Чи має жіноче лідерство свої переваги, чи здатні жінки змінити світ або навіть врятувати його, — про це розмірковує колумністка та засновниця Саміту «Жінки у світі» (Women in the World Summit) Тіна Браун у своїй колонці для The New York Times.
Ще один невдалий раунд чоловічого лідерства. Окрім щогодинного Трампівського бомбардування твітами і приєднання новообраного президента Бразилії Жаїра Болсонару до ліги хлопців-забіяк у владі, ми стали свідками другої хвилі чоловічого свавілля. Із останніх прикладів можна пригадати кейс Роберта Крафта (власника професійного клубу з американського футболу New England Patriots, який був замішаний у секс-скандалі з відвертими фото у сауні — ред.), співака R. Kelly (розбещення неповнолітніх — ред.), філантропа Майкла Стейнхардта (сексуальні домагання — ред.) та навіть праведника Морріса Діза, співзасновника правозахисної організації Southern Poverty Law Center. Як нещодавно зауважив філософ Корнел Уест у розмові з телеведучим Андерсоном Купером: «Хлопці просто неконтрольовані».
Чи можуть жінки врятувати світ? Капітанка Марвел може захистити нас від міжгалактичних ворогів, а на планеті Земля формується новий взірець жіночого лідерства. Рік тому прем’єр-міністерку Нової Зеландії Джасінду Ардерн усі знали як світову лідерку, яка народила дитину, перебуваючи на посаді. Потім сталася терористична атака у мечетях міста Крайстчерч, і відразу її фото у хіджабі стало символом глобальної людяності. Жінки в Новій Зеландії почали наслідувати її та демонструвати жест солідарності, покриваючи голови хустками — арабський світ це помітив. На найвищий хмарочос світу, Бурдж Халіфа в Дубаї, вивели за допомогою проектора фото Джасінди Ардерн та слово «Мир» арабською й англійською.
Читайте також: Жіноче лідерство в часи тероризму: Джасінда Ардерн
Грузія та Ефіопія нещодавно обрали своїх перших жінок-президенток. Зараз жінки керують у галузях, де колись лише чоловіки дихали на повні груди. Вперше жінки отримали найвищі посади на Нью-Йоркській фондовій біржі та в NASDAQ (американська позабіржова коаліція, що спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній — ред.). Чотирма з п’яти найбільших американських оборонних компаній керують жінки (після того як Кеті Уорден у січні очолила американську військово-промислову компанію Northrop Grumman). У Чикаго вперше афроамериканку обрали на посаду мера, а зірка Демократичної партії Стейсі Абрамс продемонструвала тверду позицію, відповівши на питання щодо планів балотуватися на посаду віце-президента США, словами «немає сенсу змагатися за друге місце».
Читайте також: У Чикаго на посаду мера вперше обрали афроамериканку й відкриту лесбійку
Серед 42 жінок, які вперше склали присягу у Конгресі, такі молоді «рок—зірки» як Александрія Окасіо-Кортес заряджають усіх нас своєю пристрастю та енергією, але саме Ненсі Пелосі — мама п’ятьох дітей та бабуся дев’ятьох онуків — знає, як змусити їсти шпинат малюка з помаранчевою засмагою у Білому домі (Дональда Трампа — ред.). Приємно дивитися, як вона втихомирює бунтівну юрбу демократів під час виступів на комітетах та під час перерв. «Заспокойтесь. Глибоко вдихніть. Не треба ставати такими як вони», — казала вона представникам своєї фракції під час емоційного звернення після оприлюднення доповіді спецпрокурора Мюллера (про розслідування втручання Росії у президентські вибори США 2016 року — ред.).
Читайте також: Чому наймолодша жінка-парламентарій в історії Америки стала зіркою США
Я не стверджую, що жінки завжди краще ніж чоловіки керують урядами. Ми є свідками того, як Тереза Мей спотикалась та летіла зі скляного урвища Дувру («скляне урвище» — термін, що описує схильність компаній та політичних партій призначати жінок на відповідальні посади під час криз, коли вища вірогідність того, що вони зазнають невдачі — ред.) — її пропозицію щодо Брекзиту вже втретє не підтримали.
Читайте також: Феномен «скляного обриву» на прикладі Терези Мей
Так, можливо британська прем’єр-міністерка проявила б себе краще, якби її призначити на посаду завуча школи для дівчат в одному з провінційних міст, такому як Солсбері, де вона вимірювала б лінійкою довжину спідниць своїх учениць. Але мій роздратований друг із Лондона назвав тринадцятьох посадовців із Консервативної партії — вони всі білі чоловіки — які приїхали у Чекерс (літню резиденцію прем’єр-міністра — ред.), щоб залякати пані Мей, «псевдопатріотами у зім’ятих костюмах та несвіжій білизні, які чують тільки себе». Крім того, пані Мей отримала посаду на Даунінг-стріт №10 (офіційна резиденція прем’єр-міністра Великої Британії — ред.) лише тому, що такі самі безвідповідальні чоловіки, представники вищого класу, вирішили попрощатися з Європейським Союз, не маючи жодного уявлення, як це зробити.
Утім, ми можемо принаймні стверджувати, що жінки мають те, що Гілларі Клінтон якось назвала «геном відповідальності», а вона все життя прожила з людиною, у якої цей ген цілковито відсутній. Можу побитися об заклад на відро біткойнів, що ми ніколи не почуємо про жодну з чотирьох заміжніх жінок, які ймовірно боротимуться за те, щоб бути номінованими на президентських виборах від Демократичної партії, що вони таємно розсилають бойфрендам повідомлення із фотографіями своїх оголених частин тіла.
Читайте також: Її програш
Але в цьому криється важливий урок. Упродовж тисячоліть розвитку цивілізації жінки еволюціонували таким чином, щоб мати змогу долати труднощі та знаходити шляхи мирного співіснування, у той час як чоловіки традиційно знаходили шляхи до конфліктів. Жінки накопичили багатий досвід, знаючи, що до недавнього часу їх витісняли з чоловічих владних кабінетів. Шлях, який пройшли жінки, щоб стати тими, ким вони є, — загадковий. Чи це результат століть, протягом яких вони намагалися вижити та бути успішними у суспільстві, де до них не ставилися як до рівних? Чи може причина у тому, що до недавнього часу їм завжди готували лише роль сімейних опікунів: вони дбали про дітей, доглядали літніх батьків та недієздатних братів і сестер, часто їм на плечі звалювали тягар неоплачуваної роботи та турбот справжнього життя? Жінки навчилися та вчили інших, як впоратися із викликами, коли це здається неможливим, що чоловіки традиційно — і до цих днів — не навчились робити. Досвід виконання уроків із учнем, який не відразу все розуміє, після дня метушні в офісі вчить отримувати відтерміноване задоволення. Жіноча мудрість частково прийшла від постійної необхідності поєднувати кілька справ одночасно.
Донедавна така мудрість відкидалася або її недооцінювали як другорядну. Але зараз, коли жінки отримують нові ролі, цінність цієї мудрості починає виринати несподіваним чином. Іноді нам про це нагадує вірусна культурна подія. Чи можна забути, як ведуча CBS Гейл Кінг заспокійливо повторювала «Роберте, Роберте» до Роберта Келлі, який то махав руками, то плакав, то падав під час інтерв’ю?
Настав час жінкам припинити спроби втиснути себе в старомодні скафандри NASA, призначені для чужої чоловічої статури. Спасіння не в продовженні традиційних чоловічих шляхів еякуляційного самозвеличення. Спираючись на жіночу мудрість без зайвих застережень та просуваючи цю мудрість у владні кабінети, ми можемо гуманізувати наш світ, а, можливо, навіть врятувати його.
Тіна Браун, засновниця Саміту «Жінки у світі» (Women in the World Summit)
Переклад Наталії Жачек,
50%