Українські громадські та політичні діячки обговорюють запровадження неформального жесту солідарності. Такий жест можна було би використовувати на публічних заходах, коли жінки потребуватимуть підтримки у боротьбі із сексизмом, дискримінацією.
Ідею створення жесту подала юристка, письменниця, ведуча «Громадського радіо» Лариса Денисенко. Мета: щоб ті, хто не може дати відсіч неприйнятній поведінці, могли попросити підтримки.
«Ми часто на різних публічних заходах – конференціях, форумах, ток-шоу, мотивувальних спічах, тренінгах чуємо знецінювальні вислови, зокрема на адресу жінок. Сексизм, вульгарні жарти, висміювання, стереотипізацію, агресію, зверхність.
Часто, коли ми це чуємо, відчуваємо розгубленість, власна етика і повага, наприклад, до організаторської інституції, не дозволяє нам гостро реагувати на це. Змушує терпіти, бути вихованими дівчатками і хлопчиками. Тому я подумала, що важливим є запровадження жесту солідарності, вказування на неадекватність спікера/спікерки і підтримку тих з нас, хто відчуває незгоду, наступ на гідність. Коли ми побачимо, що частина зали зробила саме такий жест, ми станемо згуртованішими, сміливішими і по можливості зупинимо це неподобство», – прокоментувала Денисенко у своєму фейсбуці.
Ідея знайшла відгук у політикинь та громадських активісток. Депутатка Ірпінської міської ради, голова фракції партії «Голос» Михайлина Скорик-Шкарівська, зазначила, що такий жест дуже важливий та затребуваний, адже інколи, особливо на місцевому рівні, виникають ситуації дискримінації, яким жінкам важко протидіяти. «Із погляду стереотипів і поваги до жінок місцеве самоврядування – це дно. Тому жінки потребують такої підтримки у боротьбі із сексизмом».
Світлана Панаіотіді вважає, що такий жест – це корисно.
«Я вважаю, що жести потрібні, але недостатні. Потрібно не мовчати і робити зауваження тим, хто переходить межу поваги. Важливо вчитись не тільки показувати, а і пояснювати чому той чи інший вислів ображає і чому це не ок. І як для флешмобу в мережі жест може бути корисним, а як для реального життя – цього недостатньо. Потрібно підніматись і говорити».
50%
