Про що говорили під час публічної дискусії за участю представників МЗС
В America House Kyiv у рамках місяця історії жіноцтва відбулася публічна дискусія «Гендерна революція в українській дипломатії» за участю дипломатів і дипломаток із Міністерства закордонних справ України.
Колись екс-держсекретарка США Мадлен Олбрайт заявила, що для жінки єдиним шляхом наблизитися до дипломатії було заміжжя із дипломатом. На щастя, ці часи давно в минулому не лише в світі, а й в Україні. Вже нині у нас найбільша за всю історію незалежності кількість жінок, які очолюють дипломатичні представництва. Проте зараз це лише 6 амбасадорок з-поміж 78 чинних послів. Модераторка дискусії й дослідниця гендерної політики в українській дипломатії Ірина Тишко поцікавилася у спікерів, чи чекати нам на «жіночу революцію» в МЗС, якою є мета гендерного аудиту в міністерстві та чи в пошані там фемінітиви. Відповіді були цікаві й часом несподівані, тож аудиторія отримала силу-силенну інформації для роздумів.
Євгенія Філіпенко, директорка Департаменту міжнародних організацій
Мріяла стати диригенткою дитячого хору, закінчила музичну школу. Але після навчання на третьому курсі романо-германського факультету потрапила в МЗС у департамент ядерного роззброєння. Відтоді ось уже понад 20 років є дипломаткою. Пояснює, що «стало дуже цікаво, бо ти ніби опиняєшся в іншому світі, відчуваєш причетність до історичних подій, які дуже важливі для держави». Працювала тимчасовою повіреною в Сербії, закінчила аспірантуру у Дипломатичній академії при МЗС. Була залучена до роботи в низці важливих місій за кордоном. Знає, як це – потиснути руку Нельсону Манделі або страшенно поспішаючи, збити з ніг Фіделя Кастро чи сидіти в Раді Безпеки за одним столом із лідерами семи африканських держав.
Володимир Сергієнко, директор Департаменту менеджменту персоналу
Переконаний, що найголовніше в його роботі – це професіоналізм, і вважає, що «професіоналом може бути як чоловік, так і жінка». Опікується проведенням конкурсів на зайняття посад державної служби в апараті МЗС та в закордонних дипломатичних установах України. Каже, що туди подаються і отримують більшість посад саме жінки. А ще Володимир розповів, що чоловіки в МЗС ходять у декрет (за останні п’ять років зафіксовано три таких випадки). І що сексизм не є аж таким нагальним питанням у міністерстві, оскільки в дипломатів, які працюють за кордоном, «певним чином змінюється ментальність», і коли вони повертаються додому, це проявляється зокрема і в тому, що навряд чи комусь спаде на думку вдаватися до сексистських висловлювань.
Дискусія розпочалася з питання про гендерний аудит, який зараз триває у міністерстві.
«Повільно, але впевнено рухаємося у цьому напрямку, і це завдяки принциповій позиції нашого міністра. Ми – перше відомство, яке розпочало гендерний аудит, тому будемо розробляти для нього свою методологію. Вже з’ясували, що такий аудит проводився у міністерствах Франції та Ірландії. Причому як виявилося, у Франції результати були такими, що їх навіть не зробили публічними. На відміну від Ірландії. Використаємо досвід цих країн при проведенні нашого аудиту. Оскільки це дуже високотехнологічний процес, залучаємо до цього організацію «ООН-жінки», – розповіла Філіпенко.
Читайте також: У Міністерстві закордонних справ розповіли, як готуються до гендерного аудиту
У свою чергу, начальниця відділу Нацкомісії у справах ЮНЕСКО Департаменту міжнародних організацій Наталія Шакуро, яка відповідає за проведення гендерного аудиту в МЗС, пояснила, що такі заходи проводяться, щоб оцінити ситуацію.
«Ми хочемо побачити, які є проблеми і прогалини в гендерній політиці міністерства, вийти на результат, який дасть нам можливість працювати в конкретних напрямках. Перше, що має бути зроблено в процесі гендерного аудиту, – це вироблення методології. Це те, чим ми будемо займатися із експертами на першому етапі. Для нас гендерний аудит – це визначити завдання, які ми повинні будемо виконувати, щоб забезпечити рівні можливості й права жінок і чоловіків у системі дипломатичної служби», – наголосила Шакуро.
Вона також додала, що висновки аудиту носитимуть рекомендаційний характер.
«Почнемо з рекомендацій, які будуть вироблені консультантами й командою міністерства. А далі вже подивимося – можливо, будуть якісь обов’язкові норми, інструкції, положення, пропозиції щодо внесення змін до законодавства – це все залежатиме від результатів нашого дослідження», – підсумувала представниця МЗС.
Читайте також: Гендер закордонних справ: що дає і де заважає жінкам новий закон про дипломатичну службу
Учасники та учасниці дискусії також торкнулися теми закону про дипломатичну службу. Ірина Тишко зауважила, що цей документ забороняє жінкам їхати у відрядження, якщо дитині немає трьох років.
«Про чоловіків там мова не йде. Саме жінок штовхають до вибору між сім’єю і кар’єрою. Тобто, для чоловіків дипломатична служба 24 години на добу, а жінку ставлять у такі умови, що вона має вибирати», – зазначила модераторка.
«Я можу на власному прикладі сказати, тому що я була направлена в третє відрядження з декретної відпустки. Тобто я поїхала у відрядження, маючи дитину, якій виповнився рік. Це було за моєї згоди. І народила другу дитину у відрядженні. Були створені всі умови, щоб я могла спокійно виконувати свої обов’язки», – розповіла Євгенія Філіпенко.
Тим часом Володимир Сергієнко зазначив, що одне з основних завдань – це якраз створення умов для того, щоб жінки комфортно себе почували в системі органів дипломатичної служби.
«Бо один із головних щаблів для проходження дипслужби й побудови кар’єри – це закордонне відрядження. І як показує статистика, за кордоном у нас працює менше жінок, бо вони справді постають перед вибором. Небагато чоловіків погодяться поїхати з дружиною, залишивши роботу, і просто чотири роки не працювати. Більше того – до цього часу перебування за кордоном як чоловіка, так і дружини йшло в негатив стосовно пенсійного забезпечення. Тобто, не сплачувалися внески в Пенсійний фонд. І якщо постійно було три чи чотири відрядження, то подружжя, які їздили, не могли отримувати навіть мізерну пенсію. Зараз ситуація змінюється, в тому числі через прийняття закону про дипломатичну службу. З цього року вже всім подружжям сплачується єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд. Тобто, перебуваючи за кордоном люди, накопичують собі пенсію. Це вже плюс для того, щоб тим же чоловікам їхати разом із дружиною. Ще один момент – це сплата дошкільної і середньої освіти, медичне страхування членів родини, сплата відшкодувань на лікарні. Це створює певні умови для того, щоб і жінки себе комфортно почували, і щоб їхні чоловіки могли з ними їхати за кордон», – пояснив Сергієнко.
Він також навів статистику щодо кількості жінок і чоловіків у міністерстві та в закордонних представництвах.
Так, у апараті МЗС у 2013 році було таке співвідношення: жінки – 247 (40%), чоловіки – 373 (60%). Керівний склад – 7 жінок (11%) і 54 чоловіків (89%). Загальна чисельність – 620 працівників. Тоді як станом на сьогодні жінок – 241 (44%), чоловіків – 309 (56%). Керівний склад – 9 жінок (27%) і 24 чоловіка (73%). Загальна чисельність – 550 працівників.
Інша ситуація із закордонними дипломатичними установами. Тут станом на 2013 рік загальна чисельність працівників становила 1408, із них 346 жінок (25%) і 1062 чоловіки (75%). Керівний склад – дві амбасадорки і одна жінка-генконсул. Нині ж загальна чисельність – 1330 осіб. Жінки – 376 (28%), чоловіки – 954 (72%). Керівний склад – шість амбасадорок і п’ятеро жінок очолюють генеральні консульства.
Читайте також: Клімкін розповів, скільки жінок працює в Міністерстві закордонних справ
Особливу цікавість аудиторії викликало питання про особливості проведення конкурсів на зайняття посад державної служби. За словами Сергієнка, за минулий рік відбулося чимало таких конкурсів, однак на третину посад не змогли знайти гідних претендентів.
«У нас 96 переможців минулого року: 50 жінок і 46 чоловіків. Переважно це посади за кордоном. Десь 80% – це закордонні дипломатичні установи, 20% – апарат. Тобто, виходить, що жінок трохи більше, вони здобули перемогу в цих конкурсах, будуть далі нормально працювати, зростати й обіймати керівні посади. Це підвалини для того, щоб у майбутньому, через кілька років, ми мали змогу говорити про збільшення кількості жінок на керівних посадах», – наголосив Володимир Сергієнко.
Читайте також: Фемінітив від слова «генерал»: думки експертів щодо гендерної рівності у ЗМІ
Коли ж заговорили про фемінітиви, про те, чи варто говорити на жінку «посол» чи краще називати її «посолкою», то виявилося, що ця тема для учасників та учасниць дискусії дуже близька. Адже якщо звернутися до прикладу дипломатів, що працюють у міжнародних організаціях, то там уже давно прийнято говорити «chairperson».
«Ми звикли називати одне одного, використовуючи таку нейтральну термінологію, тому якщо це буде запроваджено в нашій рідній мові, не думаю, що це для нас буде велика проблема, бо ми вже готові, ми вже дуже багато років використовуємо таку термінологію англійською мовою», – запевнила Євгенія Філіпенко.
Вона також розповіла про свій досвід перебування на посаді тимчасово повіреної.
«Я була сім місяців тимчасово повіреною, тобто керівницею установи в Сербії. Причому це був складний час, 2015 рік, Сербія головувала в ОБСЄ. Я вам можу сказати, що для професіонала немає перешкод і немає значення, якої ти статі. Якщо ти знаєш і любиш свою роботу, якщо ти знаєш, як її виконувати, ти це робиш на різних рівнях», – наголосила Філіпенко.
Читайте також: Коли ключові політики – жінки. Посли Норвегії та Швеції розповіли про гендерні досягнення
Відповідаючи на питання щодо того, як їй працювалося у Сербії, дипломатка зауважила:
«Балкани – це дуже цікавий регіон, там дійсно суспільство з одного боку маскулінне. Але якщо поглянути на парламент Сербії, то там 40% жінок. І ці жінки надзвичайно політично активні, високоосвічені, з великим досвідом. Тому звісно, що мене сприймали як партнера, з яким можна мати справу».
«Я можу також сказати про тих шістьох жінок, які є послами, що їх дуже серйозно сприймають у світі, з ними рахуються, до них прислухаються, і я, як жінка-дипломатка, пишаюся тим, що ті жінки, які представляють Україну на чолі посольств, складають дуже достойну конкуренцію чоловікам. Взагалі дуже багато жінок працюють на дипломатичному фронті. Наша зброя – це слово, вміння переконувати, доводити, захищати інтереси держави дипломатичними шляхами. І всі жінки, які працюють чи то в посольствах, чи в міжнародних представництвах, займаються цим на щоденній основі», – підсумувала Євгенія Філіпенко.
Захід був організований громадською організацією «Інститут розвитку регіональної преси» в рамках проекту «Жінки – це 50% успіху України» за підтримки Національного Демократичного Інституту в Україні.
Вікторія Кобиляцька,
50%
