Головна Статті Час жіночого лідерства: Світ втомився від патріархату

Час жіночого лідерства: Світ втомився від патріархату

5
707
Марафон “Час жіночого лідерства”

Частина 1. Концепція жіночого лідерства в сучасному світі

5 березня відбувся онлайн-марафон «Час жіночого лідерства». Онлайн-захід тривав вісім годин поспіль, через що увійшов до Книги рекордів України.

До участі запросили лідерок думок, міністерок, народних депутаток, депутаток місцевих рад і експерток.

Захід видався масштабним: на марафон було зареєстровано понад 400 учасниць. Відбулися включення з усіх областей України.

У перші дві години вели мову про концепцію жіночого лідерства з модераторкою Мариною Клим.

Ми підготували для вас найяскравіші фрагменти першої частини марафону, у якій виступили гендерна експертка Лариса Кобелянська, народна депутатка Марина Бардіна, заступниця міністра зовнішньої політики Еміне Джапарова, а також інші експертки та жінки-лідерки з регіонів України.

Організатори марафону – Громадська експертна рада з гендерних питань при МФО «Рівні можливості» у Верховній Раді України спільно з Інститутом розвитку регіональної преси, а також за інформаційної підтримки платформи «Жінки – це 50% успіху України» й «Поваги. Кампанії проти сексизму в медіа і політиці».

Захід організовано в партнерстві з Національним Демократичним Інститутом (НДІ) завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), за фінансової підтримки Швеції та Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку Великої Британії.

Чому світ зараз потребує жіночого лідерства?

Лариса Кобелянська, координаторка Громадської ради при міжфракційному депутатському об’єднанні «Рівні можливості» у Верховній Раді:

Сучасний світ – дуже вимогливий до лідерських якостей. 2020 рік, рік пандемії, продемонстрував зростання кількості активних жінок на керівних посадах. Ми побачили в багатьох країнах переможну ходу жінок, які обиралися і були обраними президентками, призначені прем’єр-міністерками.

У Фінляндії коаліційний уряд створено з п’яти партій, очолюваних жінками. Лідерську позицію у захисті своїх громадян від пандемії у Південній Кореї прийняла на себе жінка-президентка. Саме цього року

Отже, ті виклики, які у 2020 році були для світу актуальними, виявили можливості жіночого потенціалу.

Жінки прийняли на себе основний удар, як в сфері доглядової праці і догляду за хворими (наприклад, в Україні в сфері медицини 82% жінок), відповідно, вони були тими, хто взяв на себе відповідальність і ризики.

Я би хотіла прояснити, про які виклики ми говоримо і чому вони специфічно жіночі.

Уявіть, 82% жінок, що задіяні в медичній сфері, щодня ризикують заразитися самі, заразити своїх близьких, але при цьому їм доводиться поєднувати цю важку і ризиковану працю з домашніми обов’язками, адже удома на карантині в більшості з них діти, і треба було організувати те ж саме дистанційне навчання. Чи є старші члени родини, які потребують догляду. І це стосується не тільки медиків: жінки по всьому світу опинилася у надскрутному становищі.

І, я би сказала, по-лідерськи її долали. Цим марафоном ми хочемо підтримати всіх жінок, які у різних сферах забезпечують життєдіяльність суспільства у нелегкі часи.

Наскільки криза стала поштовхом для лідерства жінок?

Вікторія Тимошевська, лікарка, директорка програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження»: Я би хотіла звернути увагу на місцеве лідерство. Тому що зазвичай прийнято говорити про лідерство на високому рівні – про високопосадовців, міністерок, прем’єр-міністерок. Але насправді, я побачила також лідерство жінок в маленьких громадах, які, попри те, що закривалися садочки і школи, гуртувалися і знаходили можливість допомогти з дітьми і хатніми справами тим жінкам, які були залучені до надання медичної допомоги і соціальної роботи. Жінки помагали своїм медикам!

Ми, як фонд, запровадили низку грантів в рамках конкурсу «Людяність і взаємодопомога». Отримали близько 400 заявок від жіночих громадських організацій з регіонів, де саме жінки пропонували якісь рішення на рівні громади. І для мене це яскравий приклад того, що можна бути лідеркою не тільки коли ти президентка чи прем’єр-міністерка, а коли ти звичайна жінка в своїй громаді.

Що змінилося за останні часи в концепції лідерства жінок?

Христина Кіт, юристка, співголова Всеукраїнської асоціації жінок-юристок ЮрФем: Останній рік в жіночих лідерських середовищах ми багато говорили про життєстійкість. Життєстійкість – це про те, наскільки ми здатні реагувати на ті виклики і стресові ситуації, з якими стикаємося, здатні бути гнучкими і вести за собою команди.

Моє спостереження: команди, які очолювали жінки-лідерки, пройшли цей тест на життєстійкість.

І другий момент, ця криза показала, що нам потрібно більше говорити про емпатію, взаєморозуміння, здатність зрозуміти наших колег, здатність зрозуміти їхні потреби. Тут на перше місце теж випливають гендерні потреби, на які, на жаль, більшість бізнесів і компаній не здатні були реагувати. Що я маю на увазі? Якщо ми працювали до того, незважаючи на те, чи є у нас працівники з дітьми, чи є у нас працівники, які мають неповні сім’ї, то власне пандемія показала, що ці моменти є надзвичайно важливі, і нам потрібно їх враховувати. Тому що без врахування гендерного компоненту, ми не можемо розвиватися і не можемо будувати нашу роботу.

Яких рис характеру потребує жінка-лідерка сьогодні?

Лариса Кобелянська: Взагалі для жіночого лідерства є характерним мережування, створення коаліцій. На рівні громад, на рівні місцевого самоврядування – розбудова командного пулу однодумців. Саме ця іманентна риса жіночого лідерства допомогла під час кризи, зумовленої пандемією.

Читайте також: Ніхто не зупинить жінку, час якої настав: У Києві пройшов Марш жінок-2021

Щодо світового тренду. Віце-президенткою США стала Камала Харріс, у Фінляндії прем’єркою є Санна Марін, в Естонії дві найвищі посади в державі посіли жінки. Що стало причиною такого тренду?

Лариса Кобелянська: Національний демократичний інститут нещодавно оприлюднив своє нове дослідження, згідно з яким тенденція до росту затребуваності жінок, що приймають рішення, в суспільстві постійно зростає. Це надзвичайно важливий тренд. Суспільство вимагає, суспільство готове не лише до якогось сприйняття жінки-лідерки, керівнички, управлінця високого рівня, а воно вже очікує на це.

Христина Кіт: Світ втомився від патріархату, від патріархальних концепцій, коли жінкам щось забороняли, дозволяли, надавали право. Усе більше з’являється жінок, які говорять про те, що вони мають право, і їм ніхто не може забороняти ні брати участь у виборах, ні здобувати освіту, ні займати керівні посади.

Але є ще один важливий момент, на мою думку, чому ми зараз маємо багато прикладів успішних жінок-лідерок – це через те, що все більше з’являється позитивних прикладів.

Були успішні приклади жінок-лідерок, але вони були менш видимі. А щоб все більше лідерок ставали видимі, нам потрібно підтримувати одна одну.

Шеріл Сендберг, директорка з персоналу Міністерства фінансів США і членкиня ради директорів компанії Facebook, казала: «Чоловіки і досі керують світом, і я не впевнена, чи в них це добре виходить. І лише тільки 17 країн очолюють жінки. 17! Ми не використовуємо у повній мірі можливості половини людства. І це означає, що коли справа доходить до прийняття рішень, до ухвалення рішень, які впливають на весь світ, то жінок не допускають до столу перемовин». Чи погоджуєтесь ви з цією тезою?

Христина Кіт: Коли ми говоримо про прийняття рішень, то дуже часто за столом переговорів можемо бачити переважно чоловіків або й самих чоловіків. Але тут варто зазначити, що навіть, якщо за столом переговорів є одна жінка – це все одно мало. Тому що більшість чоловіків не дасть можливість їй висловитися або її голос не буде почутим.

Читайте також: Вісім способів відсвяткувати 8 Березня з користю

Окрім того Шеріл Сендберг у книзі «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою», писала про те, що коли ви приходите в кімнату, де приймаються рішення, то сідайте за стіл, а не десь збоку. Будьте помітною! Ми маємо завжди шукати за столом однодумців і однодумиць. Думаю, нам ще далеко до того, що за столом переговорів у нас була рівна кількість жінок і чоловіків, але впевнена, ми уже на цьому шляху.

Маємо включення з Криму. 20 лютого виповнилася сьома річниця початку російської спецоперації із окупації Криму. Якою є ситуація з громадянськими правами і правами жінок в Криму?

Ольга Скрипник, правозахисниця, керівниця Кримської правозахисної групи: Якщо в цілому подивитися на ситуацію, то вона погіршилась катастрофічно. Ми говоримо про політику згортання фундаментальних прав і свобод. Складною ситуацією, яка більше впливає на жінок, є політика мілітаризації цивільного населення. Тобто це культ насильства, культ війни, культ неповаги до демократичних цінностей, який створює багато додаткових перепон і обмежень для жінок, які знаходяться зараз в окупованому Криму. Деокупація – це єдина умова для того, щоб можна було відновити порушені права.

Читайте також: Сексизм у мережі: Чому цькують очільницю відділення поліції на Київщині?

Жінки стикаються з багатьма проблемами внаслідок окупації. Сьогодні ми говорили про політичних в’язнів. Зрозуміло, коли чоловік незаконно позбавлений волі, то на жінку покладається ще більше обов’язків. Багато кримськотатарських жінок, незважаючи на те, що залишилися без своїх чоловіків, які за ґратами, не тільки піклуються про родини, але й продовжують свій активізм.

Чи доводилося вам стикатися з сексизмом?

У 2014 році багато жінок Криму були обличчями спротиву. Після окупації багато хто з нас переїхав до Києва, ми опинилися в стінах, наприклад, комітетів Верховної Ради, і вийшло так, що на відміну від чоловіків, нам постійно потрібно було доводити нашу експертність.

А ще пам’ятаю 2016 рік, коли Міністерство тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб зробили круглий стіл щодо гуманітарної політики. Заступником міністра тоді був Георгій Тука, який розпочав офіційний захід зі слів: ой, бачите, скільки тут в залі жінок, це, напевне, тому, що ми будемо вирішувати питання, де нема державних грошей.

Це був жарт. Але йому здавалося, що так пожартувати нормально, хоча це було образливо.

До марафону приєднується Марина Бардіна, народна депутатка, фракція «Слуга народу», співголова міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості»

Пані Марино, в Раді зараз 87 жінок, що складає, фактично, 20,5% депутатів. Найбільше жінок в Раду потрапили від вашої партії «Слуга народу». Як так сталося?

Марина Бардіна: Я прийшла на розмову безпосередньо в штаб і сказала про те, що нам важливо активно залучати жінок. На що у відповідь мені сказали: так, звісно. Тобто це не було навіть питанням.

Як на мене, це говорить про певний рівень сприйняття гендерної рівності нашим партійним керівництвом. Мені дуже приємно, що не довелося докладати якихось зусиль, щоби партія виконувала квоту. Як результат, серед місцевих депутатів «Слуги народу» 40,3% жінок.

Зараз, хоча багато критики звучить в бік окремих моїх колег щодо сексизму, але я маю сказати, що, попри це, ми робимо багато позитивних речей.

Для мене дуже показовим є приклад Олександра Корнієнка, голови партії «Слуга народу», який колись припустився сексистських висловлювань. Але сьогодні він проявляє лідерство у відстоюванні гендерної рівності.

Читайте також:  «О, так ти ще й розумна!»: як публічним жінкам протидіяти дискримінації

Саме він був ініціатором покарати народного депутата Сергія Рудика за сексистські висловлювання щодо нашої колеги Мар’яни Безуглої.

У спілкуванні з цією людиною я бачу, що він змінюється. Сподіваюся, це буде прикладом і для інших.

Але я би хотіла приєднатися до попередньої дискусії про концепцію лідерства. Мені здається, що нині не жінка – тренд, а трендом є рівність. Рівність усіх!

Це стосується людей з інвалідністю, це стосується людей різного віку, це стосується дітей. Лідерство не має статі, але нам важливо розуміти, що за лідерством повинні стояти результати. Хто сьогодні демонструє результати, за тим вже, фактично, і лідерство.

Включення: Вінниччина

Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зробив пост, присвячений 8 Березня, привітав усіх жінок з чудовим святом весни, і побажав почуватися справжніми королевами поряд з королями. Поруч була світлина, на якій чоловік сидів з газетою на дивані, а жінка прибирала. З нами на зв’язку Ганна Давиденко, докторка педагогічних наук, професорка, викладачка у виші «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», депутатка Вінницької міської ради попереднього скликання.

Не можемо не спитати вас про вашу реакцію на цю публікацію.

Ганна Давиденко: Суспільство помічає з боку влади багато помилок. Так, влада робить багато смішних й іноді не дуже розумних речей. Але щодо цього конкретного прикладу, я не думаю, що він викличе осуд суспільства. І якщо ми зараз вийдемо на вулицю і просто запитаємо у пересічних вінничанок, чи ображає їх такий пост Департаменту соціальної політики, то я можу вам з упевненістю сказати, що, скоріш за все, десь відсотків 80, скаже, що, ні. Тому в цьому питанні ми маємо рухатися повільно, крок за кроком.

Я би хотіла сказати про ту проблему, яку я бачу.

На українську жінку навалено дуже багато обов’язків. Тому що ми працюємо на роботі, ми приходимо додому, у нас є родина, ми маємо, вибачте, доглянути за дитиною, за чоловіком, прибрати в хаті, попрати, попрасувати, і так далі. І активні жінки до цього всього ще й займаються громадською діяльністю. Адже депутатство – це безоплатна громадська діяльність. Активні жінки, вони є наднавантажені. І якщо сьогодні у політиці не буде бодай 40% жінок, то хто буде захищати права жінок, якщо не ми будемо їх захищати?

Включення: Луганщина

Катерина Безгінська, заступниця голови Луганської ОДА: Сьогодні жінка на Луганщині є лідеркою в суспільному житті, в економічній, політичній сферах. І, що особливо важливо,  у процесі миротворення і відновлення. За даними нашого моніторингу, можу сказати, що жінок в обласному депутатському корпусі різних рівнів – 49%. Найбільше на сільському рівні – це 55%. На міському рівні – це 42%. І майже 40% у районних радах.

Лише протягом останнього року створено 21 громадську організацію, які працюють по темі гендерної рівності. Сформовано 79 груп самодопомоги, до складу яких входять майже 500 осіб, із них 87% – жінки.  Минулого року цими групами було реалізовано 22 проекти, які були спрямовані, в тому числі, на розвиток громади та жіночого лідерства.

Включення: Житомир

Наталя Тарасенко, гендерна експертка, голова ГО «Паритет»: У нас є позитивна тенденція щодо збільшення кількості жінок на рівні прийняття рішень серед депутатського корпусу, як на рівні Житомирської міської ради, так і на рівні Житомирської обласної ради. Але на сьогоднішній день, актуальним залишається питання фактичної можливості не лише бути за столом, де приймаються рішення, але й мати можливість голосу. Тема протидії сексизму – одна з актуальних. Не можна мовчати. Треба щоразу говорити, що ми не толеруємо сексизм, що сексизм не норма у ХХІ столітті, взагалі, це не є ознакою демократичного і сучасного суспільства. Норма – рівні можливості.

Читайте також: «Рада жіночих ініціатив» виклала нові відео про протидію сексизму

До марафону приєднується заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

Еміне Джапарова: Ще студенткою, я проходила багато різних стажувань. І у мене були різні можливості працювати в державній системі. Це була і Верховна Рада, і Кабінет міністрів. Я пам’ятаю, як то було ще 15-20 років тому назад, і як це зараз.

Абсолютно чітко переконана, що різниця суттєва. Якщо раніше уявити собі, що молода жінка, особливо кримська татарка, може отримати призначення, високе державне призначення було в принципі нереалістично, то сьогодні це реальність моєї країни. Це ознаки реальних трансформацій.

МЗС першим серед центральних органів виконавчої влади провело гендерний аудит.

З цього аудиту мене найбільше вразило, що жінки дипломатки схильні сумніватись в собі! А це реально круті і професійні жінки. Виявляється, що жінки не будуть самостійно вишукувати професійних можливостей зростання, натомість чоловіки це роблять постійно, і для них це норма. А жінка буде чекати, поки її запросять, поки їй запропонують підвищення на певній посаді.

І нині ми працюємо з цим. Зокрема запущено менторство в системі МЗС, коли старші дипломатки беруть менторство над молодшими дипломатками.

Я дуже часто чую скепсис від різних людей, в тому числі, жінок, які кажуть, ну, навіщо обговорювати жіноче лідерство, які квоти, все має розвиватися природним шляхом. Але в   демократичних суспільствах трансформації не відбуваються за помахом чарівної палички. Важливо формувати і запит на жіноче лідерство, і реальні можливості.

Як і багатьом жінкам-лідеркам, мені теж доводилося стикатися з сексизмом. Попередня посада моя була в Міністерстві інформаційної політики, я була першою заступницею міністра Юрія Стеця. Пам’ятаю, коли я отримала це призначення, то один ЗМІ вийшов із заголовком «Блондинка Стеця ждет его приказаний». Зміна культури це завжди довгий процес. Він не відбудеться одним законом чи однією дискусією. Знову ж таки, помахом чарівної палички. Це тривалий процес.

Підготувала Леся Ганжа, 50%

Читайте також:

Час жіночого лідерства – 2: Гендерна рівність як результат еволюції

Час жіночого лідерства – 3. Кожна жінка стоїть на плечах інших жінок

Час жіночого лідерства – 4: Лупаймо цю скалу

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Статті