«Українське суспільство – патріархальне», – вважає Анка Фельдгузен, амбасадорка Німеччини в Україні. Таку тезу вона висловила під час П’ятого українського жіночого конгресу, де відбулись короткі спецінтервю зі світовими лідерами та лідерками.
Модерувала дискусії Анастасія Багаліка, гендерна координаторка проєктів «Жінки – це 50% успіху України» та «Повага».
Анка Фельдгузен поділилась досвідом запровадження гендерних квот у Німеччині та розповіла, як залучає жінок на роботу у посольство.
«Я сприймаю українське суспільство як патріархальне. Думаю, це тому, що є сильний вплив релігійних організацій. Але це ще також тиск сімей».
Пані посол розповідає, що спостерігає ситуацію, коли у посольстві молоді жінки народжують, а згодом їхні сім’ї не хочуть, щоб вони далі працювали.
«Ми повинні виправляти цю ситуацію, бо так ми просто втрачаємо прекрасних працівниць, і це дуже прикро», – коментує Анка Фельдгузен.
Читайте також: Сексизм, квоти та боротьба за ресурси: як жінки виборюють доступ до влади
Для того, щоб зберегти фахівчинь на роботі, амбасадорка проводить особисте спілкування із жінками, які народили. Переконує, щоб ті повертались на роботу якомога швидше: не через три роки декрету, а через пів року – рік.
«Бути щасливою, мати сім’ю – це дуже важливо, але бути незалежною – не менш потрібно. І це теж про фінансову незалежність. Я знаю багато прикладів, де жінки перестали працювати, бо вийшли заміж і народили дітей. І тепер діти виросли, а жінки не можуть нікуди піти, бо вони фінансово залежать від чоловіка. Треба давати жінкам можливість і народити, і працювати», – ділиться досвідом Анка Фельдгузен.
Амбасадорка також розповіла, що у Німеччині для того, щоб жінки могли виходити на роботу якомога швидше, є розвинута мережа дитячих садочків, куди можна віддавати дітей мало не з народження.
Розвинута інфраструктура дитячих садків – це теж про розвиток політичного жіночого лідерства, це його запорука, переконана пані Фельдгузен.
Попри такі підходи, у Німеччині теж нема рівності у політиці, говорить далі пані посол. І насправді дієвий метод вирівнювати цю несправедливість – це квоти.
«До квот нам казали, що нема жінок, які готові брати на себе таку відповідальність. А як запровадили квоти, то одразу виявляється, що таких жінок насправді дуже багато».
Звісно, у країні є противники квот, які кажуть, що залучення жінок у політику має бути еволюційним, а не примусовим. Але Анка Фельдгузен не погоджується із цією тезою.
«Наші професійні мережі – це мережі чоловіків. І вони підтримують інших чоловіків. Ніколи у політиці, у дипломатії не з’являться жінки, якщо їм не допомагати».
На завершення розмови пані посол ділиться рецептом жіночого лідерства: «Важливо не зраджувати собі, не намагатися поводитися, як чоловіки. Жінки часто мають перевагу і більшу компетентність, наприклад, у соціальній сфері. І це завжди можна використати як перевагу».
Жінки: 50%
