Виступаючи на Першому регіональному жіночому конгресі в Одесі, Денис Ковриженко, старший радник з юридичних питань IFES Україна, пояснив, чому, на його думку, запровадження відкритих списків конфліктує із дотриманням гендерних квот.
Нагадаємо, що проект Виборчого кодексу передбачає 30-відсоткову квоту щодо жінок-кандидаток у народні депутатки, причому у кожній п’ятірці має бути не менше двох осіб однієї статі. Як узгоджується норма про відкриті списки кандидатів, що становить суть виборчої реформи, та гендерна квота?
Про це Денис Ковриженко говорив на Жіночому конгресі в Одесі:
Квота у 30% замала
Перший момент: квота у 30% замала і не забезпечить рівного представництва жінок у парламенті.
Рахуємо разом: половина Верховної Ради – це кандидати від партій, половина – мажоритарники. Якщо у нас квота поширюється лише на кандидатів від партій, то у загальному складі буде гарантовано лише 15% жінок.
А от що стосується мажоритарників, то спостереження за електоральною поведінкою говорить нам, що поки виборці не надто часто голосували за жінок.
Тому квота для партій має бути 40%, це гарантуватиме нам бодай 20% народних депутаток.
Загроза виключення зі списків
Партійний список зареєстровано, але закон дозволяє партіям люстрацію щодо кандидатів до дня голосування. Відповідно, навіть якщо на день подачі списку квоту було витримано, виключення зі списку кандидаток автоматично тягне за собою зменшення квоти. Тому необхідно передбачити шляхи вирішення і цієї проблеми: якщо кандидатку виключили зі списку, її має бути замінено представницею її ж статі.
Читайте також: Гра на квотах: Олександр Черненко про Виборчий кодекс, відкриті списки і гендерні квоти
Якщо в партійному списку не дотримано квот, то ЦВК має приймати рішення про відмову в реєстрації.
Ще один важливий момент в стимулюванні рівного представництва жінок в парламенті має полягати у фінансуванні політичних партій, які забезпечують проходження жінок до ВР.
На сьогодні в ЗУ «Про реформу політичних фінансів» прямо передбачено, що таким партіям додається 10% державного фінансування.
Враховуючи приклад «Самопомочі», також варто передбачити ситуацію, коли партія провела жінок до парламенту, проте пізніше з тих чи інших причин ті жінки з партії вийшли.
Система відкритих списків не є сприятливою для жінок
І відкриті списки. Тут варто говорити про те, що сама по собі система відкритих списків не є сприятливою для жінок. Вона, по суті, є моделлю мажоритарної системи. Виборець може голосувати за конкретного кандидата у списку, як це відбувається при мажоритарній системі, а тоді тих квот, які передбачено для партійних списків, може бути недостатньо. Треба також думати про певне призакриття списку, яке дозволить партіям контролювати дотримання квоти.
Все, що має риси мажоритарної системи відносної більшості, тобто відкриті списки і будь-яке голосування за конкретного кандидата, не сприяє дотриманню квот.
На моє переконання, повністю відкриті списки – це теж не дуже правильно. Це стимулюватиме внутрішньопартійну боротьбу, оскільки різниця в 1 – 2 голоси може серйозно вплинути на позицію кандидата/кандидатки.
Читайте також: Рівний доступ до політики, квоти та фемінізм: про що йшлося на медійному марафоні в Житомирі
Ця система не є сприятливою для партій, вона суперечить внутрішньопартійній логіці.
У будь-якої системи є свої переваги і недоліки. Закриті списки дають одні проблеми і переваги, відкриті – інші.
Для кожного кандидата має бути встановлено внутрішньо партійний бар’єр – такий досвід є, зокрема, в Чехії, але не тільки.
Гадаю, такий механізм варто встановити і в Україні, питання лише в тому, яким має бути цей бар’єр. Якщо він буде дуже великим, то жоден кандидат не набере необхідної кількості голосів. Якщо малим – то він буде формальним. Вважаю, що оптимальний бар’єр – 2 – 3%. Тоді можна буде справді говорити про відкриті списки, але при цьому виборці не будуть відігравати домінантну роль у цьому обранні, залишаючи місце для балансу між волею політичною партії та волею виборців.
Також ця проблема досить просто вирішується, якщо у списки брати регіональних лідерів. Саме такий підхід, як ми бачимо з міжнародного досвіду, тягне рейтинг партій вгору. За рахунок індивідуальних рейтингів членів, підвищується загальний рейтинг партії.
Перспективи голосування за гендерні квоти
У нас є проект Виборчого кодексу – це вісім законів про вибори, де в половині з них відображено гендерні моменти.
Це вже є великим прогресом, бо кілька років тому депутати здебільшого не хотіли навіть говорити про гендер. Нині ставлення до проблеми змінилося, тому можна очікувати, що якесь рішення щодо гендерного представництва в парламенті буде знайдено.
Варто розуміти, що загалом поправок до ВК понад чотири тисячі, а розділ «Висування кандидатів» десь всередині. До цього розділу ще просто не дійшли руки.
Треба також сказати, що гендерне питання – це великою мірою питання політичної волі. Причому і в питанні голосування на мажоритарних округах теж.
І тут ми говоримо не тільки про Україну, а й про світові тенденції. Поки у Франції правляча партія не була зацікавлена в жінках, то їх не було достатньо ані в уряді, ані в парламенті. Щойно Макрон оголосив орієнтацію на гендерну політику, як ми побачила, що жінки почали перемагати на виборах. Причому повсюдно.
Підготувала Леся Ганжа, 50%
