Home Статті Леді, знай своє місце: про законодавче регулювання статусу першої леді

Леді, знай своє місце: про законодавче регулювання статусу першої леді

7
1,652

Хоч і перша, але леді, тому має знати своє місце, яке пропонується визначити законом. Саме таким було моє перше враження від прочитаної новини про те, що президент України Володимир Зеленський хоче врегулювати статус першої леді на законодавчому рівні, незважаючи на те, що глава держави та, припускаю, турботливий чоловік, прокомунікував інші мотиви. На його думку, спеціальний закон дозволить захистити першу леді від безпідставної критики за бездіяльність у сферах, які не належать до її компетенції, а також сформувати перелік обов’язків дружини глави держави.

Зараз ми можемо лише припускати, що конкретно буде написано в цьому законопроекті (і такому підходу до правотворення зараз уже ніхто не дивується), але сама заява президента, безперечно, дає багато приводів для роздумів.

Дружина як обов’язковий «атрибут» президентства

Передусім (і я радію від того, що ця ідея зібрала вже багато коментарів, подібних до тих, які будуть викладені нижче), саме словосполучення «перша леді» ніби натякає нам на те, ким повинні бути наступні президенти України – одруженими чоловіками. На підтвердження того, що президент говорив про перспективу, наводжу цитату з його інтерв’ю: «Тоді люди, обираючи президента, будуть розуміти, що робитиме перша леді». Отже, Володимир Зеленський не бачить своїм наступником ані неодруженого чоловіка, ані незаміжню жінку, ані – з урахуванням стану чинного сімейного законодавства України – жінку чи чоловіка, які перебувають в одностатевих стосунках.

Так, усі прекрасно розуміють, що Конституція України таких обмежень не містить, але ж електорат керується те тільки та не стільки міркуваннями формальної відповідності вимогам Основного Закону. І це природно. Неприродним є те, що в ХХІ столітті глава європейської держави ретранслює застарілі ідеї, що обмежують вибір нації, адже підтримують стереотип, що ті, хто не є одруженими чоловіками, матимуть нижчі шанси для обрання на пост глави держави.

І це замкнене коло, яке б уже повинно бути розірваним у сучасному світі, де міжнародне право давно проголосило дискримінацію злом, яке підлягає знищенню, рівність прав жінок і чоловіків – аксіомою, а вступ у шлюб і створення сім’ї – правом, а не обов’язком людини.

Право на вільний вибір праці

Навіть ставши першою леді, жінка залишається людиною. Сподіваюся, це ні в кого не викликає заперечень. А кожна людина в Україні має права та свободи, гарантовані Конституцією України та міжнародними зобов’язаннями нашої держави. Так, стаття 43 Конституції України гарантує кожному і кожній право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він/вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Аналогічні ідеї втілено й у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (стаття 6), і в положеннях Європейської соціальної хартії (переглянутої), які Україна визнала для себе обов’язковими відповідно до закону України про її ратифікацію (зокрема, пункт 2 статті 1 частини ІІ).

Чи можна вважати рішення 20-річної Марійки вийти заміж за свого однокурсника Сашка, який через 20 років стане президентом України, вільною згодою протягом п’яти чи навіть десяти років попрацювати першою леді? Маю великі сумніви, особливо якщо 40-річна Марія уже є успішною в тій професії, яка вимагає постійного підтримання знань, умінь і навичок і повернутися до якої через п’ять чи десять років може бути вкрай складно чи навіть нереально. Тут варто також згадати про професії, які вимагають певної фізичної форми, для яких вік є одним із визначальних чинників і де навіть 5 місяців – це вічність, втрачені медалі та неотримані гран-прі на конкурсах.

Так, для когось стати першою леді – це шанс і соціальний ліфт, але жінки – різні. Не всі хочуть змінювати професію, не всі прагнуть публічності. І це потрібно поважати, а не приймати як даність прислів’я «куди голка, туди й нитка; куди чоловік, туди й жінка».  

Абсолютна берегиня

Спостерігаючи за різними першими леді, я звертаю увагу на той тиск і обмеження, яких вони зазнають. Дружина глави держави має бути ідеальною, бо вона – обличчя країни, держави, нації… Звідси й надмірна увага до зовнішності, манер, висловлювань, вчинків. Це тиск, якого зазнають усі жінки з боку патріархального соціуму, але помножений на кілька десятків мільйонів. І сміливими є ті жінки, які погоджуються на це з будь-яких міркувань. Нерідко перші леді заявляють, що своєю діяльністю хочуть змінити світ на краще.

І декому це вдається. Утім, перелік сфер, у яких перша леді може розгорнути свою активність (більшу чи меншу – залежить від ресурсів), як правило, обмежується виконанням функцій берегині: благодійність, турбота про дітей і сім’ї, поліпшення екології, охорона здоров’я, розвиток освіти, підтримка культури. Це не означає, що ці питання не є важливими і ними не потрібно займатися. Просто якщо на законодавчому рівні перекласти їх на жіночі плечі першої леді, то є ризик, що держава в цілому може зменшити до них свою увагу.

Серед обов’язків першої леді важливу роль має представницька функція, однак і в цьому аспекті жінка часто виконує суто «декоративну» роль. Наведу цитату з довідника з питань дипломатичного протоколу та етикету, яким я користувалася років 15 тому, навчаючись на юристку-міжнародницю:

«У діловій програмі візиту жінки не задіяні. Вони беруть участь у представницьких заходах та в поїздках високого гостя при ознайомленні з визначними місцями. На решту часу для них складається спеціальна програма, яка передбачає знайомство з історичними, культурними пам’ятками столиці, з установами освіти, охорони здоров’я тощо».

Не заважайте Україні змінюватись

На щастя, світ змінюється: главами держав стають жінки –  і до перших леді приєднуються перші джентльмени. Дипломатичний протокол і етикет пристосовуються відповідно, застарілі правила відмирають і замінюються на нові завдяки усвідомленню цієї мінливості та різноманітності. А ще завдяки гнучкості, оскільки ці норми не є «вирізьбленими в камені», а формуються, виходячи з практичних міркувань реалій сьогодення.

Україні також не варто заганяти себе, своїх президентів і їхніх можливих партнерів і партнерок у жорсткі законодавчі рамки. Інакше ризикуємо опинитися в ситуації, коли на всеукраїнському референдумі ухвалюватимемо рішення про розлучення президента, якщо нам не буде подобатися те, як працює чи який вигляд має його дружина.

Ольга Поєдинок, юристка, Асоціація жінок-юристок «ЮрФем»

Фото: Україна молода
Більше публікацій
Більше публікацій Ольга Поєдинок
Більше публікацій Статті