Алла Квач: У нас досі спрацьовує стереотип, що жінка не може керувати, треба мужика

Алла Квач упродовж п’яти років очолювала місто Заліщики, що на Тернопільщині. Чимало встигла зробити на цій посаді.

На місцевих виборах балотувалася вдруге, однак не пройшла. За неї проголосували 31,35% жителів, тоді як переможець перегонів отримав 42,45% голосів.

«Багато чула під час цієї виборчої кампанії, що, мовляв, жінка не може керувати, треба мужика. Це треба спростовувати, із цим треба працювати. Мені теж у 2015 році казали, що я не зможу нічого зробити із Заліщиками, а я їх узяла – і почала рухати. Не кажу, що все тут переробила, але при такому манюсінькому бюджеті багато встигла», – говорить Алла Квач.

Зараз вона хворіє на коронавірус. Лікується у лікарні, але запевняє, що почувається вже краще: «Не знаю, де підхопила. Чи то під час виборчої кампанії, чи то вже після. Зараз уже легше, інтоксикацію зняли, бо як була температура, то набагато гірше було».

Ми спілкувалися з Аллою Квач про те, як проходила виборча кампанія, що вдалося, а що хотілося б переграти, а також чому опоненти вирішили взяти на озброєння гасло «треба мужика», і як варто реагувати на «чорний піар», плітки й оббріхування.

Читайте також: «Опора»: На виборах до місцевих рад обрали 36% жінок

Як проходила для вас виборча кампанія?

Мені дуже стали в пригоді знання, отримані під час «Школи мерок» від НДІ. Робила все, як нам радили, і це дуже допомогло. І думаю, не лише мені, а й усім жінкам, які навчалися разом зі мною.

Особливо знадобилося про ключове повідомлення. Нам давали домашнє завдання – написати власне повідомлення. І те, що я придумала експромтом фактично перед здачею домашнього завдання, потім весь час використовувала у своїй кампанії. Воно розширювалося, коли я виступала перед людьми, десь змінювалося, десь відшліфовувалося. Проте основні постулати були написані якраз там. І це все працювало, але до кінця не подіяло, бо, як сказав мій чоловік, цьогорічні вибори – це «відрижка совка». Проти лому нема прийому. Скільки було вилито бруду і скільки було пліток та оббріхувань! Мені навіть пропонували відповідати, але я не можу опускатися до такого рівня, мені це не пасує.

На цих виборах вашим опонентом був голова районної ради…

Так, він і виграв. І це була відлагоджена система! Я тільки зараз це усвідомила. По-перше, адмінресурс. Кожен за щось відповідає, кожен має якесь зацікавлення, якусь посаду. Хто не має, тому обіцяють. Це сільські голови, які залежать від нього, завклубами, освітяни, медики. Словом, усі бюджетники. Людям пояснили, за кого вони мають голосувати. Роздавалися посади, роздавалися обіцянки, тим паче, що через децентралізацію збільшується структура і чисельність апаратів. У «райсоцзабез» прийшла одна і сказала прямим текстом: «Прийде Алла Василівна, ви всі звідси повилітаєте»…

Потім розповідали люди, що в селах по хатах бігали й роздавали по 500-1000 гривень. У «день тиші» пройшлися і бабусям роздали по 500 гривень, понаписували, де вони мають ставити галочки і за кого голосувати. А ми думаємо, що в нас демократія, хоча насправді нас до «совка» конкретно повернули.

Читайте також: Післясмак від перегонів: що думають кандидатки про свою участь у місцевих виборах?

Ви зараз кажете про підкуп виборців. Чи зверталися з цього приводу до правоохоронних органів?

Це люди кажуть. А взагалі, як ви собі це уявляєте? Хто піде свідчити? Як знайти ту бабусю? Хто зізнається? Хоча про це всі говорять. Боротися з цим – як із гармати по горобцях стріляти. Це все були добре сплановані акції, діяла ціла команда людей, які працюють уже не один виборчий цикл. І ця стара гвардія  знає всі входи-виходи, де що підкинути і де накинути.

Не треба далеко ходити – через тиждень після виборів я з чоловіком поїхала по гриби. Ідемо лісом, там селяни збирають гриби. І раптом один кричить мені: «У нас ходили по хатах і по тисячі гривень давали, щоб ви пролетіли на виборах!». Я його не знаю, перший раз у житті бачила, але людина вважала своїм обов’язком мені це у вічі сказати. І всі навколо говорять про це. Я ошелешена. Наскільки легко наших селян надурити і підкупити гречкою!

І не лише в нас таке. Говорять що в Тернополі перед виборчою дільницею стояв автобус, запускали туди людину, давали бюлетень, де вже стояла галочка. Людина заходить на дільницю, голосує, закидає той бюлетень, а свій, чистий, виносить, сідає знову в той бус, віддає їм, отримує свої 500 гривень і виходить. Це нормально в демократичній державі? Звісно, ні!

І довести нічого неможливо. Шукай вітра в полі! Треба було зафіксувати, на відео зняти. Помилка була також у тому, що брали членів ДВК і спостерігачів зі свого села. І що – кум проти кума піде свідчити?..

А як працювали комісії? Не було проблем із підрахунком голосів?

Не можу сказати, по-різному було. Траплялося таке, що мені прямим текстом говорили: «Там наша голова комісії, вам нічого не світить». Дуже багато зіпсованих бюлетенів. Чи це дійсно селяни помилялися, бо все-таки бюлетені важкі, чи навмисно – не знаю.

А щодо роботи комісій, то, наприклад, в одному селі із 18 до 20 години проголосувало 200 виборців. Я була на одній сільській дільниці, там у такий же час прийшло максимум людей сім-десять. Усі, хто добіг, як-то кажуть. Виходить, що підкидали, псували бюлетені… Але, знаєте, не впійманий – не злодій. Це дуже сумно.

Хоча про те, що був підкуп – це однозначно, про це всі говорять. І про адмінтиск говорять. А оббріхування… Ще й досі до мене плітки доходять.

Що найбільше зачепило?

Те, що говорили: «Та він під коровою народився, під коровою виріс, а вона – пані з міста, що вона там знає?! Що вона зможе?!». Хтось це навіював селянам. Уже потім мені мої знайомі розповіли, що чули таке в кількох місцях.

Було таке протиставлення, що він чоловік, а Алла Квач – жінка?

Так! Може, спеціально були сформовані бригади, які цим займалися. «О, та що вона там зробила?!». Нівелювання досягнень. Ми зробили туристичну навігацію, поставили вказівники. Місто туристичне, до нас приїжджають люди. Тож втілили такий гарний проєкт спільно з Британською Радою в Україні. А опоненти ходять і кажуть: «О, зробили вказівники, ліпше було б там дві ямки залатати!». І сміх, і гріх.

Або говорили, що я «бахурів понабирала». «О, понабирала молодих! Вони нічого не вміють!». І це розказує та стара гвардія, яка будь-якою ціною буде сидіти, щоб мати тепленьке місце, тому що вислуга років є, зарплата чимала, премії, надбавки – можна сидіти, робота не бий лежачого. Пенсія немала. Доки їх не турнуть усіх, доти цій країні нічого не світить. Тому я, як могла, просувала молодь. Може, в них і замало досвіду, зате є чесність і порядність.

Читайте також: #Ябалотуюся2020: Жінки досягнуть успіху тоді, коли будуть підтримувати одна одну

Як давати відсіч кривдникам у таких випадках?

Щоб із цим боротися, треба дуже сильно постаратися… Про судові позови з цього приводу навіть не думала. Це тільки відбиратиме мій дорогоцінний час – життя таке коротке. Хіба доведеш брехунові, що він брехун? Та ніколи! От доведіть злодієві, що він злодій. Не доведете. Не вистачало ще мені своє життя на це витрачати.

Але ж кожне зло мусить бути покаране…

Так, але це зло не буде покаране. Зміниш людину? Не зміниш. Вона як брехала, так і буде брехати. Хто крав – буде красти, хто оббріхував – буде оббріхувати. Я не хочу опускатися до цього. Коко Шанель, здається, сказала: «Мені байдуже, що ви про мене думаєте, я про вас не думаю взагалі». Говорять – хай говорять. Єдине – я не сподівалася, що аж у таких масштабах.

Якщо порівняти парламентські й місцеві вибори, які були особливості і де вам було складніше?

На парламентських я більше моталася. Дуже мало часу було на агітацію, адже займалася переважно Борщівським і Чортківським районом. У партії сказали, що в Заліщицькому районі мене і так знають, тому більше уваги слід приділити Борщівщині й Чортківщині.

А тут місцеві вибори ніби в нашому районі, але в селах своя специфіка. Я не знаю, чи це повинно відійти старе покоління, чи щось має статися… Багато чула (і навіть самі жінки так вважають), що «жінка не може керувати, треба мужика». Досі є такі стереотипи. Це треба спростовувати, із цим треба працювати. Мені теж у 2015 році говорили, що я не зможу нічого зробити із Заліщиками, а я взяла і почала рухати. Не кажу, що все тут переробила, але при такому манюсінькому бюджеті багато встигла.

Я взагалі дивуюся: наприклад, у 2018 році бюджет районної ради був 422 мільйони, в міської – 11 мільйонів. У минулому році – 320 мільйонів районний бюджет і 15 мільйонів міський бюджет. За ці невеликі кошти ми відновили і впорядкували парки, дороги, зони відпочинку, дитячі, спортивні майданчики… І це видно в місті. А в них було набагато більше, але я під час виборчої кампанії їздила по селах – ой-ой-ой! ви собі навіть не уявляєте, що там робиться! Як це можна – не вичистити скверик, не скосити бур’яни обабіч дороги, не зробити якусь елементарну зупинку або лавку, не поставити урни, не провести вуличне освітлення?! Поки їздила, то була просто в шоці, наскільки все занехаяне. Це треба змінювати, щоб люди були свідомі, а керівники не розказували, що грошей нема. Є один універсальний рецепт – не красти. Якщо цього дотримуватися, то будуть зміни на краще.

Читайте також: Зійти з каруселі: психологічні поради учасницям виборчих перегонів

Як ваша команда сприйняла результат виборів?

Дуже засмутилися. Тиждень усі ходили, як у жалобі. Але вже змирилися. Я також взяла це до серця. Думаю: скільки хороших людей, а тепер у них під питанням місце роботи. Як їм бути? До священника зверталася, правда, у телефонному режимі, бо захворіла. То він сказав: «Усі вони дорослі люди, а ви думайте про себе і своє здоров’я».

Ви вже аналізували свою виборчу кампанію? Чим лишилися задоволені, а що, можливо, варто було б зробити інакше?

Я ще аналізую, але вже бачу, що треба було більше стукатись до заліщан, а я мусила і села брати до уваги. Треба було все ж робити більший наголос на Заліщиках. Це одна з помилок.

Треба було більше переконувати, більше говорити, що кожен голос важливий. У Заліщиках, на жаль, прийшло тільки 30% виборців. Явка була дуже низька.

Також думаю, що треба було створити значно більше добровільних об’єднань, щоб вести за собою. Створювати потужнішу партійну організацію, залучати велику кількість людей. Мусить бути більше активних громадян, громадських організацій, більше клубів за інтересами, бо люди, які щось обговорюють і щось хочуть змінити, – це вже зовсім інші люди, ніж ті, що сидять удома, вмикають телевізор і добровільно зомбуються.

І ще одна моя помилка – дуже багато роботи було, багато проєктів. Незважаючи на те, що в нас цього року дуже погано було з податками, ми багато не добрали через коронавірус, все одно мені вдалося втілити чимало із запланованого: і виноградник, і алея, й альтанки в парку, і зони відпочинку, і пляжі… Я цим просто горіла. Можливо, треба було більше зосередитися на виборах. Але я не могла, я мусила це «народити», бо воно вже було готове.

Що будете робити далі?

Хвороба показала мені, що треба трішечки відпочити, перезавантажитися, бо так біжиш-біжиш-біжиш і не можеш зупинитися.

Але у мене вже є декілька ідей. Буду й надалі займатися громадською діяльністю. Маю пару задумок, наперед не казатиму, бо ще сама не знаю, що мені більше ляже до душі.

Чи плануєте ви відслідковувати питання будівництва Дністровської гідроелектростанції, проти якого виступали під час свого мерства?

Поки що ніхто про це не заїкався. Але якщо щось десь буде, то ясно, що ми це не пропустимо просто так. До речі, у той час, коли я виступала проти будівництва ГЕС, голова районної ради, мій опонент на цих виборах, гарненько приймав у «білому домі» представників «Укргідроенерго». А мене туди навіть не покликали. Прочитала про це згодом у районній газеті. Отакий патріот.

Нас тоді почали накривати перевірки по екології. Тільки я десь виступаю проти ГЕС – відразу є перевірка. І самі ті, хто перевіряє, кажуть: «Ви ж розумієте, нас прислали, бо ви виступаєте». Методи не змінилися, це той самий адмінтиск. Але оскільки я була публічною людиною, вони, зрештою, відступили, бо знали, що я можу про все сказати з високої трибуни.

Насправді все було недаремно. Я аналізувала, що коли йшла на парламентські вибори, то в тих подністровських селах, де я в 2017 році виступала проти будівництва ГЕС, якраз дуже багато за мене проголосували – 30-37%. Люди про це пам’ятали.

Дивіться також: Алла Квач: «Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною»

Коли говорять, що політика – це брудна справа, а всі, хто приходить до влади – крадії й корупціонери, що ви відповідаєте?

Кажу, що це не про мене. Я в кожному завжди бачу порядну людину. А от злодій у кожному бачить злодія. А брехун у кожному бачить брехуна. Я знаю, що не вкрала жодної копійки, і це для мене важливо. Я не йшла до влади, щоб красти. Я йшла, щоб довести, що можна щось змінити, що моя дитина ненамарно загинула. Не може бути такого, щоб життя було віддано намарно.

Вікторія Кобиляцька, 50%

Фото зі сторінки Алли Квач у Фейсбуку