Процес пошуку Джо Байденом партнерки на посаду віцепрезидента завершено. Великого сюрпризу не відбулося: нею стала сенаторка від штату Каліфорнія Камала Гарріс. В останні три місяці виборчої кампанії вони виступатимуть у тандемі.
Це гарна новина для України – Гарріс є послідовною прихильницею політики підтримки нашої держави, неодноразово засуджувала російську агресію.
Але чому було обрано саме Гарріс? Що вона може привнести у хід кампанії?
І яким може бути її вплив на результати голосування 3 листопада? Спробуємо розібратися.
Спроба №3
Не вперше в американській історії на посаду віцепрезидента висувається жінка. У 1984 році була Джеральдін Ферраро (від демократів), у 2008 році – Сара Пейлін (від республіканців).
Щоправда, в обох випадках вони не потрапили до Білого дому. Однак третя спроба обіцяє стати вдалішою.
Джо Байден на ранньому етапі кампанії заявив, що його партнеркою у тандемі буде саме жінка. Для цього в нього було декілька причин.
Читайте також: Пошук другої леді: чому Байден затягнув із вибором віцепрезидентки
По-перше, це цілком логічний крок від представника ліберальної частини країни, який вірить у необхідність диверсифікації політичного життя США. По-друге, голоси жінок-виборців мають величезне значення. Можна сміливо казати, що саме вони вирішать долю виборів.
Але є принципово важливе «по-третє». Річ у тім, що певний сегмент жіночого потенційного електорату демократів зберігав деякі застороги щодо Байдена.
Ці застороги сягають у 1991 рік, коли сенатор Джо Байден головував на слуханнях щодо призначення нового члена Верховного суду США. Кандидатом тоді був Кларенс Томас.
У розпал слухань зі звинуваченнями у сексуальних домаганнях проти нього виступила його колишня підлегла Аніта Хілл. Багато хто вважав, що Байден тоді створив несприятливі, нешанобливі умови й атмосферу для Хілл.
Зрештою Томас став членом Верховного суду (й залишається ним донині), а дехто зачаїв критичні почуття щодо Байдена.
Свідчення Аніти Хілл стали початком нового етапу боротьби американських жінок за свої права. А Байден начебто опинився не по той бік історії.
Слід зазначити, що через роки після цього він визнав свою помилку та намагався своїми подальшими діями у Сенаті довести, що в його особі жінки мають справжнього союзника.
Вибір жінки як партнера на виборах зараз можна сприймати як апогей політичного шляху Байдена після 1991 року, сутність якого – довести, що він тоді зробив неправильно, що це його спокута.
Атака на Байденів
Камалі Гарріс незабаром має виповнитися 56 років. Із 2017 року вона обіймає посаду сенаторки США. За американськими мірками це зовсім недовго – наприклад, її попередниця Барбара Боксер була у Сенаті 24 роки.
Але, незважаючи на відносно нещодавній старт у великій політиці, Гарріс продемонсттрувала свою амбіційність.
Нинішню президентську кампанію вона починала як претендентка на пост номер один. Ба більше, досить довго вона була лідером перегонів.
Але уже наприкінці минулого року стало очевидно, що кампанія Гарріс видихається, вона втрачає позиції відносно інших кандидатів. До цього додалися проблеми з фінансуванням. Відтак на початку грудня минулого року (тобто ще до початку праймеріз) вона припинила участь у президентських перегонах.
Хоча Камала Гарріс не виходила на праймеріз, вона встигла взяти участь у телевізійних дебатах. Там вона поводилася дуже активно, й саме тоді мали місце події, що ставили під сумнів вибір її як партнерки Байдена.
За логікою процесу, кандидати нападали на того, хто вважався потенційним лідером. Лідером перегонів був Байден – тому Гарріс атакувала саме його.
Серед кількох вербальних ударів найболючішим виявився той, коли Гарріс пригадала опозицію Байдена до політики busing.
Сутність цієї політики полягала у примусовій расовій інтеграції на рівні шкіл. Темношкірих дітей автобусами доставляли до кращих шкіл у білих районах. Це давало їм можливість отримати кращу освіту та кращі шанси вступити до університету.
Гарріс згадала, що й вона колись сиділа в одному з таких автобусів.
Болючість питання була обумовлена його характером. Якби йшлось, скажімо, про якісь деталі системи оподаткування або технічні дрібниці реформування системи охорони здоров’я, це не було б так чутливо. Але тут зачепили расове питання.
Хоча формально тут не можна було побачити звинувачень Байдена у расизмі, багато хто сприйняв це саме так.
Що робило ситуацію ще більш делікатною – то це те, що Гарріс раніше мала дружні стосунки з родиною Байденів.
Вона товаришувала зі старшим сином Байдена Бо – той був генеральним прокурором рідного для Байденів штату Делавер, а Камала Гарріс була генеральним прокурором у Каліфорнії.
Власне, у родині Бо Байден розглядався як потенційно багатообіцяючий політик (на тлі молодшого незграбного Хантера). Ніхто б не здивувався, коли б цього року на президентство висувався саме Бо, а не Джо Байден. Але 2015 року Бо помер від раку у віці 46 років.
Через цю призму поведінка Гарріс на дебатах виглядала так начебто вона напала не тільки на Джо Байдена, але й на всю родину, якимось чином «зрадила» його покійного сина, свого друга.
Ані в родині Байденів, ані у його найближчому оточенні цей епізод не забули. Колишній сенатор від Коннектикуту Крістофер Додд та ексгубернатор Пенсильванії та мер Філадельфії Ед Ренделл публічно вимагали вибачень від Гарріс. Але вибачень не було (принаймні публічних).
Натомість крок Джо Байдена показав, що особисті почуття поступаються політичній необхідності.
З оглядом на 2024-й
Що може додати Камала Гарріс у кампанію Байдена?
Перш за все, вона дуже енергійна, до того ж гарна ораторка. Це важливо, адже багатьом потенційним виборцям Байдена трохи бракувало ентузіазму, і Гарріс може його додати.
Претендентка на посаду віцепрезидента має цікавий расово-етнічний бекграунд. Її мати – тамілка з Індії, а батько – чорношкірий виходець з Ямайки. Подвійний варіант належності до меншин.
Америка змінюється, й така расово і етнічно строката кандидатка багатьом до вподоби. Як мінімум, це збільшить відсоток голосів афроамериканців (який і так був би високим), проте також може збільшити й відсоток виборців азійського походження.
Ще один сильний бік Гарріс – правові питання. Зрештою, вона сім років була прокуроркою Сан-Франциско, а потім ще шість – генеральною прокуроркою Каліфорнії.
Це може бути корисним у протидії кампанії Трампа, який на тлі расових заворушень позиціонує себе як захисник «закону та порядку».
Але цей саме досвід може стати вразливістю кандидатки.
Послідовно жорстка позиція Гарріс на посаді прокурора негативно сприймається більш радикальною лівою частиною електорату.
Власне, і Байден, і Гарріс є центристами – представниками поміркованої частини демократів. Такий тандем може відштовхнути частину лівих, але водночас здатен привернути частину республіканців та незалежних виборців.
Важливість обрання Гарріс полягає й у тому, що вона ще відносно молодий політик. Байдену зараз 77 років, а за два тижні після виборів виповниться 78. Існують сумніви щодо того, чи буде він висуватися на другий термін у 2024 році (за умови нинішньої перемоги, звичайно).
Таким чином, в особі Камали Гарріс бачать провідну кандидатку на найвищий пост у державі в період після потенційного президентства Байдена.
Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова, для «Європейської правди»
