Home Статті Авріл Гейнс: Жінка, яка вважає себе молотком

Авріл Гейнс: Жінка, яка вважає себе молотком

Якщо Сенат схвалить кандидатуру Гейнс на посаді директорки Національної розвідки, то під ії орудою діятимуть 17 спецслужб США, включно з ЦРУ

Авріл Гейнс, Avril Haines, директорка Національної розвідки США
Авріл Гейнс

Уперше крісло директора Національної розвідки США може обійняти жінка: Джо Байден запропонував на цю посаду 51-річну Авріл Гейнс, яка раніше працювала з Байденом в адміністрації президента Барака Обами, а потім очолювала групу з питань національної безпеки та зовнішньої політики у його transition team («перехідній команді»).

Команда Джо Байдена з нацбезпеки

А ще до цього Гейнс була заступницею радника Білого дому з питань національної безпеки та заступницею директора ЦРУ. До того ж вона була першою жінкою, яка сполучала обидві посади.

Як же науковицю з Колумбійського університету занесло в державну розвідку?

Дитинство від дзвінка до дзвінка

Авріл, єдина дитина у батьків, народилася 1969-го року, в Нью-Йорку, на Мангеттені, якщо зовсім точно – у Верхньому Вест-Сайді, тодішньому осередку богеми, дешевого житла, куди масово заселялися випускники коледжів. Це були залишки нетрів із усім їх кримінальним нутром, просякнуті духом «Вестсайдської історії».

Авріл Гейнс, Avril Haines, директорка Національної розвідки США

Професор біохіміі Томас Гейнс придбав тут частину найстарішого в окрузі приватного будинку не так для родинного затишку, як заради студії-майстерні з неодмінним «світлом з північного боку». Дружина професора, Адріана Раппін, покинувши науку за півкроку до блискучої кар’єри, перетворилася на художницю, теж напрочуд талановиту і вимогливу до себе. Для двох дорослих, поведених на самореалізаціі, маленька Авріл стала необтяжливим втіленням бажань і захоплень – не менше, але й не більше.

Навіть складова її імені – Даніка – свідчила про це.

Данікою – улюбленим мікробом із особливими ліпідними мембранами, Томас Гейнс назвав, окрім дочки, собаку, згодом – власну холдингову компанію та навіть благодійний фонд, де за стартовий внесок слугував капітал, отриманий від продажу таунхаусів там-таки у Верхньому Вест-Сайді. Власний життєвий шлях від сирітського притулку до визнання в академічних і бізнесових колах Нью-Йорка він вважав нормою успішної людини в сучасному світі, в 2019 навіть видав мемуари.

Але та той момент, як захворіла його дружина, до мемуарів було ще кілька десятиліть…

Їхнє помешкання звикло до фанатичної цілодобової праці господарів, до книжок і картин, які нагромаджувалися у просторі, до цілодобових вечірок, які періодично влаштовувала Адріана. Друзі-художники, люди витривалі, казали не тільки позаочі: вона палить свічку з обох кінців… Жінка ніби знала – часу для вогню майже не лишилося. Хронічна емфізема легень нагадувала про себе нападами задухи.

Авріл ледь виповнилося чотири, коли у матері діагностували ще й пташиний туберкульоз. Ймовірно, причиною стали голуби, що гніздилися в зовнішньому кондиціонері. Подвійний удар хвороби вклав, чи, скоріше, посадив жінку в медичне ліжко, що з’явилося у вітальні, де була висока стеля і більше повітря. Відтепер зі сторонніх сюди навідувалися лише лікарі.

У 12 років Авріл Даніка цілком перебрала турботу про матір на себе. Чи то професор Гейнс мусив віддаватися біохіміі ще завзятіше, щоби сплачувати рахунки за лікування і комірне, і працював поза домом, чи раціональне мислення підказало чоловіку ввімкнути режим самозбереження, – невідомо. Але донька не гірше за медсестру навчилася «запаковувати» матір у спеціальний пристрій із респіратором і вакуумною помпою, що розширювала легені, надаючи можливість дихати. І робила це і вдень, і вночі, з перервою на відвідування школи – тоді допомагали родичі. Всі, хто нині вже зіткнулися з ковідом, ситуацію уявляють краще.

Авріл вчила уроки, ремонтувала сусідам телевізори за дрібні гроші, або дозволяла собі дрімати в очікуванні: ось-ось покличе на допомогу мідний дзвоник у материній кволій руці, дзвоник, що раніше збирав родину і гостей до столу. Через роки Авріл Гейнс визнає: у снах досі вряди-годи чує той подзвін…

Якось серед ночі з отвору в горлі матері випала трахеальна трубка. За лічені хвилини професійна допомога домчати б не встигла. Лікар керував діями в телефонному режимі. Коли приїхали медики, вони побачили кров на простирадлах, живу пацієнтку з трахеальною трубкою і дівчинку-підлітка з суворими очима.

Матір померла, трохи не дочекавшись доньчиного 16-ліття. Авріл закінчила школу з відзнаками з багатьох дисциплін, переважно з точних наук. Вступила до коледжу. Борг за житло сягнув неба, тож від власного даху над головою довелося відмовитися. Кочувала по друзях.

Тоді вона відклала навчання у коледжі, і за кошти, зароблені ремонтом чужих автівок у майстерні Гайд-парку, рушила до Токіо, до так званого Інституту Кодокан – елітної школи дзюдо.

Батько не заперечував. За рік вона повернулася, щоб вивчати теоретичну фізику в університеті Чікаго. 

Інша Вестсайдська історія

Авріл Гейнс вивчала теоретичну фізику в університеті Чікаго

Суто чоловічий, «серйозний» факультет поставився до неї глузливо-поблажливо. Тим більше, не красуня, не сексі. Щоправда, знається на двигунах Subary і з мотлоху автомобільного кладовища вміє зробити пристойну тачку.

На друге студентське літо Авріл закохалася у свого інструктора в аероклубі, Девіда Давиги. Ремонт, але вже не автівки, а старої двомоторної «Сесни», що пара купила за безцінь, розвинув їх роман аж до наміру злітати разом до Європи. Літак вкрився льодом над морем Лабрадор. Вони змусили «Сесну» з двигунами, що завмерли, спланувати не на воду, а на суходіл, на закинуту злітно-посадкову смугу аеродрому кам’янистого узбережжя Ньюфаундленду. Стало зрозуміло: є сенс залишатися разом і надалі.

У 1992 році перебралися з Чикаго до Балтимора. Девід знайшов роботу в комерційній авіакомпаніі, Авріл Гейнс здобула докторський ступінь із фізики в університеті Гопкінса. Доля знову зробила крутий віраж. На аукціон виставили приміщення бару, насправді борделю-наркопритону, конфіскованого федералами у колишніх власників. Бар був розташований у сумнівному районі передмістя, чимось схожому на Верхній Вест-Сайд її дитячих років… Грошей від продажу літачка та банківського кредиту вистачило лише на початок справи, хоча монтаж електрики Авріл робила власноруч.

Книгарня-кав’ярня з назвою «Адріана», на честь покійної матері, несподівано – звісно, несподівано для інших! – стала популярною. Далі – прибутковою. І це в районі, де народилася документальна основа для кіно, поліцейської драми «Вбивство: життя на вулицях»!

«Вестсайдська історія» не відпускала…

Далі банк, який надав кредит, запропонував зробити проект мережевим. Вона відмовилася. На той час Авріл Гейнс настільки поринула у справи місцевого ком’юніті, що відчула брак юридичних знань. Натомість активісти, які вміли задіяти важелі урядової реформи заради розвитку добробуту громади, були переважно юристами.

Бізнес дістав нових господарів – у 1998 році Авріл вступила на юридичне відділення Джорджтауна. А далі, згідно з еклектичним стилем свого життя, рушила у напрямку поглибленого вивчення міжнародного права. Туди, де змагалися між собою переважно чоловіки.

«…Усього лиш робоча конячка»

Офіційний шлюб Авріл Гейнс взяла лише у 2003 році

Офіційний шлюб із Девідом Авріл Гейнс взяла лише у 2003 році, можна сказати, в іншому вимірі свого життя, і, не виключаю, віддаючи данину традиції. Сильна, успішна, самодостатня, але заміжня жінка на високій посаді менше впадає в око суспільству, ласому до роздумів: «Хто ж це її тягне нагору?».

Саме у 2003 році, після служби в офісі федерального судді апеляційного суду, вона отримала пропозицію зайняти вакансію в офісі юридичного радника Держдепу. Ступінь доктора права в університеті Джорджтауна та дворічний виснажливий маратон на конференції з міжнародного приватного права у Гаазі надали їй суттєву перевагу над конкурентами. Потім – робота в управлінні юрисконсульта з військово-політичних питань, адже тема міжнародних законів війни в сфері її інтересів займала одне з чільних місць.

У 2007 році Авріл Гейнс запросили юристкою в комітет з міжнародних справ Сенату. Комітет на той час очолював сенатор Джозеф Байден. Довіра між ними виникла відразу. «Вона всього лиш робоча конячка. Працює майже 23 години на добу», – дав навздогін характеристику Джон Б. Беллінджер 111, провідний юрист адміністрації Буша, який, власне, і рекомендував місіс Гейнс на посаду в Держдепі. Проте визнав: вона стане для Байдена головним консультантом із питань розвідки. Бо фаховість Авріл – це вбивча сила, на зразок коричневого поясу дзюдо.

Авріл Гейнс працювала юрисконсультанткою Білого Дому з питань національної безпеки

Згодом в адміністрації президента Обами навіть не розглядали інших варіантів, ніж призначити Авріл Гейнс юрисконсультанткою Білого Дому з питань національної безпеки. Сфера обов’язків мала делікатний характер і вибухові наслідки – контролювати таємні програми ЦРУ, включно з ударами з дронів, і секретні програми Пентагону. До прикладу, від компетенцій Гейнс залежало юридичне узгодження варіантів зриву ядерних розробок Ірану.

За свідченнями з відкритих джерел, містер Беллінджер не помилився у тому сенсі, що Авріл Гейнс практично не залишала свій робочий кабінет від ранку до ранку, навіть обід їй чоловік привозив на роботу. Це була нагода трохи побути разом: навіть серед ночі її могли викликати, щоб отримати консультацію або відповісти на запитання: чи можна підозрюваного мегатерориста законно спалити з безпілотника?

Власне, місіс Гейнс виконувала роль мосту з двостороннім рухом, від президента США до розвідницького співтовариства, і навпаки.

Не знали відпочинку й медійники, що пальпували кожен шматочок біографії нової зірки національної безпеки. Сенсацію знайшли, коли 43-річна Авріл досягла наступної вершини, стала заступницею директора ЦРУ замість кадрового офіцера Майкла Морелла.

«Хіба так будують серйозні кар’єри?» – саркастично запитувала своїх читачів Daily Beast. Виявляється, в 90-х, у книгарні-кав’ярні «Адріана» періодично відбувалися вечори публічного читання еротичних творів Мілана Кундери, Ізабель Альєнде і навіть літературних спроб у цьому жанрі завсідників закладу! Свідки присягалися газеті: Авріл теж читала «сороміцьке» вголос, за кавою, десертами і червоними свічками, наголошуючи, що терапія еротикою покращить моногамні стосунки пар і зменшить агресію.

Скандалу не сталося. Та богемної слави «робоча конячка» Авріл Гейнс зажила.

Про інтелектуальну вогневу міць

Авріл Гейнс: «Усі – гвіздок, а ми – молоток»

Тепер трохи цитат і коментарів.

2013 рік, після призначення на керівну посаду в ЦРУ.

Беджамін Роудс, заступник радника з національної безпеки в кабінеті Обами: «Вона являла собою буквально найприємнішу особу з усіх, з ким доводилося мати справу».

Метью Олсен, директор Національного контртерористичного центру: «Перехід із юридичної сфери в оперативну може виявитися складним завданням. Та Авріл володіє як інтелектуальною вогневою міццю, так і колегіальним підходом, щоби досягти успіху».

Привітна, стримана, майже сором’язлива у неформальному спілкуванні, Авріл Гейнс прямувала коридорами влади нечутно, але впевнено. Ох, якби ж ті, хто поблажливо оцінював людські чесноти керівниці, знали про її улюблений афоризм «Всі – гвіздок, а ми – молоток»…

Політичні спостерігачі відзначали: перша жінка серед очільників ЦРУ намагається уникати звички «вашингтонського самозвеличення» і встановлює особисті кордони навіть там, де без них легше працювати. Про амбітну мету і методи вирішення правовим шляхом конфлікту розвідників Управління з адвокатами Білого Дому, не схильними до ризику, колеги лише здогадувалися. Проте Авріл Гейнс – державна службовиця високого рангу, яка ніколи не демонструвала своїх політичних поглядів та уподобань, цивільна людина, далека від джеймсбондівської діяльності, тепер переконливо доводила, що шпигунські пристрасті для неї також не чужі.

На проект, якому умовно можна дати назву «Керування президентською політикою», Авріл Гейнс витратила трохи більше року. Вона брала до уваги навіть полярні точки зору зацікавлених сторін, які по-різному інтерпретували закон або бюрократичні процедури.

Пізно ввечері зазвичай відбувався мозковий штурм на пару з Джо Бренненом (він тоді обіймав посаду радника президента Обами, курував питання боротьби з тероризмом.)

Пізніше високопоставлений учасник процесу перемовин скаже, що Авріл Гейнс «витягла Обаму з безодні» – обидва табори визнали, що досягли безумовного бюрократичного та політичного успіху.

2020 рік – повідомлення про те, що обраний президент Джо Байден хоче бачити Авріл Гейнс директоркою Національної розвідки. Якщо Сенат схвалить кандидатуру, то під її орудою діятимуть 17 спецслужб США, включно з ЦРУ.

Андреа Дж. Прасоу, заступниця вашингтонського директора Human Rigths Watch: «Я непокоюся за неї більше, ніж це було за часів адміністрації Обами. З цими виборами кабінету ми повертаємося до політики національної безпеки попередньої адміністрації замість того, щоби робити сміливий і перспективний вибір».

Джо Байден і Авріл Гейнс, вибори президента в США в 2020 році

Спостерігачі припускають, що під час проходження процедури в Сенаті Авріл Гейнс знову атакуватимуть питаннями щодо дронів-убивць і тим, як за її сприяння ЦРУ співпрацювало з законодавцями. За часів президентства Трампа Авріл Гейнс лобіювала призначення заступницею директора, а згодом і виконуючої обов’язки керівника ЦРУ Джину Гаспел, яку вважає своєю однодумицею щодо жорстких засобів у боротьбі з тероризмом.

Улітку 2019 року сталося диво. Авріл Гейнс, яка зазвичай уникала репортерів, дала інтерв’ю. «Я можу зрозуміти людей, яких цікавить, чи зможу я просунути великі зміни там, де вони потрібні. Чого б це не коштувало, вважаю, що я саме та людина, яка здатна зробити такі зміни», – сказала вона.

Додам лише, що для розмови Авріл Гейнс обрала Daily Beast, видання, яке найбільш прискіпливо і дошкульно «вело» ії протягом багатьох років.

Ольга Мусафірова, власна кореспондентка в Україні «Новой газеты», спеціально для 50%

При написанні цього тексту авторка використовувала матеріали, надруковані в Daily Beast, The New York Times, Foreign Policy, The Baltimore Sun, Newsweek Magazine
Більше публікацій
Більше публікацій Ольга Мусафірова
Більше публікацій Статті