Головна Статті Гендерна (не)рівність: як війна вплинула на політичну участь жінок

Гендерна (не)рівність: як війна вплинула на політичну участь жінок

2
1,009

Від початку пандемії коронавірусу та війни Росії проти України відбулися суттєві зміни в темі гендерної рівності й боротьбі з гендерно обумовленим насильством. Змінилося законодавство, яке вже має застосування на практиці. 

Значний прогрес відбувся у напрямку політичної участі жінок та залучення їх до військової служби, рівних можливостей участі на ринку праці та догляду за дітьми. 

Координаторка руху ЧЕСНО Віта Думанська розповіла про те, як тривала війна та її наслідки «оголюють» прогалини у сфері гендерної рівності, що необхідно законодавчо врегулювати та які існують проблеми розширення політичної участі жінок

Жіноче лідерство в Україні 

За результатами звіту Global Gender Gap, у 2023 році Україна посіла 66-те місце серед 146 країн світу, суттєво поліпшивши позицію з минулого року — тоді місце було 81-ше. Наразі найбільшу прогалину Україна має у сфері розширення можливостей політичної участі жінок. 

У діючому Виборчому кодексі передбачено обовʼязкову виборчу квоту на рівні 40%. Тобто кожна п’ятірка партійного списку має формуватись як із чоловіків, так і з жінок — не менше двох кандидатів кожної статі. За цими правилами відбулися лише місцеві вибори у 2020 році, але вони продемонстрували, що квотування сприяло збільшенню кількості жінок на виборних посадах. Незважаючи на певну ефективність такого інструменту, змін потребує відсоток виборчої квоти, який дозволяє кандидату просунутися вгору за списком залежно від кількості отриманих голосів. Законодавець передбачив його на рівні 25%, хоча доцільніше було б встановити на рівні 5%, це сприяло б вирівнюванню шансів кандидатів

Водночас партії, які мають у своєму складі в парламенті 40% жінок, отримують доплату до державного фінансування. Наразі у Верховній Раді таких політсил дві — «Європейська солідарність» та «Голос». Запровадження цієї норми дозволило збільшити кількість жінок у парламенті, але партії не завжди використовують додатково отримані кошти на посилення жіночого лідерства. І це, очевидно, варто змінити — адже, згідно з Виборчим кодексом, на наступних парламентських виборах дотримання квоти 40% буде обовʼязковим для всіх партій, які змагаються за мандати, і чинне регулювання більше не виконуватиме стимулюючої функції.

Війна ставить нові виклики, повʼязані з реалізацією виборчого права

Водночас у 2023 році Кабмін обмежив виїзд за кордон депутаток місцевих рад. Таке рішення уряду призвело до складання мандатів частиною депутаток — через потребу виїжджати за кордон до дітей або ж у волонтерських справах. Наразі складно оцінити масштаб цього явища, адже дані є лише у територіальних виборчих комісій, а ЦВК не володіє зведеною інформацією.


Читайте також: Заборона виїзду за кордон для депутаток: чому це не про рівність?


Війна ставить нові виклики, повʼязані з реалізацією як активного, так і пасивного виборчого права. Сотні тисяч жінок вимушено перебувають за кордоном, і частина з них не повернеться до повоєнних виборів. Ця категорія виборців має отримати можливість голосувати за кордоном шляхом внесення змін до виборчого законодавства та врегулювання питань адміністрування виборів. Ті жінки, які повернуться, не зможуть реалізувати своє пасивне виборче право — за законом, балотуватися до парламенту можуть лише громадяни, які проживають в Україні не менше п’яти років і протягом цього терміну перебували за кордоном не більше 90 днів поспіль. Щоб усунути цей недолік, потрібно внести зміни до Виборчого кодексу й розширити перелік виняткових випадків, які не вважатимуться порушеннями виборчого законодавства.

Подолання гендерно обумовленого насильства

Проблема гендерно обумовленого насильства, частиною якої є домашнє насильство, актуалізувалась під час епідемії коронавірусу та посилюється в умовах повномасштабної війни. Динаміка реєстрації випадків домашнього насильства досить невтішна — з січня по травень 2023 року поліція зареєструвала 349 355 фактів, тоді як у 2022 році за той же період було 231 244 факти, а у 2021-му — 190 277 відповідно. Стан справ може погіршитися через посилення стресу, погіршення економічної ситуації та безробіття. Ускладнитись вона може і після війни — через повернення травмованих військових із фронту та посилення соціального напруження.


Читайте також: Гендерно зумовлене насильство: як чоловіки можуть зарадити?


У 2022 році Україна нарешті ратифікувала Стамбульську конвенцію. Запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству стає юридичним зобов’язанням перед європейською спільнотою, а не лише питанням добровільного застосування. Крім того, передбачено контроль за дотриманням її положень, потрібно відслідковувати впровадження та напрацьовувати необхідні зміни. У цьому контексті держава має гармонізувати національне законодавство та внести зміни до підзаконних актів. Зокрема, правозахисні організації акцентують увагу на необхідності посилення відповідальності за домашнє насильство, вдосконалення процесів документування злочинів та судових процедур.

Гендерна рівність і залучення до військової служби

Із початку повномасштабної війни кількість військовослужбовиць збільшилась майже у 2,5 рази у порівнянні з 2014 роком. Станом на березень 2023 року кількість жінок у ЗСУ зросла до 60 538 осіб, із них військовослужбовиць — близько 42 898, тоді як у 2014 році ці показники становили 49 926 та 16 557 осіб відповідно. Україна суттєво розширила можливість участі жінок в обороні країни: знято обмеження у доступі до військової освіти, зокрема до вищих військових навчальних закладів, внесено зміни до переліку посад, які можуть обіймати жінки-військовослужбовиці, для жінок скасовано вікові обмеження на контрактній службі. 

Суттєві зміни відбулися і в інформаційному полі, запроваджено функцію позаштатних радників із гендерних питань при Міністерстві оборони, створюються гідні умови для проходження служби в ЗСУ для жінок-військовослужбовиць. 


Читайте також: «Ми змушені воювати на два фронти»: історії жінок у війську


Проте для жінок досі діє заборона на прийом на посади офіцерського складу. Також жінки не зможуть отримати посаду на підводних човнах і надводних кораблях, в управлінні бригад надводних кораблів, підрозділах пожежогасіння, які передбачають непряме гасіння пожеж, а також підрозділах тилового забезпечення, що передбачають використання вибухонебезпечних реактивів. А у військових частинах спеціального призначення посади для жінок взагалі не передбачені.

Залучення жінок у військо — це зона росту для України

Дотримання стандарту гендерної рівності в секторі безпеки і оборони — важливий крок до інтеграції України в НАТО. Якщо на початку створення Альянсу базою для забезпечення гендерної рівності було збільшення кількості жінок в арміях країн-членів, то зараз гендерний компонент пронизує всю роботу організації — від розробки політик, навчання до підготовки до конкретних місій та операцій. Основним викликом залишається збільшення впливу жінок на прийняття рішень та отримання ними керівних посад. У керівництві Альянсу 30% посад отримали жінки. Для України це зона росту — до прикладу, у Ставці головнокомандуючого досі немає жінок, і лише кілька жінок мають генеральське звання.

В умовах довготривалої війни може виникнути потреба в мобілізації жінок. Наразі відповідно до позиції держави мобілізація жінок не здійснюється. Проте добровільна мобілізація жінок допускається та відбувається. У 2022 році затверджено новий порядок ведення військового обліку, який врегульовує питання постановки жінок на військовий облік. Згідно з порядком, на облік мають стати жінки-медики та фармацевтки. Для інших професій таке рішення є добровільним. 

Рівність на ринку праці та у догляді за дітьми

Одним з основних пріоритетів уряду в забезпеченні рівності на ринку праці є подолання гендерного розриву в оплаті праці. У 2023 році уряд ухвалив відповідну стратегію: до 2030 року очікується зменшення нерівності на 5% — до 13,6%. 

Незважаючи на наявність розриву в оплаті праці жінок і чоловіків у понад 18% на користь останніх, у війську така дискримінація жінок практично відсутня. Грошове забезпечення в ЗСУ залежить від звання та вислуги років і гарантоване державою.

Ще одним важливим чинником, який впливає на можливість реалізації на ринку праці, є догляд за дітьми. Раніше парламент ухвалив низку законодавчих змін, які забезпечують рівні можливості батька й матері у догляді за дитиною — рівне право матері та батька на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, запроваджено також 14 днів відпустки при народженні дитини, яку можуть отримати як мати, так і батько чи близькі родичі. Разом з тим наразі військовослужбовці дискриміновані у рівних можливостях догляду за дітьми. У парламенті на розгляді перебуває проєкт, який має врегулювати це питання. Згідно з його нормами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надаються одному з батьків, у разі якщо обоє є військовослужбовцями, на рівних умовах за їхнім спільним рішенням у мирний час та в особливий період чи під час воєнного стану.

Бізнес як можливість розширення гендерної рівності

Також гендерній рівності сприяє розширення можливостей для створення бізнесу. За 2023 рік 56% новостворених бізнесів — це бізнеси, які запустили жінки, і це рекордний показник за всю історію України. Частину бізнесів жінки перереєстровують на себе, адже чоловіки долучились до сил оборони або ж загинули на війні.

Навіть в умовах війни Україна працює над досягненням гендерної рівності та приведенням національних законодавчих норм у відповідність до європейських стандартів. Впродовж останніх кількох років вдалося досягти суттєвих змін у цій сфері, зокрема була ратифікована Стамбульська конвенція, розширено можливості для військовослужбовиць, є досягнення в питанні рівності у догляді за дітьми та участі у політичному житті.

Віта Думанська,

для Чесно

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті