Навіщо державні структури шукають гендерних радників, якою є їхня роль і чому це актуально навіть під час широкомасштабної війни
Кілька днів тому на сторінках Державної інспекції енергетичного нагляду України з’явилося оголошення, яке викликало шквал обговорень у соціальних мережах. І стосується воно теми гендеру. Держенергонагляд оголосив про пошук фахівця з питань гендерної рівності та інклюзії на посаду головного спеціаліста. Супротив і нерозуміння з боку інтернет-спільноти викликало зокрема те, що потреба у фахівцях такого профілю в структурі, яка займається енергетичними питаннями, існує сьогодні — в часи, коли Росія чи не щодня свідомо знищує енергетичну інфраструктуру України, тим самим зіштовхуючи нас із новими, серйозними та більш масштабними викликами.
Така реакція з огляду на пріоритетність питань, пов’язаних із енергетикою, у часи війни є цілком логічною, зрозумілою і виправданою. Та насправді у самому пошуку спеціалістів такого характеру для державних структур немає нічого дивного. У жовтні 2020 року набула чинності постанова Кабміну про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, яка рекомендує утворення відповідних підрозділів та впровадження посад радників із питань забезпечення рівних прав для чоловіків та жінок при міністерствах та інших органах центральної і виконавчої влади. Відтоді відповідні зміни торкнулися багатьох структур.
Чим вони займаються і чому це важливо
Ще 2017 року Кабмін запровадив посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. А у вересні 2020 постановою уряду було утворено Комісію з питань координації взаємодії органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Позаштатну посаду гендерного радника впровадили в 2021 році в структурі Сухопутних військ Збройних сил України — про це добре розповідає радниця з гендерних питань Командувача Сухопутних військ ЗСУ Оксана Григор’єва. Її мета — аби така посада була закрита у кожній частині. Вона, зокрема, відзначає успішність такої ініціативи: у частинах, де вже є гендерні радники, фіксується менше сексуальних домагань, гендерної дискримінації тощо.
Для того, аби гендерні радники, спеціалісти з питань рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків працювали більш ефективно, для них проводять спеціальні тренінги, а також створюють методичні рекомендації. До прикладу, «Путівник гендерної інтеграції у Збройних силах України», або «Порадник для гендерних радників і радниць». У останньому також прописуються пропоновані функціональні обов’язки гендерних радників, як-от: реалізація гендерної політики на обласному, місцевому, секторальному рівнях, підвищення спроможності та навчання з гендерної тематики, безпосередня консультативна допомога та контакти з громадськістю, комунікація та адвокація задля гендерної рівності.
До посадових обов’язків головного спеціаліста з гендерної рівності та інклюзії — людини, яку шукає Держенергонагляд, входять, зокрема, проведення гендерних аудитів, удосконалення статистичної та адміністративної звітності з урахуванням гендерної складової, тренінги для персоналу, підготовка рекомендацій в тому числі щодо запобігання та протидії насильству за ознакою статі. А ще — «дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у публікаціях, які розміщуються на офіційному веб-сайті органу влади».
А якщо гендерного радника чи радниці немає?
Хорошою ілюстрацією того, що може статися, якщо такого консультанта немає, може бути ще один нещодавній кейс. Це обкладинка газети «Спротив», яку випускає Командування сил ТрО від 5 квітня 2024 року. На ній зображено оголену жінку з автоматом. На таку об’єктивацію військовослужбовиць звернула увагу в своїх соцмережах одна з них, Аліна Сарнацька. По суті, роль гендерного радника якраз і полягає в тому, щоб не допускати такого.
Простими словами, мета спеціалістів та спеціалісток із гендерної рівності — щоб інтереси і жінок, і чоловіків у різних структурах та на різних рівнях враховувалися однаково, щоб не було сексизму, дискримінації та домагань як всередині колективу, так і назовні — щодо колективу. Найбанальніший приклад: компанія має знати, скільки чоловіків і скільки жінок працює у її штаті, щоб оцінювати потенційні виклики, пов’язані з цим — наприклад, ймовірність декретних відпусток абощо.
Розвиток такого напрямку протягом останніх років є пріоритетним для України на шляху її євроінтеграції, адже гендерна рівність — один із пріоритетів для ЄС. Про те, що неприпустимість таких дій як сексуальне насильство, гендерна дискримінація та домагання, має бути закріплена на рівні законодавства, говорила зокрема і заступниця міністра юстиції з питань європейської інтеграції Людмила Сугак. На її переконання, кожна держава-член ЄС на національному рівні має впроваджувати підходи та методи боротьби з такими проблемами.
***
Саме тому це питання актуальне для України навіть сьогодні, під час повномасштабної війни, коли щоденні обстріли та атаки на мирні міста додають навантаження багатьом держструктурам. Чи можна говорити, що посада фахівця з питань гендерної рівності у структурі, яка займається енергетичними питаннями, є важливішою, ніж, наприклад, питання відновлення зруйнованої ворогом критичної інфраструктури? Відповідь однозначна — ні, бо це не так. Та чи означає це, що такі посади зовсім не потрібні? Також ні. Бо концентруючись на зовнішніх загрозах і небезпеках, яку несе для нас ворог, ми також не маємо забувати і про загрози внутрішні, як-от гендерно зумовлене насильство чи харасмент. Ці загрози — не порівнювані й не є рівнозначними. Та однаково важливі для збереження нашої цілісності як суспільства і формування поваги одне до одного.
Олександра Горчинська,
фото: Сергій Пірієв
