«Я хочу, щоб жінки вірили у себе і свої сили. Ми маємо колосальні можливості, але ніколи не варто забувати про взаємопідтримку та партнерство. Найголовніше — реальна змога висловити свою позицію й бути почутою», — говорить заступниця голови Осипенківської громади, що на Запоріжжі, Марина Завгородня.
Її професійна біографія — приклад послідовного професійного зростання: від інженерки-економістки до керівниці фінансових підрозділів та координаторки міжнародних проєктів.
Її кар’єра розпочалася в Бердянську, де вона працювала у сфері міського благоустрою. Згодом професійний вектор змістився в бік державної служби: Марина активно долучилася до процесів децентралізації, допомагаючи місцевим громадам адаптуватися до нових суспільних викликів. Сьогодні Марина Завгородня опікується стратегічним плануванням територій в умовах воєнного часу.
Наша розмова — про ефективність лідерства, здатність витримувати випробування кризових періодів і потенціал жінок у трансформації місцевих громад.
Професійний шлях
Марина Завгородня народилася в Бердянську, здобула економічну освіту в Харківському інженерно-економічному інституті. Її професійний старт припав на непрості часи, коли країна перебувала на порозі системних змін. Вона розпочала трудову діяльність на малому підприємстві з благоустрою міста, виконуючи обов’язки інженерки-економістки та програмістки.
Складні економічні реалії того часу, особливо затримки заробітної плати, спонукали шукати професійної стабільності. 1996 року Марина взяла участь у конкурсі на посаду на державній службі, розпочавши роботу у фінансовому відділі Бердянської районної державної адміністрації.
«Мене завжди приваблювали системність, структурований підхід та чіткі правила, властиві адміністративній роботі. Я могла ознайомитися з нормативним документом і одразу зрозуміти, як потрібно діяти», — розповідає про свій вибір Марина Завгородня.
У професійній біографії вона пройшла шлях від спеціалістки першої категорії до начальниці фінансового управління. Особливо знаковим періодом стало впровадження реформи децентралізації, коли фінансові потоки перерозподілялися з районного рівня до новостворених громад.
Роки роботи в державному секторі навчили Марину результативно долати кризові ситуації, вибудовувати конструктивний діалог із громадами та розв’язувати складні фінансові питання навіть за умов обмежених ресурсів.
«Головне в роботі з фінансами — відповідальність. Необхідно дотримуватися нормативного законодавства, але при цьому завжди шукати способи захистити інтереси людей», — підкреслює посадовиця.
«Намагалася об’єднувати людей, а не ділити їх»
Одним із найскладніших викликів у професійній біографії Марини Завгородньої стала децентралізація. Централізована система управління призвела до глибокої кризи в громадах. Молодь масово виїжджала, інвестори не заходили через близькість до лінії розмежування, а децентралізація влади на місцях надала можливість розв’язувати проблемні питання в межах громади й за участю місцевих жителів.
«Через близькість до зони бойових дій та економічний спад у людей наростало невдоволення. Звідси й недовіра до влади, яка не могла самотужки впоратися з цими викликами», — розповідає посадовиця.
Реформа супроводжувалася значними кадровими змінами. Змінювалися підходи в управлінні громадою. Особливо складно було працівникам, які не розуміли сенсу децентралізації. Колишні очільники сільрад намагалися зберегти свої посади, що додатково ускладнювало процес трансформації місцевого самоврядування.
В умовах децентралізації влади сільські території набували повноважень, які до реформи не були їм притаманні. Нові умови потребували нових знань у керівництві громадою та фахових працівників у виконавчих органах місцевих рад.
Читайте також: Тетяна Свириденко: Відповідальність — ключ до довіри громади
«Для мене завжди було важливо працювати на результат — виконувати завдання якісно, вчасно, без помилок, дотримуватися законодавства. Я намагалася об’єднувати людей, а не ділити їх», — каже Марина Завгородня.
Її підхід полягав у тому, щоб зробити децентралізацію не лише адміністративною реформою, а й справжнім соціальним досягненням у громадах.
«Децентралізація стала великим викликом. Ми проводили виїзні діалоги з представниками сільських рад, детально обговорюючи перспективи після їх об’єднання. Це були емоційні зустрічі, адже місцеві жителі сприймали зміни насторожено», — зазначає заступниця голови.
Особливо показовою стала історія створення Осипенківської громади 2016 року. Об’єднання трьох сільрад відбулося завдяки терплячості, дипломатичності та вмінню знаходити порозуміння між сторонами. У цей період головним завданням було не просто адміністративне перетворення, а збереження соціальної єдності та віри громади в позитивні зміни.
Усвідомивши, що в державному секторі їй стає дедалі складніше реалізувати власний потенціал, Марина поступово почала шукати нові можливості для професійної самореалізації, що зрештою привело її до активної роботи в громадському секторі.
Співпраця з донорами — це можливість реальних змін
Участь у проєктному менеджменті стала для Марини Завгородньої не лише професійним викликом, а й джерелом натхнення. Її перший досвід роботи з міжнародними організаціями розпочався у складний період становлення децентралізації.
«Програма ООН в Україні з відновлення та розбудови миру запропонувала навчання для тренерів із підготовки проєктів у громадах, що стало справжньою точкою відліку. Сформувавши робочі групи з безпеки та соціальної згуртованості, опанувавши навички написання проєктних заявок, ми кардинально змінили уявлення про потенціал розвитку громад», — наголошує посадовиця.
Перші проєкти були випробуванням на міцність. Створення спортивних майданчиків із тренажерами для проведення змістовного дозвілля та майданчика для стрітболу спершу викликало скептичні настрої серед місцевих жителів.
«Проте коли проєкти було реалізовано, люди побачили конкретні результати. Саме тоді розпочалося формування справжньої довіри», — зазначає Марина Завгородня.
Шлях не був простим. Конкуренція за ресурси та нерозуміння з боку колег створювали додаткові перешкоди. За словами Марини, знайшлися ті, хто побоювався, що активна проєктна діяльність може становити загрозу їхнім професійним позиціям. Тому було важливо показати, що це не змагання, а партнерство.
«Міжнародні партнери запровадили системний підхід. Ми не лише реалізовували проєкти, а й навчилися глибоко аналізувати потреби громади, ефективно працювати з бюджетами та дотримуватися міжнародних стандартів. Це був якісно новий рівень професійного розвитку», — підкреслює Марина Завгородня.
Для неї співпраця з донорами — це можливість реальних змін.
«Ми отримували не просто фінансування, а реальну підтримку, що допомагало втілювати суспільно корисні ініціативи. Головний принцип — бездоганна чесність і прозорість, адже лише так можна заслужити справжню довіру».
«Війна стала випробуванням, яке змінило громаду і наші підходи до роботи»
Повномасштабне вторгнення стало періодом боротьби та усвідомлення цінності власного життя. Громада опинилася під окупацією вже 28 лютого 2022 року, і це стало переломним моментом. Організація надання гуманітарної допомоги вимагала ухвалення швидких і нестандартних рішень.
«40 днів окупації стали справжнім випробуванням. Фінансова система зупинилася: банки не працювали, готівка зникала. Ресурсів катастрофічно бракувало. Найважче було бачити, як учорашні друзі й колеги опинилися по різні боки протистояння», — зазначає посадовиця.
Після евакуації завдання не стало простішим. За словами Марини, навіть перебуваючи за межами громади, вона продовжувала виконувати свої обов’язки.
«Ми постійно готували заявки на гуманітарну допомогу та координували логістичні процеси. Попри труднощі, це було вкрай необхідно».
Сьогодні, коли громада досі перебуває в окупації, Марина бачить головний виклик у збереженні зв’язку з мешканцями, які нині розпорошені по різних регіонах України та за її межами. Для кращого розуміння їхніх потреб створено робочу групу за участю представників влади та жителів Осипенківської громади. Ця група працює над програмою матеріальної підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2025 рік. За словами Марини Завгородньої, основна метою взаємодії –– визначення потреб людей, які вимушено залишили свої домівки та намагаються самостійно долати виклики сьогодення.
«Війна кардинально змінила управлінські підходи. Сьогодні ключовою стратегією є комунікація з населенням і швидке реагування на запити в умовах постійної невизначеності».
Читайте також: Ольга Феленко: Лідерський досвід допомагає мені в багатьох складних ситуаціях
Після евакуації Марина Завгородня обрала стратегію професійного розвитку, беручи активну участь у тренінгах та навчальних програмах. 2023 року вона приєдналася до Програми підготовки фахівців з відновлення, ініційованої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за підтримки Проєкту USAID «Економічна підтримка України».
Основний виклик, за словами посадовиці, — це подолання недовіри громадськості. Команда започаткувала низку ініціатив, зокрема анкетування для ВПО та розроблення соціальної програми за участі громадськості. Марина наголошує, що навчання і сертифікати важливі, але головне — застосування здобутого досвіду.
«Війна стала безпрецедентною школою життя, навчивши нас гнучкості, уміння ухвалювати миттєві рішення та беззаперечної віри в нашу перемогу», — підсумувала посадовиця.
Гендерна рівність — це не боротьба за перевагу, а створення рівних можливостей
Для Марини Завгородньої питання гендерної рівності завжди було не теоретичним, а практичним. Її професійний шлях розпочався в той час, коли жінкам часто доводилося долати професійні бар’єри та стереотипи.
Посадовиця розповідає, що молоді жінки нерідко стикаються з дискримінацією на ринку праці. Роботодавці часто мають упереджені очікування: незаміжню кандидатку можуть не розглядати через потенційну вагітність, а заміжню — через можливі перерви, пов’язані з доглядом за дітьми.
«Жінки часто беруть на себе левову частку соціальної відповідальності. В Осипенківській громаді вони є рушійною силою суспільних перетворень. Це найактивніші учасниці, ініціаторки змін, небайдужі до локальних проблем та взаємопідтримки».
Водночас, коли мова заходить про офіційні посади, ситуація інша.
«У депутатському корпусі громади домінують чоловіки, адже їхніми пріоритетами традиційно залишаються земельні питання та бізнесові інтереси», — зазначає Марина Завгородня.
Вона наголошує на важливості партнерства в роботі та права висловлювати свою думку. І завжди звертає увагу на упередження, з якими стикаються жінки, коли їхній рішучий підхід сприймають як «тиск».
«Керівництво нерідко сприймає мою принциповість як тиск. На відміну від жінок, чоловіки здебільшого прагнуть перемоги, а не конструктивного розв’язання проблеми. Бути лідеркою — надскладне мистецтво. Щохвилини потрібно балансувати між професійною твердістю та людяністю, емпатією до оточення. Справжнє лідерство не має перетворюватися на авторитаризм. Гнучкість мислення, вміння слухати та чути — ось запорука ефективного управління», — говорить Марина Завгородня.
Читайте також: Аліна Янчук: Фемінізм — це про пріоритетність жінок, їхніх потреб та інтересів
Для неї гендерна рівність — це не боротьба за перевагу, а створення рівних можливостей.
«Я хочу, щоб жінки вірили у себе і свої сили. Ми маємо колосальні можливості, але ніколи не варто забувати про взаємопідтримку та партнерство. Найголовніше — мати реальну змогу висловити свою позицію й бути почутою».
«Не бійтеся викликів, вірте у свої сили й рухайтеся вперед»
На думку Марини Завгородньої, для успішного старту в політиці жінкам важливо знайти баланс між кар’єрою та особистим життям. Вона вважає, що підтримка партнера, який поділяє цілі та розуміє ваші прагнення, є надзвичайно важливою для гармонійного життя.
Тим часом жінка, яка прагне успіху в політиці, має розвиватися, залишаючись гнучкою і здатною слухати.
«Гнучкість — це унікальний інструмент комунікації, що допомагає налагоджувати конструктивний діалог із партнерами, колегами та громадою».
Водночас важливо розвивати впевненість у собі.
«Більшість жінок недооцінюють власний потенціал. Проте цілеспрямоване навчання, постійний саморозвиток та участь у лідерських програмах здатні кардинально зміцнити віру в себе», — додає посадовиця.
Вона також радить ставити реалістичні цілі:
«Не намагайтеся зробити все й одразу. Делегуйте завдання, приймайте допомогу та розумійте, що ідеального результату не буває. Прогрес може бути поступовим, і це нормально».
Жінки в політиці повинні бути готовими змінювати підходи до роботи, ухвалювати швидкі рішення та адаптуватися до нових викликів.
«Політична діяльність — це складний, але надзвичайно важливий шлях впливу на суспільні трансформації. Тому не бійтеся викликів, непохитно вірте у власний потенціал і впевнено рухайтеся вперед», — підсумовує Марина Завгородня.
Ольга Тарантіна
