«Робота в журналістиці навчила мене бути відповідальною перед громадою. Коли я реалізувалася як науковиця, зрозуміла, що хочу більше робити для людей. Тому спробувала знову балотуватися, щоб впливати на суспільство та бути рушієм позитивних змін», — говорить депутатка Вінницької обласної ради Вікторія Родінкова.
Сьогодні вона — професорка кафедри фармації Вінницького національного медичного університету імені Пирогова й голова секції біології, медицини і аграрних наук наукової ради Національного фонду досліджень України, членкиня Правління українського Фулбрайтівського кола. А ще — головна редакторка та авторка алергопрогнозу видання «Все про алергію» та амбасадорка спільноти STEM is FEM.
Миші в радіаційному полі й алергія на пилок
Вікторія Родінкова навчалася на природничо-географічному факультеті Вінницького державного педагогічного інституту. На останніх курсах почала цікавитися журналістикою. Шукала можливості додаткового заробітку — була репетиторкою, лаборанткою в університеті, а потім улаштувалася працювати в газету і весь п’ятий курс провела, поєднуючи навчання з журналістською роботою.
Через рік Вікторія вступила до аспірантури, але вже в медичному університеті свого міста. І продовжила роботу в редакції. В аспірантурі тема її кандидатської стосувалася вивчення впливу радіації на організм.
«Саме дослідження було жахливим. Я мала проводити експерименти на мишах і вбивати їх заради порції кісткового мозку з однієї лапки. Тварини, на яких я засвоювала методику, мені навіть снилися. Теоретичну частину дисертації я зробила, а практична ніяк не вдавалася. Зокрема й тому, що умови досліду були не дуже реалістичними. Потрібно було мишей висадити в забруднене радіацією поле в шістьох різних місцях Вінниччини і спостерігати за ними два місяці», — пригадує науковиця.
Читайте також: Оксана Півень про генетику, дискримінаційні пастки й поєднання науки з материнством
Тоді Вікторія вирішила змінити тему дисертації. Доля звела її з професором Вінницького медичного університету імені Пирогова Борисом Пухликом, який саме шукав собі біолога. На той час він був головним алергологом України та власником єдиного в країні підприємства з виробництва алергенів для діагностики та лікування алергії.
«Одним із ключових алергенів, до якого чутлива чи не третина населення України, є пилок рослин. Але 1998 року, коли ми познайомилися з професором Пухликом, не було відомо, який пилок викликає алергію і коли саме він є в повітрі. Борис Михайлович казав, що ліки та діагностичні тести для алергії на пилок вони роблять майже наосліп, бо єдине, на чому базувалися розробки, — посібник із 80-х років для СРСР, де був перелік таких алергенів», — розповідає Вікторія Родінкова.
Редакторка щоденної газети, дослідниця алергії та кандидатка в депутатки
Так біологиня визначилася з темою дисертації — досліджувала повітря на пилок, що спричиняв алергію. Родина дуже підтримувала її наукову діяльність, тож тато виготовив три апарати, що мали вловлювати пилок.
«Я розмістила ці пристрої в різних локаціях міста. Один поставила на даху будинку свого тоді ще майбутнього чоловіка. І він допомагав ним опікуватися. Тож можна сказати, що наука — це в нас сімейна справа», — жартує дослідниця.
Навчаючись в аспірантурі, Вікторія весь час працювала журналісткою. Коли народився її перший син, пішла в декретну відпустку й дописала наукову роботу. Але із захистом не складалося. Спочатку роботу не взяли до захисту в раді з імунології та алергології. Пилок, хоч і алергенний, стосувався радше ботаніки, ніж алергології, тож науковиці порадили звернутися до іншого університету, де теж відмовили. Вікторія тоді була вагітна другим сином та продовжувала поєднувати університетську та журналістську кар’єри.
Через місяць після других пологів стала директоркою місцевого інформагентства. На той час дисертацію розглянула експертна рада ВАК та спрямувала її до захисту зі спеціальності «екологія» до університету імені Юрія Федьковича в Чернівцях. А поки тривали організаційні процедури, Вікторія налагодила випуск першої комерційної щоденної газети у Вінниці. Її перший номер вийшов 29 травня 2005 року, через три дні після захисту дисертації в Чернівцях.
У цей період Вікторія також викладала в університеті англійською мовою. Будучи ще директоркою інформагентства, була змушена вийти з декрету на неповний день. Університет організував навчання англійською, але не мав так багато викладачів, які б могли нею викладати.
Згодом саме через необхідність поєднувати роботу в редакції та в університеті виник конфлікт із власником газети. Вікторія звільнилася з видання та повністю перейшла на роботу до університету.
Та публічність у медіа далася взнаки. Науковиця замислилася про те, щоб і далі брати участь у суспільному житті, але вже не як медійниця, а як депутатка. Тоді вперше спробувала балотуватися до міської ради, але не пройшла.
Перша дослідницька станція в Україні
Далі був період, коли Вікторія сконцентрувалася на науці. Але щоб продовжувати дослідження алергенів, потрібне було якісне обладнання.
«Дослідження для кандидатської зробила мало не на саморобних приладах. Але щоб розвиватися, потрібні були сучасні. Українська наука — сфера дуже бідна, тут низьке фінансування як працівників, так і їхнього інвентарю. Наприклад, ще коли працювала над першою темою, то мала купувати мишей для дослідів сама. Усі реагенти — теж мої витрати.
Я хотіла зробити систему аеромоніторингу на рівні України. Тому написала тези про це на конгрес Європейської академії алергії та клінічної імунології. І вони мені надали грант, що дав можливість відвідати цей конгрес. 2008 року захід проходив у Барселоні. Там я зустрілася з аеробіологами Європи, які одразу залучили мене до своїх активностей. Вони були зацікавлені отримувати інформацію про пилок в Україні на рівні континенту. Адже пилок не має кордонів, українська амброзія може спричиняти алергію будь-де. Після першої зустрічі мене покликали на інші. А ще — пообіцяли дати прилад», — пояснює Вікторія.
Це був перший офіційно розмитнений в Україні вловлювач спор грибів та пилку рослин британського виробництва. Він надав можливість Вінниці ввійти до Європейської аероалергенної мережі (EAN). І вінницька станція стала частиною мережі з 600 пунктів моніторингу, які на той момент існували в Європі.
«Я розмитнила прилад лише тому, що мала журналістські навички. Зараз, коли це аналізую, розумію, що то був дуже складний шлях. Але я відчувала, що рухаюся правильно і що роблю важливе, тож ішла до своєї цілі. Мій девіз того періоду — не тому що, а попри все. І це я повторювала як мантру. Були амбіції довести собі, що я впораюся», — пригадує науковиця.
Прилад дав змогу взяти участь у клінічному досліджені, яке в Україні 2010 року організував американський доктор Лоуренс ДюБаске. З ним Вікторія познайомилася на все тому ж конгресі в Барселоні. Доктор ДюБаске особисто відвідав лабораторію Вікторії і призначив її відповідальною за моніторинг пилку в 6 українських містах — Вінниці, Одесі, Полтаві, Донецьку, Дніпрі та Сімферополі. Дані для Донецька та Сімферополя — єдині доступні з цих локацій і нині. Після закінчення дослідження фармацевтична кампанія офіційно дозволила використати дані всіх міст у наукових цілях. І вони стали серйозним, хоч і не єдиним підґрунтям докторської дисертації Вікторії, яку вона захистила в царині громадського здоров’я, обґрунтовуючи важливість алергопрогнозу як соціального сервісу. Такий сервіс є лише в 30 країнах світу.
Популяризація науки та просвітництво
2018 року Вікторія Родінкова повернулася зі стажування зі США за фулбрайтівським грантом і разом із однодумцями створила сайт «Все про алергію». Щоб із точки зору науки, але простими словами пояснювати, чому виникає алергія на ті чи інші продукти або рослини.
«Коли була пандемія коронавірусу, ми бачили, що МОЗ не надто оперативно дає інформацію про хворобу. Водночас була весна й період пилкування берези. Тож люди часто плутали симптоми алергії (нежить і чхання) із симптомами коронавірусу. Тому з-поміж іншого ми на сайті почали розповідати, як відрізнити ковід від алергії. Для текстів створювали інфографіки, щоб пояснити інформацію максимально доступно. Нещодавно я показала цей проєкт своїм європейським колегам. Вони були вражені роботою й попросили, щоб ми зробили переклад цих матеріалів англійською для поширення в Європі», — каже науковиця.
Читайте також: Рух за рівність і неформальна освіта: історія Ірини Яцик із Житомира
Після початку повномасштабного вторгнення на сайті з’явилася карта алергопрогнозу, яка показує, як змінюється концентрація алергенного пилку в різних регіонах України. Це допомагає відстежувати та попереджувати алергічні загострення на територіях, де ведуться бойові дії. А коли загострення таки почалися, бізнесмени та колеги-депутати допомагали Вікторії збирати та надсилати ліки від алергії на передову, щоб попередити загострення хвороб у військових.
«Карту алергенного ризику, але вже для всієї території Європи, на базі даних EAN створили колеги-науковці з Фінського метеорологічного інституту за допомогою розробленої ними системи SILAM. Я показала її військовим і пояснила, що алергія на амброзію може спіткати тих, хто довго перебуває на відкритому повітрі. Адже більшість амброзії в Україні росте якраз у південній та східній частині країни. Втім, війсковослужбовці сказали, що на європейській карті їм буде важко оцінити алергенний ризик для України. Тож я попросила своїх фінських колег та вінницьких ІТ-шників зробити окрему карту для України. І тепер усі охочі можуть погодинно відстежувати рівні алергенного пилку на сайті «Все про алергію», — розповідає Вікторія.
Більше робити для людей та громади
2020 року Вікторія Родінкова знову пішла на вибори. Цього разу здобула депутатський мандат і вже чотири роки представляє інтереси виборців у Вінницькій обласній раді. Входить до постійної комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту населення та ветеранів.
«Робота в журналістиці навчила мене бути відповідальною перед громадою. Коли я реалізувалася як науковиця, зрозуміла, що хочу більше робити для людей. Тому спробувала знову балотуватися, щоб впливати на суспільство та бути рушієм позитивних змін», — говорить науковиця.
Як депутатка Вікторія Родінкова лобіювала звернення до МОЗ, щоб зробити безкоштовним генетичний скринінг осіб із обтяженою онкологічною спадковістю. Після початку повномасштабного вторгнення допомагала з пошуком та доставкою медикаментів для військових та ВПО, які знайшли прихисток у Вінниці. Надсилала книжки для дітей, що залишилися в Харкові. А ще — і як науковиця, і як депутатка брала участь у численних міжнародних подіях, де розповідала про війну. Зокрема й після ракетного обстрілу Вінниці 14 липня 2022 року.
Читайте також: Руслана Базалук: Уже норма, коли ти і депутатка, і військовослужбовиця, і волонтерка
Вікторія каже, що наукові знання допомагають депутатській роботі. Адже інколи потрібно знатися на темах, де потрібна профільна компетенція.
«Наприклад, якщо ми обговорюємо якісь екологічні, біологічні питання, то інші розуміють, що я експертка в цій темі і мною важко маніпулювати. Тому буває, що навіть чекають мене з відряджень, щоб розглянути теми, які вимагають наукової експертизи на засіданнях комісій», — говорить депутатка.
Секрет успіху — підтримка родини та сила волі
Щоб поєднувати усі проєкти та роботу, потрібна неабияка підтримка. Спочатку для Вікторії це були батьки, які допомагали з науковою діяльністю. Згодом почав підтримувати чоловік Олександр.
«Він жартував, що під час активної фази роботи (виборчих перегонів, наукових конференцій, досліджень, розвитку сайту) я була вдома тільки в режимі «їсти та спати». І справді саме його підтримка дуже допомагала мені, бо всі побутові питання він узяв на себе. Готував їсти, водив та забирав дітей зі школи, щоб я мала додаткові години сну, бо працювала і вночі», — пригадує Вікторія Родінкова.
І наголошує, що наука завжди вимагає зусиль. Але й віддача від неї — колосальна. Надто, коли твоя справа служить громаді. А ще — треба вірити у свій успіх.
«Щоб досягти успіху в будь-якій роботі, треба мати характер, наполягати на досягненні своїх цілей і не здаватися, якщо не все відразу виходить», — підсумовує науковиця.
Олена Андрушко
