«Війна прискорила багато процесів — серед них і роль жінки у суспільстві. Гендерна рівність — це про свободу. Бо це барометр свободи у суспільстві. В авторитарних державах жінка виконує тільки ту роль, яку їй відвели, а в демократичних — може обирати для себе будь-яку роль. Це завжди базис авторитарних суспільств — закріпачення жінок. Бо те, як люди ставляться одне до одного, відображає ідею, що влада може робити з людьми. Відтак боротьба за гендерну рівність — це боротьба за свободу і демократію», — сказала нобелівська лауреатка, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук на 8 Українському жіночому конгресі.
Чи мають в Україні жінки достатньо можливостей, щоб впливати на ухвалення рішень? Чи готова держава розробляти політики, аби на законодавчому рівні посилювати лідерство жінок у громадах? Якою бачать роль жінок у безпекових процесах та чи створені нарешті умови для жінок у війську.
Платформа «Жінки — це 50% успіху України» занотувала ключові тези з виступів учасників та учасниць дискусії про жіночий вимір лідерства, яку модерував журналіст Вадим Карп’як.
«Час посилювати роль і участь жінок у виборних органах місцевого самоврядування»
Заступник міністра розвитку громад та територій України Олексій Рябикін відзначив, що жінки — це ті лідерки, які вестимуть Україну в майбутнє. Та пригадав історію, як під час тимчасової окупації частини Київщини жінки в громадах виконували низку функцій, аби підтримувати інших.
«2022 року я працював у Київській військовій адміністрації, і багато спілкувався з людьми, зокрема у тій частині області, яка була під окупацією. Жінки, навіть не маючи офіційного статусу, забезпечували людей, які залишилися під окупацією, допомагали їм витримати ті страшні часи. Мені одна представниця громади розповідала, що під час окупації була і священиком, бо ховала людей, і пекарем, коли пекла хліб і роздавала людям. Ще й координати ворога нашим військовим передавала. Це найкраще свідчення лідерства», — пригадав Рябикін.
Читайте також: На Українському жіночому конгресі посмертно нагородили Ірину Цибух
Він наголосив, що дискусія про рівні права в політиці вже давно на часі, однак, що стосується саме Мінрозвитку, то в кожній зоні відповідальності міністерства вітається та підтримується рівність.
«Ми можемо говорити про те, що на законодавчому рівні пора починати дискусії, аби посилювати роль і участь жінок у виборних органах місцевого самоврядування. І це цілком логічна історія до того, що уже закріплено в законодавстві», — підсумував Олексій Рябикін.
«Якщо немає рівності — не існує ніякої етики»
Директор Київського Безпекового Форуму Данило Лубківський зазначив, що українська демократія буде змушена ставати мілітаризованою.
«Ми чітко розуміємо, що Україна змінилася. Ми навчилися бути нацією — і це наше велике досягнення. Водночас змінився політичний портрет української демократії, змінилися центри впливу: громадянське суспільство стало частиною фронту. Зменшилася роль олігархії, зменшилася роль традиційних політичних сил. Із іншого боку, підважено значення церков. Натомість з’явився потужний актор — ЗСУ», — відзначив експерт.
Лубківський зауважив, що українське суспільство також прямує до суспільства травм, яке «вимагатиме нашої внутрішньої демократії». Тож тільки етика та мораль, додержання морального стандарту владою та суспільством здатні зберегти баланс, який перетворить Україну на вільну фортецю.
«Основою нашої моралі є поняття — ми ні про кого не забули. Якщо немає рівності соціальних груп, то це означає, що не існує ніякої етики. Саме через створення альянсу гендерно відповідальної, інклюзивної відбудови пролягає шлях нашого майбутнього», — зазначив Данило Лубківський.
«Жінки в армії — це стабільність та стандарт»
Водночас, попри те, що у Збройних Силах України залучено понад 68 тисяч жінок, чи можна говорити, що роль жінок у питаннях безпеки достатньо оцінена?
Командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ Оксана Рубаняк, відповідаючи на питання про мобілізацію жінок та роль жінок у процесах побудови системи безпеки й миротворчості, зазначила, що жінки в армії — це «стабільність та стандарт».
«У моєму підрозділі багато жінок, і вони виконують обов’язки на рівні з чоловіками. Жінки можуть усе, якщо мають на це бажання. Однак, у ЗСУ ми дуже часто боремося зі словоми «неможливо». Ти не можеш бути бойовим, ти не можеш виходити на позиції, ти не можеш бути командиром. Це ті тези, з якими зустрічалася я особисто. І часто це повторюють чоловіки. Щоб жінці бути ефективною та корисною, її має прийняти командир вищої ланки, якому вона підпорядковується. Саме він має забезпечити рівні права та можливості. Чи повинна бути повна мобілізація жінок — це питання не моєї компетенції. Але я точно знаю, що жінка у війську дасть новий подих Збройним Силам України. Як на бойових, так і не на бойових посадах. Посад надзвичайно багато, де ми можемо бути ефективними», — сказала військова.
Але водночас є багато стереотипів та упереджень щодо жінок у війську. Вадим Карп’як також зауважив, що попри те, що жінки готові йти у ЗСУ та долучатися до захисту країни, досі недостатньо розбудована система для жінок у армії — якщо говорити про жіночу форму, бронежилети та й загалом про те, що система підготовки орієнтована здебільшого під чоловіків.
«Варто звернути увагу на викорінення сексистського ставлення»
Оксана Рубаняк підтвердила, що у питанні забезпечення жінок у війську досі є певна прогалина. Також командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ наголосила, що в армії варто звернути увагу на викорінення сексистського ставлення.
«Прогалини є: за три роки служби я ще не отримувала жіночої форми від ЗСУ, але отримувала її від фондів. Хоча для держави було достатньо часу, щоб забезпечити жінок формою. Та ще суттєвою проблемою є сексизм у навчальних центрах. Такого рівня упередження як там, я не зустрічала ніде в ЗСУ», — зауважила Рубаняк.
За її словами, цей печерний сексизм можна прибрати тільки кадровими змінами:
«Найперше треба, щоб ми прийняли той факт, що жінки є у ЗСУ. Але часто допомагає зміна кадрової політики. Тому, на мою думку, навчальні центри мають бути укомплектовані новими викладачами. Наприклад, тими хто отримав поранення, хто має бойовий досвід і розуміє практику».
«Жінки ризикують відкривати бізнес у прифронтових та прикордонних територіях»
До 2022 року розподіл заробітних плат був не на користь жінок — вони отримували на 18% менше, ніж чоловіки. Наразі ця статистика змінюється на користь жінок.
Цього року в Україні 59% нових бізнесів відкрили саме жінки. Про це розповіла перша леді Олена Зеленська під час свого виступу в межах Конгресу.
Вона також додала, що цьогоріч, за даними Міністерства економіки, до 48 % збільшилася кількість жінок, які беруть участь у грантовій програмі «Власна справа», 22 % керівників українських дипломатичних місій — жінки і, за даними Міноборони, майже 20 % усіх добровольців — це жінки.
«Не все, що зараз відбувається, нас гальмує. Поряд із нашими травмами й болем, інколи навіть як їхній наслідок, є й можливості. І нам усім — і жінкам, і чоловікам — варто в це вірити, якщо хочемо будувати сильне суспільство», — наголосила Олена Зеленська.
Фінансова грамотність і фінансова «сміливість» жінок — це ті якості, які сприяють лідерським позиціям жінок у підприємництві, вважає членкиня наглядової ради АТ «ОЩАДБАНК» Роза Тапанова. Вона розповіла, що держава та міжнародні партнери запускають нові програми, зокрема програми кредитування для відкриття власної справи.
«Ми спостерігаємо, що зараз жінки беруть гранти на відкриття дуже нетипових справ — наприклад прокату металевої продукції. І готові за потреби релокувати свій бізнес. Крім того, жінки ризикують відкривати бізнес у прифронтових та прикордонних територіях», — сказала Роза Тапанова.
«Що б ми не робили — ми боремося за наших доньок»
«Війна прискорила багато процесів — серед них і роль жінки у суспільстві. Гендерна рівність — це про свободу. Бо це барометр свободи в суспільстві. В авторитарних державах жінка виконує тільки ту роль, яку їй відвели, а в демократичних — може обирати для себе будь-яку роль. Це завжди базис авторитарних суспільств — закріпачення жінок. Бо те, як люди ставляться одне до одного, відображає ідею, що влада може робити з людьми. Відтак боротьба за гендерну рівність – це боротьба за свободу і демократію», — сказала нобелівська лауреатка, голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
Вона також відзначила, що все, що ми маємо сьогодні, не треба сприймати як даність. Усе швидко змінюється, а те, за що важко боролися, може зникнути за кілька днів. Матвійчук пригадала, що ще рік тому була на події разом із колишньою міністеркою Ірану у справах гендерної рівності, а нині ситуація із правами жінок у цій країні — критична.
«Нічого не є даністю, і ми сьогодні ухвалюємо ті рішення, які формують наше майбутнє. Я би хотіла зазирнути трохи далі в майбутнє. Це складно, але нам уже зараз треба будувати стратегію, як убезпечити вірну роль жінок в ухваленні рішень в усіх сферах життя Жінки мають підтримувати жінок. Ми всі живемо працюємо боремося у своїх «бульбашках». Але ми маємо підтримувати одна одну, навіть якщо не знаємо одна одну. Це критично важливо, бо що б ми не робили — ми боремося за наших доньок, бо ми хочемо щоб вони ніколи не опинилися у ситуації, коли їм також треба буде доводити, що вони люди», — наголосила Олександра Матвійчук.
Олена Андрушко
