«Участь у школах лідерства, тренінгах чи програмах для політичної освіти допомагає розвинути впевненість у собі, навчитися брати на себе відповідальність і ухвалювати важливі рішення. Багато жінок бояться зробити перший крок, сумніваються у власних силах. Але підтримка менторів і менторок, а також позитивні приклади тих, хто вже досягли успіху, можуть надихнути та додати сміливості», — говорить депутатка Чернівецької міської ради Наталія Фрунзе.
Її шлях до політичного лідерства розпочався з підприємницької діяльності та участі в суспільних ініціативах. Нині, крім депутатства, вона також очолює департамент соціальної політики міськради.
Маючи багатопрофільну освіту — від медичного училища до Національної академії державного управління, Наталія послідовно формувала професійний шлях, поєднуючи теоретичні знання з практичною соціальною активністю. У період підприємницької діяльності вона активно долучалася до волонтерської роботи, реалізовуючи соціальні проєкти через ГО «Гідність Буковини» та підтримуючи найуразливіші категорії населення. Її досвід і активна позиція стали основою для переходу в політику, яку вона розглядає як інструмент для позитивних суспільних змін.
Наша розмова з Наталією — про те, як віра в людей і цінності допомагають долати виклики, змінювати громаду та надихати інших, а також про гендерну рівність і роль жінок у політиці.
Що мотивувало вас піти в політику? Наскільки складним було це рішення?
Спочатку я займалася бізнесом. Після кількох років роботи за кордоном ми з чоловіком повернулися додому й відкрили власні справи. У нас є ветеринарна клініка, зоомагазини, а я також мала свою б’юті-студію.
2011 року я взяла участь у конкурсі «Успішна чернівчанка», адже вже тоді була активною підприємницею. Паралельно брала участь у соціальних ініціативах: допомагала в межах проєктів ГО «Гідність Буковини», займалася підтримкою онкохворих дітей та багатодітних сімей. Це дало відчуття, що можна зробити ще більше для людей навколо.
Революція Гідності стала для мене переломним моментом. Ми з чоловіком активно підтримували Майдан, допомагаючи чим могли. Тоді чоловік першим вступив до політичної партії, а я вирішила його підтримати. Політика стала для мене способом впливати на суспільство і втілювати зміни, тому рішення піти цим шляхом було природним кроком у моєму розвитку.
Шлях до політичного лідерства: перші кроки та випробування
Як пройшла ваша перша виборча кампанія? Які уроки ви отримали?
Перша спроба балотуватися до Чернівецької міської ради відбулася 2015 року. Ішла на вибори від партії «Блок Петра Порошенка». Як громадська діячка я вже була добре відома в нашій громаді завдяки активній участі в житті міста та реалізації багатьох соціальних і культурних проєктів.
На тих виборах я перемогла у своєму окрузі, набравши найбільшу кількість голосів. Однак виборча система, яка діяла на той час, виявилася дуже складною й незрозумілою для багатьох. Результат залежав не лише від кількості голосів у окрузі, а й від загального результату партії в місті.
У моєму випадку кількість людей, які підтримали мене, була значно більшою, ніж у деяких кандидатів, які стали депутатами. Проте в інших округах кількість виборців була меншою, тому їхній відсоток голосів виявився вищим. Як наслідок, попри перемогу в окрузі, депутаткою я не стала. Але мене обрали членкинею виконавчого комітету.
Читайте також: Ірина Мацепура: Депутатська діяльність вимагає великих зусиль
2019 року я брала участь у виборах до Верховної Ради. Попри те, що до парламенту не пройшла, посіла четверте місце серед 20 кандидатів. Цей результат став важливим досягненням. Представляла Чернівецьку громаду та отримала підтримку партії, успішно пройшовши внутрішньопартійні праймеріз. Ці вибори стали важливим випробуванням, що суттєво розширив моє розуміння політичних процесів.
Що змінилося у вашій стратегії 2020 року?
2020 року я знову балотувалася до Чернівецької міської ради та до районної ради від політичної партії «Європейська Солідарність». Результати були успішними: я набрала найбільшу кількість голосів серед кандидаток і посіла третє місце в Чернівецькій територіальній громаді за кількістю голосів виборців. Це підтвердило високу довіру до моєї роботи.
Під час кампанії демонструвала досягнення — проєкти, які мені вдалося реалізувати не як чиновниці, а як громадській діячці, доводячи, що зміни можливі навіть без значних владних важелів.
Подолання бар’єрів: конкуренція та гендерні виклики в політиці
Чи відчували ви конкуренцію під час виборів?
2020 року я почувалася значно впевненіше, і цьому сприяло кілька важливих чинників. Зокрема навчання в Національній академії державного управління за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», участь у тренінгах для політикинь і активна комунікація з досвідченими колегами.
Вагому підтримку мені надали політикині, які щедро ділилися практичними порадами щодо комунікації, побудови виборчої програми та організації кампанії. «Український жіночий фонд» та жіноче крило партії допомагали організовувати зустрічі, обговорення та тренінги, що сприяло формуванню необхідної впевненості для політичної діяльності.
2020 рік став особливим завдяки впровадженню гендерної квоти. Зміни у виборчому законодавстві, згідно з якими в кожній п’ятірці списку партії мало бути не менше, ніж дві осіб іншої статі, стали значним проривом для жінок у політиці. Ця норма надала багатьом жінкам можливість спробувати свої сили.
Водночас у законодавстві є моменти, які потребують доопрацювання. Наприклад, було б добре, якби при складанні мандата депутатом на його місце автоматично приходив представник тієї ж статі. Такий підхід дозволив би уникнути зловживань та маніпуляцій із гендерними квотами.
Чи відчували ви тиск із боку чоловіків?
Радше упереджене ставлення, ніж прямий тиск. Із чоловіками важко конкурувати через їхні більші фінансові можливості та стійкі суспільні стереотипи. Виборці традиційно більше голосують за чоловіків, а успішну жінку часто сприймають крізь призму упереджень.
Траплялися непристойні пропозиції та спроби принизити під час зустрічей. Проте я не звертаю на це уваги, адже для мене важливіша підтримка родини — чоловіка і сина, які завжди поруч. Так само важлива підтримка моєї команди, бо разом ми набагато сильніші.
Трансформація соціальної політики: від радниці до керівниці департаменту
Ви були радницею мера…
Так, я отримала пропозицію стати радницею з соціальних питань на громадських засадах. Це була ініціатива мера, який помітив мою активність у громадській діяльності. На той час я вже мала досвід роботи з різними категоріями населення, надання підтримки та вибудовування комунікацій у соціальній сфері.
За короткий період роботи вдалося досягти значних результатів. Невдовзі мені запропонували посаду директорки департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, що відкрило нові можливості для масштабних змін у соціальній політиці міста.
Вам удалося реформувати роботу департаменту соціальної сфери?
Реформування департаменту соціальної політики стало системним. Ми створили нові структурні підрозділи — управління ветеранської політики та відділ роботи з внутрішньо переміщеними особами, а також інтегрували управління сімейної політики. Результатом цих змін стало впровадження комплексних соціальних сервісів: від кризової кімнати та притулку до мобільних бригад екстреної підтримки населення.
Чернівці перетворилися на потужний центр підтримки переселенців та переселенок: ми відкрили центри допомоги та тимчасові притулки для людей із інвалідністю. Додатково створили молодіжні простори «Тато хаб», «Вона хаб», «Вільна» та центр підтримки ветеранів і ветеранок.
Як удалося це реалізувати?
Основним джерелом фінансування стали міжнародні донори. Ми активно співпрацювали з міжнародними організаціями, що дозволило уникнути навантаження на міський бюджет. Місто надавало приміщення, які ми ремонтували за донорські кошти, закуповували меблі та обладнання. Така синергія забезпечила підтримку членам громади та постраждалим від війни.
Що далі?
Попри досягнення, я бачу нові виклики. Оскільки донори поступово скорочують фінансування, необхідно переорієнтуватися на розвиток місцевої економіки. Плани включають створення індустріальних парків і стимулювання підприємництва для збільшення надходжень до бюджету. Це дозволить продовжувати підтримку соціально незахищених верств та розвивати громаду.
Маючи значний досвід і чітке розуміння напрямків роботи, я планую балотуватися на наступних виборах. Отримані знання та навички допоможуть реалізовувати нові проєкти навіть у складний для країни час.
Жіноче лідерство в соціальній політиці: командний підхід та підтримка ветеранів і ветеранок
У вашій команді більшість жінки?
Так, моя команда здебільшого складається з жінок, що природно для сфери соціальної політики. Близько 90% працівників департаменту — жінки. Загалом департамент соціальної політики разом із підпорядкованими установами налічує приблизно 400 осіб.
Під час формування департаменту ми провели значні кадрові зміни. Я залучила власну команду, скоротила дублюючі посади й оптимізувала структуру, що дозволило підвищити ефективність і якість роботи.
Зараз ми бачимо позитивні результати, але розуміємо потребу в розширенні. Особливу увагу приділяємо ветеранській політиці. Управління послуг для ветеранів наразі складається з двох відділів, проте цього недостатньо. Ми плануємо створити окрему комунальну установу підтримки ветеранів і ветеранок, хоча це залежатиме від бюджетних можливостей.
Як ви оцінюєте важливість підтримки військових і їхніх родин у сучасних умовах? Які заходи для цього найефективніші?
Мій чоловік уже третій рік на війні як бойовий медик. Як дружина військовослужбовця я глибоко розумію важливість підтримки сімей військових. Чоловіки повернуться з війни іншими, і наше завдання — бути готовими допомогти їм адаптуватися.
Наша допомога має включати ретрити та психологічну підтримку для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, роботу з людьми з інвалідністю та з сім’ями загиблих, підтримку дружин і матерів військових, які чекають на своїх рідних.
Ми бачимо, як змінюється суспільство, і маємо бути готові до нових викликів.
Розширення горизонтів: професійна еволюція жінок у сучасному світі
Які нові можливості зараз відкриваються перед жінками?
Активність жінок помітно зросла в багатьох сферах. Вони беруть на себе більше відповідальності, опановують професії, які раніше вважалися «нежіночими». Значно побільшало жінок, які водять авто, відкривають власні бізнеси та стають підприємницями.
Особливо активно жінки залучають грантові кошти, подаються на програми підтримки дружин військовослужбовців. Ці програми дають можливість відкрити власну справу або продовжити справу чоловіка, який перебуває на фронті.
В освітній сфері також відбуваються значні зміни. Багато жінок працюють у міжнародних організаціях, які допомагають громадам. Такі посади забезпечують гідні зарплати, що особливо важливо, адже зарплати в комунальних установах чи соціальних службах часто надто низькі. Наприклад, соціальний працівник отримує близько 7 тисяч гривень на місяць, що зовсім недостатньо для життя.
Війна змушує жінок освоювати професії, які раніше були переважно чоловічими. Вони стають водійками тролейбусів, навчаються на електриків, слюсарів та інші спеціальності, де є попит через відсутність чоловіків, які або на фронті, або виїхали за кордон.
Які виклики стоять перед жінками у професійному розвитку?
Жінкам потрібна підтримка, особливо мотивація. Важливо проводити школи лідерства, розвивати програми, які допоможуть їм повірити у власні сили та знайти своє місце в нових умовах.
Щодо політики, то активні жінки можуть зіткнутися з викликами на наступних виборах. Якщо 2020 року у списках багатьох партій домінували медики через пандемію COVID-19, то наступного разу основний акцент може бути на військовослужбовцях. Конкуренція буде великою, але жінки мають шанс, якщо продовжуватимуть розвиватися і працювати над собою.
Місцеве самоврядування в умовах війни: законодавчі виклики та пропозиції
Що треба змінити в законодавстві про місцеве самоврядування, враховуючи досвід війни?
Перша проблема — обмеження пересування депутатів та депутаток. Необхідно скасувати постанову №69, яка забороняє виїзд депутатів за кордон без службового відрядження. Це обмеження не відповідає реальним обставинам воєнного часу.
Читайте також: Заборона виїзду за кордон для депутаток: чому це не про рівність?
Наразі зарплати отримують лише народні депутати або депутати міських рад, які обіймають виборні посади. Оформити офіційне відрядження вони також не можуть через специфіку роботи.
Під час великої війни багато депутаток узяли на себе відповідальність за гуманітарну допомогу: постачання ліків, продуктів, автомобілів, медичного обладнання. Наприклад, у прикордонних громадах депутатки щодня перетинали кордон, доставляючи допомогу, коли чоловіки не могли цього зробити через заборону виїзду.
Друге важливе питання — повернення податку на доходи фізичних осіб у громади. Ці кошти могли б суттєво підтримати місцеві бюджети, які зараз перебувають у кризовому стані.
Раніше громади використовували ці надходження для підтримки Збройних Сил України та територіальної оборони: закупівлю дронів, автомобілів, техніки. Після централізації податку на доходи фізичних осіб це стало складніше.
Місцеві громади продовжують волонтерську діяльність і підтримку армії, але ресурси значно скоротилися. Люди все менше долучаються до зборів, і це відчутно.
Якби кошти залишалися на місцях, громади могли б ефективніше спрямовувати допомогу військовим, підтримувати підрозділи, де служать місцеві мешканці, та посилити підтримку соціальних ініціатив.
Законодавство має стати гнучкішим і враховувати реальний стан справ у громадах, особливо в умовах війни. Це дозволить місцевим органам влади оперативніше реагувати на виклики, забезпечувати потреби військових і громади загалом.
Виклики сучасної України: демографія, війна та електоральні процеси
Як війна змінює сприйняття майбутнього?
Мир залишається нашою головною метою, але важливо, щоб це був мир на умовах, які захищають нашу незалежність та права. Ми всі прагнемо стабільності, щоб мати впевненість у завтрашньому дні. Однак сьогодні реальність не дозволяє нам планувати наперед. Навіть громади, які, на щастя, не постраждали безпосередньо, живуть у стані невизначеності, адже ніхто не знає, що станеться завтра.
Населення України, за різними оцінками, скоротилося з 45 до 30 мільйонів. Демографічна ситуація вкрай тривожна. Понад вісім мільйонів виїхали за кордон, і переважно це жінки та діти — ті, хто становить основу працездатного населення. Як повернути цих людей для відновлення країни? Це надзвичайно важливе питання, яке потребує першочергового вирішення.
У нашій громаді сьогодні проживає понад 40 тисяч внутрішньо переміщених осіб, із яких понад 20 тисяч — жінки та діти. Це не лише люди, які потребують допомоги, але й величезний потенціал. Якщо створити належні умови для їхнього проживання та розвитку, ми зможемо разом будувати сильну громаду. Ці люди можуть стати основою для відновлення економіки та місцевої стабільності.
Воєнний стан може вплинути на чесність та прозорість місцевих виборів?
Вибори в умовах війни — це окремий виклик. Як організувати голосування військових? Що робити з окупованими територіями? Як забезпечити чесність виборчого процесу в умовах, коли країна перебуває в кризі? Це важливі питання, які потребують вирішення до проведення виборів.
Один із можливих варіантів розвитку подій –– зміна виборчої системи, зокрема перехід на мажоритарну модель. Але це створює ризик, що для перемоги у виборах знадобляться значні фінансові ресурси на передвиборчу кампанію. У такій ситуації кандидати з великими бюджетами можуть використовувати ці кошти для впливу на виборців, особливо враховуючи економічні труднощі, які відчуває населення. Це може стати серйозною загрозою для прозорості та чесності виборів.
Ці виклики стоять не лише перед державою, а й перед кожною громадою, яка прагне залишитися сильною, незалежною та об’єднаною.
Уроки війни: сила єдності та віра в майбутнє
А які уроки ви винесли з досвіду роботи під час війни?
Цей період став для мене справжнім випробуванням. Я відкрила в собі ще більше емпатії, хоча завжди вважала себе чуйною людиною. Війна навчила мене цінувати віру в людей — це ключове, що змінило моє ставлення до багатьох речей. Я усвідомила, що кожен і кожна з нас відіграє важливу роль у тому, якою стане Україна завтра. Це незаперечний факт. Ми не можемо опускати руки чи перекладати всю відповідальність на владу. Нам потрібно об’єднуватися й діяти разом, адже саме ми пишемо нашу історію сьогодні та створюємо її майбутнє.
Я ніколи навіть не думала про те, щоб виїхати за кордон. Навіть коли з’являлися чутки про розстрільні списки, і теоретично я могла б задуматися про безпеку, в мене не виникало жодного бажання покинути країну. Моє рішення незмінне — стояти до кінця. Я люблю Україну, і як справжня патріотка хочу бачити її незалежною, сильною, потужною європейською державою.
Для мене завжди були важливі демократичні цінності, які закладені в програмі нашої партії. Я твердо вірю, що основа майбутнього України складається з трьох ключових елементів — армії, мови та віри. А інтеграція до НАТО та Європейського Союзу — це той вектор, що має визначати наш подальший шлях. Це наш напрямок і це наш вибір.
Поради жінкам, які мріють про політичну кар’єру
Ви маєте потужний досвід. Які поради ви могли б дати жінкам, які лише замислюються про участь у політиці?
Насамперед важливо знати законодавство. Розуміння закону про місцеве самоврядування, функцій представницьких органів та повноважень депутатів — це базовий крок для тих, хто планує йти в політику. Це дає чітке уявлення про те, які зміни можна впроваджувати і яким чином це можна робити.
По-друге, працюйте над розвитком лідерських якостей. Участь у школах лідерства, тренінгах чи програмах для політичної освіти допомагає розвинути впевненість у собі, навчитися брати на себе відповідальність і ухвалювати важливі рішення. Багато жінок бояться зробити перший крок, сумніваються у власних силах. Але підтримка менторів і менторок, а також позитивні приклади тих, хто вже досягли успіху, можуть надихнути та додати сміливості.
Читайте також: Оксана Піцик: Жінок у політиці ставатиме дедалі більше
Дуже важлива підтримка інших жінок. Часто конкуренція між жінками створює зайвий тиск, але краще зосередитися на взаємодопомозі. Спільноти підтримки дають можливість разом долати перешкоди, досягати успіхів і розкривати свій потенціал.
Не бійтеся труднощів. Зрозумійте, що навіть якщо щось не виходить одразу, це не означає поразку. Обставини завжди можуть змінитися, а ваша віра в себе та підтримка близьких допоможуть пройти складні моменти.
Чому це важливо? Більша кількість жінок у владі сприяє розвитку країни. Жінки мають унікальне розуміння важливих соціальних сфер — медицини, освіти, соціального захисту… Але це лише частина їхнього потенціалу. Дедалі більше жінок успішно працюють в економічному та політичному секторах, що може стати потужним рушієм змін у країні.
Тож не зупиняйтеся перед викликами, вірте у свої сили та продовжуйте розвивати свою громаду, місто чи країну. Ваші можливості — безмежні, а майбутнє — у ваших руках.
Ольга Тарантіна
Natalia Frunze: Politics has become a way for me to influence society and implement changes
‘Participation in leadership schools, trainings or political education programmes helps to develop self-confidence, learn to take responsibility and make important decisions. Many women are afraid to take the first step and doubt their own abilities. But the support of mentors, as well as positive examples of those who have already achieved success, can inspire and give them courage,’ says Natalia Frunze, a member of the Chernivtsi City Council.
Her path to political leadership began with entrepreneurship and participation in public initiatives. Today, in addition to being a deputy, she also heads the city council’s social policy department.
With a multidisciplinary education, from medical school to the National Academy of Public Administration, Natalia has consistently shaped her professional path by combining theoretical knowledge with practical social activity. During her entrepreneurial career, she was actively involved in volunteer work, implementing social projects through the NGO Dignity of Bukovyna and supporting the most vulnerable categories of the population. Her experience and active position became the basis for her transition to politics, which she sees as a tool for positive social change.
Our conversation with Nataliia is about how faith in people and values helps to overcome challenges, change the community and inspire others, as well as about gender equality and the role of women in politics.
What motivated you to enter politics? How difficult was this decision?
I was originally a businesswoman. After several years of working abroad, my husband and I returned home and started our own businesses. We have a veterinary clinic, pet shops, and I also had my own beauty studio.
In 2011, I took part in the ‘Successful Chernivtsi Woman’ competition, because I was already an active entrepreneur. At the same time, I participated in social initiatives: I helped with projects of the NGO Dignity of Bukovyna, supported children with cancer and large families. This gave me the feeling that I could do even more for the people around me.
The Revolution of Dignity was a turning point for me. My husband and I actively supported the Maidan, helping as much as we could. He was the first to join a political party, and I decided to support him. Politics has become a way for me to influence society and bring about change, so the decision to follow this path was a natural step in my development.
The path to political leadership: first steps and challenges
How did your first election campaign go? What lessons did you learn?
My first attempt to run for the Chernivtsi City Council took place in 2015. I ran as a candidate of the Petro Poroshenko Bloc party. As a public figure, I was already well known in our community due to my active participation in the life of the city and the implementation of many social and cultural projects.
In those elections, I won my constituency with the highest number of votes. However, the electoral system in place at the time was very complicated and incomprehensible to many people. The result depended not only on the number of votes in the district, but also on the overall result of the party in the city.
In my case, the number of people who supported me was much higher than some of the candidates who became deputies. However, in other constituencies, the number of voters was smaller, so their percentage of votes was higher. As a result, despite my victory in the district, I did not become a deputy. But I was elected as a member of the executive committee.
In 2019, I ran in the elections to the Verkhovna Rada. Despite the fact that I did not get into the parliament, I came fourth among 20 candidates. This result was an important achievement. I represented the Chernivtsi community and received the support of the party by successfully passing the internal party primaries. This election was an important test that significantly expanded my understanding of political processes.
What has changed in your 2020 strategy?
In 2020, I ran again for the Chernivtsi City Council and the District Council from the European Solidarity political party. The results were successful: I received the largest number of votes among the candidates and came third in the Chernivtsi territorial community by the number of votes. This confirmed the high level of trust in my work.
During the campaign, I demonstrated my achievements – projects that I managed to implement not as an official, but as a public figure, proving that change is possible even without significant power levers.
Overcoming barriers: competition and gender challenges in politics
Did you feel competitive during the elections?
In 2020, I felt much more confident, and several important factors contributed to this. In particular, studying at the National Academy of Public Administration with a degree in Public Management and Administration, participating in trainings for female politicians, and active communication with experienced colleagues.
I received significant support from female politicians who generously shared practical advice on communication, building an election programme and organising a campaign. ‘The Ukrainian Women’s Fund and the women’s wing of the party helped organise meetings, discussions and trainings, which helped build the necessary confidence for political activity.
2020 was a special year due to the introduction of a gender quota. Changes in the electoral law, which required at least two people of the other sex to be in every five of a party’s list, were a significant breakthrough for women in politics. This provision gave many women the opportunity to try their hand at politics.
At the same time, there are aspects of the legislation that need to be improved. For example, it would be good if, when an MP resigns, a representative of the same sex automatically takes his or her place. This approach would help to avoid abuse and manipulation of gender quotas.
Have you experienced pressure from men?
More prejudice than direct pressure. It’s difficult to compete with men because of their greater financial resources and strong social stereotypes. Voters traditionally vote more for men, and a successful woman is often perceived through the prism of prejudice.
I have received indecent proposals and attempts to humiliate me during meetings. However, I don’t pay attention to this, because the support of my family – my husband and son, who are always by my side – is more important to me. The support of my team is also important, because together we are much stronger.
Social policy transformation: from advisor to head of department
You were an advisor to the mayor…
Yes, I received an offer to become a pro bono advisor on social issues. It was an initiative of the mayor, who noticed my activity in public life. At that time, I already had experience of working with different categories of people, providing support and building communications in the social sphere.
I managed to achieve significant results in a short period of time. Soon after, I was offered the position of Director of the Social Policy Department of the Chernivtsi City Council, which opened up new opportunities for large-scale changes in the city’s social policy.
Have you succeeded in reforming the work of the Social Policy Department?
The reform of the Social Policy Department has become systemic. We have created new structural units – the Veterans Policy Department and the Department for Work with Internally Displaced Persons – and integrated the Family Policy Department. These changes resulted in the introduction of comprehensive social services: from crisis rooms and shelters to mobile emergency support teams.
Chernivtsi has become a powerful centre of support for IDPs and displaced persons: we have opened assistance centres and temporary shelters for people with disabilities. In addition, we created youth spaces such as the Dad Hub, She Hub, Free Hub and a support centre for female and male veterans.
How did you manage to implement this?
International donors were the main source of funding. We actively cooperated with international organisations, which allowed us to avoid burdening the city budget. The city provided the premises, which we renovated with donor funds, and purchased furniture and equipment. This synergy provided support to community members and those affected by the war.
What’s next?
Despite the achievements, I see new challenges. As donors gradually reduce their funding, we need to refocus on local economic development. Plans include the creation of industrial parks and stimulating entrepreneurship to increase budget revenues. This will allow us to continue to support socially vulnerable groups and develop the community.
Having considerable experience and a clear understanding of the areas of work, I plan to run for the next elections. The knowledge and skills I have gained will help me implement new projects even in difficult times for the country.
Women’s leadership in social policy: team approach and support for female and male veterans
Are there most women in your team?
Yes, my team is mostly made up of women, which is natural for the social policy sector. About 90% of the department’s employees are women. In total, the Department of Social Policy, together with its subordinate institutions, employs approximately 400 people.
When we formed the department, we made significant personnel changes. I engaged my own team, reduced duplicate positions and optimised the structure, which allowed us to increase efficiency and quality of work.
We are now seeing positive results, but we understand the need to expand. We pay special attention to veterans’ policy. The Department of Veterans’ Services currently consists of two departments, but this is not enough. We are planning to create a separate municipal institution to support female and male veterans, although this will depend on budgetary possibilities.
How do you assess the importance of supporting the military and their families in today’s environment? What measures are most effective for this?
My husband has been at war for three years as a combat medic. As a military wife, I deeply understand the importance of supporting military families. Men will return from war differently, and our task is to be ready to help them adapt.
Our assistance should include retreats and psychological support for female and male veterans and their families, work with people with disabilities and with the families of the deceased, and support for wives and mothers of military personnel who are waiting for their loved ones.
We see how society is changing, and we must be prepared for new challenges.
Expanding horizons: professional evolution of women in the modern world
What new opportunities are now opening up for women?
Women’s activity has increased significantly in many areas. They are taking on more responsibility and mastering professions that were previously considered ‘unladylike’. The number of women who drive cars, open their own businesses and become entrepreneurs has increased significantly.
Women are particularly active in attracting grants and applying for support programmes for military wives. These programmes provide an opportunity to start their own business or continue the business of their husband who is at the frontline.
Significant changes are also taking place in the education sector. Many women work for international organisations that help communities. Such positions provide decent salaries, which is especially important because salaries in municipal institutions or social services are often too low. For example, a social worker receives about 7,000 hryvnias a month, which is not enough to live on.
The war is forcing women to take up professions that used to be predominantly male. They become trolleybus drivers, study to become electricians, mechanics and other professions where there is demand due to the absence of men who are either at the front or have gone abroad.
What challenges do women face in their professional development?
Women need support, especially motivation. It is important to hold leadership schools and develop programmes that will help them believe in their own strengths and find their place in the new environment.
As for politics, active women may face challenges in the next elections. While in 2020 the lists of many parties were dominated by doctors due to the COVID-19 pandemic, next time the focus may be on the military. The competition will be tough, but women have a chance if they continue to develop and work on themselves.
Local self-government in times of war: legislative challenges and proposals
What needs to be changed in the legislation on local self-government, taking into account the experience of war?
The first problem is restrictions on the movement of deputies. Resolution No. 69, which prohibits deputies from travelling abroad without an official business trip, should be cancelled. This restriction does not correspond to the real circumstances of wartime.
Currently, only MPs or city councilors who hold elected positions receive salaries. They are also unable to arrange official business trips due to the nature of their work.
During the Great War, many women MPs took responsibility for humanitarian aid: supplying medicines, food, cars, and medical equipment. For example, in border communities, women MPs crossed the border every day to deliver aid when men could not do so because of the travel ban.
The second important issue is the return of personal income tax to communities. These funds could significantly support local budgets, which are currently in crisis.
Previously, communities used these revenues to support the Armed Forces of Ukraine and territorial defence: purchasing drones, cars, and equipment. After the centralisation of the personal income tax, this became more difficult.
Local communities continue to volunteer and support the army, but resources have significantly decreased. People are less and less involved in fundraising, and it is noticeable.
If the funds remained local, communities could more effectively direct aid to the military, support units where local residents serve, and increase support for social initiatives.
Legislation should become more flexible and take into account the real situation in communities, especially in times of war. This will allow local authorities to respond more quickly to challenges and meet the needs of the military and the community at large.
Challenges of modern Ukraine: demography, war and electoral processes
How does war change the perception of the future?
Peace remains our main goal, but it is important that it is peace on terms that protect our independence and rights. We all want stability to have confidence in the future. However, today’s reality does not allow us to plan ahead. Even communities that have fortunately not been directly affected are living in a state of uncertainty, as no one knows what will happen tomorrow.
According to various estimates, Ukraine’s population has fallen from 45 million to 30 million. The demographic situation is extremely alarming. More than eight million people have left the country, mostly women and children, who make up the bulk of the working population. How do we bring these people back to rebuild the country? This is an extremely important issue that needs to be addressed as a matter of priority.
Today, our community is home to more than 40,000 internally displaced people, of whom more than 20,000 are women and children. These are not only people who need help, but also have a huge potential. If we create the right conditions for their living and development, we can build a strong community together. These people can become the basis for economic recovery and local stability.
Can martial law affect the fairness and transparency of local elections?
Elections in times of war are a separate challenge. How to organise voting for the military? What to do with the occupied territories? How to ensure the integrity of the electoral process when the country is in crisis? These are important issues that need to be resolved before the election.
One of the possible options is to change the electoral system, in particular, to a majority model. But this creates a risk that to win the election, significant financial resources will be needed for the election campaign. In such a situation, candidates with large budgets could use these funds to influence voters, especially given the economic difficulties experienced by the population. This can pose a serious threat to the transparency and integrity of elections.
These challenges face not only the state, but also every community that wants to remain strong, independent and united.
Lessons from the war: the power of unity and faith in the future
What lessons have you learnt from your experience of working during the war?
This period was a real test for me. I discovered even more empathy in myself, although I have always considered myself a sensitive person. The war taught me to value faith in people – this is the key thing that changed my attitude to many things. I realised that each and every one of us plays an important role in what Ukraine will become tomorrow. This is an indisputable fact. We cannot give up or shift all the responsibility to the authorities. We need to unite and act together, because it is we who write our history today and create its future.
I have never even thought about going abroad. Even when there were rumours about execution lists, and I could theoretically think about safety, I had no desire to leave the country. My decision is unchanged – to stand to the end. I love Ukraine, and as a true patriot, I want to see it become an independent, strong, powerful European state.
The democratic values enshrined in our party’s programme have always been important to me. I firmly believe that the foundation of Ukraine’s future consists of three key elements – the army, language and faith. And integration into NATO and the European Union is the vector that should determine our future path. This is our direction and this is our choice.
Advice to women who dream of a political career
You have a lot of experience. What advice could you give to women who are just thinking about participating in politics?
First of all, it is important to know the law. Understanding the law on local self-government, the functions of representative bodies and the powers of deputies is a basic step for those planning to enter politics. It gives a clear idea of what changes can be implemented and how they can be done.
Second, work on developing your leadership skills. Participation in leadership schools, trainings or political education programmes helps to develop self-confidence, learn to take responsibility and make important decisions. Many women are afraid to take the first step and doubt their own abilities. However, the support of mentors and mentees, as well as positive examples of those who have already achieved success, can inspire and give them courage.
The support of other women is very important. Often, competition between women creates unnecessary pressure, but it is better to focus on mutual support. Communities of support provide an opportunity to overcome obstacles, achieve success and unleash your potential together.
Don’t be afraid of difficulties. Understand that even if something doesn’t work out right away, it doesn’t mean defeat. Circumstances can always change, and your belief in yourself and the support of your loved ones will help you get through difficult moments.
Why is it important? More women in power contributes to the development of the country. Women have a unique understanding of important social areas – healthcare, education, social protection… But this is only part of their potential. More and more women are successfully working in the economic and political sectors, which can be a powerful driver of change in the country.
So don’t stop in the face of challenges, believe in yourself and continue to develop your community, city or country. Your possibilities are endless, and the future is in your hands.
Olga Tarantina
