Гендерно орієнтоване врядування (ГОВ) – це як складання пазлів. Спроба врахувати потреби, інтереси та можливості жінок та чоловіків, дітей і пенсіонерів, людей з інвалідністю, вегетаріанців і м’ясоїдів, господарів собак, кішок і папуг. Зрештою усіх мешканців нашої громади у всій нашій мозаїчності. Як це робити і чому такий підхід необхідний для гармонійного життя, розповідає експертка з гендерних питань Національного демократичного інституту (НДІ) Маріанна Колодій.
Якісне врядування = гендерно орієнтоване врядування?
Коли говоримо про гендерно орієнтоване врядування, то маємо на увазі вироблення і реалізацію публічної політики на засадах взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування із приватним сектором та громадянським суспільством. Це також правила, процеси та норми, що впливають на спосіб здійснення владних повноважень. Тобто ухвалення рішень про те, яким чином буде розвиватись громада, що буде в пріоритеті, на що потрібно виділяти гроші та ресурси.
Безумовно, належне врядування має передбачати вплив громадян на ухвалення рішень. Для цього є механізми прямої демократії (коли мешканці обирають на виборах голову і раду громади), місцевої демократії (громадські слухання, консультації з громадою тощо, коли жінки та чоловіки висловлюють свою думку щодо конкретних питань). Можна також використовувати зворотній зв’язок від мешканців (соціологічні опитування, зустрічі з керівництвом громади та депутатам, публічні консультації тощо). У будь-якому випадку участь жінок та чоловіків у врядуванні має бути справжньою, а не умовною, бо лише тоді можна розраховувати, що влада зможе ухвалювати соціальні та гендерно чутливі рішення.
«Уявімо, що до влади у громаді прийшли добросовісні люди і вони хочуть зробити хорошу справу. Але часто в ухваленні рішень опираються на власний досвід, стереотипи, установки і поширені практики. І це не найкращий шлях. Припустімо, влада робить дитячий майданчик – громада незадоволена, спортивний майданчик – і знову мешканці не раді, вже фонтан зробили – для всіх же! – а жителі все одно ремствують, мовляв, куди ви витрачаєте наші гроші. Керівництво громади не розуміє: хотіли ж як краще! Але вони не з’ясували, що потрібне мешканцям. У належному врядуванні потрібно не «поліпшувати» життя громади, а реагувати на потреби і можливості її мешканців», – пояснює Маріанна Колодій.
Читайте також: Як Мереф’янська ОТГ взяла на озброєння гендерні підходи, і що з цього вийшло
Таким і є гендерно орієнтоване врядування (ГОВ). Це процес прийняття та реалізації рішень на всіх рівнях управління, що включає заходи, ставлення та практики різних зацікавлених сторін з метою забезпечення гендерної рівності та соціальної справедливості. ГОВ є невід’ємною частиною належного врядування і враховує потреби та пріоритети жінок і чоловіків, які також належать до різних груп.
«Це не означає, що на виборах до місцевих рад нам треба обрати строго 50/50 чоловіків та жінок. Ні, відповідно до ГОВ місцева рада має відображати громаду у всій її мозаїчності за статтю, віком, соціальним статусом. Лише тоді вона зможе ухвалювати рішення, важливі для всієї громади, а не лише для якоїсь її частини. Тобто ми не відкидаємо значимості і важливості потреб інших груп. До прикладу, це не означає, що чоловіки-депутати не хочуть ухвалювати певних рішень, важливих для жінок, просто такі рішення з точки зору їхнього досвіду не на першому рівні значимості. Це гарно ілюструє приклад з дорогою. Для водія дорога – це власне якісно покладений асфальт, для пішохода – тротуар, для велосипедиста – велосипедна доріжка, для батьків з дітьми – зручний і безпечний пішохідний перехід, для селян з худобою – визначена зручна зона для перегону худоби, для тих, хто часто повертається додому пізно, – вуличне освітлення. І якщо серед водіїв авто чисельно переважають чоловіки, то дорога буде відповідати лише їхньому досвіду і запитам. Натомість потреби жінок та дітей, які переважно користуються громадським транспортом або ходять пішки, не будуть задоволені», – пояснює Маріанна Колодій.
З чого почати запровадження гендерного підходу у врядуванні?
Потреб у громади є багато. Навіть у кожної людини свої, але завдання управлінців – зібрати ці потреби, пріоритезувати їх і втілювати в життя. Завдяки експертній допомозі НДІ багато громад в Україні сьогодні прописали гендерні підходи в своїх стратегіях розвитку, програмах соціально-економічного розвитку, місцевих цільових та бюджетних програмах.
Ще один крок до ГОВ у громадах – створення соціальних або гендерних профілів та паспортів громад. Це – документи, які містять інформацію про чисельність жінок та чоловіків у громаді, темпи народжуваності, середню тривалість життя жінок та чоловіків, стан їх здоров’я, рівень освіти, сфери професійної діяльності, представленість на керівних посадах тощо. По суті інформація, яка дозволяє оцінити потреби, інтереси та можливості жінок та чоловіків мешканців громади.
«Столиця працює зараз над цільовою програмою «Київ – місто рівних можливостей». Вона передбачає проведення досліджень, моніторингів, інформаційних кампаній, навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань надання гендерно чутливих послуг і загалом розуміння гендерно чутливого підходу. Ця програма закладає основу для запровадження гендерного орієнтованого врядування, який передбачає, що на мешканців своїх громади треба дивитися, як на людей, а не як на статистику», – каже Маріанна Колодій.
Читайте також: «Київ – місто рівних можливостей»: на програму витратять понад 12 мільйонів гривень
Загалом врахування гендерного підходу в управлінні і в адмініструванні передбачає:
- запровадження гендерно чутливих послуг в громаді;
- закріплення гендерного підходу в нормативно-правових актах, політиках, процедурах; діяльності відповідних структурних підрозділів тощо. Результатом є прийняття гендерно чутливих політик, процедур, положень, регламентів тощо;
- навчання працівників та працівниць органу місцевого самоврядування, які планують застосовувати гендерний підхід, щодо чинної законодавчої та нормативної бази в сфері повноважень органу місцевого самоврядування щодо реалізації гендерної політики; гендерних проблем жінок та чоловіків, гендерних розривів в різних сферах життєдіяльності тощо.
Орієнтація на людину і на результат
Надавати гендерно чутливі послуги – означає усвідомлювати, для кого ми приймаємо ці рішення. Звітування за виконану роботу має відбуватись не в контексті «скільки заходів провели і скільки грошей на це витратили», а на кого вплинули позитивно, на кого – негативно, кому допомогли, як посилити позитивний вплив, зберегли успішні практики та мінімізували ризики.
«Гендерно орієнтоване врядування – це врядування, орієнтоване на людину і на результат. За ГОВ неможливо відзвітувати, що настала осінь і влада купили для мешканців 10 пар взуття за 10 тисяч гривень. Має бути розуміння, скільком людям допомогли, скількох взули. Бо інакше це управління заради управління. Адже ж типова ситуація, коли купують 10 пар чоловічого взуття 40 розміру. А взутись потрібно чоловікам і жінкам, з різним розміром ноги. Тож за таких умов одній людині допоможуть, а решта придбаного взуття піде на склад або формально буде роздана, але проблеми не вирішить. Або ситуація з виділенням коштів громади на фолієву кислоту для вагітних. Можна відзвітувати, що придбали 500 упаковок за 5000 гривень. Але в ГОВ треба оцінити, чи релевантна ця витрата коштів (є лікарська позиція, що фолієву кислоту треба вживати за шість місяців до вагітності, а не під час неї), і скільком жінкам вживання допомогло запобігти патології. Тобто у кожному рішенні має бути орієнтація на людину і результат, а не процес», – коментує Маріанна Колодій.
Експертка пояснює, що при ухваленні кожного рішення треба брати до уваги не лише думку громади, бо часто потреби можуть бути не усвідомленими, але і поведінкові моделі. Наприклад, зупинку громадського транспорту треба ставити там, де люди зазвичай чекають на автобус. Дитячий майданчик – це не каруселька-пісочниця-гойдалка, а комплекс, який задовольнятиме потреби відразу кількох вікових груп дітей – 3-6 років, 7-14 років і 15-18 років, хлопців та дівчат, буде інклюзивним і комфортним для маломобільних груп, а також передбачатиме місце для батьків (бабусь і дідусів) тощо.
Читайте також: У Києві планують запровадити гендерно чутливі міські послуги
Зрештою, кожне управлінське рішення має в своїй основі містити думку про те, як це працюватиме і чи буде зручним для мешканців.
«Я працювала з одним містом і вони мали закупити 264 лавки. «Давайте вже, хоч у господарських питаннях не будемо говорити про гендерно орієнтоване врядування», – сказали вони. Але ж ні, без цього ніяк. Бо варто подумати, де будуть ставити ці лавки і для кого. Біля лікарні мають бути низькі і зі спинкою, зручні для вагітних жінок та людей маломобільних груп. Біля дитячого майданчика – без кованих елементів, пластикові, аби дитина, якщо вдариться, отримала максимум синяк, але не більше пошкодження. Біля амфітеатру, у зоні, віддаленій від центру містечка, антивандальні, аби ніхто не пошкодив. Зрештою закупили тих же 264 лавки, але різні за формою і призначенням, із урахуванням потреб різних груп жінок та чоловіків мешканців громади. І громада була дуже вдячна за таке владне рішення. От це і є ГОВ – чутливе врядування, яке реагує на потреби, інтереси і можливості кожного і кожної», – каже Маріанна Колодій.
Експертка зазначає, що гендерна чутливість в сучасному суспільстві має бути ознакою професіоналізму.
«Сподіваюся, що через років 10-15 цінності гендерно орієнтованого врядування стануть просто управлінськими цінностями. І це будуть комплексні зміни суспільної свідомості. Бо не можна бути вегетаріанцем, який працює на м’ясокомбінаті. Так само не можна на роботі запроваджувати гендерно орієнтоване врядування, а приходити додому і чинити домашнє насильство, або писати сексистські коментарі в соцмережах. Якщо ми будемо застосовувати цей підхід, бо це відповідатиме нашим цінностям, то й наша країна буде розвиватися успішніше, творити комфортні громади людьми для людей», – підсумовує експертка.
Світлана Чернецька, для Жінки: 50%
