Хто така Олена Степанів? Громадська та військова діячка, а також історикиня, викладачка географії. А відома насамперед тим, що була першою у світі жінкою, яку офіційно зарахували на військову службу у званні офіцерки.
«Еспресо. Захід» розповідає про життя видатної українки.
Коротка біографія Олени Степанів
Олена Степанів народилася в сім’ї священника УГКЦ Івана Степаніва. Була третьою, наймолодшою, дитиною. Олена з ранніх років проявляла любов до освіти. У 1910 року навчалася у Львові в жіночій учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Була членкинею організації «Пласт».
У 20 років вона вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові).
На одному зі студентських зібрань Олена Степанів познайомилася з Романом Дашкевичем (майбутній полковник армії УНР). Вони планували весілля, та почалася Перша світова війна. Роман пішов на фронт, а Олена разом із однодумицями організувала медсестринське відділення. Згодом також пішла в армію. Відтоді стає у ряди організації «Січові Стрільці − 2», де пройшла шлях від важких боїв до потрапляння в російський полон.
Після закінчення війни у 1920 році Олена змогла одружитися з Романом Дашкевичем.
Попри всі складнощі післявоєнних років, у 1919–1921 роках Олена навчалася у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію.
Із 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті.
Із 1945 до арешту 1949 року працювала на посаді доцентки Львівського університету.
20 грудня 1949 року радянська влада арештувала її і відправила у концтабори. Лише у 1956 році її звільнили за станом здоров’я. Повернулася до Львова, де і завершила своє земне життя у 1963 році. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.
Бойовий шлях
Олена Степанів завжди активно цікавилася військовою справою. Вона була активною учасницею січово-стрілецького руху, провідницею жіночої чоти.
1914 року ввійшла до складу Комітету об’єднаних стрілецьких товариств, виїхала на фронт як командирка жіночої чоти Українських Січових Стрільців. Таким чином стала першою офіцеркою Українських Січових Стрільців.
Олена брала участь у Карпатській воєнній кампанії. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку. Наприкінці травня 1915 отримала звання хорунжої (молодшої лейтенантки).
29 травня 1915 року під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. У квітні 1917 року повернулася до Галичини. Отримала одну з вищих військових нагород імперії Габсбургів – медаль «За хоробрість» та військовий Хрест Карла.
Належала до організаторів Листопадового повстання 1918 року, брала активну участь у польсько-українській війні (1918-1919). У березні 1919 року після боїв за Львів Олена Степанів отримала звання четаря (лейтенантки) Української Галицької Армії і була командиркою взводу. Вона була однією з перших жінок, яку удостоїли такого звання.
Наукова робота та творча спадщина
У Віденському університеті Олена Степанів захистила докторську дисертацію німецькою мовою «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII століття». Із 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Членкиня Наукового товариства імені Шевченка (ініціювала створення його географічної комісії).
Із 1939 року працювала в установах АН УРСР. У 1945-1949 роках — на посаді доцентки Львівського університету. Також працювала старшою науковою співробітницею і завідувачкою сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковою співробітницею Природничого музею АН УРСР (1948-1949 роки).
Авторка близько 75 праць, зокрема, спогадів про бурхливі події Першої світової.
