Упродовж останнього тижня цих жінок зображували не як особистостей, які самі по собі наділені владою, а як засіб підвищення статусу їхніх чоловіків.
Цю дискусію спричинив Дональд Туск дописом у своєму інстаграмі . Чотири дружини світових лідерів – Меланія Трамп, Бріжит Макрон, Малґожата Туск та Акі Абе – одягнені у сукні білого та кремового відтінків, насолоджувалися видом на море у місті Біарріц під час саміту Великої сімки.
Ця картина стала символом того, як сприймаються жінки на світовій арені: вони мали вигляд наречених, і саме їхні спини – так, спини! – були скромно зображені на світлині. Можливо, це було б прийнятним, якби не підпис президента Європейської ради Дональда Туска: «Меланія, Бріжит, Малґожата й Акі – світла сторона сили». Саме це твердження дуже промовисте: мовляв, ці жінки – витончена сторона нас, чоловіків, і нашої сили, світла сторона нашої влади.
Можливо, у Туска був невдалий день. Бо президент Франції Еммануель Макрон, звісно ж, не сприймає свою дружину Бріжит як «світлу сторону своєї сили». Та все ж патріархат має багато проявів – і набагато більший розмах, ніж навіть охоплення аудиторії Instagram акаунта Дональда Туска.
Читайте також: На саміті G7 обговорять проблеми гендерної рівності
Коли дружини відмовляються від своїх справ, щоб слідувати за чоловіками на світові саміти, це неминуче підкреслює меседж, що жінки насправді не мають власних важливих справ. Звісно, пані, у вас є якась там робота і ви можете ставитися до неї серйозно, але щойно настає час політики, потрібна ваша присутність. Хоча насправді ви виконуватимете декоративні функції.
Ця логіка ще більш безкомпромісна, ніж припущення, що жінки насамперед є дружинами, а вже потім незалежними особистостями.
Не варто також забувати про вплив гетеронормативного кодексу: якщо дружини не мають надважливих цілей, справжня мета їхньої поїздки – підкреслити, що їхні чоловіки є «справжніми мужиками». Це ж очевидно. Адже у них є дружини.
Приклад Терези та Філіпа Мей тільки підтверджує основу такої ідеології про те, що лише чоловікам місце на таких заходах.
Читайте також: Феномен «скляного обриву» на прикладі Терези Мей
Чоловік Терези Мей був присутнім на публічних заходах для дружин світових лідерів і був єдиним чоловіком у натовпі жінок
Саме тому Ангела Меркель ніколи не бере свого чоловіка в поїздки: раніше публіці пояснювали, що професор Йоахім Зауер «незручно почувається на публіці» або «дуже любить приватність».
Насправді його присутність викликала б питання, які могли б послабити Меркель. Наприклад, а чим займатиметься професор, доки дами відвідуватимуть жіночу футбольну команду? Якщо його присутність недоречна, то, відповідно, і вона не на своєму місці на таких заходах.
Ще сумніше спостерігати те, що більше нагадує конкурси краси: спочатку коментарі не надто очевидні, це захоплення щодо сукні – чому б відразу не додати цінник? – а потім з’являється система оцінювання, кожен атрибут прискіпливо вивчається.
Таке ставлення звичне не лише щодо дружин політиків – знецінюють також політикинь. Важко забути зустріч Мей та Ніколи Стерджен у 2017 році. То було схоже на змагання, у кого привабливіші ноги. Оскільки обидві жінки мають ноги, й жодна з них не прийшла на зустріч у штанях, то що ще робити, як не порівнювати ноги?
Якщо політичні лідерки не можуть нікуди вийти без публічного оцінюванням їхніх частин тіла, мета якого – визначити, хто, згідно з усталеними поглядами, є більш сексуальним, це означає, що ми потрапили у пастку.
Але повернімося до дружин політиків. У 2010 році дружини не були присутніми на саміті Великої вісімки в Онтаріо. Може так сталося тому, що таким чином була б очевидною невідповідність між тим, що однією з головних тем саміту було розширення можливостей жінок за допомогою покращення стану здоров’я матерів та новонароджених, та появою групи жінок, чий статус дружин повністю позбавляв їх власних прав? Ні, насправді саміт проходив у Хантсвілі, куди дуже важко дістатися. Тому дружини залишилися в Торонто.
Здається, нині все трохи погіршилося. У вівторок Макрон засудив надзвичайно грубу поведінку президента Бразилії Жаїра Болсонаро. Амазонія у вогні, тож нікого не здивувало, що Франція зреагувала на те, що відбувається з «легенями планети», а Болсонаро заперечив, використовуючи свіжу порцію глупства.
Та насправді ось що сталося. Президент Бразилії вподобав допис у соціальній мережі, в якому йшлося про те, що його дружина Мішель сексуальніша, ніж дружина Макрона. Це викликало дипломатичну напругу. Але Болсонаро не просто вподобав пост, він прокоментував: «Не принижуй хлопця, ха-ха», таким чином додавши пікантний натяк на часи кам’яного віку, коли мужність чоловіка визначалася тим, наскільки приваблива його дружина.
Читайте також: Четверо проти всіх: за що Трамп хейтить жінок-конгресменок і хто його підтримує
Демонстрація сімейної приналежності, що підкреслюється, коли політики з’являються на заходи з дружинами, використовується для того, щоб чоловіки мали більш людяний вигляд. Коли до них «прикомандирована» дружина, їх легше уявити у різних ситуаціях: як вони снідають, сміються, розуміють життя людей і, можливо, навіть прагнуть його покращити. Така теорія має право на існування.
Утім, у випадку Дональда Трампа, здається, присутність на заходах Меланії ще більше його дегуманізує. Адже поряд із ним вона має такий нещасний вигляд. Ми спостерігали, як вона усміхалася, коли подружжя відвідувало зони катастроф (востаннє, тримаючи немовля, яке осиротіло в масовій стрілянині в Ель-Пасо, вона ніби позувала для різдвяної листівки). Водночас, на всіх інших заходах вона була дуже знудьгованою. Безумовно, звернення держав Союзу – не надто цікавий захід, але навіть у Північній Кореї, країні, яка, звісно, викликала б жвавий інтерес у будь-кого, Меланія ніби дивилася одне й те саме телешоу.
Далі почали вигадувати романтичні стосунки Меланії – спочатку вона була «закохана» у Барака Обаму, після того як з’явилися світлини, на яких вона сміялась поряд з Обамою на похоронах Барбари Буш. Під час саміту Великої сімки вона відвернулася від чоловіка і, здається, збиралася поцілувати прем’єра Канади Джастіна Трюдо, тож вона і в нього «закохана».
Читайте також: Що станеться, якщо жінки припинять керувати як чоловіки
Цей політ фантазії свідчить про те, наскільки ми сприймаємо жінок суто як супутниць. Меланія гарна, відповідно вона повинна втілювати любов; вона не може любити Дональда, а отже, вона повинна любити когось іншого. Також такі фантазії демонструють дещо інше. З такою людиною, як Трамп, який вважає, що він може зупинити ураган та криміналізувати малюків – ми починаємо вірити у казки і чекаємо, коли чарівний принц врятує його дружину, і, відповідно, всіх нас разом із нею.
У 90-х дружини політиків сприйняли свій статус декорацій із певною іронією. Хілларі Клінтон та Шері Блер ніби казали: «Ви хочете, щоб ми діяли по шаблону? Ми дамо вам це».
Після саміту в Сіетлі, коли такі події стали місцем протестів антиглобалістів, присутність дружин сприймалася як включення питання соціальної справедливості до порядку денного, тому вони постійно були присутніми на заходах, де ретельно відфільтровували будь-які проблемні політичні питання.
«Розклад дружин лідерів Великої Вісімки майже такий же напружений, як і їхніх чоловіків», – ішлося в одному крикливому заголовку в Daily Telegraph у 2009 році, коли дружини лідерів відвідали місто Л’аквіла в Італії, яке за кілька місяців до того постраждало від руйнівного землетрусу.
Землетруси потенційно можуть бути чудовою можливістю для піару, оскільки ви не можете сказати, що їх спричинили глобальні корпорації. Але в даному разі цього не сталося. Почасти тому, що італійська преса анонсувала цей захід як «ланч рожевої влади». А ще тому, що ніхто не намагався виправити невдалий сексизм та супутню мізогінію, якими було пронизане все навколо цієї події.
Змінити це можна просто – дружинам доведеться залишатися вдома. Можливо, це не звична роль для дружин, але традиційне перебування із дружиною в контексті світового саміту, не може співіснувати з гідністю. Та й не тільки в цьому контексті.
Зої Вілльямс
Переклад Наталії Жачек, 50%
Читайте повну версію статті англійською на The Guardian
