Головна Статті Дати поштовх: як допомагають жінкам-ВПО з прифронтових громад

Дати поштовх: як допомагають жінкам-ВПО з прифронтових громад

6
5,588

Після 24 лютого багато українок були змушені покинути свої домівки. Тож їх чекали додаткові виклики — необхідність адаптуватися до іншого міста, шукати роботу, думати над зміною фаху. Проте навіть у таких умовах жінки все-таки наважуються спробувати щось нове. Наприклад, відкрити власний бізнес.   

Через такий досвід пройшла мешканка Слов’янська Юлія. За професією вона бухгалтерка, але під час повномасштабної війни жінка втратила роботу. У червні 2022 року переїхала до Дніпра як переселенка. На той момент усі підприємства в її рідному місті були зруйновані. Вже на новому місці Юлія захотіла якось відволіктися та обміркувати свої подальші плани. Тільки тепер вона думала не про найману працю. Жінка захотіла відкрити власну справу. 

Одного дня Юлія дізналася про програму «Розширення прав і можливостей жінок через освіту». В її межах запорізький благодійний фонд «Єдність» за майбутнє» проводив навчальні тренінги щодо самозайнятості та відкриття бізнесу для жінок.

Юлія зі Слов'янська
Юлія зі Слов’янська

«До 40 років я пропрацювала найманою працівницею. Але так склалося, що поруч зі мною завжди були директори, достойні поваги. І мені завжди було цікаво, як у них це виходило. І якщо у них вийшло, то може вийти і в будь-якої іншої людини. Чим я гірша? Спробувати можна. Досвід є. Я бухгалтерка, і це все бачила зсередини, весь цей облік, адміністрування… Я можу давати цьому раду. А тему можна вигадати, виходячи з потреб ринку. Була зацікавленість. Я взагалі в захваті від наших українців та українок, які весь час намагаються щось робити. І в них усе виходить. Те ж сільське господарство, наприклад. Завести козу та виробляти сир. І цей сир буде користуватися попитом», — каже Юлія. 

Створити дитячу доглядову кімнату, налагодити виробництво буржуйок та мангалів, допомогти старшокласникам у виборі професії — це лише неповний перелік планів, які оголошували учасниці проєкту. Вони розповіли платформі «Жінки — це 50% успіху України» про свою участь у програмі, а також поділилися ідеями щодо відкриття власної справи.

Відкрити власний бізнес або відновити втрачений

Проєкт спрямований на допомогу жінкам, які постраждали від війни. Реалізується він у Запорізькій, Донецькій та Дніпропетровській областях. За словами тренера з юридичних питань Олексія Трибусяна, більшість учасниць — це жінки, які виїхали з тимчасово окупованих територій. І на новому місці перед ними постала низка задач — освоїтися, знайти свою справу та допомогти рідним.

Олексій Трибусян
Олексій Трибусян

«Цей проєкт, крім отримання знань, дає учасницям можливість реалізувати себе. Вони не просто розмірковують над тим, що хочуть щось зробити. Вони це роблять. Як під час, так і після проєкту учасниці ухвалюють важливі рішення, виконують завдання. Це дає жінкам поштовх щось зробити. Після таких проектів вони починають реалізовувати свої ідеї. Більшість із них були найманими працівницями. І більшість втратила роботу. Знайти нову вони також не могли. Тож власна справа дає їм можливість продовжити працювати, отримувати заробіток. Так, це складніше, ніж наймана праця. Але це дає засоби для існування», — зазначив Олексій Трибусян. 


Читайте також: Тетяна Бережна: Жінки в Україні заробляють на 18,6% менше, ніж чоловіки


Під час серії онлайн-семінарів тренерки та тренерки пояснювали учасницям, як розпочати власну справу. Також вони мали змогу більше дізнатися про юридичні, психологічні та гендерні аспекти пошуку роботи та ведення бізнесу. 

За словами тренерки з маркетингу Тетяни Сидоренко, такі семінари допомагають відкрити власний бізнес або відновити втрачений – адже через повномасштабну війну частина підприємиць втратила джерело доходу. Бо бізнес міг опинитися або на тимчасово окупованій території, або в зоні бойових дій. 

«Це допомагає прийти до тями»

Друга складова проєкту — це консультаційна підтримка з працевлаштування. Тетяна Сидоренко свого часу пройшла той самий шлях, що і більшість учасниць проекту. До 2014 року вона мешкала в Донецьку, мала власний бізнес. Але після захоплення міста їй із сином довелося виїхати на підконтрольну Україні територію. Наразі жінка займається бізнесом за трьома напрямками, один із яких — консультування бізнесових проєктів. У тому числі — в сфері жіночого бізнесу. Тому не дивно, що цей проєкт зацікавив Тетяну.

Тетяна Сидоренко
Тетяна Сидоренко

«У таких проєктах є ще психологічна складова. Завдяки їй жінки можуть побачити, що не вони одні потрапили в таку ситуацію, що є багато людей, які також переживають складні часи. Жінка бачать, що хтось рухається вперед і розуміє, що вона також зможе. Такі проєкти мають і мотиваційну складову, вони надають психологічну підтримку. Коли жінки спілкуються, діляться власним досвідом – вони можуть допомогти одна одній. Жінки усвідомлюють, що хоча війна триває, життя не закінчується. І що потрібно жити, працювати, забезпечувати добробут вже в інших умовах», — розповідає Тетяна Сидоренко. 

Вона переконана, що цей проєкт допомагає жінкам прийти до тями, демонструє, що навіть у таких складних умовах можна знайти себе. За словами Тетяни, вона це зрозуміла з власного досвіду. Адже події 2014 року завдали їй психологічної травми. Навіть після переїзду жінка довго не могла оговтатися. На щастя, в 2015 році вона приєдналася та аналогічного проєкту.

«Я питала себе, що робитиму далі. Бо люди йдуть вперед, а я завмерла на цілий рік. І зрештою вирішила рухатися далі. Мені дуже подобаються результати. Я завжди готова говорити з жінками, надавати їм підтримку. Я дуже люблю допомагати жінкам, які рухаються вперед, завжди готова ділитися з ними своїми знаннями та досвідом. Сьогодні я дуже радію за жінок, яким вдається отримувати гарні результати. Я бачу, що вони йдуть до успіху, відновлюють своє життя», — каже Тетяна. 

Повернулася до Слов’янська з новою бізнес-ідеєю

Проєкт допомагає вирішити таку актуальну проблему переселенок, як працевлаштування. Бо навіть при відповідній освіті, навичках та мотивації знайти буває дуже непросто. 

«У Дніпрі мені було складно. Хоча було багато пропозицій за моїм фахом, однак запит на вакансії теж був високим. Але підприємства не дуже хочуть зв’язуватися з переселенками. Бо в будь-який момент ти можеш зірватися і поїхати додому. На той момент я залишила своє резюме на всіх сайтах, але пропозицій мені не надходило. До того ж, якщо в Слов’янську в мене була одна зарплатня, то в Дніпрі пропонували зовсім іншу. Враховуючи обсяг роботи, йшлося про зменшення зарплати десь у півтора раза», — згадує Юлія. 

Через сімейні обставини вона повернулася до Слов’янська. Проте вже з новою бізнес-ідеєю відкрити дитячу доглядову кімнату. Тим більше, що в місті є потреба в просторі, де батьки могли б на кілька годин залишити дитину під наглядом. За бажанням дорослих із малечею там може займатися логопед чи вчитель англійської. Якщо проєкт буде успішним, Юлія планує відкрити групу продовженого дня для учнів молодших класів.


Читайте також: «У центрі — людина та її потреби»: як має відбуватися повоєнне відновлення України


«Ця ідея виникла завдяки проєктові. Я дуже за це вдячна. Як і за спілкування з менторками. Це поштовх для найманих працівниць, які хочуть працювати на себе. Я спробую сама заробляти. І робитиму те, що мені до вподоби. Люблю спілкуватися з дітьми. Але так вийшло, що в мене інша професія. Педагогом я не можу бути, не маю освіти. Хоча було б бажання, можна вивчитися», зазначила Юлія. 

За її словами, спочатку дуже важливо знайти приміщення, де діти будуть у безпеці. 

«Бо ми недалеко від фронту. Мер сказав: «Будь ласка, відкривайте, але під свою відповідальність». Тому шукаємо приміщення, де є підвал. Школи та садочки взагалі не розглядаються — вони можуть постраждати в першу чергу», — каже Юлія.

«Важливо дізнатися, що не я сама» 

Любов
Любов

Інша учасниця проєкту Любов — інженерка-конструкторка. До повномасштабного вторгнення жила на Донеччині, працювала в галузі інженерії. У 2022 році була при надії. Через бойові дії в її місті закрилися всі пологові. Тому Любові довелося переїхати до Кривого Рогу. На новому місці було складно знайти роботу. Після повномасштабного вторгнення в місті збільшувалася кількість людей, а ось роботи ставало все менше і менше. До того ж, Любов зіткнулася з небажанням роботодавців брати переселенок. Тим більше, якщо в них маленькі діти.

«Про проєкт дізналася з мережі. У декреті стало трохи нудно. У мене з’явилася ідея щодо відкриття власної справи. Нам багато розповіли про перші кроки, які треба зробити, як все продумати, які деталі вивчити, як правильно скласти план. Також важливо було дізнатися, що я не сама. Не лише я не можу повернутися додому. Не лише в  моєму житті  так багато всього змінилося. Інші учасниці теж розповідали, як були змушені покинути домівку, втратили роботу, думали, як починати життя спочатку», — згадує Любов.  

Вона вирішила виготовляти буржуйки, мангали та каміни з листового металу. Каже, що ці речі знадобляться в цивільному житті, а також будуть корисними для допомоги військовим. 

Любові сподобалося, що після тренінгів співпраця з менторами та менторками не завершилася. І учасниці змогли домовитися про особисті сесії з ними.

«Зрозуміла, що все ж таки я — наймана працівниця»

Ольга з березня 2022 року живе в Кривому Розі. За фахом вона психологиня. Після вторгнення працювала в проєкті з надання соціально-психологічної допомоги. Але після його завершення Ольга почала шукати нові можливості. І її зацікавив проєкт «Розширення прав і можливостей жінок через освіту». Зокрема Ользі сподобалася подача матеріалу, розкриття різних аспектів відкриття власного бізнесу та можливість менторської підтримки після завершення навчання.

«Мотивувала думка, що я нарешті зможу розпочати свою справу. Але згодом подивилася на себе з іншого боку і зрозуміла, що все ж таки я – наймана працівниця. Ідея співпрацювати з кимось мені більше відгукується. Це я зрозуміла завдяки програмі. Під час навчання на мене з різних боків посипалися пропозиції щодо працевлаштування. Мені здається, що це також вплив цієї програми. Я все-таки наважилася зрушити з місця. Бо довгий час узагалі думала, що нічого не можу зробити», — каже Ольга. 


Читайте також: Елла Лібанова: «План Маршала» для України я називаю «планом Пріцкер»


Але не всі пропозиції були для неї корисними. Жінка згадує, як одного разу їй запропонували «легку» роботу, яка нібито не вимагала значного досвіду. Вона відразу пригадала один із вебінарів проєкту, де розповідали про такі підозрілі пропозиції й про те, що не варто покладати на них якісь надії. 

У Ольги з’явилася ідея допомагати учням та ученицям старших класів визначитися з майбутньою професією.

«Але я дізналася, що така ініціатива вже існує. І вирішила до неї приєднатися. Ця програма стала для мене поштовхом, щоб якось долучитися до такої важливої справи, як допомога дітям. Адже раніше школа якось допомагала їм у виборі професії. А зараз діти не бачаться з вчителями та одне з одним, у них немає живого спілкування. Тому зараз важливо допомогти дітям визначитися з професією та знайти свій шлях в дорослому житті», — каже Ольга. 

«Я стала більш упевненою в собі»

До повномасштабного вторгнення Світлана жила в Дніпрорудному. Вона шахтарка, працювала з чоловіком на одному підприємстві. На жаль, у перші дні вторгнення в її місто зайшли окупанти. Лишатися удома не можна було, тому Світлана разом із сім’єю переїхала до Запоріжжя. Довгий час вона не могла адаптуватися, бо все довелося починати з нуля. І коли Світлана дізналася про початок курсу «Розширення прав і можливостей жінок через освіту», то відразу долучилася до проєкту.

«Навчальна програма дуже грамотно організована, був менторський супровід від спеціалістів різних галузей. Вони пояснювали, допомагали і відповідали на всі питання. Мені допомогла створити свій бізнес-план чудова фахівчиня Тамара Огородова. Були індивідуальні консультації з Тетяною Сидоренко, юристом Олексім Трибусяном. Усі фахівці обізнані й дуже круті! Я дуже задоволена навчанням. Отримала відповіді на всі свої запити, стала більш упевненою в собі. Зараз мій бізнес у процесі розробки. Хочу подаватися на гранти для малого бізнесу, збираюся відкривати ФОП, працювати і займатися своєю улюбленою справою», — розповіла Світлана. 

Вікторія
Вікторія

Вікторія дізналася про проект завдяки соцмережам. Вона саме шукала організації, які надавали інформацію щодо відкриття власної справи. Уже вісім років працює на станції екстреної медичної допомоги. Але під час евакуації вона усвідомила, що не завжди матиме можливість виходити на роботу як наймана працівниця. Тому вирішила, що варто працювати на себе.

«За кілька місяців я освоїла косметологію. В арсеналі вже мала навички масажу та реабілітації. Медична освіта дала старт. Я зрозуміла, що можу більше. Але бізнес та підприємницька діяльність це для мене щось зовсім нове. Завдяки участі в проєкті я отримала необхідні знання для розвитку. Це юридичні аспекти і фінансова стратегія. А найголовніше — мислення людини, яка працює сама на себе. Це все завдяки менторам та менторкам. Після участі я стала впевненішою у собі та своїх цілях. Бо знаю, які інструменти потрібні для їх досягнення», — каже Вікторія. 

У 2022 році понад 70% ФОПів відкрили саме жінки

«Одна наша учасниця хоче створити в Краматорську психологічно-розвантажувальний центр для жінок. Де кожна  відвідувачка зможе отримати психологічну допомогу чи поспілкуватися в жіночій спільноті. Також там будуть послуги масажиста, косметолога, перукаря. Щоб центр став місцем, де жінка зможе бути собою, зможе сконцентруватися чи навпаки — повністю розслабитися і забути про проблеми. 

Ще мене вразила учасниця, яка виготовляла ключі разом із чоловіком. У неї була ідея відновити цей бізнес у Запоріжжі. Думаю, в неї все вийде. Це дуже мотивована людина. 

Інша учасниця з Києва хоче з чоловіком заснувати родинний бізнес та відкрити мобільну хімчистку для автомобілів. Наразі в них є чималі можливості зробити цю справу прибутковою», — каже Тетяна Сидоренко.

За її словами, проєкт «Розширення прав і можливостей жінок через освіту» сьогодні дуже актуальний. Він спрямований на підтримку жінок, що особливо важливо в умовах повномасштабної війни. Адже зараз вони стикаються з більшою кількістю викликів, коли треба бути єдиною годувальницею в родині чи надавати психологічну підтримку близьким на фронті.

«Нещодавно стало відомо, що в 2022 році понад 70% ФОПів відкрили саме жінки. Це говорить про те, що жінки не тільки виконують домашню роботу, не тільки підтримують свою родину психологічно, вони ще є базою економіки України в такі непрості часи. Тому дуже важливий і потрібний кожен проєкт, спрямований на підтримку жінок, на допомогу з відкриттям власної справи, з відновлення бізнесу або отримання додаткових можливостей у працевлаштуванні. Такі ініціативи несуть велику користь для суспільства», — підсумувала Тетяна Сидоренко. 

«Розширення прав і можливостей жінок через освіту» 

Проєкт «Розширення прав і можливостей жінок через освіту» реалізовувався з серпня по листопад 2023 року в співпраці з Національним Демократичним Інститутом. У його межах фонд «Єдність» за майбутнє» провів сім навчальних тренінгів для 57 жінок. Там вони отримали нові знання щодо пошуку місця на ринку праці та старту власного бізнесу. Учасниці освоїли маркетинг та розрахунок бюджету, вивчили всі необхідні правові аспекти, а також посилили власну психологічну впевненість. Після навчання жінки отримали 59 консультацій висококваліфікованих фахівчинь і фахівців, що допомогло їм визначитися з подальшими кроками у пошуку своєї справи.

Програма також включала тренінг та консультації щодо психоемоційного стану жінок, де їм показали практичні вправи для зниження стресу. Що надзвичайно важливо для мешканок прифронтових територій, чиє життя все ще залишається вельми неспокійним. Вагомим гендерночутливим компонентом проєкту став тренінг «Запобігання та зменшення ризиків гендерно зумовленого насильства та домагань під час пошуку роботи». За словами учасниць, під час навчання вони отримали той досвід і ті знання, яких їм на той момент не вистачало. Це дозволило по-новому подивитися на виклики та проблеми, які раніше не давали їм рухатися вперед.

За словами представниць проєкту, повномасштабне вторгнення боляче вдарило по мешканках прифронтових територій. Воно змінило їхній звичний плин життя, зруйнувало плани, вселило страх за власне майбутнє.

Чимало переселенок були змушені покинути свої домівки, вони втратили роботу, часом улюблену та добре оплачувану, пізнали труднощі адаптації до нового місця. Водночас проєкт допоміг жінкам визначитися зі сферами, в межах яких вони можуть професійно самореалізуватися чи відкривати власну справу. Причому це корисно не лише для самих учасниць, а й для їхніх громад. Адже складна ситуація на прифронтових територіях призводить до того, що підприємства закриваються, люди не можуть працювати повний робочий день, їхні зарплати скорочуються, а  можливості для пошуку роботи виявляються вельми обмеженими.

Юлія Гуш

Більше публікацій
Більше публікацій Юлія Гуш
Більше публікацій Статті