Відмінності у тому, як жінки та чоловіки сприймають корупцію, взаємодіють із нею та протидіють їй не є значними. Більшість відповідей, проаналізованих у дослідженні ПРООН, різняться у межах 5%.
ПРООН проаналізували масив даних двох великих репрезентативних досліджень з питань корупції — Барометр світової корупції — 2016 року та національне опитування GfK в 2017 року. Також були використані результати дослідження сприйняття корупції, яке у 2015 році проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), дослідження NDI Opportunities and Challenges Facing Ukraine’s Democratic Transition, Nationwide Survey, проведеного у 2017 році, а також дослідження ПРООН з питань ґендерних аспектів корупції серед державних службовців (2014 р.).
«Ми шукали відповіді на запитання: чи справді жінки та чоловіки схильні по-різному сприймати корупцію, як різниться їх досвід зіткнення з корупційними практиками, та яким чином вони протидіють корупції на особистому рівні», — розповідає авторка дослідження Ганна Герасименко. 50% прочитали дослідження ПРООН «Корупція очима жінок і чоловіків» та відвідали його обговорення. Розповідаємо про найцікавіше.
Відмінності у сприйнятті жінками та чоловіками корупції є, проте вони мінімальні
Корупція є однією з найголовніших проблем в Україні — так вважають 58% жінок та 52% чоловіків, опитаних у межах дослідження «Барометр світової корупції». З цим твердженням погодився кожен другий опитаний/-а. І тут немає суттєвих розбіжностей залежно від статі.
Хоча свою обізнаність у питаннях, пов’язаних з корупцією та протидією їй, жінки та чоловіки оцінюють по-різному. Про це свідчить гендерний аналіз даних опитування про рівень корупції в Україні, проведеного у 2017 році компанією GfK Ukraine. Порівняно з чоловіками менше жінок вважають себе достатньо поінформованими про корупцію:
- про те, що таке корупція (обізнані 55% жінок та 64% чоловіків),
- рівень її поширення в Україні (обізнані 45% жінок проти 54% чоловіків),
- державні органи, що протидіють корупції (25% жінок проти 34% чоловіків) та
- результати їхньої діяльності (19% жінок проти 28% чоловіків).
Дослідниця Ганна Герасименко розповідає, що жінки вважають себе менш обізнаними з явищем корупції у всіх країнах Східної Європи. Дається взнаки стереотип про традиційну роль жінки, яка має опікуватися родиною, а не цікавитися суспільним та економічним життям країни.
А можливо, у жінках гучніше говорить «комплекс самозванки», тому вони більш схильні говорити, що не розуміють чогось, незалежно від реальної кількості своїх знань? У будь-якому разі, жінки — це вдячна цільова аудиторія для інформаційних кампаній про те, що таке корупція та як їй протидіяти.
Жінки порівняно рідше, ніж чоловіки, вважають, що корупція характерна для більшості суспільних інститутів (наприклад, судової системи, ЗМІ, охорони здоров’я, митниці тощо.
Корупцію зменшують не жінки, а політична конкуренція
«На жаль, частка жінок у владі надзвичайно мала», — говорить авторка дослідження. Жінки становлять 12,3 % членів парламенту, 16,6% міністрів уряду та 14% голів об’єднаних територіальних громад. Чи впливає на це корупція? Чи можна подолати корупцію вирівнюючи гендерний баланс у владі?
«Достовірних дослідницьких даних, які б підтверджували вплив ґендерного паритету на зниження політичної корупції, не існує», — читаємо у дослідженні. Тобто «корупція на державному рівні більше пов’язана з чоловіками винятково через те, що саме вони здебільшого обіймають керівні посади».
Збільшення представництва жінок у владі не призведе до автоматичного зниження її корумпованості. Проте корупція все ж може піти на спад через зростання політичної конкуренції.
Антикорупційний експерт Ярослав Юрчишин аргументує це не безпосередньо гендерною рівністю а тим, що гендерна рівність збільшує політичну конкуренцію. Наприклад, у країнах, які мають кращу ситуацію з гендерним балансом – країни Північної Європи, Канада, Нова Зеландія, доволі низький рівень корупції.
«Чим більше учасників процесу, тим більше очей стежать за тим, щоб процес був прозорим. Відтак, ефективніше працюють усі процедури», — говорить під час обговорення дослідження Ярослав.
Є й інша тенденція: корупція закріплює гендерну нерівність у суспільстві.
Якщо жінки виключені із «чоловічих» корпоративних мереж, кумівство сприяє тому, що чоловіки неформально просувають чоловіків.
Сексуальні домагання також можуть бути формою корупції
Вимагання сексуальних послуг в обмін на надання переваг або ж навіть законних послуг — це також корупція. Хоча дані про це збирати доволі важко: тема сексуальних домагань здебільшого замовчується та є стигматизованою. Щоб мати повну картину, дослідникам явно забракло данних.
15% респондентів дослідження ПРООН з питань ґендерних аспектів корупції серед державних службовців (2014) говорять, що на державній службі трапляються домагання, в тому числі й сексуальні.
Торгівля людьми — це ще одна ґендерно зумовлена форма корупції. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) серед жертв трудової експлуатації близько 60% є чоловіками. Серед постраждалих від сексуальної експлуатації абсолютно переважають жінки.
Організовані мережі торгівлі людьми не можуть існувати без корупції. Вона впливає на всі стадії цього процесу: від рекрутингу жертв до перешкоджання розслідуванню випадків торгівлі людьми — говорить авторка дослідження.
Як чоловіки та жінки протидіють корупції
Відповідаючи на запитання про те, що необхідно зробити для підвищення результативності протидії корупції, 33% чоловіків проти 27% жінок вважають, що варто підвищити відповідальність за корупційні дії.
Ідею змінювати менталітет громадян/-ок через виховання нових звичок у себе та наступних поколінь підтримують лише 10% жінок та 8% чоловіків.
Розбіжності у відповідях чоловіків та жінок є незначними.
Аналізуючи дані опитування КМІС, Ганна Герасименко також помітила, що дещо більша частка опитаних чоловіків говорить про власну готовність повідомляти про відомі випадки корупції (48% чоловіків і 44% жінок) та готова, у разі потреби, приєднуватися до колективних протестів проти місцевих корупціонерів (48% чоловіків і 42% жінок).
На державному рівні боротьбу з корупцією очолюють здебільшого чоловіки: вони переважають у вищому керівництві НАБУ, САП і НАЗК.
Ярослав Юрчишин розповідає, що це відбувається з двох причин. По-перше, кількість кандидаток-жінок, які подаються до антикорупційних органів, суттєво менша за кількість кандидатів-чоловіків. Припускаємо, що це відбувається через стереотипи про правоохоронну сферу як винятково чоловічу. По-друге, чоловіки, які переважають у складі відбірних комісій, схильні обирати чоловіків.
У громадському секторі представництво чоловіків та жінок у антикорупційній сфері більш збалансоване, зокрема і на ключових посадах у організаціях.
Марія Матяшова, для 50%
