Я зараз за тисячі кілометрів від дому, від України, у спробі жити і радіти на зло ворогам. «Правильно, інакше для чого це все?», — написала мені близька людина з нуля, якій справді важливо наше життя.
Так от, зараз я в Перу. Тут нещодавно президента зняли за корупцію, і почалися масові криваві протести. Десятки людей загинуло, у країні оголосили надзвичайну ситуацію. І що ви думаєте? Самі ж місцеві кажуть: не переживайте щодо планів у будні, масові протести, переважно, проходять у вихідні. Розумієте? Акція, яка за першого президента з числа корінного населення сколихнула всю країну аж до блокування визначних туристичних пам’яток, доріг і спроб заблокувати аеропорт у столиці, з появою загонів озброєних військових і надзвичайним станом — переважно у вихідні.
Читайте також: МФО «Рівні можливості» закликає не скасовувати 8 Березня
А в Україні деякі самовпевнено переконують, що для акції вихідний не потрібен. Звісно, слухати всіх необов’язково, але що як таке кажуть навіть депутатки партії, якій симпатизуєш? Я не маю відповіді на це питання. Хоча ні, маю. Ті, хто кажуть, що для акції протесту не потрібен вихідний, не знають про що говорять. І законопроєкти про скасування 8 Березня як вихідного дня — це в першу чергу, про фактичне обмеження можливості виходити на вулиці міст із акціями за права жінок.
Інші прикриваються цифрами. Буцімто лише 10% населення святкує 8 Березня як день боротьби за права жінок. Не впевнена, що це відповідає дійсності. Натомість хочу запитати: скільки людей святкують Різдво і Великдень саме як релігійні свята, з розумінням сенсу і глибокою вірою? Або як можливе державне релігійне свято у країні, де за Конституцією церква відокремлена від держави? Або чому до свята, яке за задумом має бути в неділю, додають ще один вихідний? Проте такі питання законотворців не цікавлять, бо непопулярні. Натомість, із року в рік намагаються відмінити інше свято, спрямоване на досягнення однієї з цілей глобального розвитку — рівності прав і можливостей жінок і чоловіків.
Читайте також: Без 8 Березня, але із Днем української жінки: які зміни пропонують нардепи?
Загалом усі ці багаторічні історії про переділ свят — лише спосіб каламутити воду, щоб заробити собі трохи піар-балів на псевдопатріотизмі. І водночас усунути ризики незручних акцій феміністок, які не завжди зрозумілі і трішки лякають. Недарма кажуть, що фемінізм влаштовує тоді, коли нічого не означає.
Особисто я обома руками за те, щоб день 8 Березня залишився вихідним. І щоб акції на 8 Березня мали чітку тему — права різних груп жінок (осіб жіночої статі). Щоб сюди не вколочували інші тематики, не мішали докупи права всіх вразливих груп, ніби жінки мають або поділитися місцем, або піклуватися про всіх нуждених. Зміна концепції залежить не від законів, а від того, коли ті названі апатичні 90% прокинуться і вимагатимуть саме того свята, яке заявлене, відкинувши квіти, шкідливі ілюзії й одноразове формальне вшанування жіночої безоплатної доглядової і обслуговуючої праці.
Олена Зайцева,
юристка, експертка з оцінки гендерного впливу
