Нині у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроєктів, які оперують поняттям «сексизм». На початку лютого 2021 року в парламенті навіть спостерігався законотворчий бум, коли за кілька днів зареєстрували шість таких документів.
Що це за законопроєкти? Жінки:50% намагалися розібратися у цьому питанні.
Дискримінаційна реклама
Законопроект № 3427 «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі» 4 березня 2021 року було прийнято у першому читанні. Головне, що в цьому законопроєкті є чіткий посил: дискримінаційна реклама – це не норма.
Згідно з текстом законопроєкту, забороняється вміщувати у рекламі твердження або зображення про інтелектуальну, фізичну, соціальну чи іншого виду перевагу однієї статі над іншою, або про стереотипність ролі чоловіка і жінки.
Крім цього, забороняється принижувати гідність людини за ознакою статі; демонструвати насильство за ознакою статі; містити зображення тіла людини або частини тіла суто як сексуальний об’єкт із метою привернути увагу споживача. Також цей закон забороняє вживати натяки (слова, звуки, зображення) на сексуальні відносини, які не мають прямого стосунку до рекламованого продукту або способу його споживання.
Зазначимо, що наразі закон не містить прямої норми, яка забороняє використовувати сексистські зображення або висловлювання в рекламних оголошеннях.
Також законопроєктом пропонується посилити відповідальність: у разі порушення рекламодавець має сплатити штраф у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а повторне вчинення такого порушення протягом року тягне за собою штраф у 30-кратному розмірі вартості реклами.
Сексизм
Сексистська поведінка може набувати різноманітних форм, починаючи від висміювань жінки через те, що вона жінка, і закінчуючи сексуальними домаганнями.
У лютому 2021 року було зареєстровано аж шість законопроєктів, спрямованих на визначення поняття «сексизм» та встановлення відповідальності за нього (4598 та 4599 та альтернативні до них 4598-1,4598-2, 4599-1, 4599-2).
Наявність такої кількості законопроєктів, вочевидь, можна пояснити тим, що народні депутати не дійшли згоди щодо термінології – як визначити, що є сексизм.
Законопроєкт №4598 зареєструвала 15 січня 2021 року група народних депутатів з різних фракцій – Олександр Качура, Дмитро Любота, Галина Третьякова, Анна Скороход, Лариса Білозір, Павло Фролов, Олександр Корнієнко, Олександр Санченко, Георгій Мазурашу та Олег Бондаренко.
Законопроєкт визначає нормативне підґрунтя для заборони проявів сексизму у суспільстві.
«Сексизм – будь-які дії, жести, візуальні прояви, вимовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі Інтернет або поза нею і скеровані на (або спричиняють): порушення власної гідності або прав людини чи групи людей; сексуальну, психологічну шкоду або страждання особи чи групи осіб; створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища; перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб; підтримку та посилення гендерних стереотипів».
Читайте також: Пів року на посаді: місцеві депутатки про сексизм, перші перемоги та поразки
Пропоноване авторами законопроєкту визначення сексизму містить ряд оціночних понять.
Зокрема, це стосується того, що розуміти під «сексуальною» або «психологічною» шкодою для особи, оскільки у нашому законодавстві нема таких понять. А також визначення, яке середовище є «ворожим, принизливим або образливим», що на практиці може ускладнювати, а іноді й унеможливлювати визначення поведінки як сексистської.
Висновок за результатами експертизи: законопроєкт має гендерно чутливий характер, проте потребує доопрацювання в частині визначення «сексизму», а також є потреба визначити орган державної влади, який буде здійснювати моніторинг і оцінку політики та заходів із ліквідації сексизму.
Законопроєкт №4598-1 зареєструвала 2 лютого 2021 року інша велика група народних депутатів і депутаток з різних фракцій як альтернативний.
Законопроєкт пропонує імплементувати Положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (2019), яке дає чітке визначення сексизму та віднести розгляд звернень про сексизм до повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Як відомо, 27 березня 2019 року Комітетом Міністрів РЄ було прийнято Рекомендацію щодо запобігання та боротьби з сексизмом, у якій йдеться про те, що сексизм широко поширений у суспільстві і є проявом нерівних відносин між жінками та чоловіками, що призводить до дискримінації та перешкоджає повному просуванню жінок у суспільстві. Такий сексизм сприяє залякуванню, страху, дискримінації, виключенню та незахищеності людей, обмежує їхні права та свободи. У Рекомендації пропонується наступне визначення сексизму:
«Будь-які дія, жест, візуальний прояв, вимовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі або поза нею і скеровані на (або спричиняють):
- порушення власної гідності або прав людини чи групи людей;
- фізичну, сексуальну, психологічну або соціально-економічну шкоду або страждання особи чи групи осіб;
- створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища;
- перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб;
- · підтримку та посилення гендерних стереотипів».
Читайте також: Сексизм у мережі: Чому цькують очільницю відділення поліції на Київщині?
Надзвичайно важливим у законопроєкті 4598-1 є визначення конкретного суб’єкта (Уповноважений з прав людини ВРУ), до якого можна буде звернутися у випадку вчинення сексизму щодо особи. Проте процедури здійснення таких повноважень законопроєктом, на жаль, не передбачено.
Законопроект 4598-2 також був зареєстрований 2 лютого 2020 року як альтернативний до 4598 іншою групою народних депутатів.
У 4598-2 автори зазначають, що для того, аби діяння вважалось сексизмом необхідно ідентифікувати поведінку як таку, якої особа не бажає, щоб до неї було вчинено.
Я би прокоментувала такий підхід, як завузький, адже часто в силу різних стереотипів і упереджень, які існують в суспільстві, особа не може ідентифікувати поведінку як таку, яка посягає на її честь і гідність, не кажучи вже про те, щоб визначати цю поведінку бажаною чи не бажаною щодо себе.
Якщо ми виходитимемо суто з внутрішнього ставлення особи до таких діянь (тобто чи бажана / чи небажана поведінка) з’являється ризик, що поняття «сексизм» швидше буде маніпулятивним. Адже, для прикладу, когось сексистські висловлювання ображають, а хтось, на жаль, сприймає це як комплімент. Особливо якщо сексист – це людина, від якої жінка залежна.
Читайте також: Секретаря міськради звільнили за сексизм і образи депутатки
Законопроєкт №4599 зареєструвала 15 січня 2021 року та сама група народних депутатів із різних фракцій, що й законопроект № 4598.
Він запроваджує адміністративну відповідальність за сексизм.
Проте він пропонує фактично поставити знак дорівнює між «сексизмом», домашнім насильством та насильством за ознакою статті, що, як на мене, є хибним, зважаючи на характер, ступінь шкідливості та наслідки таких діянь.
Пропоноване авторами законопроєкту встановлення адміністративної відповідальності шляхом внесення змін у ст. 173-2 КУпАП України, також є хибним, оскільки у правопорушеннях, що підпадають під ознаки сексизму, та правопорушеннях, що підпадають під ознаки домашнього насильства, предмет посягання різний.
Видається слушним доповнити КУпАП окремою нормою, яка передбачатиме відповідальність саме за сексизм.
Натомість законопроект 4599-1 не передбачає самостійної відповідальності за «сексизм», а пропонує визначення насильства за ознакою статі. Ймовірно, ідеться про те, що насильство за ознакою статі мало б включати в себе й сексизм.
Однак тут виникає запитання: чи сексизм у кожному разі буде насильством і спричинятиме конкретні наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному та/або психічному здоров’ю потерпілого? Припускаю, що ні.
Як приклад, можемо розглянути ситуації, коли публічна особа, зокрема народний депутат, використав сексистські висловлювання, не адресуючи їх до конкретної особи. Як наслідок, факт таких висловлювань за своїм змістом вже буде зазіханням на права осіб, однак конкретних наслідків у вигляді реальної шкоди такі висловлювання можуть не нести.
Законопроект 4599-2 передбачає самостійну адміністративну відповідальність за сексизм, однак пропонована стаття також містить оціночні поняття «ворожої, образливої або зневажливої атмосфери (середовища)», що утруднить застосування такої норми.
Також викликає питання те, що відповідальність наступатиме лише за сексизм публічний, а отже, як випливає з логіки законодавців, сексизм у приватному спілкуванні пропонується залишити дозволеним.
Гендерно чутливий парламент
Положення законопроєкту № 5005 спрямовані на те, щоб притягати до відповідальності народних депутатів України за прояви сексизму та інших форм дискримінації під час пленарних засідань, засідань комітетів Верховної Ради України та в цілому під час здійснення повноважень.
Зрештою, якщо риба гниє з голови, то варто цій голові приділити особливу увагу. Тому вплив цього законопроєкту не тільки на парламентську культуру спілкування, а й на культуру всього суспільства важко переоцінити: це чіткий сигнал, що толерантність до сексизму має бути нульовою.
Колаж зі сторінки Інни Совсун у Фейсбуку
У випадку порушення народним депутатом норм депутатської етики, особа, по відношенню до якої було вчинене відповідне порушення, або група з не менш як десяти парламентаріїв, має право подати заяву про відповідне порушення до регламентного комітету ВРУ.
Комітет може прийняти рішення про попередження народного депутата, рекомендувати позбавити народного депутата права брати участь в пленарних засіданнях (до п’яти пленарних засідань) або прийняти рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у засіданнях комітету (до п’яти засідань).
Читайте також: Олена Кондратюк: Про Стамбульську конвенцію і сексизм у Раді
Також законопроєктом пропонується запровадити обов’язкову гендерно правову експертизу законопроєктів, завдяки чому ще на етапі прийняття законопроекту можна буде визначити його відповідність конституційному принципу дотримання рівних прав жінок та чоловіків.
На додаток законопроект запроваджує гендерну квоту щодо розподілу посад в комітетах Верховної Ради України та формуванні їх складу, при обранні заступників Голови Верховної Ради України тощо. Наприклад, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України повинні бути представниками різних статей, а не менше як третина посад голів комітетів, а також третина посад перших заступників, заступників голів та секретарів комітетів повинні бути зайняті представниками кожної статі.
Пропоновані зміни в законодавство є важливими та на часі, але чи вистачить політичної волі українському парламенту цього скликання для того, аби вони стали законами, спрогнозувати важко. Тож на сьогодні головне, аби ці законопроєкти рухалися далі, а не залишились просто зареєстрованими.
Катерина Шуневич, юристка, керівниця Аналітичного Центру ЮрФем, аспірантка юридичного факультету ЛНУ імені І. Франка
