Анастасія Большедворова — депутатка Одеської міської ради. Входить до фракції політичної партії «Європейська солідарність». Займається питаннями планування забудови територій, міського дизайну, архітектури та охорони культурної спадщини у складі відповідної комісії. За фахом — журналістка.
Ми поспілкувалися з Анастасією про те, як їй довелося доводити свою фаховість у сесійних залах та чиновницьких кабінетах, як вона боролася з недоброчесністю забудовників, а також чому годувала новонародженого сина під дверима кабінету мера.
«Тут одне з двох: або скажуть, що ти стерво, або дурепа»
В Одеській міськраді був досить гучний скандал, коли одна з ваших колег назвала мера сексистом. Чи зараз виникають такі проблеми?
Жінок у політиці мало, це треба розуміти. Ця каденція — перша, коли їхня кількість зросла. Не без впливу квотування, звісно. І коли працюєш із кимось — із директором якогось департаменту, наприклад, то він спочатку сприймає тебе як жінку, а не як депутатку.
У чому це проявляється?
Питають: «А воно вам треба, Настю?» Або думають, що ти не розбираєшся в питанні, кажуть, що це неможливо зробити. Доводиться відкривати закон, показувати приклади інших міст, пояснювати. І тоді вони розуміють, що я все-таки в темі «не плаваю».
До речі, коли тільки прийшла в міськраду, деякі директори департаментів мене вважали стервом і навіть казали мені про це.
Як ви реагували?
Тут одне з двох: або скажуть, що ти стерво, або що дурепа. Мені більше подобається перший варіант, тому я навіть зраділа. «Ми думали, що ти просто жахлива, що ти нас будеш нишком скрізь знімати. А виявилося, що з тобою можна діалог вести». Таке ставлення було пов’язане з моєю попередньою роботою — я працювала ведучою програми «Архітектурний патруль», що стосувалася «чоловічої» галузі — будівництва. Я в цю тему зайшла, і вона мені дуже сподобалася. Протягом 5 років, поки там працювала, я чула на свою адресу багато чого від забудовників та їхніх представників: «А ви щось збудуйте, а потім хейтіть», «Що ти, жінка, зробила?» Доводилося буквально «вигризати» собі місце. Не ображатися, не плакати, а чинити опір. І тоді їм доводилося зі мною рахуватися.
Читайте також: Ольга Широкопояс: Хочу бути корисною суспільству й Україні
А з ейджизмом доводилося стикатися?
В міськраді ні, а от на депутатських прийомах буває. Іноді дуже смішно, бо люди кажуть: «Ой, ви така молоденька, що ви можете зробити?» Справді, є таке упередження, що тільки людина старшого віку, «дорослий дядько» щось може, бо тільки він є уповноваженою особою, депутатом. Але це тимчасово, це лише перше враження. Починаю розмовляти з людиною, пояснюю, як і що зробимо в її ситуації, і ці кордони стираються.
«Я за те, щоб вибудовувати комунікацію»
Чому ви вирішили балотуватися?
Я завжди багато працювала. І в журналістиці в мене були свої правила — відмовлялася знімати рекламу, сварилася з редакторами, тупала ногою. І зрештою мене завжди цінували.
В політику мене, мабуть, привів саме «Архітектурний патруль» і усвідомлення, що я можу щось змінювати. Тож коли формувалася команда від ЄС, мені запропонували балотуватися. Я погодилася. І пройшла – причому і в міську, і в обласну ради. Спочатку навіть не сприйняла це серйозно, це була ніби гра, коли не розумієш до кінця, що стоїть за депутатством.
Ви і зараз продовжуєте висвітлювати діяльність або бездіяльність забудовників. Це болюча для Одеси тема. Чи не нажили собі ворогів?
Я думала, що вони [забудовники — ред.] мене ненавидять. Але виявилося, що це не так. Вони прекрасно розуміють, що я маю рацію, що я на боці людей. Розуміють, навіщо я це роблю. Один із останніх прикладів — будівництво на вулиці Тульській. До мене звернулися люди, бо забудовник мав здати будинок ще чотири роки тому, але там тільки зведена коробка і все. Я шукала різноманітні шляхи. Це була радше журналістська робота, ніж депутатська. Інвестори молодці в цій історії — вийшли на мітинг, не побоялися.
Вам не погрожували?
Забудовник казав, що приведе під міську раду своїх людей із інвалідністю, вони будуть кричати, що Большедворова погана. Чому погана, я так і не зрозуміла. Це мені він спочатку передав через знайомих, потім у телефонному режимі сказав.
Це було дуже смішно. На словах він, звичайно, мені погрожував, але все одно пішов виправляти свої помилки. Сьогодні на тому будівництві ведуться роботи. Ти можеш «битися на шпагах», а можеш у певний момент дати можливість забудовнику бодай якось реабілітуватися. Я за те, щоб вибудовувати комунікацію.
Насправді, коли я прийшла в міську раду, я собі пообіцяла, що не проголосую за жодне будівництво. Але жодне будівництво через нас уже і не проходить. Чому? Бо всі землі продані. Те, що ми зараз бачимо, — це землі, куплені й перепродані ще років 7-10 тому, а то й 12. Мер і його команда причетні до цього.
«Кому потрібні парки, якщо прилетить ракета?»
На наступних виборах будете балотуватися?
Так, думаю, що буду. По-перше, за 5 років ти тільки входиш у цей ритм: поки розібралася, як усе працює, поки налагодила зв’язок – все, кінець. І ще дуже сподіваюся, що скоро перемога. Тоді це буде зовсім інше депутатство — справжнє. Бо сьогодні жоден депутат не реалізував себе саме через війну.
Чим саме ви займаєтеся як депутатка? З чим до вас звертаються люди?
Зараз це повністю переформатована діяльність. Я б сказала, що сьогодні депутат міської ради більше працює як депутат Верховної Ради. До мене звертаються військові, яким потрібні дрони, обладнання. Зараз таких запитів найбільше. Також одесити звертаються з різними побутовими запитами. Буває таке, що приходять навіть із якимись примітивними проблемами – треба полікувати зуби. Звертаємося тоді до соціальної комісії, намагаємося виділити на це гроші. Також багато звертаються ВПО.
Читайте також: Ольга Олексик: Ми маємо вірити у свій потенціал і не боятися викликів
Якби не війна, ваша каденція могла б добігти кінця. Чи вдалося досягти того, що ви планували, і виконати все, що обіцяли під час передвиборчої кампанії?
Я й не казала, що «прийду і все перероблю». Не ходила у двори з агітацією, як багато хто це робив. Я обрала для себе архітектурний напрямок, увійшла у відповідну комісію. Але маю сказати, що я розчарована. Під час війни комісія не працює як слід. Хотілося відремонтувати історичні будівлі, але сьогодні ми не можемо цього робити з об’єктивних причин. Такі витрати не на часі, всі це розуміють. Не можу сказати, що щось повноцінно реалізовано з того, що я собі придумала. Я хотіла розбудовувати парки, сквери. Вже була розпочата певна робота в цьому напрямку. Але кому потрібні парки, якщо прилетить ракета? Сьогодні це більше робота на виживання.
«Я сиділа під кабінетом мера і годувала сина грудьми»
В одному зі своїх відео ви говорили, що зараз складний час для жінок, але це й час, який сприяє розвитку. Що ви мали на увазі?
Бо якщо раніше при влаштуванні на роботу надали б перевагу чоловікові, то сьогодні вже ні — сьогодні першою візьмуть жінку. Навіть водійкою трамвая чи вантажівки, в комунальні підприємства — куди завгодно. Із розкритими обіймами беруть саме жінку. І це не лише на робочих спеціальностях. На керівних посадах так само. Якщо ти фахівчиня – будь ласка. Раніше ж ти мала всім доводити, що чогось варта. А сьогодні влаштуватися на роботу набагато простіше.
Тому для жінок, які хочуть себе реалізовувати, зараз чи не найкращий час. А от для народження дітей — найгірший. Моєму синові 4 роки. Я маю йому пояснювати, що таке війна, що на нас напала Росія. Це жахливо. Він знає, що таке дрони, як вони літають, чому в нас не працюють аеропорти… Я не хочу це пояснювати своїм дітям. І не хочу більше народжувати. А переїжджати в іншу країну я теж не можу, я не бачу в себе ніде, крім дому, я повністю пов’язана з Одесою.
Як ви поєднуєте материнство та роботу в раді?
Ценепросто, особливо в перший рік. Я вимагала, щоб зробили кімнату для годування дитини, бо не хотіла кидати годування грудьми. Мені відмовляли. Тому я сиділа під кабінетом мера і годувала сина грудьми. Коли це відбулося кілька разів, вони зрозуміли, що я не відступлю. Тоді виділили кімнату, підіймали мені візочок на другий поверх. Непростий був час — і депутатство, і журналістика, і батьківство. Зараз спокійніше, бо немає такої неймовірної завантаженості, а дитина вже підросла.
Катерина Банкова
