Міністерство освіти України та Рада церков підписали угоду про співпрацю. У документі виписані «принципи і цінності, на яких має будуватися виховна і освітня діяльність в Україні».
Угода окреслює напрямки співпраці, зокрема, викладання курсів морального спрямування у закладах загальної середньої освіти, «формування у здобувачів освіти засад моральності і духовності, забезпечення належного виховання молоді», «недопущення закладення у навчальну літературу та навчальні програми положень, що суперечать традиційним сімейним цінностям українського народу, несуть загрозу знецінення інституту сім’ї» та забезпечення належної освіти неповнолітніх дітей, які перебувають у закладах пенітенціарної системи.
Блаженніший Святослав (Шевчук), голова Греко-католицької церкви України, прокоментував подію як ключовий момент співпраці держави і церкви. Зокрема, йдеться про відстоювання «сімейних цінностей, яким сучасний світ кинув великий виклик».
«Така узгоджена співпраця щодо освітнього процесу є ключем до успіху, ключем, щоб будувати наше майбутнє на твердих основах Божого Закону, і, з іншого боку, дбати про моральне здоров’я суспільства. Угода, яку ми підписали, має саме таку мету – осягнути ціннісне виховання наших дітей, дбати про їхнє моральне здоров’я. І, зокрема, дбати про сімейні цінності – виховувати молодих людей здатними створювати свої родини і бути щасливими», – відзначив священник.
Підписання угоди прокоментувала Інна Совсун, народна депутатка України, співголова МФО «Рівні можливості». Депутатка зазначає, що цим меморандумом Міносвіти відвертається від європейських цінностей, нівелюючи повагу до людської гідності незалежно від віросповідання, гендеру, сімейного статусу, сексуальної орієнтації чи будь-яких інших життєвих рішень та/або ситуацій.
Читайте також: «Мам, цей урок не для мене!»: чому МОН має прийняти гендерну стратегію освіти
«На жаль, сторони не уточнюють, що саме мається на увазі під «традиційними сімейними цінностями українського народу». Утім, у публічних заявах захисники «сімейних цінностей» переважно мають на увазі, що жінка має підкорятися чоловікові, що розлучення – це гріх незалежно від того, наскільки нещасним є подружжя, і навіть у випадку домашнього насильства треба «берегти сім’ю» і «не виносити сміття з хати», адже «неповні сім’ї» є неповноцінними, а діти, що в них зростають, – «гірші».
На жаль, ця демагогія та смислова порожнеча витісняє просту ідею, що любові, піклування та підтримки заслуговує кожна дитина. Але скрєпні «традиціоналісти» зазвичай не мають жодного уявлення про справжні соціально-економічні та культурні особливості українців та українок бодай 100 років тому. А тому послуговуються вигаданими традиціями, зручними для того, щоб тримати людей у послуху та покірності. І звісно ж, намагаються нав’язати ненависть до тих, хто не вписується у їхню обмежену викривлену картину світу.
І ось тепер Міносвіти приймає подачу від деяких релігійних діячів і відвертається від європейських цінностей: свободи, відкритості, поваги до людської гідності незалежно від віросповідання, гендеру, сімейного статусу, сексуальної орієнтації чи будь-яких інших життєвих рішень та/або ситуацій. І це вкрай загрозливо. Це – зрештою – ті самі російські скрєпи, просто в профіль. І це проблема не лише для системи освіти, не лише для громадянського суспільства, але й – для державної безпеки. І це не можна так залишати».
Також Совсун відзначила, що відправила депутатський запит до Міносвіти, щоб з’ясувати деталі співпраці з Радою церков.
Читайте також: Партнерство Біарриц: спростування фейків, міфів та домислів
Світлана Войцеховська, народна депутатка України 8 скликання, у коментарі нашому виданню зауважила, що церква має бути віддалена від держави і такі угоди самі по собі є дивними, а самі напрямки співпраці йдуть всупереч програмі гендерної просвіти, якою займається уряд.
«По-перше, текст самої угоди загальний, зачіпає на початку «предмет морального виховання», але що це? По-друге, церква відділена від держави і такі угоди, , як на мене, дивні. Церква має свої форми і методи виховання і для цього не треба лізти до школи. Третє – такі угоди свідчать про існування різночитання і нерозуміння державних діячів щодо підходів гендерної політики в державі. Бо ж як це кореспондується зі стратегією гендерної освіти і просвіти, яку готує уряд? І виходить, що, з одного боку, ми декларуємо принципи Біарріц, декларуємо гендерні підходи у формуванні політики, а з іншого – запроваджуємо у школі «традиційні сімейні цінності».
Жінки: 50%
