Після нападу Росії офіційний Вашингтон надіслав Україні мільярди доларів та велику кількість зброї. Водночас у мирному та провітаючому Вашингтоні правлячий клас надсилає амбасадорці України Оксані Маркаровій безперервні «поставки» іншого цінного ресурсу — ексклюзивні запрошення на вечірки. Про це пише The Washington Post.
Україна не може собі дозволити бути непомітною
На війні кожен і кожна має свою роль. Робота Оксани Маркарової часто означає тримати лінію фронту не на полі бою, а на урочистих заходах та вечірках на свіжому повітрі. І вона це робить.
«Я бачив її на чотирьох чи п’яти вечірках. А я ж навіть уже не живу у Вашингтоні», — каже досвідчений політик-республіканець Райан Вільямс.
«Усі підходять до неї і хочуть селфі. Я це постійно бачу. Якимось чином їй це вдається», — каже редактор та івент-гуру новинного сайту Semafor Стів Клемонс, який сам зробив майже десяток селфі із амбасадоркою.
«Вона як Зеліґ (персонаж фільму Вуді Аллена — ред.) Вона усюди, усюди, усюди», — каже відома організаторка вечірок із Вашингтону Селлі Куїн, яка проводила багато обідів, де була присутня Маркарова.
Вечірка з нагоди дня народження мільйонера у Національному музеї природознавства, на якому виступав Американський оркестр попмузики. Вечірка з нагоди відкриття нового офісу Bloomberg News. Закрита вечеря у Джорджтаунському палаці, де були баранячі відбивні, шампанське піно нуар і Джон Керрі. Офіційний захід у фраках, який проводила напівсекретна спільнота журналістів, де на завершення колишній віцепрезидент Майк Пенс і Держсекретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен виступили зі своїми комедійними постановками. Разом із першою леді США Джил Байден Оксана Маркарова відвідала щорічне послання президента у Конгресі. Разом із актором Ліємом Шрайбером вона завітала на святкування у Французькій амбасаді. Її помітили під час футбольного матчу «Армія проти флоту» (традиційна гра між студентами найпрестижнішої американської військової академії Вест-Пойнт та морської академії в Аннаполіс — ред.) Маркарова зробила першу подачу на церемонії відкриття сезону (вищої бейсбольної ліги — ред.) Вона каже, що планує відвідати вечерю кореспондентів Білого дому цього місяця.
«Роби те, що маєш робити»
У Вашингтоні дуже серйозно ставляться до того, що вас бачать, і що ви бачите, адже отримання великої кількості запрошень може стати живильним джерелом підтвердження власного его представниками політичного класу.
Для Маркарової бути в замісі — говорячи місцевою говіркою — насправді ближче до питання життя чи смерті. Вона є обличчям своєї країни в цій украй важливій столиці іноземної держави в час, коли Україна не може собі дозволити бути непомітною для впливових американців. Це про те, як балансувати між туманом війни і гомоном ввічливих гостей. Це про те, як почути про загибель людей, яких вона знала, а потім, за мить, із усмішкою на вустах увійти до зали, де зібралися незнайомці, які на неї очікують.
«Іноді це дещо абсурдно», — каже амбасадорка.
Вона сидить у тихій вітальні Української амбасади у Джорджтауні. Навколо неї полиці з вигадливо прикрашеними писанками. На лацкані її блакитного піджака — брошка з янголятком на честь українських дітей, яких викрала Росія. Маркарова каже, що вона сором’язлива, і якби це стосувалося її особисто, можливо, вона б відхилила більшість запрошень. Проводити вечори серед багатих і впливових із напоями та канапками в той час як дітей викрадають, а частина її країни потерпає без електрики та водопостачання, буває «важко витримати», каже вона.
Читайте також: Валерія Шинкарьова: Сила полягає в підтримці одна одної
Колишня міністерка фінансів почала працювати на посаді амбасадорки лише за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення, вона не уявляла, що буде дипломаткою у військовий час. Через різницю часових поясів (Київ на сім годин попереду), довгі робочі дні та вечірні заходи Маркарову знають, за словами її колеги, як «жінку, яка ніколи не спить». Хоча вона ніколи не скаржиться на такий графік. Як вона може скаржитися, якщо коли люди з України їй телефонують, вони «ніколи не розказують, як їм важко», каже Маркарова. «Вони лише кажуть: «Роби те, що маєш робити».
У Вашингтоні вечірки часто називають «робочими вечорами»
«Важливо, щоб вона була там, де всі, тому що її присутність свідчить, що її країна незламна», — каже філантропка Едрен Аршт, яка відсвяткувала свій день народження у Національному музеї природознавства (при Смітсонівському інституті) з живою музикою та розкішною вечерею, а гості могли прогулюватися серед скелетів динозаврів. Маркарова була на вечірці і спілкувалася з гостями біля величезної статуї слона у натуральну величину. «Вона цілий день працює, а потім іде на заходи. Це теж сила». Її вибір подарунка іменинниці теж був сильним: Аршт каже, що амбасадорка подарувала їй «красиве намисто, яке виготовила українська мисткиня».
Перед заходами Маркарова цікавиться в організаторів списками запрошених та іноді звертається за порадою щодо важливих людей, із якими вона хоче поспілкуватися. Хоча насправді їй рідко доводиться когось шукати. Навколо неї часто збираються натовпи, щойно вона з’являється. Люди запитують її, чим можуть допомогти, цікавляться новинами про військові дії, запитують про її родину (у неї четверо дітей) та як її справи. Це найважче запитання.
Зазвичай вона спілкується з якомога більшою кількістю гостей, іноді виступає з промовою, але рідко затримується надовго. Вона не вимикає телефон під час заходів, але має гарне виправдання: в Україні продовжує діяти воєнний стан, тому вона має бути на зв’язку цілодобово. «Зазвичай я не залишаюся на розважальну частину. Тому що я не можу забути, що війна триває», — розповідає Маркарова про вечірки.
У більшості міст відвідування вечірок вважається розвагою. Але це не завжди так у Вашингтоні, де часто вечірки називають «робочими вечорами».
«Зазвичай ці заходи мають мету. Це не просто безглузде спілкування. Завжди є певна мета: збір інформації, неформальні переговори, налагодження зв’язків», — каже колишня амбасадорка США в Україні Марі Йованович.
«Коли ви розділяєте з кимось трапезу — це трохи інший спосіб познайомитися з людьми, побудувати з ними довіру. Як інтровертка, маю зізнатися, що це складна, але важлива робота», — додає Йованович.
Маркарова «відкрита», але не «занадто активна» чи «епатажна»
За словами людей, які поспілкувалися з The Washington Post про соціальні навички Маркарової, вона добре з цим дає собі раду. Вона дуже розумна, чарівна, вміє добре слухати і влучно оповідати. Це добре, бо «якби на цій посаді був хтось самозакоханий, егоцентричний чи більш сором’язливий, для України це була б катастрофа», каже Стів Клемонс.
Читайте також: Оксана Маркарова отримала нагороду «Амбасадорка року»
За його словами, на вечірках Маркарова «відкрита», але не «занадто активна» чи «епатажна». Вона не «перевантажує співбесідника інформацією», під час спілкування з нею люди «почуваються добре». Також важливо, що вона показує «небажання» власне бути на вечірці.
«Загалом це робить її цінною гостею», — каже Клемонс.
«У неї дещо пустотливе почуття гумору. Вона любить жартувати і дражнити, але водночас вона неймовірно серйозна. Коли вона говорить про війну, як ви розумієте, це дуже емоційно», — додає Куїн.
Куїн — багаторічна авторка Washington Post і вдова колишнього редактора Бена Бредлі — принаймні двічі запрошувала Маркарову на вечерю у свій будинок у Джорджтауні. Під час останньої вечері, яка відбулася місяць тому, присутні, серед яких був заступник державного радника з питань безпеки Джонатан Фінер та сенатор Марк Р. Ворнер, були у захваті від розповідей амбасадорки про боротьбу і завзяття українців.
«Я запитав її: «Як вам бути тут, у Джорджтауні, за столом, вдалині від країни, яку вкрили смуток і смерть?» — розповів один із гостей. Амбасадорка відповіла дипломатично. Вона розповіла про те, що відбувається в Україні і не згадала про Джорджтаун.
Джорджтаун не любить залишатися осторонь. Саме тому Маркарова зараз така бажана гостя.
«Усі хочуть мати зв’язок із Україною», — каже журналіст Atlantic Марк Лейбович (ще один колишній автор The Washington Post — авт.) Він упродовж десятиліть вивчав звичаї і характер Вашингтону.
«Це додає вечіркам шляхетності. Це дозволяє їм отримати важливший привід, щоб це не була просто вечірка з креветками», — підсумовує журналіст.
Найкращий спосіб змусити людей відкрити гаманці задля доброї справи — це влаштувати вечірку
Вечірки у Вашингтоні часто проводять під егідою для допомоги, коли йдеться про гуманітарні катастрофи чи жахливі хвороби. У своїй книзі «Це місто» («This Town», 2013 року) Лейбович познайомив читачів із досвідченою продюсеркою кабельного телебачення Теммі Хаддад, яка в останні роки стала професійною організаторкою вечірок. Хаддад разом зі Сьюзан та Девідом Аксельродами почала збирати кошти на дослідження епілепсії, адже це була близька тема для цієї впливової пари з Білого дому.
Зараз гарячою темою є Україна, яка вправно утримує лінію фронту.
«Ви любитимете Україну. Так само, як ненавидітимете рак», — каже Лейбович.
Хаддад та інші залучені в індустрію вечірок у Вашингтоні створили переконливий кейс, який показує, що ці заходи можуть принести багато хорошого. Вона організувала багато вечірок, на яких Маркарова була важливою гостею. Це зокрема і святкування у Французькій амбасаді, де збирали кошти для організації BlueCheck Ukraine, яка надає підтримку українським громадським організаціям та ініціативам.
Читайте також: Оксана Маркарова: «Коли чоловіку пропонують керівну посаду, він же не думає: «Ок, а хто завезе дітей у школу?…»
Безумовно, найкращий спосіб змусити людей відкрити гаманці задля доброї справи — це влаштувати вечірку. А найкращий спосіб влаштувати вечірку — це запросити зіркового гостя чи гостю.
«Чи існує таке поняття як військова рок-зірка? Я не знаю. Гадаю, що ні. Але якби таке поняття існувало, то цією зіркою була б вона», — каже Хаддад.
Амбасадорка наголошує, що кожна вечірка, яку вона відвідала, була важливою
Маркарова може і не відчуває себе рок-зіркою, але вона робить усе можливе, щоб залишатися такою гостею, яку продовжуватимуть запрошувати на ексклюзивні події.
«Якщо ви хочете залучити людей, які не живуть у країні, що перебуває у стані повномасштабної війни, ви повинні переконувати їх таким способом, який вони розуміють. Якби я всюди ходила у військовому камуфляжі й кричала «війна! війна! прокидайтеся!», люди назвали б мене якоюсь божевільною», — каже Маркарова.
Також на вечірках не можна плакати. Це може змусити людей почуватися незручно. Люди можуть подумати, що вона слабка, коли час вимагає стійкості. Тому вона всміхається.
«Але це не означає, що я не плачу після того», — говорить амбасадорка України в США.
Оксані Маркаровій справді подобається бути популярною гостею на вечірках. Вона каже, що знайшла хороших друзів.
«У дорослому віці дуже важко знаходити друзів, але це одна з небагатьох професій, які дозволяють знайомитися з видатними людьми», — каже дипломатка.
Їй сподобалася вечірка у Кредрон, на яку журналісти і політики прийшли у вишуканому вбранні і смішили одне одного. («Пісні, жарти і їжа — схоже на українську вечірку»). Якщо забути про ексклюзивність, ці зібрання дещо нагадують.
«Люди в Україні теж люблять, як у нас кажуть, вирощувати хліб, ростити дітей і ходити на вечірки. Але, на жаль, ми повинні це відкласти на потім і боротися», — каже Маркарова.
Амбасадорка наголошує, що кожна вечірка, яку вона відвідала, була важливою. Світські зустрічі не беззмістовні, особливо тут, у Вашингтоні. І в будівлі амбасади є доказ, який про це свідчить.
«Чи знаєте ви, що округ Колумбія створили в одній із кімнат цієї будівлі? Чекайте, я маю вам це показати», — каже Маркарова, закінчуючи інтерв’ю.
Вона заходить у ліфт і спускається на перший поверх у кімнату, де є портрет Джорджа Вашингтона та меморіальний знак на стіні. Як зазначено на меморіальній дошці, саме тут, у 1791 році, президент Джордж Вашингтон і група сановників-землевласників обговорювали і визначали межі міста.
«Усе це відбувалося під час званої вечері», — зазначила Маркарова.
Текст: Бен Терріс
Переклад: Наталія Жачек (текст англійською The Washington Post)
