Вона має значний управлінський досвід. Але кожного разу, приходячи на посаду, мусить боротися зі стереотипами й доводити свій професіоналізм.
Поліна Лисенко — заступниця голови Національного антикорупційного бюро України. Її призначили на посаду у квітні 2023 року, але вона не нова людина у структурі. Ще під час створення НАБУ Поліна доєдналася до тодішньої команди і фактично була дотична до створення бюро.
Поліна почала працювати у приватній юридичній фірмі ще коли була студенткою. 2015 року закінчила магістратуру, 2019 отримала ступінь кандидатки юридичних наук. Якось почула від знайомих, що запускається новий антикорупційний проєкт і потрібні робочі руки. Прийшла подивитися що й до чого, але спочатку відмовилася. Подумала, що у неї є робота в юридичній фірмі і, мабуть, не варто щось змінювати.
«Після майже випадкового спілкування з представниками нового проєкту НАБУ я, як людина раціональна, ухвалила абсолютно емоційне рішення — зателефонувала і сказала, що таки буду допомагати в новозаснованому НАБУ. Виходжу завтра», — пригадує Поліна Лисенко.
В інтерв’ю для платформи «Жінки — це 50% успіху України» посадовиця розповіла про перепони, які їй вдається долати, а також про досягнення та плани на шляху до становлення гендерної рівності в правоохоронному секторі.
На мене дивилися як на якесь незрозуміле явище. Молода блондинка й одразу на керівну посаду
Із 2015 по 2019 рік Поліна працювала в НАБУ, а потім її запросили до офісу Генерального прокурора на посаду директорки департаменту, начальниці Департаменту міжнародного співробітництва. Тут довелося зіткнутися з викликами. Адже в суспільстві досі панує стереотип, що розумові здібності можна визначити за кольором волосся, а приваблива зовнішність передбачає сексуальні стосунки з начальством.
«Це було великим викликом для мене. Адже віразу в підпорядкуванні опинилося 60 прокурорів. На мене дивилися як на якесь незрозуміле явище. Молода блондинка й одразу на керівну посаду. Перші місяці всі гадали, з ким же вона має відносини. І лише через деякий час, коли впевнилися, що керівниця не дурна й не пов’язана ні з ким позаробочими стосунками, змінилося ставлення», — ділиться посадовиця.
Читайте також: Гендер і держслужба: що показали результати опитування?
Поліна практично жила на роботі. Часто поверталася додому близько півночі. Вихідні теж проводила в прокуратурі.
«Якщо я йшла додому о десятій вечора, то вважала, що в мене був короткий день і думала, що ж мені вдома робити ці декілька годин, поки дочекаюся наступного дня і треба буде знову йти на роботу. Я вважала, що треба довести насамперед собі, що я достойна цієї роботи, і що не соромно бути керівницею для людей, які мають великий досвід роботи в прокуратурі».
Після того як генеральний прокурор Руслан Рябошапка написав заяву про відставку, Поліна Лисенко вирішила, що мусить підтримати керівника і теж звільнилася.
«Тоді я вважала, що вчинила правильно. А зараз думаю, що можливо це було занадто емоційне рішення. Я підтримала людину, яку поважала і водночас зрадила справу, яку робила, не завершила розпочате. Для мене це стало уроком. Зараз ухвалюю рішення розумом, а не серцем», — говорить Поліна Лисенко.
Щоразу мушу доводити, що мій вік не перепона, щоб бути професіоналкою
Поліна працювала деякий час в Офісі простих рішень і результатів Міхеїла Саакашвілі. Також очолювала Департамент інформаційної політики та зв’язків із громадськістю «Укрзалізниці». А коли її призначили указом президента керівницею центру протидії дезінформації при РНБО, знову опинилася перед тими ж стереотипними викликами, що й в офісі Генпрокурора.
«Для людей, які багато років у цій сфері, я була незрозумілим суб’єктом, «доцею». Так, я не була великим спеціалістом в дезінформації, але маю гарні організаторські здібності, які й були тоді необхідні. Моє завдання було створити організацію і зробити її функціонуючою, аби людина, яка прийде на моє місце, мала все для роботи: внутрішні документи, гарну заробітну плату, приміщення, бюджет. Це було складно, але все вийшло».
Із Центру протидії дезінформації Поліна Лисенко пішла в декретну відпустку. Коли ж головою НАБУ став Семен Кривонос, то запропонував їй долучитися до команди. Вона з радістю погодилася стати його заступницею.
Читайте також: Стереотипам — бій. Які стратегії пропонують військовослужбовиці та посадовиці
І знову поповзли чутки.
«На кожній посаді одна й та ж проблематика. Щоразу після кожного призначення я, як вже казала, мушу доводити, що маю розум, що не маю ніяких романтичних відносин, які «допомогли» в призначенні, що мій вік не заважає бути професіоналкою, і що я не є «чиєюсь людиною» — Саакашвілі, Рябошапки чи ще когось. Десь 3-4 місяці йде на те, аби спростувати чутки і довести, що я сама по собі, що вмію ефективно виконувати поставлені завдання».
Поліна Лисенко говорить, що часто зіштовхується з ейджизмом — мовляв, така молода не може обіймати високі посади.
«Я часто приховувала свій вік. Коли мені було 26 років, на одному з навчань у Німеччині я була наймолодшою в групі зі 100 людей. На питання скільки мені років, казала, що третій десяток, а тепер, коли виповнилося 30, то можу сміливо казати, що четвертий десяток, без уточнення на початку чи в кінці. Чомусь у нашій країні вік так багато важить», — говорить посадовиця.
Почни з себе
На посаді заступниці голови НАБУ Поліна Лисенко ламає усталені звичаї і власним прикладом демонструє, що керівництво в першу чергу має бути справедливим.
«Я дуже м’яка за характером. Але зараз моя м’якість залишається вдома, з друзями, у приватному житті. На роботі я стаю іншою — не жорсткою, а радше справедливою. Якщо людина зробила помилку, мені по-людськи її шкода, але я намагаюся зробити так, щоб усі, включно зі мною, визнавали помилки та вміли брати на себе відповідальність, а не користуватися принципом «це не я». В принципі, якраз і вважаю, що основною якістю лідера є вміння брати на себе відповідальність і визнавати, що була неправа. Це дозволяє бачити себе зі сторони і ставати кращою», — міркує Поліна Лисенко.
На її думку, над лідерськими якостями потрібно постійно працювати і розвивати їх. Делегувати завдання важливо, але не варто бути відірваною від життя. Інколи треба вийти з кабінету і побачити все на власні очі й оцінити стан справ.
«Мій принцип — почни з себе. Наприклад, у нас в офісі є певні проблеми з ремонтом та забезпеченням. Мені не складно встати і походити по приміщеннях, подивитися, де потрібне покращення умов. Ми жартома називаємо це «господарський патруль». У правоохоронній системі звикли до ієрархії. Якщо ти начальник, до тебе приходять і кланяються. В мене абсолютно інша позиція».
Читайте також: Катерина Котельва: Суддя має залишатися незалежною за будь-яких обставин
Дуже важливою у роботі для Поліни є комунікація з працівниками та працівницями:
«Це дозволяє показати певну відкритість. Якщо людина бачить проблему, а керівництво може їй допомогти, то я з задоволенням це зроблю».
Навіть до звернень Поліна Лисенко підійшла революційно. Вона не дозволяє називати себе по батькові, адже вважає це пережитком минулого:
«Якщо людину поважаєш, то й по батькові не треба називати. А якщо не поважаєш, то по батькові не виправить ситуацію. На мою думку, повага і по батькові — абсолютно різні речі».
Дитяча кімната в НАБУ
Одним із важливих досягнень Поліни Лисенко можна вважати відкриття дитячої кімнати в НАБУ. Якось побачивши, як працівниця виходить із офісу о дев’ятій годині вечора за руку з дитиною, посадовиця замислилася про необхідність простору для дітей тих, кому немає з ким залишити їх удома.
«У нас молодий колектив. Багато чоловіків і жінок мають малих дітей. Я сама мама і чудово розумію, що коли закінчується садок чи школа, а в тебе немає помічників, то дитину треба забрати. І тоді ти працюєш із документами, а дитина сидить у тебе на голові. Щоб якось розвантажити наших працівників і працівниць, створили таку кімнату. Схожа є в офісі Генерального прокурора. Я спеціально їздила дивитися, як вона влаштована», — розповідає Поліна Лисенко.
Читайте також: Уляна Пак: «Жінки у політиці розширюють світогляд влади»
Допомогли втілити ідею в життя партнери НАБУ — антикорупційна ініціатива Європейського Союзу та ЮНІСЕФ.
«Якось у розмові я ніби між іншим сказала, що шукаю партнерів для створення дитячої кімнати. Хоча розуміла, що це не їхні мандат, адже вони допомагають у розслідуваннях. І була вражена, коли мені перетелефонували і сказали, що порадилися і готові підтримати нашу кімнату. Я навіть не очікувала. Світ рухається вперед. Люди розуміють, що під час війни батьки перебувають у постійній напрузі. Коли починається повітряна тривога, мама — на роботі, дитина — десь в іншому місці. То звісно, що жінці буде комфортніше, щоб дитина була поруч. Тоді вона зможе працювати більш сфокусовано, а не переживати, де там її дитина — чи в укритті вона, чи ні, як вона себе почуває тощо. Ми розуміємо, що досягти балансу «життя-робота» в правоохоронній системі дуже складно. Все одно перекос буде у бік роботи. Тому якщо люди багато працюють, треба створити комфортні умови на робочому місці», — переконана Поліна Лисенко.
Я б хотіла, щоб моя донька бачила, як працює мама, щоб вона пишалася мною
За словами посадовиці, кімната для дітей відповідає всім нормам безпеки. Там є багато іграшок, інтерактивна дошка і камера відеоспостереження.
«Батьки, перебуваючи на робочому місці, можуть бачити, чим зайнята їхня дитина. Я дуже вдячна партнерам, що підтримали цю ініціативу. мені дуже хотілося, щоб це була функціональна кімната. Не просто відкрили, попіарилися і закрили на ключ. А щоби нею дійсно користувалися».
Зараз у кімнаті можуть перебувати діти 7-8 років, які вже можуть самі собі придумати заняття. Але НАБУ шукає ресурси, щоб залучити бебісітерку для того, аби можна було залишати там і менших дітей.
Поліна й сама у дитинстві проводила багато часу на роботі у мами чи бабусі, тому для неї перебування дітей на роботі не є проблемою. Дитина на роботі — це ще й виховний момент для самої дитини. Можливо, навіть приклад для наслідування.
«Моя бабуся 25 років пропрацювала головною лікаркою пологового будинку. Я часто приходила до неї. У мене там як у кота було своє крісло. Мені було цікаво слухати, як відбуваються наради, як вона спілкується з людьми. Моделі поведінки мами та бабусі стали вирішальними. Я й досі думаю, як би вони зробили в тій чи іншій ситуації. Я б хотіла, щоб моя донька теж бачила, як працює мама, щоб вона пишалася мною», — каже посадовиця.
Посада не повинна бути самоціллю
Поліна Лисенко вважає, що будь-яку критику і претензії легше витримати, якщо бачиш перед собою глобальну мету і розумієш, навіщо ти це робиш.
«Посади чи підвищення по службі не мають бути самоціллю. Важливе розуміння, для чого це тобі. Якщо маєш мету — служити народу й державі, то, як би пафосно це не звучало, критика сприймається як щось другорядне. Ти бачиш свій шлях, знаєш, що ти хороший професіонал, працюєш над собою, розвиваєшся і намагаєшся допомогти людям поруч. Тоді просування по кар’єрній драбині сприймається як саморозвиток, а не самодурство».
Заступниця Директора НАБУ досить закрита в соцмережах, рідко виставляє фото і не вступає в дискусії. Однак коли її призначили керівницею центру протидії дезінформації, то їй писали гидкі коментарі.
«Звісно, неприємно. Але я реагую на це так: ну ок, пишете? Пишіть. Я не можу стати біля кожної людини і пояснювати їй. Та й не хочу витрачати свого ресурсу на це. Якщо це написала людина, яку я ніколи не бачила, то навіщо витрачати сили і виправдовуватися?»
Поліна зізнається, що коли вийшла на роботу, мала певні сумніви, як поєднувати роботу і приділяти достатньо уваги дитині.
«Я не планувала бути в декреті довго. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, моїй дитині було три місяці. Я розуміла, що перш за все, для мене важлива безпека і комфорт для дитини. Але намагалася бути корисною, працювала на грантових проєктах, була радницею голови НАЗК. Коли вийшла в офіс, то звісно, були питання до самої себе. Я багато часу проводжу на роботі, і як мамі мені від цього боляче. Водночас я намагаюся заповнювати свій час максимально важливими справами, щоб коли дитина подорослішає і спитає, мати пояснення, що я займалася важливими для країни речами. Я чудово розумію жінок, які працюють. Якщо вони навіть не говорять про це публічно, але завжди існує ця дилема між роботою і дитиною. Тому, власне, я й хочу підтримувати таких жінок».
Якщо наповнена зсередини, робота виконується ефективніше
Найбільше поповнити ресурс Поліні допомагає донька. Жінка зізнається, що на жодні хобі чи заняття не вистачає часу. Тому донька найкращий акумулятор позитивних емоцій.
А ще, приходячи додому, Поліна Лисенко не цурається домашньої роботи. Каже, що домашні справи, як от миття підлоги чи посуду, допомагають заземлитися.
«Раніше я намагалася говорити, що я втомилася і не можу помити посуд. А тепер беруся до будь-якої рутинної діяльності. Миючи підлогу, можу спіймати себе на тому, що вголос промовляю тези майбутнього виступу. І все ж важливо, щоб домашня робота не затягнула занадто глибоко. Хочеться, щоб жінки ламали стереотип про домогосподарок і вірили в те, що можуть реалізуватися професійно», — побажала посадовиця.
Треба більше жінок на керівних посадах
Мовою цифр
- У НАБУ 700 працівників
- із них 154 — жінки
- 250 детективів, із них 25 — жінки
- 24 жінки обіймають керівні посади
«Є гендерний стереотип, що правоохоронна діяльність — це для чоловіків. Ми намагаємося нівелювати цю історію і доводити, що роботи гідні всі — і жінки, і чоловіки», — говорить Поліна Лисенко.
Невдовзі оголосять конкурс на 100 вакансій у НАБУ. Планується залучити якомога більше жінок.
«Я проти того, щоб брати на роботу жінку тільки тому, що вона жінка. Професіоналізм у першу чергу. Але я так само проти того, щоб людину не брали на роботу тільки тому, що вона жінка. Часто буває, що на посаду претендує молода талановита жінка з лідерським потенціалом, а чоловіки відмовляють їй, міркуючи, що вона вийде заміж і піде в декрет. Лише на цій підставі відмовляють. Із цим треба боротися! Бо до чоловіків таких питань не виникає», — каже посадовиця.
Поліна Лисенко планує розвивати жіноче лідерство у стінах НАБУ. На її думку, робота має бути не просто роботою, а й надихати, давати корисний ресурс для життя. Вона впевнена, що сила жінок у єднанні.
«Я б хотіла, щоб у нас працювало більше жінок, щоб вони пишалися своєю роботою, щоб більше жінок обіймали управлінські позиції на всіх рівнях. Я б хотіла запровадити тренінги з гендерної рівності та жіночого лідерства. Дуже хочу надати жінкам можливість надихатися через зустрічі з лідерками із різних сфер. Якщо ти наповнена зсередини, то робота виконується значно ефективніше. Зараз шукаю партнерів для втілення своїх задумів», — підсумувала заступниця голови НАБУ.
Олена Кущенко
Polina Lysenko: I want more women to work in the NABU
She has considerable managerial experience. But every time she takes up a position, she has to fight stereotypes and prove her professionalism.
Polina Lysenko is the Deputy Head of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. She was appointed to the post in April 2023, but she is not a new person in the structure. Back when the NABU was being established, Polina joined the team at the time and was actually involved in the creation of the bureau.
Polina started working at a private law firm when she was a student. In 2015, she completed her master’s degree, and in 2019, she received her PhD in law. One day, she heard from her friends that a new anti-corruption project was being launched and that they needed workers. She came to see what it was all about, but at first she refused. I thought that I had a job at a law firm and probably shouldn’t change anything.
“After an almost accidental conversation with representatives of the new NABU project, I, as a rational person, made an absolutely emotional decision – I called and said that I would help in the newly established NABU. I’m leaving tomorrow,” recalls Polina Lysenko.
In an interview for the platform “Women are 50% of Ukraine’s Success”, the official spoke about the obstacles she has managed to overcome, as well as her achievements and plans for gender equality in the law enforcement sector.
“They looked at me as if I was some kind of incomprehensible phenomenon. A young blonde and straight to a senior position
From 2015 to 2019, Polina worked at the NABU, and then she was invited to the Prosecutor General’s Office to become a department director and head of the International Cooperation Department. Here she had to face challenges. After all, society still has a stereotype that mental abilities can be determined by hair colour, and attractive appearance implies sexual relations with superiors.
“It was a big challenge for me because I had 60 prosecutors subordinate to me. They looked at me as a strange phenomenon. A young blonde and immediately promoted to a senior position. For the first few months, everyone wondered with whom she had a relationship. It was only after a while, when they were convinced that the manager was not stupid and had no extra-work relationships with anyone, that the attitude changed,” the official says.
Polina practically lived at work. She often returned home around midnight. She also spent her weekends at the prosecutor’s office.
“If I went home at ten in the evening, I thought I had a short day and wondered what I could do at home for those few hours until I got back to work the next day. I thought that I had to prove to myself first of all that I was worthy of this job and that I was not ashamed to be a supervisor for people who had a lot of experience in the prosecutor’s office.”
After Prosecutor General Ruslan Riaboshapka resigned, Polina Lysenko decided that she had to support her boss and resigned as well.
“At the time, I thought I had done the right thing. But now I think that maybe it was too emotional a decision. I supported a person I respected and at the same time betrayed the work I was doing, did not finish what I had started. It was a lesson for me. Now I make decisions with my mind, not my heart,” says Polina Lysenko.
Every time I have to prove that my age is not an obstacle to being a professional
Polina worked for some time in Mikheil Saakashvili’s Office of Simple Solutions and Results. She also headed the Department of Information Policy and Public Relations at Ukrzaliznytsia. And when she was appointed by presidential decree to head the center for countering disinformation at the National Security and Defence Council, she again faced the same stereotypical challenges as she did in the Prosecutor General’s office.
“For people who have been in this field for many years, I was an incomprehensible subject, a ‘daughter’. Yes, I was not a great specialist in disinformation, but I have good organizational skills, which were needed at the time. My task was to create an organization and make it functioning, so that the person who would take my place would have everything to work with: internal documents, a good salary, premises, and a budget. It was difficult, but we succeeded.”
Polina Lysenko left the Anti-Disinformation Centre on maternity leave. When Semen Kryvonos became the head of the NABU, he invited her to join the team. She gladly agreed to become his deputy.
And rumors started to spread again.
“Every position has the same problem. Every time I am appointed, I have to prove that I am sane, that I do not have any romantic relationships that ‘helped’ me get appointed, that my age does not prevent me from being a professional, and that I am not ‘someone’s man’ – Saakashvili, Riaboshapka or anyone else. It took me about 3-4 months to refute the rumors and prove that I am on my own, that I can effectively perform the tasks I have been given.”
Polina Lysenko says that she often faces ageism – that someone so young cannot hold high positions.
“I often hid my age. When I was 26, I was the youngest in a group of 100 people at a training course in Germany. When asked how old I was, I said I was in my third decade, and now that I’m 30, I can safely say I’m in my fourth decade, without specifying at the beginning or end. For some reason, age means so much in our country,” says the official.
Start with yourself
As the Deputy Head of the NABU, Polina Lysenko breaks the mold and demonstrates by her own example that leadership must be fair in the first place.
“I am very soft-spoken by nature. But now my softness remains at home, with friends, in my private life. At work, I become different – not tough, but rather fair. If a person makes a mistake, I feel sorry for them as a human being, but I try to make sure that everyone, including me, admits mistakes and is able to take responsibility, rather than using the “it wasn’t me” principle. In principle, I believe that the main quality of a leader is the ability to take responsibility and admit that you were wrong. This allows you to see yourself from the outside and become better,” says Polina Lysenko.
In her opinion, leadership skills need to be constantly worked on and developed. It is important to delegate tasks, but you should not be detached from life. Sometimes you need to leave the office and see everything with your own eyes and assess the state of affairs.
“My principle is to start with yourself. For example, our office has some problems with repairs and supplies. It’s not difficult for me to get up and walk around the premises to see where improvements are needed. We jokingly call it a “housekeeping patrol”. The law enforcement system is used to hierarchy. If you are the boss, people come to you and bow down. I have a completely different position.”
For Polina, communication with employees is very important in her work:
“It allows you to show a certain openness. If a person sees a problem and the management can help them, I will gladly do so.”
Polina Lysenko has a revolutionary approach even to appeals. She does not allow people to call her by her patronymic, as she considers it a relic of the past:
“If you respect a person, then you don’t need to use the patronymic. And if you don’t, then the patronymic won’t fix the situation. In my opinion, respect and patronymics are completely different things.”
Children’s room at the NABU
One of the important achievements of Polina Lysenko is the opening of a children’s room in the NABU. One day, when she saw an employee leaving the office at nine o’clock in the evening holding a child, she thought about the need for a space for children of those who have no one to leave them at home.
“We have a young team. Many men and women have small children. I am a mother myself and I understand perfectly well that when kindergarten or school ends and you have no helpers, you have to pick up the child. And then you are working with documents, and the child is sitting on your head. We created this room to relieve our employees of the workload. There is a similar one in the Prosecutor General’s office. I went there to see how it was arranged,” says Polina Lysenko.
The NABU’s partners, the European Union Anti-Corruption Initiative and UNICEF, helped to bring the idea to life.
“Once, in a conversation, I said, as if by the way, that I was looking for partners to create a children’s room. Although I understood that this was not their mandate, as they help with investigations. And I was shocked when they called me back and said that they had consulted and were ready to support our room. I did not even expect it. The world is moving forward. People understand that during the war, parents are under constant stress. When the air raid starts, the mother is at work, the child is somewhere else. Of course, a woman will feel more comfortable with her child by her side. Then she will be able to work in a more focused manner, and not worry about where her child is – whether he or she is in a shelter or not, how he or she feels, etc. We understand that it is very difficult to achieve a life-work balance in the law enforcement system. It will still be skewed towards work. Therefore, if people work hard, we need to create comfortable conditions at the workplace,” says Lysenko.
I would like my daughter to see how my mother works, so that she can be proud of me
According to the official, the children’s room meets all safety standards. There are many toys, an interactive whiteboard and a video surveillance camera.
“Parents can see what their child is doing while they are at work. I am very grateful to the partners for supporting this initiative. I really wanted it to be a functional room. Not just to be opened, publicised and locked. I wanted it to be really used.”
Currently, the room can accommodate children aged 7-8, who can already come up with their own activities. But the NABU is looking for resources to hire a babysitter so that younger children can be left there as well.
Polina herself spent a lot of time at her mother’s or grandmother’s work as a child, so for her, having children at work is not a problem. A child at work is also an educational moment for the child. Perhaps even a role model.
“My grandmother worked as the head doctor of a maternity hospital for 25 years. I used to visit her often. I had my own chair there like a cat. I was interested in listening to how meetings were held and how she communicated with people. The behavioural models of my mother and grandmother were crucial. I still think about what they would have done in this or that situation. I would like my daughter to see how my mother works, so that she can be proud of me,” the official says.
A position should not be an end in itself
Polina Lysenko believes that it is easier to withstand any criticism and complaints if you see a global goal and understand why you are doing it.
“Positions or promotions should not be an end in themselves. It is important to understand why you need it. If you have a goal to serve the people and the state, then, no matter how pretentious it may sound, criticism is perceived as something secondary. You see your path, know that you are a good professional, work on yourself, develop and try to help people around you. Then career advancement is perceived as self-development, not self-indulgence.”
The Deputy Director of the NABU is rather private on social media, rarely posting photos and not engaging in discussions. However, when she was appointed head of the center for countering disinformation, she received nasty comments.
“Of course, it’s unpleasant. But I react to it like this: okay, write it. Go ahead and write. I can’t stand next to every person and explain to them. And I don’t want to waste my resources on it. If it was written by a person I’ve never met, then why waste my energy and make excuses?”
Polina admits that when she started working, she had some doubts about how to combine work and pay enough attention to her child.
“I didn’t plan to be on maternity leave for a long time. But when the full-scale invasion began, my child was three months old. I understood that above all, the safety and comfort of my child was important to me. But I tried to be useful, worked on grant projects, and was an advisor to the NACP chairman. When I came to the office, I naturally had questions for myself. I spend a lot of time at work, and as a mother, it hurts me. At the same time, I try to fill my time with the most important things so that when my child grows up and asks, I can explain that I was doing important things for the country. I understand women who work very well. Even if they don’t talk about it publicly, there is always this dilemma between work and child. That’s why I want to support such women.”
If you are filled from the inside, your work is more efficient
Her daughter helps Polina replenish her resources the most. The woman admits that she doesn’t have enough time for any hobbies or activities. That’s why her daughter is the best battery of positive emotions.
When she comes home, Polina Lysenko does not shy away from housework. She says that household chores, such as washing the floor or dishes, help her to ground herself.
“I used to try to say I was tired and couldn’t do the dishes. But now I take on any routine activity. While mopping the floor, I can catch myself saying out loud the theses of an upcoming speech. Still, it’s important that housework doesn’t drag you down too deeply. I would like women to break the stereotype of housewives and believe that they can fulfil themselves professionally,” the official said.
We need more women in leadership positions
In the language of numbers :
- NABU has 700 employees
- 154 of them are women
- 250 detectives, 25 of whom are women
- 24 women hold senior positions
“There is a gender stereotype that law enforcement is for men. We are trying to level this story and prove that everyone is worthy of the job – both women and men,” says Polina Lysenko.
A competition for 100 vacancies in the NABU will be announced soon. It is planned to attract as many women as possible.
“I am against hiring a woman just because she is a woman. Professionalism comes first. But I am also against not hiring a person just because she is a woman. It often happens that a young, talented woman with leadership potential applies for a position, and men reject her, saying that she will get married and go on maternity leave. This is the only reason they reject her. We need to fight this! Because men do not have such questions,” the official says.
Polina Lysenko plans to develop women’s leadership within the NABU. In her opinion, work should not just be a job, but also inspire and provide a useful resource for life. She is convinced that women’s strength is in unity.
“I would like to see more women working for us, to make them proud of their work, to have more women in management positions at all levels. I would like to introduce trainings on gender equality and women’s leadership. I really want to give women the opportunity to be inspired by meeting leaders from different fields. If you are fulfilled from the inside, then your work is much more efficient. Now I am looking for partners to implement my ideas,” summed up the NABU Deputy Head.
