Вона має значний управлінський досвід. Але кожного разу, приходячи на посаду, мусить боротися зі стереотипами й доводити свій професіоналізм.
Поліна Лисенко — заступниця голови Національного антикорупційного бюро України. Її призначили на посаду у квітні 2023 року, але вона не нова людина у структурі. Ще під час створення НАБУ Поліна доєдналася до тодішньої команди і фактично була дотична до створення бюро.
Поліна почала працювати у приватній юридичній фірмі ще коли була студенткою. 2015 року закінчила магістратуру, 2019 отримала ступінь кандидатки юридичних наук. Якось почула від знайомих, що запускається новий антикорупційний проєкт і потрібні робочі руки. Прийшла подивитися що й до чого, але спочатку відмовилася. Подумала, що у неї є робота в юридичній фірмі і, мабуть, не варто щось змінювати.
«Після майже випадкового спілкування з представниками нового проєкту НАБУ я, як людина раціональна, ухвалила абсолютно емоційне рішення — зателефонувала і сказала, що таки буду допомагати в новозаснованому НАБУ. Виходжу завтра», — пригадує Поліна Лисенко.
В інтерв’ю для платформи «Жінки — це 50% успіху України» посадовиця розповіла про перепони, які їй вдається долати, а також про досягнення та плани на шляху до становлення гендерної рівності в правоохоронному секторі.
На мене дивилися як на якесь незрозуміле явище. Молода блондинка й одразу на керівну посаду
Із 2015 по 2019 рік Поліна працювала в НАБУ, а потім її запросили до офісу Генерального прокурора на посаду директорки департаменту, начальниці Департаменту міжнародного співробітництва. Тут довелося зіткнутися з викликами. Адже в суспільстві досі панує стереотип, що розумові здібності можна визначити за кольором волосся, а приваблива зовнішність передбачає сексуальні стосунки з начальством.
«Це було великим викликом для мене. Адже віразу в підпорядкуванні опинилося 60 прокурорів. На мене дивилися як на якесь незрозуміле явище. Молода блондинка й одразу на керівну посаду. Перші місяці всі гадали, з ким же вона має відносини. І лише через деякий час, коли впевнилися, що керівниця не дурна й не пов’язана ні з ким позаробочими стосунками, змінилося ставлення», — ділиться посадовиця.
Читайте також: Гендер і держслужба: що показали результати опитування?
Поліна практично жила на роботі. Часто поверталася додому близько півночі. Вихідні теж проводила в прокуратурі.
«Якщо я йшла додому о десятій вечора, то вважала, що в мене був короткий день і думала, що ж мені вдома робити ці декілька годин, поки дочекаюся наступного дня і треба буде знову йти на роботу. Я вважала, що треба довести насамперед собі, що я достойна цієї роботи, і що не соромно бути керівницею для людей, які мають великий досвід роботи в прокуратурі».
Після того як генеральний прокурор Руслан Рябошапка написав заяву про відставку, Поліна Лисенко вирішила, що мусить підтримати керівника і теж звільнилася.
«Тоді я вважала, що вчинила правильно. А зараз думаю, що можливо це було занадто емоційне рішення. Я підтримала людину, яку поважала і водночас зрадила справу, яку робила, не завершила розпочате. Для мене це стало уроком. Зараз ухвалюю рішення розумом, а не серцем», — говорить Поліна Лисенко.
Щоразу мушу доводити, що мій вік не перепона, щоб бути професіоналкою
Поліна працювала деякий час в Офісі простих рішень і результатів Міхеїла Саакашвілі. Також очолювала Департамент інформаційної політики та зв’язків із громадськістю «Укрзалізниці». А коли її призначили указом президента керівницею центру протидії дезінформації при РНБО, знову опинилася перед тими ж стереотипними викликами, що й в офісі Генпрокурора.
«Для людей, які багато років у цій сфері, я була незрозумілим суб’єктом, «доцею». Так, я не була великим спеціалістом в дезінформації, але маю гарні організаторські здібності, які й були тоді необхідні. Моє завдання було створити організацію і зробити її функціонуючою, аби людина, яка прийде на моє місце, мала все для роботи: внутрішні документи, гарну заробітну плату, приміщення, бюджет. Це було складно, але все вийшло».
Із Центру протидії дезінформації Поліна Лисенко пішла в декретну відпустку. Коли ж головою НАБУ став Семен Кривонос, то запропонував їй долучитися до команди. Вона з радістю погодилася стати його заступницею.
Читайте також: Стереотипам — бій. Які стратегії пропонують військовослужбовиці та посадовиці
І знову поповзли чутки.
«На кожній посаді одна й та ж проблематика. Щоразу після кожного призначення я, як вже казала, мушу доводити, що маю розум, що не маю ніяких романтичних відносин, які «допомогли» в призначенні, що мій вік не заважає бути професіоналкою, і що я не є «чиєюсь людиною» — Саакашвілі, Рябошапки чи ще когось. Десь 3-4 місяці йде на те, аби спростувати чутки і довести, що я сама по собі, що вмію ефективно виконувати поставлені завдання».
Поліна Лисенко говорить, що часто зіштовхується з ейджизмом — мовляв, така молода не може обіймати високі посади.
«Я часто приховувала свій вік. Коли мені було 26 років, на одному з навчань у Німеччині я була наймолодшою в групі зі 100 людей. На питання скільки мені років, казала, що третій десяток, а тепер, коли виповнилося 30, то можу сміливо казати, що четвертий десяток, без уточнення на початку чи в кінці. Чомусь у нашій країні вік так багато важить», — говорить посадовиця.
Почни з себе
На посаді заступниці голови НАБУ Поліна Лисенко ламає усталені звичаї і власним прикладом демонструє, що керівництво в першу чергу має бути справедливим.
«Я дуже м’яка за характером. Але зараз моя м’якість залишається вдома, з друзями, у приватному житті. На роботі я стаю іншою — не жорсткою, а радше справедливою. Якщо людина зробила помилку, мені по-людськи її шкода, але я намагаюся зробити так, щоб усі, включно зі мною, визнавали помилки та вміли брати на себе відповідальність, а не користуватися принципом «це не я». В принципі, якраз і вважаю, що основною якістю лідера є вміння брати на себе відповідальність і визнавати, що була неправа. Це дозволяє бачити себе зі сторони і ставати кращою», — міркує Поліна Лисенко.
На її думку, над лідерськими якостями потрібно постійно працювати і розвивати їх. Делегувати завдання важливо, але не варто бути відірваною від життя. Інколи треба вийти з кабінету і побачити все на власні очі й оцінити стан справ.
«Мій принцип — почни з себе. Наприклад, у нас в офісі є певні проблеми з ремонтом та забезпеченням. Мені не складно встати і походити по приміщеннях, подивитися, де потрібне покращення умов. Ми жартома називаємо це «господарський патруль». У правоохоронній системі звикли до ієрархії. Якщо ти начальник, до тебе приходять і кланяються. В мене абсолютно інша позиція».
Читайте також: Катерина Котельва: Суддя має залишатися незалежною за будь-яких обставин
Дуже важливою у роботі для Поліни є комунікація з працівниками та працівницями:
«Це дозволяє показати певну відкритість. Якщо людина бачить проблему, а керівництво може їй допомогти, то я з задоволенням це зроблю».
Навіть до звернень Поліна Лисенко підійшла революційно. Вона не дозволяє називати себе по батькові, адже вважає це пережитком минулого:
«Якщо людину поважаєш, то й по батькові не треба називати. А якщо не поважаєш, то по батькові не виправить ситуацію. На мою думку, повага і по батькові — абсолютно різні речі».
Дитяча кімната в НАБУ
Одним із важливих досягнень Поліни Лисенко можна вважати відкриття дитячої кімнати в НАБУ. Якось побачивши, як працівниця виходить із офісу о дев’ятій годині вечора за руку з дитиною, посадовиця замислилася про необхідність простору для дітей тих, кому немає з ким залишити їх удома.
«У нас молодий колектив. Багато чоловіків і жінок мають малих дітей. Я сама мама і чудово розумію, що коли закінчується садок чи школа, а в тебе немає помічників, то дитину треба забрати. І тоді ти працюєш із документами, а дитина сидить у тебе на голові. Щоб якось розвантажити наших працівників і працівниць, створили таку кімнату. Схожа є в офісі Генерального прокурора. Я спеціально їздила дивитися, як вона влаштована», — розповідає Поліна Лисенко.
Читайте також: Уляна Пак: «Жінки у політиці розширюють світогляд влади»
Допомогли втілити ідею в життя партнери НАБУ — антикорупційна ініціатива Європейського Союзу та ЮНІСЕФ.
«Якось у розмові я ніби між іншим сказала, що шукаю партнерів для створення дитячої кімнати. Хоча розуміла, що це не їхні мандат, адже вони допомагають у розслідуваннях. І була вражена, коли мені перетелефонували і сказали, що порадилися і готові підтримати нашу кімнату. Я навіть не очікувала. Світ рухається вперед. Люди розуміють, що під час війни батьки перебувають у постійній напрузі. Коли починається повітряна тривога, мама — на роботі, дитина — десь в іншому місці. То звісно, що жінці буде комфортніше, щоб дитина була поруч. Тоді вона зможе працювати більш сфокусовано, а не переживати, де там її дитина — чи в укритті вона, чи ні, як вона себе почуває тощо. Ми розуміємо, що досягти балансу «життя-робота» в правоохоронній системі дуже складно. Все одно перекос буде у бік роботи. Тому якщо люди багато працюють, треба створити комфортні умови на робочому місці», — переконана Поліна Лисенко.
Я б хотіла, щоб моя донька бачила, як працює мама, щоб вона пишалася мною
За словами посадовиці, кімната для дітей відповідає всім нормам безпеки. Там є багато іграшок, інтерактивна дошка і камера відеоспостереження.
«Батьки, перебуваючи на робочому місці, можуть бачити, чим зайнята їхня дитина. Я дуже вдячна партнерам, що підтримали цю ініціативу. мені дуже хотілося, щоб це була функціональна кімната. Не просто відкрили, попіарилися і закрили на ключ. А щоби нею дійсно користувалися».
Зараз у кімнаті можуть перебувати діти 7-8 років, які вже можуть самі собі придумати заняття. Але НАБУ шукає ресурси, щоб залучити бебісітерку для того, аби можна було залишати там і менших дітей.
Поліна й сама у дитинстві проводила багато часу на роботі у мами чи бабусі, тому для неї перебування дітей на роботі не є проблемою. Дитина на роботі — це ще й виховний момент для самої дитини. Можливо, навіть приклад для наслідування.
«Моя бабуся 25 років пропрацювала головною лікаркою пологового будинку. Я часто приходила до неї. У мене там як у кота було своє крісло. Мені було цікаво слухати, як відбуваються наради, як вона спілкується з людьми. Моделі поведінки мами та бабусі стали вирішальними. Я й досі думаю, як би вони зробили в тій чи іншій ситуації. Я б хотіла, щоб моя донька теж бачила, як працює мама, щоб вона пишалася мною», — каже посадовиця.
Посада не повинна бути самоціллю
Поліна Лисенко вважає, що будь-яку критику і претензії легше витримати, якщо бачиш перед собою глобальну мету і розумієш, навіщо ти це робиш.
«Посади чи підвищення по службі не мають бути самоціллю. Важливе розуміння, для чого це тобі. Якщо маєш мету — служити народу й державі, то, як би пафосно це не звучало, критика сприймається як щось другорядне. Ти бачиш свій шлях, знаєш, що ти хороший професіонал, працюєш над собою, розвиваєшся і намагаєшся допомогти людям поруч. Тоді просування по кар’єрній драбині сприймається як саморозвиток, а не самодурство».
Заступниця Директора НАБУ досить закрита в соцмережах, рідко виставляє фото і не вступає в дискусії. Однак коли її призначили керівницею центру протидії дезінформації, то їй писали гидкі коментарі.
«Звісно, неприємно. Але я реагую на це так: ну ок, пишете? Пишіть. Я не можу стати біля кожної людини і пояснювати їй. Та й не хочу витрачати свого ресурсу на це. Якщо це написала людина, яку я ніколи не бачила, то навіщо витрачати сили і виправдовуватися?»
Поліна зізнається, що коли вийшла на роботу, мала певні сумніви, як поєднувати роботу і приділяти достатньо уваги дитині.
«Я не планувала бути в декреті довго. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, моїй дитині було три місяці. Я розуміла, що перш за все, для мене важлива безпека і комфорт для дитини. Але намагалася бути корисною, працювала на грантових проєктах, була радницею голови НАЗК. Коли вийшла в офіс, то звісно, були питання до самої себе. Я багато часу проводжу на роботі, і як мамі мені від цього боляче. Водночас я намагаюся заповнювати свій час максимально важливими справами, щоб коли дитина подорослішає і спитає, мати пояснення, що я займалася важливими для країни речами. Я чудово розумію жінок, які працюють. Якщо вони навіть не говорять про це публічно, але завжди існує ця дилема між роботою і дитиною. Тому, власне, я й хочу підтримувати таких жінок».
Якщо наповнена зсередини, робота виконується ефективніше
Найбільше поповнити ресурс Поліні допомагає донька. Жінка зізнається, що на жодні хобі чи заняття не вистачає часу. Тому донька найкращий акумулятор позитивних емоцій.
А ще, приходячи додому, Поліна Лисенко не цурається домашньої роботи. Каже, що домашні справи, як от миття підлоги чи посуду, допомагають заземлитися.
«Раніше я намагалася говорити, що я втомилася і не можу помити посуд. А тепер беруся до будь-якої рутинної діяльності. Миючи підлогу, можу спіймати себе на тому, що вголос промовляю тези майбутнього виступу. І все ж важливо, щоб домашня робота не затягнула занадто глибоко. Хочеться, щоб жінки ламали стереотип про домогосподарок і вірили в те, що можуть реалізуватися професійно», — побажала посадовиця.
Треба більше жінок на керівних посадах
Мовою цифр
- У НАБУ 700 працівників
- із них 154 — жінки
- 250 детективів, із них 25 — жінки
- 24 жінки обіймають керівні посади
«Є гендерний стереотип, що правоохоронна діяльність — це для чоловіків. Ми намагаємося нівелювати цю історію і доводити, що роботи гідні всі — і жінки, і чоловіки», — говорить Поліна Лисенко.
Невдовзі оголосять конкурс на 100 вакансій у НАБУ. Планується залучити якомога більше жінок.
«Я проти того, щоб брати на роботу жінку тільки тому, що вона жінка. Професіоналізм у першу чергу. Але я так само проти того, щоб людину не брали на роботу тільки тому, що вона жінка. Часто буває, що на посаду претендує молода талановита жінка з лідерським потенціалом, а чоловіки відмовляють їй, міркуючи, що вона вийде заміж і піде в декрет. Лише на цій підставі відмовляють. Із цим треба боротися! Бо до чоловіків таких питань не виникає», — каже посадовиця.
Поліна Лисенко планує розвивати жіноче лідерство у стінах НАБУ. На її думку, робота має бути не просто роботою, а й надихати, давати корисний ресурс для життя. Вона впевнена, що сила жінок у єднанні.
«Я б хотіла, щоб у нас працювало більше жінок, щоб вони пишалися своєю роботою, щоб більше жінок обіймали управлінські позиції на всіх рівнях. Я б хотіла запровадити тренінги з гендерної рівності та жіночого лідерства. Дуже хочу надати жінкам можливість надихатися через зустрічі з лідерками із різних сфер. Якщо ти наповнена зсередини, то робота виконується значно ефективніше. Зараз шукаю партнерів для втілення своїх задумів», — підсумувала заступниця голови НАБУ.
Олена Кущенко
