Головна Статті Політика в українських архетипах: Панночка-новаторка і Кайдашиха – голова тергромади

Політика в українських архетипах: Панночка-новаторка і Кайдашиха – голова тергромади

Віктор Полтавець, ілюстрація до повісті “Кайдашева сім’я”

Дослідниця українських архетипів Катерина Хоптинська вважає, що Кайдашихи найкраще можуть проявити себе в якості посадовця у територіальних громадах, а Панночки прагнуть розвивати глобальні напрямки – мистецтво, новації та йти у велику політику.

Маркетологи вже давно взяли собі на озброєння класифікацію суспільства за архетипами – поведінкові особливості людей роблять їх схильними любити одне і не сприймати інше. А що коли цю точку зору застосувати до українського політичного життя?

Концепція архетипу належить швейцарському психоаналітику Карлу Густаву Юнгу. Це поведінкові шаблони та сценарії, які живуть у колективному несвідомому суспільства і спонтанно визначають дії і думки кожної окремої людини. Юнг запропонував універсальний перелік архетипів, які значною мірою відображені у всіх світових культурах. Однак кожному народу притаманна деталізація через свої власні особливості поведінкових паттернів, в основі якої – історичні і культурні процеси.

Катерина Хоптинська, дослідниця
Катерина Хоптинська,
фото Світлани Чурубрової
Катерина Хоптинська має економічну освіту, дванадцять років працювала в ІТ-сфері. Сім років тому покинула цю роботу і почала досліджувати суспільні процеси. До цього її спонукало спостереження щодо типовості помилок, які супроводжували чи не кожен проект, з яким вона працювала, незалежно від його масштабу. Ці закономірності, багаторічні спостереження, а також глибоке занурення у психологію, історію, літературу стали основою для напрацювання системи українських архетипів, способів поведінки, до яких несвідомо вдаються люди у взаємодії зі світом. Це цілком авторська концепція, але в її основу лягли також розвідки інших вітчизняних дослідників теми. Заснувала і розвиває Школу людинознавства «Логос».

Дослідниця виділяє вісім основних українських  архетипів. Послуговуючись концепцією Юнга про анімуса та аніму, так само розділяє їх на жіночі і чоловічі. Назви чоловічих черпає із впливу на Україну різних народів і культур, в тому числі, завойовників. Жіночі взяла з класичних літературних творів.

В порядку появи вони уособлюють собою доцивілізаційні часи (Мавка, Русин і частково Солоха), перехідну епоху Київської Русі на межі язичницьких і християнський звичаїв (Варяг). Пізніше виникли архетипи Кайдашиха і Турок. А модерними, що уособлюють науку, розвиток та прагнення до нового, стали Панночка і Єзуїт.

Найпоширенішим жіночим архетипом Катерина Хоптинська вважає Кайдашиху. Це очільниці управлінь, лікарень, дитсадків, бухгалтери на підприємствах, голови сільрад і територіальних громад. В їхньому ідеальному світі – всі нагодовані, хата прибрана, комора повна і завжди раді гостям. Кайдашихи не дуже люблять їздити по світах  і тим більше їх не вабить велика політика. Їм добре в своїх угіддях, водночас вони раді зустрічати інвесторів та партнерів у себе.

На жаль, загальна ситуація в країні руйнує їхні уявлення і сподівання на ідеальний світ, а приїзд чиновників не віщує нічого доброго. Ті нічого не везуть в громаду, але зазвичай забирають шмат бюджету до центру. Це спонукає Кайдашиху захищатися. Власне, довгі роки такої взаємодії з центральними органами влади, автоматизували реакцію опору, хто би  не їхав, і як би не декларував нові принципи стосунків місцевого самоврядування із центральною владою.

Цінності цього архетипу – велика класична родина і, образно кажучи, рай на землі. Як управлінець Кайдашиха докладе усіх зусиль, щоб дати лад у своїй сфері впливу.

Натомість велику політику скоріше за все обере Панночка.

Жінки, у яких був проявлений саме цей архетип, розпочинали в Україні феміністичний рух на початку ХХ століття – Леся Українка, Ольга Кобилянська – як найяскравіші представниці образу і епохи. Вони кидали виклик  традиції і закладали підвалини чогось принципово нового і свіжого для тогочасся, формували нову культуру і новий дискурс.

Саме Панночка здатна втілити в життя найсміливіші ідеї і плани, побачити в потоці свіжі ідеї і реалізувати їх, залучити технології, мислити широкими категоріями та далекоглядно.

Катерина Хоптинська виділяє вісім архетипів: по чотири жіночих і чоловічих.

Базові жіночі архетипи. Характеристики

Мавка – найдавніший архетип, відображає єдність з природою, відповідає за творче начало.

Солоха – відьма, носійка знань, воліє комунікувати з людьми один на один, не любить працювати з натовпом.

Кайдашиха – жінка-матір, дбайлива, раціональна, жертовна; за несприятливих умов захищається і озлоблюється.

Панночка – її вабить все нове, модне, прогресивне, якщо Кайдашиха хоче «садок вишневий коло хати», то Панночка націлюється на «місто-сад» і знає, як це зробити.

Русин – язичник, служить богам і шукає їх проекцію в сьогоденні, довірливий, його легко обманути.

Варяг – ремісник, інженер, майстер на всі руки, базово – воїн, людина дії, не любить слів і пояснень.

Турок – переговорник, торговець, здатний адвокувати локальні проекти світові.

Єзуїт – науковець, програміст, розробник технологій та всього надсучасного.

Аналізуючи український політикум, Катерина Хоптинська міркує так: щоб бути успішними, жінки мають прокачувати в собі з-поміж іншого чоловічі шаблони поведінки, наприклад, Турка. На думку дослідниці, в українців незалежно від статі і соціальних ролей, найкраще виражені саме жіночі архетипи, а отже, ці поведінкові сценарії є панівними у колективному несвідомому.

Що ж до візуальної складової, з архетипами через зовнішність добре працює, наприклад, Юлія Тимошенко: не так давно її імідж відображав Панночку, раніше в її образі легко прочитувалась Кайдашиха, в інші періоди можна було вгадати Солоху. 

Солоха. Михайло Дерегус
Солоха. Михайло Дерегус

Читайте також: Сексизм – спільна справа? Що говорить про нас реакція на новий образ Юлії Тимошенко

Панночка проявлена і в поведінці Уляни Супрун, одержимій ідеями реформаторства та оновленням застарілої системи. Так само сильно, передусім в іміджі, у неї виражена Мавка.

Цей архетип соціум прочитує як дивакуватість і не готовий сприймати серйозно, плюс нашарування американських архетипів робить її малозрозумілою і не упізнаваною для широкого загалу.

Особливо, якщо врахувати, що основна цільова аудиторія, чию підтримку їй треба було здобути, це досить консервативні, але авторитетні Кайдашихи. Їх у сфері охорони здоров’я працює чи не найбільше. Звідси стає зрозумілим стратегічний промах комунікації і чому старання екс-міністерки так і не сприйняли в широких масах.

Урятувати ситуацію міг би Турок-перемовник, який зумів би донести до цільової аудиторії правильні тези про переваги змін, перш ніж це зробили б опоненти пані Супрун. А щойно пішла хвиля «страшилок» і нагнітання, умовні Кайдашихи на місцях відчули небезпеку і зайняли оборонну позицію, а отже, стали глухими до будь-яких раціональних пояснень чи аргументів.

Щодо ж найвищої виборної посади в державі, то на думку Катерини Хоптинської, хто б не прийшов на те місце, жінка чи чоловік, йому чи їй важко буде втілити в життя очікування тих, хто проголосує.

Суспільство вимагатиме від тої людини антагоністичних речей: з одного боку, українці хочуть, щоб правитель знав досконально їхні локальні проблеми, що в історичному контексті співвідноситься з місією князя, а з другого – оборони від ворогів і високої дипломатії, чим має займатися гетьман.

«У чисто людському сенсі середньостатистичний українець нагадує дитину, яка втратила і батька, і матір та потребує турботи і уваги від кожного, хто гіпотетично годиться на ці ролі. Тому президенство в Україні – ще той виклик для будь-кого», – каже дослідниця.

Немає хороших чи поганих архетипів, більше того, український їх розріз багатогранний і завжди неоднозначний. Але з огляду на низку факторів, в тому числі, на постійне винищення українства, суспільство вдається до виживальницьких стратегій, за рахунок чого страждає розвиток високих проявів архетипів. І треба розуміти, що умовна сварлива жінка на базарі прагне того ж самого, що і голова територіальної громади чи керівник фермерського господарства, але через стабільно несприятливі умови, безгрошів’я і постійні втрати, всі її стратегії зводяться до самозахисту. Вийти з цього замкненого кола на рівень вище можна лише за умови створення безпечного середовища і закриття базових потреб суспільства.

Кайдашева сім'я. Анатолій Базилевич
Кайдашиха. Анатолій Базилевич

До слова, ті ж Кайдашихи – вправні воїни, для яких відстоювання власної території з побуту переросло в покликання і службу. Це вони, разом з представниками чоловічого архетипу Варяга не довго думаючи, рушили на фронт, коли нависла загроза безпеки країні, а найперше – родинам. Крім того, жертовність українок, яка нерідко зазнає критики, за певних умов стає сильною стороною і подвигом.

Катерина Хоптинська говорить, що тільки Кайдашиха здатна одягнути на себе каску і бронежилет, і проїжджаючи через кордон, наївно кліпати очима, мовляв це у неї таке дивне пальто і шапочка.

З того часу, як племінник Зигмунда Фройда Едвард Бернейс створив професію «консультант із зв’язків з громадськістю» і фактично, поставив на службу політиці напрацювання з психоаналізу авторства видатного родича, вона великою мірою зріднилась з маркетингом. Але якщо подивитися на це явище ширше, не лише як на інструмент для просування, але як площину для розуміння і корекції, підсилення та балансування якостей управлінця? Можливо, саме через архетипи можна переосмилити ті стратегії, які під тиском обставин виробили і лишили нам попередні покоління? По типу сорому за викинуті крихти хліба зі столу, чи любов до ближнього, яка чомусь звучить не компліментарно, а «тьфу-тьфу, погане, щоб не зурочити». Глибше розуміти себе означає, в тому числі, сміливість називати речі своїми іменами.

Олена Задорожна, для 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Олена Задорожна
Більше публікацій Статті