Формальний підхід деяких політичних партій до виконання гендерної квоти, негативна практика 2015 року з відмовами жінок від депутатства вже після обрання (в тому числі за активного наполягання партії) сформувало гіпотезу, що і в 2020 році багато жінок будуть відмовлятись від мандатів/не подавати заяви про реєстрацію депутатками місцевих рад.
Ми вирішили подивитись, скільки жінок відмовились від мандатів, депутатства за останні 10 років в обласних радах (адже найменше представництво жінок за ці роки було саме в цих радах).
Звичайно, порівнювати вибори 2010 та 2020 року складно, адже вони відбувались за іншої виборчої системи та законодавства, однак певні речі можна все ж прослідкувати. Особливо, якщо порівнювати з результатами виборів і реальним складом рад в 2015 році.
Як рахували
На основі даних з сайту Центральної виборчої комісії ми порахували відсоток жінок, які були обрані на виборах 2010, 2015 та 2020 років в обласних радах (окрім Донецької та Луганської областей). Відсоткове значення вираховувалось від кількості депутатських мандатів, отриманих кандидатами у депутати за результатами виборів. Також вираховувалась кількість жінок, яка вибула. Для 2020 року дані про реальну кількість депутаток брались із офіційних сайтів рад. Варто зауважити, що відмова від депутатства не завжди значила зменшення представництва в радах. У 2020 році в деяких випадках кількість жінок в раді, фракції не змінювалась, а в Львівській, Кіровоградській обласних радах кількість жінок навіть збільшилась.
На жаль, ЦВК не надає гендерно дезагреговані дані, тому вираховування кількості депутаток та відмовниць здійснювалось на основі по-батькові депутатів/ок (-івна, ївна), тому можуть бути похибки (не впливає на загальні висновки).
Також на сайті ЦВК немає відомостей про результати виборів у Тернопільську облраду за 2010 рік, на сайті Вінницької обласної ради немає даних про попереднє скликання депутатів та депутаток, на сайті Херсонської обласної ради відсутні дані про всіх депутатів/ок нинішнього скликання, немає придатних даних поіменного голосування.
Окрім того, на сайтах частини обласних рад немає відомостей про новообраних депутатів та депутаток, тому доводилось витягувати цю інформацію з результатів поіменного голосування (якщо такі оприлюднені і під час голосування був депутатський корпус в повному складі). Дані було зібрано в грудні 2020 року (з вихідними даними можна ознайомитись тут, з переліком тих, хто не стали депутатками після обранні в 2020 році – тут).
2010 рік: вихідна точка
Вибори 2010 року були за мажоритарною системою, і висування від партій на той час не було обов’язковою умовою для участі у виборах.
У 2010 році за результатами виборів до обласних рад (окрім Донецької та Луганської областей) пройшло близько 11% жінок (зауважимо, що тоді ради були більшими).
Найбільше жінок обрали до Черкаської, Миколаївської, Вінницької, Дніпропетровської, Кіровоградської обласних рад (15-18%). Найменше мали Львівська, Житомирська, Івано–Франківська (5-7%).
Загалом від мандату відмовилось 37 жінок по всій Україні. Тобто майже 15% з тих, які пройшли.
Антирекорд зафіксовано у ВО «Свобода» в Львівській обласній раді, де з шести депутаток п’ятеро відразу після виборів оголосили про відмову від депутатства.
В Харківській облраді з 13 пішло 5 депутаток, більшість із яких від Партії регіонів.
Така сама ситуація була і в Черкаській обласній раді, де двоє з чотирьох депутаток, які склали мандат, були від Партії регіонів.
У шести облрадах не було жодної відмови від жінок (Волинська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Одеська, Сумська, Чернігівська).
2015 рік: гендерна квота і зростання кількості відмов від депутатства
Місцеві вибори 2015 року до обласних рад відбувались за партійними списками та з 30% гендерною квотою у списках (без особливих наслідків за недотримання). Паралельно відбулось переформатування рад – кількість депутатських місць у радах суттєво зменшилася. За результатами виборів до обласних рад пройшло майже 16% жінок. У чотирьох областях (Сумська, Хмельницька, Дніпропетровська, Чернігівська) жінок обрали більше 20%. Найменше – в Одеській та Вінницькій.
Цього разу вже 17% жінок, які пройшли, склали депутатські повноваження. Абсолютна більшість одразу після виборів. Знову відзначилась ВО «Свобода». Найбільші втрати були в Рівненській облраді. Там із 8 жінок, які пішли з ради, троє обрались від ВО «Свобода» і пішли одразу після виборів. Так само троє обраних жінок від ВО «Свобода» оголосили про відмову від депутатства і пішли з Тернопільської облради (загалом пішло 7 жінок).
Ми вже розповідали про історію, яка трапилася із депутаткою Полтавської обласної ради Юлією Костенко, яку колеги з ВО «Свобода» попросили поступитись місцем для того, щоб себе в ролі депутатства спробував чоловік. Навіть гроші пропонували. У Полтавській облраді після виборів 2015 року пішло 10 жінок, двоє – з ВО «Свобода».
Загалом ситуація по Україні була такою: політичні партії, які пройшли до рад, могли дотримуватись гендерної квоти під час висування та реєстрації списків на виборах. Однак після виборів все ж шоста частина жінок не набули депутатства або відмовилися від нього протягом лічених місяців після обрання.
2020 рік. Більше, стійкіше
Вибори до місцевих рад в 2020 році відбувались за новими правилами, гендерна квота була вже 40%, чіткіше прописана, але так само з прогалинами (про що ми писали тут).
Кількість кандидаток, а, в результаті, і обраних депутаток була рекордною для більшості обласних рад.
Так, до обласних рад жінок пройшло більше на 57% від результатів виборів 2015 року (в середньому — 27,4%).
Понад 30% жінок обрали в Запорізьку, Хмельницьку, Миколаївську, Дніпропетровську облради, найменше, а це 20% (!) – в Тернопільську.
Станом на грудень 2020 року відсоток відмов від депутатства в обласних радах найнижчий за останні 10 років — 6,1%.
Найбільше відмов — у Волинській, Одеській і Запорізькій областях.
Цікаво, що саме в Запорізькій облраді, де найбільше за результатами виборів жінок — 34,5%, найбільше і відмов від депутатства — 6 жінок відмовились від мандатів, майже всі з ОПЗЖ.
У Вінницькій облраді 3 жінки, обрані за списком ОПЗЖ, поступилися депутатством на користь чоловіків, і тепер уся фракція цієї партії у Вінницькій облраді, а це 7 депутатів, є суто чоловічою. Загалом у Вінницькій облраді чотири відмовниці, але «Європейська солідарність» свою депутатку замінила так само жінкою.
Також на чоловіків замінили двох депутаток від Аграрної партії у Волинській обласній раді. П’ять жінок з різних політичних партій втратила Одеська обласна рада.
Загалом, в абсолютній більшості випадків кожна відмова жінки від депутатства завершувалася тим, що її заміняли на чоловіка.
Винятками є ради, де жінок після перестановок стало більше. Зокрема, у Львівській облраді стало на 2 депутатки більше («Самопоміч», «За майбутнє»).
Так, в Івано-Франківській облраді після перестановок від ВО «Свобода» стало теж на одну жінку більше, в Миколаївській облраді побільшало на одну жінку від ОПЗЖ, а в Кіровоградській облраді — від «Слуги народу».
На жаль, народні депутатки, які очолювали партійні списки на виборах до обласних рад, торували шлях чоловікам.
Адже після виборів вони, зазвичай, писали відмову від депутатства і залишались працювати в парламенті, а їхні місця посідали чоловіки. Зокрема, це депутатки Анжела Лабунська (Житомирська облрада), Вікторія Сюмар (Київська облрада) та Іванна Климпуш–Цинцадзе (Закарпатська облрада).
Далі буде?..
Обласні ради лишень розпочали свою роботу, а тому цілком імовірно, що кількість депутаток, які оголосять про відмову від депутатства, може зрости. Хоча зараз спостерігається позитивна динаміка зі зменшення кількості відмов, ситуація може змінитись.
Сподіваємось, інформаційні, просвітницькі кампанії щодо залучення жінок в політику, популяризація політичної активності серед жінок, посилення ролі, ваги жінок в місцевій політиці, їхня солідарність та відповідальність допоможуть утримати жінок в радах, протистояти тиску партії та їхніх спонсорів поступитись місцем чоловікам (про інструменти захисту ми писали тут).
Наразі в обласних радах активно утворюються міжфракційні групи «Рівні можливості», які мають за мету, в тому числі, утвердження гендерної рівності.
Четверо (18%) з 22 голів обласних рад є жінками – це Хмельницька, Чернігівська, Миколаївська, Львівська обласні ради. Це дуже обнадійливий факт.
Хоча, за інформацією Олександра Клюжева, аналітика Громадянської мережі «Опора», серед усіх посад перших заступників і заступників голів облрад жінок досі дуже мало – лише шість із 46. Експерт це оцінює як «критично мало».
Але це лише перші результати застосування гендерної квоти на виборах. І досить оптимістичні.
Надія Вірна, інфографіка Оксани Ставнійчук, для 50%