіки, переклавши домашні справи на своїх дружин, вивільняють час, а жінкам здебільшого нікуди ці питання «скинути», — зауважує депутатка.
За її словами, навіть організація виборчої кампанії вимагає багато зусиль. Це постійні зустрічі, активна громадська діяльність, робота з виборцями. Коли ж на основній роботі багато завдань, особливо в нинішні непрості часи, узяти на себе ще й додаткові обов’язки — справжній виклик. Для цього потрібна неабияка здатність організувати свій час.
Читайте також: Галина Добровольська-Рибалкіна: Прикладів жіночої стійкості й відваги стає дедалі більше
Утім, ситуація поступово змінюється. У нинішньому скликанні обласної ради жінок значно більше, ніж у попередньому. І це не формальне представництво за квотами — це знані в регіоні професіоналки, за якими стоять реальні справи та довіра виборців. Серед успішних політикинь краю — Ільдіко Орос, яку обирали депутаткою рекордні сім разів, Ольга Олексик — головна ендокринологиня області, завідувачка відділення в обласній лікарні, Єлизавета Біров — головна лікарка обласної дитячої лікарні, Юдіта Петеї — директорка великого виробничого підприємства…
«Ти представляєш себе як людину, яка має певний статус у суспільстві, і кажеш людям, що хочеш балотуватися в обласну раду. Якщо вони вважають, що ти будеш корисною в цій справі — підтримають», — переконана політикиня.
Про подвійні стандарти
Ірина Мацепура звертає увагу на подвійні стандарти, які існують у суспільстві. У чоловіків традиційно більше ресурсів — часу, грошей, можливостей для організації політичного процесу. Водночас до них значно менше вимог, навіть щодо зовнішнього вигляду.
«Війна лише поглибила цю прірву. До жінок вимоги не змінилися — їхню зовнішність усе одно прискіпливо розглядають. А от чоловіки отримали негласний дозвіл на недбалість».
Особливо гостро ця проблема помітна на Закарпатті, вважає Ірина Мацепура. У регіоні, віддаленому від бойових дій, де життя більш-менш спокійне, раптом з’явилася ціла когорта «втомлених політиків».
«Я вже жартома кажу колегам — може, заразом і митися перестанете? Якщо ви навіть тут, у відносно спокійному Закарпатті, не можете дотримуватися елементарного дрес-коду, то про що взагалі говорити?»
На її думку, демонстративний недогляд за собою — не ознака заклопотаності державними справами, а радше свідчення внутрішньої дезорганізації.
Від скошеної трави до депутатського мандату
Що потрібно жінці, яка прагне потрапити в політику? На думку Ірини Мацепури, річ не лише у квотах чи особистих амбіціях. Важливо глибоко розуміти механізми роботи влади на всіх рівнях.
«Маючи досвід роботи майже в усіх регіонах України, крім нині окупованих Донецької та Луганської областей, я бачила різні моделі роботи місцевого самоврядування. Де працює ефективно, де ні, і головне — чому. І це неоціненний досвід».
Одна з головних проблем — нерозуміння громадянами базових принципів народовладдя. Ірина ілюструє це простим прикладом зі свого депутатського досвіду:
«Сусід постійно надсилає мені відео про загальне врядування. Я йому пропоную: спробуй для початку організувати свою вулицю, де трохи більше сотні будинків, щоб усі разом о дев’ятій ранку в середу вийшли косити траву в ярках. І ти зрозумієш, що все не так просто. Хтось не захоче, у когось немає коси, хтось на роботі, у когось нога болить… У нас досі не відійшли від колгоспного мислення. Багатьом важко усвідомити, що виконавча, законодавча й судова — це три різні гілки влади, що в державі не має бути «царя-батюшки», який керує всім».
Читайте також: Що таке гендерно орієнтоване врядування та як воно допомагає покращувати життя громади
Це особливо помітно під час депутатських прийомів, коли люди очікують миттєвого вирішення проблем.
«Приходять і думають — усе, почали розв’язувати їхнє питання. А ти можеш лише в межах своїх повноважень скерувати запит до відповідальних осіб. І часто отримуєш відповідь, що немає коштів або витрати не передбачені бюджетом тощо», — пояснює Ірина.
Депутатка переконана: жінки — активна й компетентна частина суспільства, здатна долучитися до політики. Проте депутатська діяльність вимагає великих зусиль: опрацювання документів сесії, де зазвичай розглядається 50-70 питань, робота з виборцями, організація зустрічей та значні ресурсні витрати.
«Часом це і питання особистої фінансової спроможності: люди звертаються по допомогу, й іноді доводиться підтримати їх власним коштом. Жінки, які можуть організувати свій час, знання та фінанси й мають бажання балотуватися, можуть сміливо обирати цей шлях».
«Створити умови — означає відкрити можливості»
Як збільшити представництво жінок у політиці, окрім квот? Ірина Мацепура пояснює це на прикладі власного деревообробного підприємства.
«На підприємстві працюють переважно чоловіки. Бо є роботи, які не кожна жінка фізично може виконувати. У нас немає трактористок, комбайнерок, водійок лісовоза чи операторок деревообробних верстатів».
Хоча у світі ситуація поступово змінюється, визнає політикиня. Впроваджуються спеціальні програми залучення жінок, але технічно це все ще дуже складно. Історично сформований розподіл на «жіночі» й «чоловічі» професії поступово розмивається — суспільство рухається до того, щоб і чоловіки, і жінки могли реалізовувати себе в різних сферах.
«Але багато залежить від технічного прогресу», — зауважує Ірина Мацепура.
На її переконання, жінка зможе працювати водійкою лісовоза, коли будуть якісні дороги, сучасний автомобіль і легкий у керуванні маніпулятор. Така ж ситуація і в політиці — важливі не лише фахові якості, а й можливість приділяти цій роботі достатньо часу та енергії.
«Треба дати жінкам шанс. Якщо дивитися лише на те, що чоловіки там давно, то в жінок загалом не буде можливостей».
Традиції та інновації: як керувати виробництвом у час викликів
Говорячи про свою роботу як керівниці підприємства, Ірина Мацепура спирається на багату історію деревообробної галузі краю. Підприємство ВГСМ, створене 2010 року в селищі Великий Бичків, продовжує традиції, що сягають 1770 року, коли тут з’явилися перші водяні лісопильні.
«Рахівський район — найбільш лісистий у державі, тут багато років розвивається лісівництво й деревообробка. Але зараз ми спостерігаємо найменші обсяги рубок за весь час історії лісівництва — 700 тисяч кубометрів на рік, порівняно з 4-6 мільйонами в 1946-1954 роках», — зазначає Ірина Мацепура.
Підприємство від початку зробило ставку на глибоку переробку деревини. З 2011 року тут почали виготовляти меблеві заготовки, а згодом — повноцінні меблі з бука, ясена, дуба та явора. Значним досягненням стала співпраця з IKEA: стільці Бор’є, розробні дошки Лемпліг, барні стійки. У найкращі роки штат підприємства налічував понад 500 осіб, сьогодні їх 227, 12 несуть службу у лавах ЗСУ.
«З ростом цін на деревину та електроенергію ми переорієнтувалися на нові ринки, — розповідає Ірина. — Зараз співпрацюємо з партнерами з Румунії, Німеччини, Словаччини, Швейцарії, Угорщини та Італії». Підприємство виготовляє цільноламельний та зрощений меблевий щит, меблі кухонної та спальної групи, а також із 2014 року займається лісосічними роботами».
Баланс бізнесу та політики: випробування часом
Поєднувати керування виробництвом із депутатською діяльністю — непросте завдання, особливо враховуючи відстань: від Великого Бичкова до Ужгорода 170 кілометрів в один бік.
«Зараз дуже великий обсяг виробничої роботи й проблем, — ділиться Ірина. — А депутатська робота — це величезний масив документів на комісію та сесію. Добре, що можна брати участь у роботі комісії онлайн».
Особливий виклик для людини з бізнесу — різниця в темпі ухвалення рішень.
«На підприємстві все швидко і результат зрозумілий одразу. А робота в місцевому самоврядуванні — повільна. Недаремно виборці кажуть, що депутати збираються і говорять», — зауважує політикиня.
При восьми фракціях в обласній раді більшість рішень виходять дуже усередненими.
«Колись на навчанні в Аспен Інституті я слухала лекцію ексвіцеспікерки Верховної Ради Оксани Сироїд. Вона сказала цікаву фразу: політична діяльність не для ухвалення рішень, а для дискусії. Рішення може бути, а може і ні», — згадує Ірина.
Ще одна проблема — розрив між очікуваннями виборців і реальними можливостями депутатів та депутаток.
«Люди просять ремонту доріг, дров, допомоги в дорогому лікуванні. Але депутатські можливості часто обмежені», — пояснює Ірина Мацепура.
Міжнародна підтримка та виклики інформаційної боротьби
Україна сьогодні потребує якнайширшої підтримки міжнародної спільноти, адже питання боротьби в інформаційному просторі стає життєво важливим. Ірина Мацепура наголошує, що для українських депутатів та депутаток важливо бути присутніми на світових майданчиках, де формується громадська думка про Україну:
«Росія витрачає мільярди на свою пропаганду, і ми не можемо стояти осторонь. Українське слово має бути чутне всюди, де це можливо».
Попри труднощі, народні обранці продовжують працювати з партнерами за кордоном, щоб донести правду про Україну. Ірина Мацепура підкреслює, що, попри адміністративні перепони та затримки з відрядженнями, вони роблять усе можливе для підтримки міжнародного діалогу:
«Закордонні партнери відчутно допомагають, але часто саме жінки — депутатки, підприємиці, активістки — стають рушійною силою, яка залучає цю допомогу до країни. І таких жінок стає дедалі більше».
Особливо Ірина відзначає внесок підприємиць. Вона, як керівниця деревообробного підприємства, добре розуміє важливість ділової репутації та відзначає, що жінки, які активно працюють з європейськими компаніями, не тільки витримують усі контрактні зобов’язання, а й зміцнюють імідж України як надійного партнера.
«Це теж дипломатія, але вже економічна. Українські підприємиці не раз показували, що здатні не менше за чоловіків впливати на довіру та повагу до нашої країни. Завдяки їхній роботі з’являються міжнародні контракти, гуманітарні вантажі, нові зв’язки. Це невидимий, але дуже цінний внесок у нашу загальну боротьбу за свободу й підтримку з боку світу».
На завершення Ірина зазначає, що незалежно від статусу, внеску жінок у боротьбу України за свободу і демократію сьогодні як ніколи потребують на різних рівнях:
«Ми довели, що можемо бути сильними, відповідальними та надійними партнерками. Це не просто політична позиція, це наш вибір, як і вибір мільйонів українців та українок».
Ольга Тарантіна
