Її обирали депутаткою 5 скликань поспіль. Вона знає, як іти до мети та залишатися в політиці. Лобіює використання фемінітивів у документах і впевнена, що новоспеченим лідеркам потрібна підтримка від досвідченіших колег.
Про те, чим пишається і за чим плакала депутатка Київської міської ради Алла Шлапак, читайте в матеріалі «Жінки — це 50% успіху України».
Алла Шлапак росла лідеркою. Головні ролі в дитячому театрі, першість у навчанні, очільниця хороших ініціатив і дитячих збитків. Набиратися різного досвіду допомагала безумовна підтримка батьків.
«Я дуже вдячна своїм батькам. Вони завжди вірили в те, що я особлива. Вони плекали в мені оцю непересічність, і врешті це стало фундаментальною підтримкою не лише в політиці, а й загалом у житті», — говорить Алла.
У школі вона захоплювалася фізикою, але попри очікування оточуючих вступила на історичний факультет. Каже: зрозуміла, що історія може більше стати в пригоді при створенні нового, а фізика й так згодиться у житті.
«Я вважаю, що фізика і математика — це гімнастика для розуму. І я маю логічні здібності завдяки любові до цих дисциплін. Вони допомагають упорядковувати, керувати своїм часом, моделювати, будувати системи».
Її професійна діяльність цілком пов’язана з викладанням. Вона працювала у провідних університетах Києва. Здобула науковий ступінь докторки економічних наук. Також Алла Шлапак є авторкою підручника з історії і понад 100 наукових робіт.
«Прийти і чекати, поки тобі скажуть, що робити — не моя історія»
Разом із викладацькою та науковою діяльністю Алла Шлапак прагнула розвиватися і в громадському житті. Зізнається: не вірила, що може стати депутаткою. Їй здавалося, що це нереально, тому не йшла до цього цілеспрямовано, а просто робила свою роботу, долучалася до активностей свого району.
Якось уже після Помаранчевої революції Алла поверталася додому з роботи. Зазирнула в поштову скриньку, а там — газета. У ній побачила оголошення про набір до команди Леоніда Черновецького. Пішла на співбесіду і дуже швидко з активістки Дарницького району вийшла на загальноміський рівень. Занурена в роботу та взаємодію з людьми, Алла організовувала партійну конференцію, але навіть не знала, хто за ким у виборчому списку. Тож коли прозвучало її прізвище під номером 21 — здивувалася. І подумала, що це досить далеко. Тож перемога у виборах стала для неї сюрпризом.
«Я пам’ятаю ці емоції, той момент, коли я дізналася, що таки отримала мандат депутатки Київської міської ради. Це було дуже яскраво».
Відтоді Алла Шлапак п’ять скликань поспіль є депутаткою Київської міської ради. Але зізнається, що пам’ятає кожне вручення мандату. Адже щоразу це по-новому.
«Я просто розуміла, що хочу робити в Київраді. Це для мене було основним. Прийти і чекати, поки тобі скажуть, що робити — не моя історія. У 2007 році очолила комісію з питань гуманітарної політики. Я користувалася підтримкою колег не лише зі своєї партії, а і з інших партій. Київрада давала можливість реалізувати ті проєкти, які я хотіла. І я їх реалізовувала», — говорить Шлапак.
Серед проєктів, якими пишається, — створення гарячої лінії 1551. Усе починалося з шести людей і старих комп’ютерів із Аллиного офісу. А тепер кожен киянин та киянка знають про цей сервіс та користуються ним. Потім була програма «Турбота», яка надавала фінансову підтримку столичним пенсіонерам. Згодом програма з виплати надбавок педагогам і медикам, яка була імплементована на рівні Кабміну. За це тодішній президент Віктор Ющенко надав Аллі Шлапак звання Заслуженого працівника освіти. І ще було багато всього, за що не соромно.
Зараз Алла Шлапак — перша заступниця голови постійної комісії з питань бюджету, соціальної, економічної та інвестиційної діяльності, а також перша заступниця голови фракції Батьківщина в Київській міській раді.
Про знецінення, образи й погрози
Якщо сказати, що шлях у політику був легкий, то це було б неправдою. Алла Шлапак гірко жартує, що в Київраді пройшла еволюцію від «дєвочки» до «бабушки». І це не про вік, а про знецінення. Вперше депутаткою вона стала в 30 років. Була однією з наймолодших обраниць на той час. Тому колеги дозволяли собі називати її «дівчинкою». А медіа намагалися знайти її зв’язок із тодішнім міністром економіки Олександром Шлапаком.
«Було багато статей, де намагалися з’ясувати: ми брат і сестра, чи він мій батько, чи мій чоловік. Хоча ми й досі з ним незнайомі. Було дуже багато неприємних публікацій і припущень. Мені доводилося обговорювати це з родиною: батьками, сином, донькою. Пояснювати їм про інформаційну гігієну, про те, що не варто вірити всьому, що показують по телевізору», — згадує Алла.
Читайте також: Погрози, тиск і зламане авто: як Олена Жмуріна виборола право на депутатський мандат
Коли почалася інформаційна кампанія проти Леоніда Черновецького, дісталося і Аллі Шлапак. Звинувачували всю команду в тому, що вони розграбували Київ. Батько Алли тоді жартував: «Коли ти перестанеш їздити до мене на поїзді, де вже Mercedes, чи що ти там накрала?»
«Я тоді пояснювала, що це інформаційна війна. Була заручницею цих інформаційних ігор і не мала можливості захистити себе», — каже депутатка.
Але найприкріше було, коли Алла потрапила в ДТП. На одному з провідних каналів поширили інформацію, що вона у важкому стані в реанімації. Алла справді мала травми, але не такі, щоб дійшло до реанімації. А батькам просто не встигла зателефонувати. Можна тільки уявити, що пережили рідні, дізнавшись про аварію з телевізора, а не від доньки.
На зустрічах із виборцями було інколи дуже важко. Особливо коли заходили провокатори, які дозволяли собі і обзивати, і принижувати, і називати непристойно. Якось під час боротьби проти забудови зеленої зони провокатори настільки зачепили Аллу, що вона заплакала.
«Я пам’ятаю ці сльози на публічній зустрічі. Мені так було прикро: я ж ніби все роблю, я знаю точно, що в мене вийде. Відповідаю за те, що я роблю, нікого не вводжу в оману. І тут мене звинувачують, що я пройдисвітка. Я плакала, і вони потім обсмоктували ці мої сльози в соцмережах. Писали, що я слабка, що я якась не така і так далі. І ці фотографії, де в мене сльози, пам’ятаю досі».
Ще один випадок погроз наздогнав Аллу Шлапак через 7 років. Під час Революції Гідності люди, які стояли за забудовою, проти якої свого часу боролася Алла, почали телефонувати й казати, що її час закінчився, і вони тепер знайдуть її та розправляться.
«Це дуже неприємно, коли тобі розказують, що ти «черновецька» чи ще якась. Коли не тебе оцінюють, не те, що ти робила і ким ти є, а те, що начиталися десь», — згадує депутатка.
«Найбільший виклик у політиці — це зберегти себе»
Алла Шлапак стверджує, що ті, хто йдуть у політику свідомо, більш захищені, аніж ті, хто прийшли на хайпі, «за компанію» чи їх просто покликали. Часом політика може ламати людей, навіть тих, хто має управлінський досвід чи прийшов із бізнесу.
«Найбільший виклик у політиці — це зберегти себе», — переконана Алла Шлапак.
Часто жінки не витримують цькувань і нерівного ставлення до себе, томузмушені складати мандати. Щоб уникнути подібних ризиків, треба вчитися лідерства, а досвідченим політикиням ділитися досвідом із тими, хто тільки прийшов у політику.
«Я вважаю, що депутатки, які мають мандат, повинні створювати коло сили і ділитися життєвими історіями. Не переліком рішень, не кількістю грошей, які вони кудись виділили. А насамперед тим, як зберегти себе. Бо жінки йдуть, вони виснажуються, вигорають. І я, до речі, минулого року відвідувала такі заходи, де зустрічалася з депутатками з різних регіонів України. Вигорання, за моїми відчуттями, на першому місці серед проблем лідерок», — розповіла депутатка.
На думку Алли, політичного лідерства треба навчати з підліткового віку. Вона є менторкою конкурсу для юнацтва «Офіс юного мера», який минулого року відбувся в Києві вперше. В ньому виграла команда на чолі з дівчинкою.
«Я спостерігаю, як команда змінюється. Бачу, наскільки їм не вистачає фундаментальних знань щодо розуміння кар’єри. Вони зараз випрацьовують алгоритми взаємодії, які потім понесуть у доросле життя».
«Ми маємо будувати суспільство рівних можливостей і рівних прав»
Досвід балотування до Верховної Ради був для Алли Шлапак невдалим. Уперше вона йшла на вибори 2012 року по столичному округу в Печерському районі. За неї проголосувало 19 000 виборців, що дало можливість зайняти третє місце.
«Я усвідомлювала, що Партія регіонів не дасть мені виграти, але чесно боролася від першого до останнього дня. Провела багато зустрічей, мала якісну виборчу кампанію від А до Я. Я тверезо дивилася на ситуацію, тому мені було не так боляче, як іншим кандидатам, із ким я спілкувалася».
Удруге йшла на вибори по мажоритарці в Одеській області. В рідному місті Ананьїв отримала перше місце, а загалом — п’яте. Алла зізнається, що це був гарний досвід і привід для роздумів.
«Це найбільший виборчий округ Верховної Ради. Але більшість населених пунктів — села. Коли я аналізувала результати виборів, то звернула увагу, що в міських округах жінки здобували перемогу частіше, ніж у сільських. Там потрібен трохи інший підхід та інший інструментарій. Бо грала роль залежність від адмінресурсу, стереотипність та певна патріархальність».
Алла Шлапак вважає, що гендерні квоти на сьогодні є необхідністю в політиці. Але зазначає, що хочеться, щоб була рівність, а не квоти.
«Коли мені кажуть, що «ти будеш в 30%», я дивуюся і питаю: «А чому не в 50? А чому ви не хочете побути в 30?» Ми маємо будувати суспільство рівних можливостей і рівних прав», — вважає Шлапак.
Київ — за рівні можливості
Міжфракційне об’єднання «Рівні можливості» в Київській міській раді діє вже друге скликання поспіль. За словами Алли Шлапак, вони з Ганною Старостенко ініціювали його створення в минулому скликанні.
Спершу до МФО доєдналося небагато депутатів та депутаток. А вже в цій каденції зібралася чимала група. До того ж, природним чином вийшло, що об’єднання складається з чоловіків і жінок порівну.
«Ми відмовилися від обрання голови. В нас кожна фракція має свою співголову, яку має право змінювати щороку. Ми вже закінчуємо каденцію в цьому році, та співголови не були змінені жодного разу. Співголовують майже всі жінки. Лиш від фракції «Європейська Солідарність» — чоловік», — розповідає депутатка.
Алла Шлапак говорить, що пишається роботою міжфракційного об’єднання. Зокрема вони долучилися до кампанії з лобіювання ратифікації Стамбульської конвенції.
Важливою є діяльність щодо превенції домашнього насильства, яку курує Алла. У співпраці з ВООЗ в Україні проводили тренінги для лікарів первинної ланки щодо виявлення постраждалих від насильства. Адже саме лікарі можуть звернути увагу, наприклад, на синці чи депресивний стан і скерувати людину до спеціалістів, запропонувати допомогу чи підказати, куди можна звернутися.
«Ми проводили опитування, куди найперше звертаються люди в разі насильства. То 2023 року відповідали, що пишуть у соцмережах. Через рік на перше місце вийшли сімейні лікарі», — зазначає Алла Шлапак.
Вона впевнена, що варто говорити про насильство, створювати безпечні простори, де люди можуть відкритися, поговорити, отримати допомогу і підтримку.
Не робити зауваження, а захищати себе
Також у Київській міській раді почали дивитися на всі процеси крізь гендерні окуляри. Завдяки ініціативі Євгенії Кулеби та підтримці інших депутаток почали використовувати фемінітиви, зокрема й у документообізі.
«Мені, наприклад, приємніше сидіти під табличкою «депутатка Шлапак», ніж «депутат Шлапак». Колись було таке, що читали надпис «Шлапак А.В» і шукали чоловіка», — ділиться Алла.
Хоч у законі не використовується слово «депутатка», але в Київській міській раді його використовують, зокрема й у документах.
«Це стало можливим тому, що наші партнери: USAID, НДІ, які нас підтримують, проводили низку тренінгів, куди ми залучали тих, з ким нам було важко знайти спільну мову. І на таких стратегічних сесіях ми цих людей фактично перетворювали на своїх прибічників», — пояснює депутатка.
Завдяки роботі МФО Київрада стала більш чутливою. Алла стверджує, що люди стали більше стежити за висловлюваннями і формулюваннями, зокрема й у постах у соцмережах.
За словами Алли Шлапак, жоден депутат не насмілиться в мікрофон дорікнути комусь закидами щодо віку чи сказати якусь образливу фразу. Досягти цього вдалося завдяки регламенту кодексу депутатської етики, системи покарань, публічного вказування на порушення регламенту.
«Дуже важливо, щоб люди не сприймали як норму, коли їм говорять неприємні речі. Не треба соромитися себе захищати. Я не кажу «робити зауваження», я це формулюю як «захист себе». Адже безкарність породжує вседозволеність. У нас були випадки, коли народні депутати дозволили собі в сесійній залі Київської міської ради некоректні висловлювання. Ми їм повідомили, що, можливо, в парламенті для них це ок, але тут — не ок. Їм довелося публічно просити пробачення і пережити засідання регламентного комітету Верховної Ради і регламентної комісії міської ради. Я сподіваюся, що це точно позитивно вплинуло на їхнє подальше спілкування з людьми», — поділилась Алла Шлапак.
Залишатися людиною і поважати різноманітність
Алла Шлапак зазначає, що гендерна рівність — це про сміливість. Про важливість місії тих жінок, які рухали це питання в минулому. Сьогодні, коли жінки йдуть на виборчу дільницю, у них не виникає думки, що вони могли туди не ходити.
«Гендерна рівність — це демократія, це свобода. Це право і можливість бути собою. Це, мабуть, hard skills — учитися жити в суспільстві поряд із іншими, незалежно від того, які вони. Мені дуже сподобалася, до речі, картинка, яку я на днях побачила: червоне яйце, жовте яйце, біле яйце, і потім розбите яйце. Середина — жовток і білок. Він однаковий, незалежно від кольору шкаралупи. Ось це про те, щоб дозволити бути комусь чорним, комусь білим, комусь червоним і залишатися людиною, поважати різноманітність», — вважає депутатка.
Гендерний аудит і фемінітиви в освіті
Із 1 листопада 2024 року Алла Шлапак призначена на посаду проректорки Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Зараз заклад готується до проведення гендерного аудиту. Триває формування робочої групи, створюються робочі підгрупи, вже підготовлено план проведення гендерного аудиту. Планують завершити його до 1 вересня 2025 року.
«Профспілка підтримала проведення аудиту. Однак я не можу сказати, що це було легко. Під час засідання звучало: «Зараз війна, це не на часі. А навіщо це потрібно? В нас і так все добре, всі знають про нерівність в освіті». Навіть трошки почали боятися потенційних результатів гендерного аудиту. Така фраза прозвучала на ректораті: «Ми всі маємо розуміти, що результати гендерного аудиту можуть нас усіх неприємно здивувати», – ділиться проректорка.
Однак Алла впевнена, що попри виклики в спільноті, аудит необхідний задля впровадження змін. Вона говорить, що за результатами аудиту буде створена інклюзивна карта університету.
У межах підготовки до проведення гендерного аудиту також планується створення гендерної електронної бібліотеки. В університеті є напрацювання щодо певних чутливих політик. Тепер хочуть зібрати ці статті та наукові дослідження в одному місці, щоб можна було за необхідності швидко знайти.
Непросто дається і питання просування фемінітивів в університеті. Алла Шлапак говорить, що в документах, які створює вона, написано «проректорка», в усіх інших — «проректор». І це хочеться змінити. А також на табличці кабінету так і кортить дописати склад «-ка».
«Колеги в університеті кажуть: «Згідно з законом це неможливо». А я кажу: «Ні, це питання політичної волі, заборони немає». Ми ведемо з філологами запеклі дискусії, будемо проводити круглі столи, дискусійні платформи, на які запрошуватимемо зокрема й законодавців, щоб обговорити впровадження фемінітивів у освітню політику», — говорить проректорка.
Алла Шлапак завжди планує і ставить цілі. Її мрії цілком досяжні: стати професоркою в науці, народною депутаткою в політиці, зробити інноваційний хаб та бізнес-інкубатор в університеті. А головне — жити в своїй мирній країні.
У вільний час Алла Шлапак пише картини та художні твори. У неї вже було дві персональні виставки, а казка, яку вона написала, вже чекає на свою аудіоверсію. Але найбільшою втіхою для неї є роль бабусі. Каже, що хочеться бути такою, щоб онуки казали: «Це моя бабуся, і це круто».
«У мене є онук і онучка, хлопчик і дівчинка, тому гендерна рівність у сім’ї забезпечена», — усміхається Алла Шлапак.
Олена Кущенко
