Морська піхотинка і військова медикиня Ярина Чорногуз під час розмови із журналісткою Іриною Сампан на Громадському радіо розповіла про те, чи потрібна мобілізація жінок.
Як ви бачите мобілізацію жінок?
Можна зробити хвилі мобілізації — визначити певну кількість відповідно до потреб армії. Для обов’язкової мобілізації має бути серйозний відбір. Майже будь-яка жінка, яка має навички роботи з ноутбуком та вміє керувати машиною, може стати пілотом дрона. Жінки, які вміють дбати про здоров’я інших людей, фізично витривалі та дуже відповідальні в навчанні, можуть бути бойовими медиками. Ті, хто добре фізично підготовлений та мотивований, можуть стати розвідницями й піхотинками. Тобто, відбір повинен відбуватись відповідно до бажання та навичок.
Жінки вагаються йти до армії не стільки через страх бойових дій, як через острах потрапити суто в чоловіче середовище і зазнати там якогось тиску. Для таких повинні створити жіночі бойові підрозділи. Тобто, має бути вибір. Тому що в нас суто чоловічих підрозділів є дуже багато.
Читайте також: Що потрібно знати про військовий облік для медикинь
У мене є ефективний контраргумент щодо негативного ставлення до жіночих батальйонів у суспільстві. Курдські жіночі загони у Сирії активно воювали й продовжують воювати з бойовиками ІДІЛ. Зараз вони беруть участь у протистоянні з турецькими військами. У них є різні бойові посади, незалежно від фізичної сили. В ізраїльській армії також є окремі жіночі підрозділи.
Один офіцер серйозно зі мною взявся обговорювати можливість такого батальйону. Але, на жаль, немає політичної волі та бажання в командування щодо такого відповідального рішення. Багато вважають, що це тупий хайп та щось відірване від реальності. Факт полягає в тому, що ця ідея дуже на часі. Вона б реально вивільнила для нас великий мобілізаційний ресурс і пришвидшила б перемогу, за умови правильної організації.
Читайте також на платформі «Повага»: Ярина Чорногуз: Жінка має багато переваг, що в армії, що на війні
Сексизм в армії
Попри те, що в нас найбільша кількість жінок в армії серед європейських країн, на бойових посадах їх залишається недостатньо багато. Якби кожен мобілізований чоловік побачив з собою поруч на бойових жінку, то він би подолав навʼязані більшістю стереотипи з дитинства.
Жінок на бойові посади часто не пропускають командири. Туди важко потрапити. У всіх є свої причини. Хтось вважає, що робить жінкам послугу, бо, начебто, підвищує їм можливість вижити у цій війні. Хтось вважає, що жінка не потягне. Хтось боїться якихось там інтриг чи чогось такого в чоловічому колективі через дівчат. Кожна жінка для того, щоб пробитися на бойові посади, проходить дуже важкий шлях. І через це дуже багато чоловіків кажуть, що нас все одно мало і ми винятки. Ми якось жартували, що фронтовичка, яка має досвід бойових дій, сприймається як окремий гендер.
Читайте також: «Ми змушені воювати на два фронти»: історії жінок у війську
Чи можуть бути ефективними курси підготовки в тилу?
У мене є багато подруг, які не готові йти служити. Навіть із моєї військової бульбашки, доволі прогресивної. Деякі дівчата кажуть, що не можуть себе уявити в окопах, у бруді. Вони говорять, що можуть якимось іншим способом допомагати війську, але не в структурі армії. Так жінки готові проходити курси бойової підготовки, навіть хочуть це робити. Мовляв, вони хочуть дізнатись про те, як тримати зброю, що таке граната і як нею користуватись тощо. Після ознайомлення з військовою справою, дівчата, можливо, подумали б про армію. Чи можуть бути ефективними такі курси підготовки для цивільного населення? Може, з цього варто почати?
Безумовно, такі курси є корисними для нас. Вони потрібні для того, аби жінки зрозуміли, чи буде їм все це під силу. Є такі випадки, коли береш певну посаду, а потім усвідомлюєш, що проблеми зі здоровʼям не дають цим займатись. Щоб таких сюрпризів не було, треба максимально підготуватись. Важливо розуміти, що армія — це зовсім інше, ніж курси підготовки цивільних. Йдеться про відсутність свободи. Деякі речі можна зрозуміти, тільки потрапивши в цю структуру.
спілкувалася Ірина Сампан,
