Головна Статті Катерина Левченко про відновлення України, жіноче лідерство й гендерну політику

Катерина Левченко про відновлення України, жіноче лідерство й гендерну політику

3
648
Левченко Катерина

Катерина Левченко — Урядова уповноважена з питань гендерної політики, правозахисниця, науковиця і політикиня. Є однією зі співзасновниць та колишньою очільницею громадської організації «Ла Страда-Україна», яка широко відома сьогодні завдяки правозахисній і адвокаційній діяльності в напрямку протидії гендерно обумовленому насильству та торгівлі людьми. 

У 2004-2006 та 2008-2010 роках працювала радницею міністра внутрішніх справ України з прав людини та гендерних питань, народна депутатка V скликання.

В інтерв’ю «Жінки в медіа» Катерина Левченко розповідає про те, чому гендерна складова має обов’язково враховуватися у роботі над повоєнним відновленням України, та яким чином і ким саме ці підходи впроваджуються на різних рівнях уже зараз. 

Коли йшлося про будь-які процеси, які стосуються людей, не застосовувалася дезагрегація даних за ознакою статі

За даними нової спільної оцінки потреби України на відновлення та відбудову оцінюються у 486 мільярдів доларів США. Окремий розділ оцінки було присвячено гендерним аспектам впливу війни та пріоритетам для забезпечення гендерно чутливого та інклюзивного відновлення України. Розкажіть, що це за аспекти? 

Вже не вперше Світовий банк спільно з Урядом України робить оцінку ситуації, яка називається Rapid Damage Assessment (RDA). Але вперше в оприлюдненій доповіді було включено гендерну складову. До цього, можна сказати, що документи були «гендерно сліпі». Тобто коли йшлося про будь-які процеси, які стосуються людей — а таких більшість — не застосовувалася дезагрегація даних за ознакою статі. 


Читайте також: Гендерночутливі відкриті дані: що це таке та як сприяє досягненню гендерної рівності?


Наприклад, говорячи про необхідність забезпечення медичною допомогою або психологічними послугами, якщо ми рахуємо просто кількість людей, то не враховуємо особливостей, які є у жінок і чоловіків. Це можуть бути різні програми, різні підходи, відповідно, потрібні різні фахівці. У фіналі ж виявляється, що допомога не така і ефективна. Цей приклад працює в будь-якій сфері. 

Або дані щодо людей, які змінили місце проживання через війну, теж мають бути з розбивкою за ознакою статі. З тих майже 4 млн людей, які виїхали за кордон, в частині тих, хто повернувся до місць постійного проживання 93% — це жінки. І якщо ми говоримо про задоволення їхніх потреб, відповідно, маємо думати, чим вони відрізняються. Так само серед тих, хто потребує гуманітарної допомоги, більш ніж половина — жінки та дівчата. Чоловіки складають приблизно 44%. 

Надважливо не поширювати стереотипи

За офіційними даними станом на 2021 рік [після початку повномасштабної війни така статистика не оновлювалася], розрив оплати праці між жінками і чоловіками складав більше 18,6%. Він продовжує існувати — це є виявом і несправедливості, й призводить до того, що жінки менш захищені на ринку праці. І сьогодні, коли збільшується потреба за спеціальностями, які традиційно вважалися «чоловічими», важливо, щоб з приходом жінок цей розрив не збільшувався, і не залишався навіть таким, а — зменшився. 


Читайте також: Гендерний розрив в оплаті праці: чи вдасться його зменшити в контексті війни?


Серйозна проблема, яка заважає жінкам реалізовувати себе ефективно — і в економічній, і в політичній сфері, і в сфері прийняття рішень — неоплачувана праця по догляду. Війна цей аспект посилила: закрилася велика кількість дитячих садків, групи продовженого дня, гуртки, нечисленні сервіси для людей старшого віку або людей з інвалідністю. Відповідно всі ці послуги перейшли в сім’ю, де такі обов’язки більше покладаються на жінок. 

Надважливо не поширювати стереотип, який, мені здається, прийшов в Україну як некритично сприйнята калька з інших країн та регіонів, де є конфлікти. Він полягає в тому, що всіх жінок відносять до вразливих груп населення. Практика нам свідчить зовсім про інше. Тож говорити так не коректно, це призводить до формування помилкових стратегій та не сприяє розвитку. Життя примушує відходити від шаблонів, тому що вони не працюють. Самі жінки демонструють це: понад 60 тисяч жінок у військових силах і на передовій, 28% жінок у Національної поліції України, активна участь в економічному, політичному житті — це все не про пасивність.

Левченко Катерина

Ніхто не вимірював того, як саме війна в Україні впливає на чоловіків

Можливо, уявлення про те, що жінки — вразлива група, існує зокрема через те, що жінок статистично більше в інших вразливих групах. Наприклад, всі статистики вказують на те, що серед потерпілих від домашнього насильства жінки зазвичай становлять більшість. 

З моєї точки зору, це прийшло з внутрішніх конфліктів — я зараз говорю про громадянські війни, коли між собою воюють різні групи, і чоловіки більше залучені у воєнні дії та включені до мілітарних організацій, а жінки залишаються вдома. Це також характерно для суспільств з вищим рівнем патріархальності. 

Проте за 30 років незалежності України ми так багато зробили в державі, щоб жінки могли опановувати висоти, які були їм недоступні, що знову читати виключно про вразливість — несправедливо. 

Це війна агресії Росії проти нас, в якій ми захищаємо Україну: свою державу, свою землю, свої міста, свою ідентичність. Ми захищаємо свою свободу і свою незалежність. Тому це зовсім інша причина, з якої люди йдуть до збройних сил. Це інша природа війни. 

Ніхто не вимірював того, як саме війна в Україні впливає на чоловіків. Якщо виміряти відсоток загиблих серед військових, абсолютну більшість становитимуть чоловіки. Ми з моїми колежанками з Апарату Урядової уповноваженої з питань гендерної політики звертали увагу на те, що в різних дослідженнях зазвичай оцінюються потреби, пов’язані з вразливістю, тільки в тому, що стосується жінок. Та ми маємо оцінювати потреби всіх, і тоді будемо розуміти, що з цього є загальними потребами і стосується всіх, а що — тільки чоловіків або тільки жінок. 

Відновлення — це не процес одномоментного початку

Чи не зарано, на вашу думку, в принципі говорити про відновлення як про одну з пріоритетних галузей, в той час, коли в Україні тривають активні бойові дії?

Відновлення — це не процес одномоментного початку. Зруйновані, вибиті вікна в квартирі, в будинку, зламаний дах — коли ситуація заспокоїлась, люди починають відновлювати і свої вікна, і дах, і двері, і самі будинки. Приклади тих же Ірпеня або Бучі тут — дуже показові. І якщо є ресурси, люди намагаються зробити це краще, ніж було. Цей принцип має бути закладеним у всю політику відновлення. Не просто відтворити копію того, що було — з відсутнім ліфтом, або без пандусів, а зробити краще, з урахуванням гендерної складової в тому числі. 

Відновлення актуальне, тому що воно відбувається і на рівні персональному — на рівні сімей, домогосподарств, маленьких і великих міст, містечок. Без сумніву набагато краще, якщо ця діяльність є більш системною. Хоч нам і невідомо, що буде зруйновано росіянами завтра. 


Читайте також: Гендерно-інклюзивне відновлення неможливе без участі жінок


Є життєво необхідні речі, які потрібно відновлювати вже зараз — та ж енергетика. З одного боку, ремонтуються розбиті потужності, а з іншого — створюються плани з розвитку нових відновлюваних джерел енергії, більш захищених і безпечніших, для того, щоб на майбутнє уникати подібних руйнувань.

Тож про відновлення потрібно не лише активно говорити — його треба планувати, здійснювати за принципом «better than now», краще, ніж зараз. І оце «better» має враховувати інтереси і потреби різних груп, жінок і чоловіків, та принципи безбар’єрності в усіх сенсах цього слова — не тільки як фізичної, а й інформаційної, соціальної, громадської, освітньої. Ukraine Facility Plan, затверджений Урядом в березні цього року, теж включає гендерну складову. 

Левченко Катерина

Гендерні підходи, були детально прописані і включені в розділ Плану про людський капітал

Як питання гендерної рівності відображено в Плані відновлення України?

План відновлення почав розроблятися ще в квітні 2022 року, коли Указом Президента було створено Національну раду з відновлення України від наслідків війни. В рамках її роботи працювали 24 групи за різними напрямками. Апарат Урядової уповноваженої, Офіс віце-прем’єрміністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції також включилися в цей процес — ми створили команду експертів з гендерних питань. Це було необхідно. Нам допомагали різні партнери — міжнародні і національні: проєкт ЄС for Gender Equality, Український Жіночий Фонд, ООН Жінки, Інформаційний консультативний жіночий центр та інші. Ми почали адвокатувати включення гендерної складової у ці 24 розділи плану. За нашими оцінками, на той момент ми були успішними в 7-ми з 24-х розділів. Ми робили це вперше, дуже швидко, робота відбувалася на волонтерських засадах — класний і сильний досвід. 

Вищезгаданий план ліг в основу іншого документа: 18 вересня 2024 року Кабмін затвердив Ukraine Facility Plan. Його розробка пов’язана з тим, що Європейська комісія прийняла рішення про виділення Україні 50 мільярдів євро з 2024 по 2027 рік. Гендерні підходи, були детально прописані і включені в розділ Плану про людський капітал, в ньому визначені гендерні бар’єри, які є на шляху до відновлення людського капіталу, та кроки, які необхідно зробити. 


Читайте також: Справедливість, безбар’єрність, війна і демократія — головні теми медійного марафону «Рівність у політиці та інклюзивне відновлення»


Паралельно з цим процесом на міжнародному рівні ми вели адвокаційну роботу, пов’язану з проведенням таких міжнародних заходів високого рівня як Конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference). В 2022 році така Конференція проходила в Лугано, Швейцарія. За її результатами принципи гендерної рівності у фінальному документі Конференції були визначені серед основних принципів відновлення. 

Відновлення багато в чому залежить від наших міжнародних партнерів і донорів

Після Конференції 2023 року, яка проходила в Лондоні, ми створили Платформу забезпечення гендерного мейнстримінгу та інклюзії у відновленні — для того, щоб об’єднати зусилля різних органів державної влади, міжнародних і громадських організацій. Ця платформа координується віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною. Я ж, як Урядова уповноважена, є її співкоординаторкою. Це робота з Rapid Damage Assessment, і підготовка потужних заходів на міжнародному рівні, в тому числі з залученням представників рядових структур і країн ЄС, і формування та вдосконалення національних нормативних документів та методик. 

Відновлення багато в чому залежить від наших міжнародних партнерів і донорів. Тож, Програми міжнародної технічної допомоги для Україні, мають, зокрема, враховувати гендерні індикатори, розроблені Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD).

До прикладу: коли йдеться про будівництво доріг, дорога може йти до ресторану, може — до лікарні або до школи. Тут теж можна вимірювати гендерну складову. Для того, аби цю тему просувати вперед, у нас є хороші правові й політичні підстави. Отримання Україною статусу кандидата до ЄС дає нам підстави активніше використовувати законодавчу базу Євросоюзу. Ми маємо привести наше законодавство у відповідність до нього. А там враховуються інтереси і потреби різних груп — жінок та чоловіків. 

Можна багато говорити про те, як цей компонент має бути включено у різні сфери, але фахівців потрібно спершу навчити його включати. А це розробка методології, навчання гендерному аналізу, формування документів, здійснення планування на основі залучення всіх груп, громадських організацій. Тут є і чимало проблем, як-от: брак розуміння, інтересу, і, відповідно, брак компетенції. 

Хотілося б, щоб цим питанням приділялося більше уваги на зустрічах високого рівня. Ми багато комунікуємо гендерні питання з представниками різних країн на двосторонніх зустрічах, з міжнародними організаціями. Але не часто можна почути, коли глави держав, які приїжджають до нас, ці питання обговорюють. Хоч такі прецеденти у нас є — підтримка ратифікації Стамбульської конвенції і президентом України, і головами міжнародних організацій, зокрема Ради Європи. Під час своїх візитів в Україну це питання піднімала Генеральна секретарка Ради Європи Марія Буріч-Печоновіч.  Тож прецеденти є.

У відновленні важливою також є роль громадськості

У межах реалізації Плану відновлення уже зараз починають відкриватися безбар’єрні простори, хаби, соціальні центри. Наскільки ефективною є робота таких установ? Наскільки вони популярні? 

Персональне розуміння важливості безбарєрності, яке існує у першої леді Олени Зеленської, є серйозним рушієм цього процесу. У 2020 році ми як держава приєдналися до партнерства Біарріц — міжнародної ініціативи рівних прав і можливостей для всіх. І взяли на себе зобов’язання створення безбар’єрних просторів. Важливою є роль громадськості. Громадянське суспільство, яке активно залучене до імплементації різних програм і проєктів, має не втрачати своєї функції watchdog — моніторингу. Тому що в більшості демократичних країн саме громадянське суспільство є активним спостерігачем. 

Як приклад таких просторів я можу навести «Тато Хаби» — безбар’єрні простори для чоловіків, створені, щоб навчити їх бути батьками. Адже суспільство не надто цього вчить: якщо подивитися на різні «традиційні» методи виховання і передачі інформації, то все ж таки вони більше спрямовані на те, щоб навчити жінку бути мамою, але не навчити чоловіка бути батьком. В окремих сім’ях, без сумніву, такі знання передаються, Але цього не вистачає. 

Це також Центри допомоги врятованим, куди можуть приходити постраждалі від впливу війни, в тому числі, від сексуального та різних видів гендерно зумовленого насильства. Ці простори є безбар’єрними, існують в 12 містах України, створюються за підтримки Фонду народонаселення ООН, спільно з Ольгою Стефанішиною та місцевими органами влади. 

Левченко Катерина

Фінансуючи той чи інший економічний об’єкт або проєкт, потрібно інвестувати й у соціальні питання

Якою має бути роль жіночих, феміністичних організацій у цьому процесі? Чи мають вони включатися уже зараз, і якщо так, то яким чином?

Один із напрямків роботи, яку здійснюють громадські організації — адвокація включення питань розвитку соціальної інфраструктури до економічного розвитку. Фінансуючи той чи інший економічний об’єкт або проєкт, потрібно інвестувати і у соціальні питання. Це дорого, потребує додаткового обрахування, і, на перший погляд, може здаватися не вигідним, якщо рахувати виключно економічний прибуток. Але без цього суспільство не зможе забезпечити повноцінної участі жінок на ринку праці. 

Жіночі організації багато в чому є ініціаторами. Це коло прийняття рішень, де громадські організації грають важливу роль: аналізують процес, бачать проблему, ініціюють політики, беруть участь у розробці нормативно-правових документів, потім адвокатують прийняття цих документів  та активне впровадження у життя, моніторять цей процес, аналізують, що не так, знову ініціюють певні зміни до політик. 

Коли ми у 2022 році створювали Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», на першій стратегічній сесії у нас було більше 250 учасників та учасниць: обласні, місцеві організації, громади. Цей принцип дає гарний результат: проблема формулюється не теоретиком, який сидить в своєму кабінеті, а людьми, які її бачать та відчувають свою причетність до такого документу. Це одна з найкращих практик формування політик, і її варто використовувати у інших сферах. 

Тримати Україну в фокусі — важливе завдання, і громадські організації в цьому плані мають свої унікальні ресурси

Громадські організації, працюючи на місцях і в різних сферах, мають подавати сигнали Уряду, що щось не так. Для обміну інформацією створюються спільні платформи, робочі й консультативні групи. 

При «Платформі забезпечення гендерного мейнстримінгу та інклюзії у відновленні» діє консультативна панель громадських організацій, обговорюються всі питання,можуть передаватися урядовим структурам. Така комунікація ведеться і на міжнародному рівні.

Аналітичні центри провели низку досліджень, безпосередньо спрямованих на відновлення, гендерний аналіз обласних програм комплексного відновлення та розвитку. 

«Вокс Україна»зробили швидку оперативну оцінку нормативних документів у сфері відновлення, аудит нормативно-правових актів в сфері людського капіталу в частині врахування принципів гендерної рівності. Аналіз стандартів соціального захисту прав ветеранок і ветеранів зробила правозахисна організація «Юридична сотня». «Жінки в медіа» провели дослідження щодо гендерно-чутливого відновлення у медіа. Було зроблено гендерний аналіз деяких ДБН – державних будівельних норм. Тепер важливо, щоб ці дослідження доносилися до тих, хто приймає рішення, а не лише залишалися частиною безмежного інтернет-простору. 

Окремо потрібно зупинитися на адвокації на міжнародному рівні. Тримати Україну в фокусі — важливе завдання, і громадські організації в цьому плані мають свої унікальні ресурси, можливості. 

Левченко Катерина

Позитивним прикладом відновлення є запровадження жіночих купе

Дослідження «Висвітлення теми гендерночутливого відновлення: досвід медіа», проведене ГО «Жінки в медіа», демонструє зокрема певну тенденцію, коли журналісти по-різному розуміють що є процесом «відновлення України»: «можна припустити, що це є наслідком нечіткої комунікації з боку стейкхолдерів. Наприклад, викликає складність визначення питання відбудови поза її фізичним виміром, коли йдеться не лише про будівництво та інфраструктуру, а й про соціальний, культурний, освітні сфери». Що про це думаєте? 

Як приклад наведу цікавий досвід, що стосується висвітлення тематики сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Спільно з журналістами Сергієм та Оленою Губіною та Українським Жіночим Фондом ми взяли 25 інтерв’ю у різних стейкхолдерів — прокуратура, МВС, Нацполіція, Мінсоцполітики, МЗС, міжнародні, громадські організації-  та об’єднали у книгу, яка готується до виходу. Завдяки цьому ми змогли створити комплексне бачення як явища, так і політики протидії СНПК. Можливо, нам варто зробити такий же комплексний погляд на відновлення, зокрема на його гендерні аспекти. Так чи інакше, свої особливості будуть в енергетиці, у транспорті тощо. 

Позитивним прикладом відновлення, яке пов’язане з транспортом — а це для мене відновлення — є запровадження жіночих купе. Після початку повномасштабного вторгнення залізниця стала сильно затребуваною, і серед користувачів таких послуг стало більше жінок. Цей підхід показав, що ми можемо робити краще, ніж було. 

У нас дуже люди часто скаржаться, що чогось не вистачає, бо цього немає на відстані витягнутої руки

Друга за популярністю проблема серед медійників, як показує згадане дослідження — брак експертів та експерток на цю тему. «Йдеться про те, що складно журналістам підібрати таких експертів, тобто про суб’єктивну оцінку, а не про брак експертів, як факт». Де би ви порадили їх шукати?

По-перше, їх потрібно краще шукати. У нас дуже люди часто скаржаться на те, що чогось не вистачає, бо цього немає на відстані витягнутої руки. З іншого боку, дійсно, потреби у гендерних експертах і експертках зростають, хоч раніше їх і не було — ніхто не розглядав гендерний аналіз або гендерну оцінку як обов’язкову складову розробки політики. 

Ідеальним було б, аби такі фахівці готувалися у закладах вищої освіти на відповідній спеціальності. Магістерські програми та докторські дослідження за гендерною тематикою мають бути. І це є у планах Міністерства освіти і науки та університетів. 

Ми дійсно маємо хороший пул експертів громадянського суспільства, міжнародних організацій. Завдання, яке стоїть перед консультативною панеллю — створити базу даних таких експертів, щоб нею могли вільно користуватися ті ж журналісти. 

Прекрасні експерти вже є у державних, урядових установах. Не треба боятися звертатися до вихідців з державних структур — вони стали дуже потужним експертним ядром. Є і наші міжнародні партнери. Гендерна проблематика — це наскрізна тема для всіх міжнародних організацій: структур ООН, Ради Європи, ОБСЄ. Вони мають допомагати. 

На наступній конференції буде окрема панель, присвячена тематиці жіночого лідерства у відновленні

Левченко Катерина

Ви вже згадували про Міжнародну конференцію з питань відновлення України. Чим вона важлива? Якою є її роль зараз? 

Це конференція, де збираються донори, презентуються бачення як українською стороною, так і міжнародними партнерів щодо відновлення та подальшого розвитку. Однозначно в основі лежить необхідність нашої перемоги, захист нашої свободи і незалежності. Це конференція, на якій міжнародні партнери будуть говорити про свої зобов’язання, і про те, що збираються робити в Україні. 

На наступній конференції буде окрема панель, присвячена тематиці жіночого лідерства у відновленні. Ми позиціонуємо цю панель як можливість представлення трьох важливих меседжів: жіноче лідерство в Україні існує, і підтримується державною гендерною політикою, яка координується на найвищому політичному державному рівні. Але є і чимало бар’єрів для повного та ефективного жіночого лідерства в економічній, політичній сферах, у процесах прийняття рішень. Тож ми очікуємо від міжнародних партнерів підтримки  для зменшення цих перешкод, розвитку соціальної інфраструктури для всіх категорій, які її потребують, а також підтримки Уряду і громадських організацій щодо досягнення гендерної рівності. 

Олександра Горчинська

Фото — Валя Поліщук

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті