Ніколи такого не було — і от знову. В Україні продовжують точитися дискусії навколо 8 Березня.
Міжнародний жіночий день і раніше викликав неабияку увагу українських політиків і політикинь. Хіба що ставлення до нього було різним. Хтось не оминав нагоди привітати жінок «із днем весни та краси» та «прикрасити» вулиці міст своїми «святковими» білбордами. Інші ж виступали за скасування 8 Березня. Мовляв, це комуністичне, радянське, нав’язане нам свято. І взагалі воно не наше.
Законопроєкти ростуть, як гриби після дощу
Нещодавно група народних депутаток та депутатів зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт, що передбачає скасування 8 Березня. За словами народних обранців, це дозволить позбутися колоніальної спадщини та визнати власні українські традиції. Як альтернативу вони пропонують День матері, що його в Україні й так офіційно відзначають із 2000 року. Також вони висунули ідею святкувати день української жінки 25 лютого — у день народження Лесі Українки.
Тим часом інша група депутаток та депутатів зареєструвала альтернативний законопроєкт щодо святкових днів. Вони пропонують перейменувати 8 Березня на Міжнародний день захисту прав жінок та залишити його вихідним днем, 8 травня зробити Днем пам’яті та примирення і скасувати відзначення 9 травня.
Цікаво, що в переліку народних обранців, які долучилися до розробки законопроєкту, є Ярослав Юрчишин, чиє прізвище також указане в переліку під документом, де пропонують скасувати 8 Березня і запровадити «день української жінки».
Читайте також: Чи залишити вихідний 8 Березня: «Дія» запустила опитування
Крім того, в Раді також зареєстрований ще один, третій, законопроєкт, який стосується відзначення 8 Березня. Ініціаторки проєкту — Олена Кондратюк, Марія Іонова, Іванна Климпуш-Цинцадзе та Ірина Фріз.
Депутатки пропонують відмовитися від відзначення 8 Березня — як державного свята, так і вихідного дня. Пояснюють це тим, що «традиція відзначати 8 березня на державному рівні, як святковий і неробочий день, зберігається лише в деяких країнах колишнього СРСР, зокрема в Білорусі, Росії, Казахстані, Вірменії, Азербайджані. А також у деяких країнах колишнього соціалістичного табору».
Це про права жінок, а не про тюльпани
«8 Березня — це про права жінок. А не про жіночність, красоту, весну, молодість тощо. 8 Березня — це не радянське свято. Традиція відзначати його походить з Європи і започаткувалася вона ще до переворотного 1917 року. До сьогодні щорічно у різних країнах на початку березня проходять маніфестації та марші. У такий спосіб привертають увагу до актуальних проблем жінок у цих державах», — наголошує громадська діячка, експертка з питань паритетності в політиці, кандидатка соціологічних наук Юлія Сєдая.
Вона нагадує, що Міжнародний жіночий день відзначають у всьому світі. 1977 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, запропонувавши державам-учасницям оголосити 8 Березня Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародний мир. Але тут є один нюанс. У більшості країн 8 Березня — це робочий день. Вихідний він у низці пострадянських країн, і так само вихідним він був і в колишньому СРСР. Саме від нього ми успадкували оте «свято весни, жіночності та краси». Тому не дивно, що в такому контексті про жіночі права не згадували.
Читайте також: Руки геть: 8 Березня — не «совкове» свято
«У радянський період історії України 8 Березня трансформувалося в «день жіночності і краси», «свято весни». Але таким чином було повністю втрачено його сенс. У всьому світі 8 Березня – це день боротьби за права жінок. Наприклад, днями у Відні відбувся круглий стіл за участю громадськості та політиків на тему «Бідність має жіноче обличчя». Обговорювали питання рівного доступу жінок і чоловіків до ринку праці, рівність оплати праці та пенсійного забезпечення тощо. Так само напередодні і в день 8 Березня в Австрії проводять різні інформаційні заходи, обговорення, дискусії, мітинги на тему прав жінок та необхідності їх відстоювання», — наголошує політологиня, кандидатка політичних наук Олександра Дем’яненко.
До повномасштабного вторгнення такі заходи проходили і в Україні. На жаль, не кожен захід обходився без насильства та провокацій із боку радикально налаштованих організацій. І це вкотре підкреслювало актуальність свята.
Чи справді це альтернативи?
Ідея замінити 8 Березня Днем матері — не нова. Вона й раніше лунала в публічному просторі, особливо напередодні свята. Як і 8 Березня, цей день прийшов до нас із-за кордону. Вперше День матері відзначили 1907 року в США. Засновниця Анна Джарвіс зробила багато для популяризації цього свята. Відповідна кампанія стартувала 1905 року, у рік смерті її матері Енн Рівз Джарвіс. Під час громадянської війни жінка опікувалася пораненими з обох сторін конфлікту, а вже в мирні часи влаштовувала публічні заходи для ветеранів. 2000 року День матері став офіційним святом в Україні. Окрім нього, «правильною» альтернативою 8 Березня також називають ще одне свято — День жінок-мироносиць.
«Ці свята взагалі не можуть бути взаємозамінними ані концептуально, ані політично. Спекуляції народжуються задля завоювання електорату політиками. Для мене є досить дивним, що ініціатори та ініціаторки закону поставилися до цієї ініціативи поверхнево і непрофесійно, орієнтуючись не на історичні та наукові факти, а виключно на стереотипне мислення. 8 Березня — це свято всіх жінок незалежно від їхнього походження, соціального статусу, кольору шкіри, віросповідання і так далі. Якщо ж ми говоримо про День матері, поза увагою залишаються жінки, які в силу обставин, вимушено чи за власним рішенням, не є, не були чи не будуть матерями. Це типовий приклад патріархального суспільства, в якому роль жінки зводиться до певних функцій», — наголошує Юлія Сєдая.
«День матері є також міжнародним святом. Але його мета полягає зовсім у іншому — це вшановування материнства, визнання ролі матері в сім’ї та суспільстві. Тому, я переконана, не можна підміняти поняття і замінювати день боротьби за права жінок днем матері. Цим ми певною мірою знецінюємо інші соціальні ролі жінок», — додає Олександра Дем’яненко.
До речі, з ідеєю наректи «жіночим» днем свято на честь жон-мироносиць теж не все гладко. Зі схожої причини – не всі жінки в Україні є православними християнками.
День народження Тараса Шевченка так чомусь і не став днем українського чоловіка
Ще народні обранці пропонують відзначати День української жінки. Вони й дату обрали — 25 лютого, у день народження знакової письменниці та громадської діячки Лесі Українки. На відміну від Дня матері чи Дня жон-мироносиць, це свято існує хіба що на сторінках законопроєкту.
«Це абсолютно штучне свято. Мені особисто незрозуміло, з якою метою це робиться. Свято не має змісту та реального наповнення. Зараз ми неймовірно емоційно вразливі. І мені не хотілося б, щоб українське суспільство на емоціях сприймало це як позитивні зміни. Хочу щоб критичне мислення домінувало над емоційними гаслами та політичними закидами, аби не шкодити нашому рухові з відстоювання цінностей свободи, європейської інтеграції та демократії», — наголошує Юлія Сєдая.
За словами комунікаційної менеджерки агенції RMA Світлани Чепуренко, комунікації в нашій країні зараз продиктовані війною. Всі працюють на перемогу, в тому числі комунікаційно. Одна з частин цієї роботи — повне відокремлення України від будь-яких російських наративів.
«Комунікації влади зрозумілі — нам не треба радянщини. І це чудово. Проблема в тому, що одне свято «весни і краси» ми зараз замінюємо іншим, але з іншою назвою — так званим днем української жінки. Мені особливо «подобається» прив’язка до дня народження Лесі Українки. Бо чомусь вона має уособлювати жіночність в цьому контексті. А от день народження Тараса Шевченка так чомусь і не став днем українського чоловіка», — зазначає Світлана Чепуренко.
Читайте також: 8 Березня: Зберегти не можна скасувати
І взагалі, не треба забувати, що лютий багатий на сумні дати. 20 лютого — День Героїв Небесної сотні. 24 лютого — роковини повномасштабного вторгнення. Тому 25 лютого якщо в когось і буде святковий настрій, то в дуже небагатьох.
Скасування 8 Березня стане кроком назад
За останні роки українське суспільство почало усвідомлювати, що 8 Березня — це аж ніяк не свято, а день боротьби за рівні права, наголошує Світлана Чепуренко. І сталося це якраз завдяки активній роботі феміністичного руху.
За словами експертки, ставлення й до 8 Березня, і до жінки загалом активно змінюється на краще. Тому скасування стане кроком назад.
«Що було б справжнім відходом від радянщини на 8 Березня, так це повернення цього дня до формату, в якому він і був створений. Це має бути комунікаційна робота влади, спрямована на зміну ставлення суспільства до жінок. Особливо в час, коли вся країна, незалежно від віку, гендеру чи національності, об’єдналася заради єдиної мети — перемоги. І кожен та кожна на рівних робить усе можливе для цього. Ганебно зараз, та й після перемоги, говорити про жіночність, красу і слабкість, коли жінки самі стали на захист батьківщини в будь-який доступний для них спосіб», — підкреслила Світлана Чепуренко.
За її словами, політичні та суспільні дискусії навколо 8 Березня тривають уже багато років. Це свідчить про те, що в суспільства є запит на зміни. А самі українці й українки вже справді обрали європейський вектор руху та органічно змінюються в бік толерантнішого ставлення одне до одного.
«Політичні спекуляції виникають на стику цих двох тектонічних порід: генерації політиків старого і нового покоління. Традиціоналістів, аудиторія яких консервативна, та нової генерації, яка не просто прямує в Європу, а вже живе там. Дискусія триває, але очевидно, що реформаторський, європейський вектор бере верх. Тож потуги навколо «ребрендингу» 8 Березня — лише вимираючі артефакти, які є нормою в суспільстві, що стоїть на шляху змін», — переконана Світлана Чепуренко.
Юлія Гуш
