Промова Іванни Климпуш-Цинцадзе віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України під час дебатів 62 Комісії ООН зі статусу жінок на тему досягнення гендерної рівності та рівних прав для жінок та дівчат в сільській місцевості
English below
Шановна пані Голово, делегати,
Як Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України я вдячна за можливість звернутися до 62 сесії Комісії ООН зі статусу жінок.
Україна слідує за міжнародним трендом і підтверджує свою відданість у досягненні гендерної рівності та розширенні прав і можливостей жінок, згідно з Пекінською декларацією та платформою з дій, Конвенцією з ліквідації усіх форм дискримінації жінок та цілями сталого розвитку ООН.
Минулого року, відповідно до стратегічних цілей Пекінської платформи з дій, український уряд призначив мій офіс головним органом, відповідальним за гендерну політику. На додачу до підвищення ролі загальнодержавного рівня врахування гендерної проблематики ми також запровадили посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної рівності. Вона підсилить координацію та моніторинг державних зобов’язань у цій сфері.
Україна визнає, що сталий розвиток неможливий без розширення можливостей жінок. Я рада, що сьогодні Комісія ООН зі статусу жінок зосереджує свою увагу на жінках у сільських регіонах. В Україні такі жінки відіграють вирішальну роль у покращенні життя в сільській місцевості та зміцненні сільських громад.
Проте жінки, які живуть у селах, продовжують зіштовхуватися зі структурною нерівністю та численними формами дискримінації, які перешкоджають реалізації їхніх прав.
У своєму звіті Генеральний секретар зазначає, що за всіма показниками сільські жінки перебувають у менш сприятливому становищі, ніж міські жінки та чоловіки, і вони, як правило, частіше зазнають бідності та відсутності можливостей.
В Україні кожна третя жінка живе в селі. Загалом у моїй країні проживає понад 7,5 мільйонів таких жінок, і вони зіштовхуються з обмеженим доступом до правосуддя, освіти, житла, розвитку навичок та можливостей навчання, а також до медичних та послуг. Через це вони обмежені в участі в політичному житті.
Наприклад:
∙ всього 8% підприємств аграрного бізнесу очолюють жінки;
∙ майже 48% сільських жінок не мають доступу до медичних послуг у своїх районах;
∙ 36% не беруть участі в ухваленні рішень у своїх спільнотах;
∙ 32% не мають доступу до питної води у своїх домівках;
∙ 67% не мають доступу до домашнього інтернету;
∙ і всього 21% мають банківські рахунки.
Сільські жінки в Україні також більш вразливі до гендерного насильства, ніж жінки, які живуть у містах, і 55% сільських жінок, які зазнали домашнього насильства, не повідомляють про ці випадки. Крім того, жертви гендерного насильства мають дуже обмежений доступ до юридичних послуг або притулків у сільській місцевості.
Починаючи з 2014 р., коли почалася російська агресія проти України, конфлікт ще більше загострив проблему гендерної нерівності, особливо для жінок, які живуть у сільській місцевості. Цей конфлікт спричинив численні порушення прав людини, включаючи сексуальне та гендерне насильство. В Україні за чотири роки війни 1,6 млн людей мають статус внутрішньо переміщених осіб, більшість із них – це жінки та діти. Вони складають 60% тих, хто опинився за межею бідності, мають труднощі в доступі до медичних послуг, особливо в сільській місцевості. Жінки, які живуть з ВІЛ, які живуть у східних сільських районах уздовж лінії розмежування, особливо вразливі через брак ліків та кваліфікованого медичного персоналу, високий рівень засудження хвороби та відсутність точок обслуговування навіть найнижчого рівня.
Комітет CEDAW висловив занепокоєння у своїх заключних зауваженнях стосовно нестабільного положення сільських жінок у районах, що постраждали від конфліктів, які часто несуть непропорційний тягар, оскільки постійно порушуються їхні права на продуктивну працю, засоби існування та доступ до землі.
Нещодавно ухвалена Державна програма з відновлення та розвитку миру в східних областях України до 2021 року, зокрема, спрямована на створення нових робочих місць та збільшення зайнятості найбільш уразливих груп, що включає підтримку жінок у створенні власного бізнесу. Відновлення соціальної, енергетичної і транспортної інфраструктури, включаючи реконструкцію об`єктів соціального захисту та охорони здоров’я, а також надання житла для внутрішньо переміщених осіб, будуть спрямовані на вирішення потреб сільських жінок, які постраждали від конфлікту.
За даними спостережень CEDAW, рівень безробіття в сільській місцевості значно вищий, а поточна економічна ситуація разом із обмеженим доступом жінок до ресурсів та дефіцитом дошкільних дитячих закладів по всій країні обмежує доступ сільських жінок до оплачуваної роботи. Більшість сільських жінок працездатного віку працевлаштовані неофіційно або самозайняті і тому не мають соціального захисту.
Уряд України вважає ці нерівності дуже серйозними і наполегливо працює над їхнім вирішенням.
Нова Державна програма рівних прав та можливостей, яка буде ухвалена, ще більше посилить державне реагування на гендерну нерівність і приділить особливу увагу жінкам та дівчатам, які зазнають численних форм дискримінації, з фокусом на сільських жінок і дівчат. Програма передбачає зміцнення законодавчої бази та покращення доступу сільських жінок і дівчат до основних соціальних і медичних послуг, освіти, праці та зайнятості, інфраструктури та нових технологій, адміністративних послуг, а також та зусилля щодо збільшення участі у політичному та громадському житті. Державна програма включатиме тренінгові заходи для жінок із сільської місцевості щодо розвитку малих підприємств, сільського господарства та сільських кооперативів, а також запровадить механізм надання сільським жінкам пільгових кредитів на заснування власного бізнесу.
Уряду за підтримки «ООН Жінки Україна» також вдалося врахувати гендерну проблематику в рамках локалізованих цілей сталого розвитку ООН. Місцеві рамкові програми України, ухвалені минулого року, інтегрують гендер у 10 з 17 цілей. Реалізація цілей в Україні разом з реалізацією поточних державних реформ у різних сферах дає реальну можливість для покращення збору даних щодо статі та віку у сільській місцевості, аби краще визначити потреби сільських жінок, а також звернути увагу на нерівність та врахувати участь, права та пріоритети сільських жінок у програмі реформ в Україні.
Україна визнає, що сільські жінки та дівчата роблять значний внесок у розвиток економіки країни та громад, сільського господарства та засобів до існування домогосподарств, але часто страждають від бідності та дискримінації. Давайте всі разом переконаємося, що ця важлива частина населення не залишиться поза нашими зусиллями, спрямованими на досягнення всеосяжного та сталого розвитку.
Дякую всім за увагу!
_____________
Statement of Deputy Prime Minister for European and Euro-Atlantic integration of Ukraine Ivanna Klympush-Tsintsadze on the 62nd session of the UN Commission on the Status of Women
Dear Madame Chair, distinguished delegates,
as Ukraine’s Deputy Prime Minister for European and Euro-Atlantic integration, I am grateful for the opportunity to address the 62nd session of the UN Commission of Women.
Ukraine, following the international trend reaffirms its commitment to achieving gender equality and the empowerment of women under the Beijing Declaration and Platform for Action, the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women, and the Sustainable Development Goals.
Last year, in line with the strategic objectives of the Beijing Platform for Action, the Ukrainian Government has designated my Office as the central policy-coordinating unit in the Cabinet of Ministers. In addition to elevating the role of government-wide gender mainstreaming we’ve also established the position of Government Commissioner on Gender Equality Policy. The Commissioner will strengthen coordination and monitoring of government gender equality commitments.
Ukraine recognizes that sustainable development is impossible without full empowerment of women. I’m glad that UN Commission on the status of women focuses its attention today on rural women. In Ukraine, rural women play a crucial role in maintaining and improving rural livelihoods and strengthening rural communities.
However, women living in rural areas continue to face structural inequalities and multiple forms of discrimination that serve as barriers to full realization of their human rights.
The Secretary-General in his report points out that globally, on every gender and development indicator for which data are available, rural women are in less favorable position than urban women and men, and they, as a rule, experience poverty and lack of possibilities.
In Ukraine, every third woman is rural one. All together in my country there are over 7.5 million rural women, and as a group they face limited access to justice, education, housing, skills development and training opportunities, as well as healthcare and affordable services. Due to these constraints they are limited in representation and participation in decision-making.
For example,
∙ only 8% of all agrarian businesses are female-headed;
∙ almost 48% of rural women do not have access to healthcare in their local areas,
∙ 36% do not participate in the decision-making processes in their communities,
∙ 32% don’t have potable water access at home,
∙ 67% do not have access to the Internet at home,
∙ and only 21% have a bank account.
Rural women in Ukraine are also more vulnerable to gender-based violence than women living in urban areas and 55% of rural women do not report domestic violence cases. Furthermore, survivors of gender-based violence have very limited access to quality services or shelters in rural areas.
Since 2014, when Russian aggression against Ukraine has begun, the conflict had further exacerbated gender inequalities, particularly for women living in rural areas. The conflict has resulted in widespread human rights violations, including sexual and gender-based violence. In Ukraine during four years of the war, 1.6 million people are internally displaced, half of whom are women and children. They make up 60% of those who are under the poverty line, having difficulties accessing healthcare, particularly in rural areas in the region. Women living with HIV in eastern rural areas along the contact line are especially vulnerable due to lack of medicines and shortage of qualified medical staff, high stigma and lack of low threshold service points.
The CEDAW Committee expressed concern in their Concluding Observations for the precarious situation of rural women in conflict-affected areas, who often bear a disproportionate burden because their rights to productivity, livelihood and access to land are regularly violated there.
The recently adopted State programme for the restoration and development of peace in the eastern regions of Ukraine till 2021 is among other things focused on the creation of new jobs and increasing employment for the most vulnerable groups, including support for women to start their own businesses. Restoration of social, energy and transportation infrastructure, including the reconstruction of social protection and healthcare facilities, as well as housing for internally displaced persons will address a number of the needs of rural women who have been affected by the conflict.
According the CEDAW Observations unemployment rates are considerably higher in rural areas, and the ongoing economic situation, combined with women’s limited access to resources and shortage of childcare facilities throughout the country, limit rural women’s access to paid work. Most rural women of the working age are informally employed or self-employed and therefore lack social protection.
The Government of Ukraine considers these inequalities to be very serious and is working hard to address them.
A new State Programme on Equal Rights and Opportunities, which is to be adopted, will further strengthen the State response to gender inequalities with a specific focus on women and girls experiencing multiple forms of discrimination, such as rural women and girls. Activities will include strengthening the legal framework and improving the access of rural women and girls to basic social services, health services, education, labour and employment, infrastructure and new technologies, access to administrative services, and efforts to increase their participation in political and public life. The State Programme will also include training activities for women from rural areas on developing small enterprises, farming and rural cooperatives, as well as introduce a mechanism to provide rural women with preferential loans to start their own businesses.
The Government with the support of UN Women Ukraine also succeeded in mainstreaming gender in the localized Sustainable Development Goals framework. Ukraine’s local framework, which was adopted last year, integrates gender in 10 of 17 Goals. The implementation of the SDGs in Ukraine, along with the implementation of the ongoing State reforms in different areas, provide a real opportunity to improve collection of sex and age disaggregated data in rural areas to better identify the needs of rural women, as well as to address the inequalities and ensure participation, rights and priorities of rural women in Ukraine’s reform agenda.
Ukraine recognizes that rural women and girls make significant contributions to the development of their local and national economies, agriculture and household livelihoods, yet often suffer the greatest burden of poverty, discrimination and exclusion. Let us all ensure that this important population is not left behind in our efforts to achieve inclusive and sustainable development.
Thank you for your attention.
