«Захід, тривалістю 590 днів…», — каже на відкритті першого форуму жіночого лідерства депутатка Житомирської обласної ради та ініціаторка форуму Людмила Кицак.
Форум планували провести 25 лютого 2022 року, однак повномасштабна війна відтермінувала плани і змістила фокус уваги — на підтримку військових, одна одної і своїх громад. Через два роки після запланованого, за підтримки Національного Демократичного Інституту, в Житомирі пройшов перший форум жіночого лідерства, участь у якому взяло понад 100 учасниць із України, Польщі та Німеччини. І, як кажуть, організаторки, це точно не остання зустріч.
Упродовж двох днів говорили про жіноче лідерство, волонтерство, боротьбу з домашнім насильством, місцеве самоврядування, психологічну підтримку ветеранів та ветеранок, розвиток бізнесу в умовах війни. Про все це йшлося в контексті жіночого лідерства на місцевому, національному та міжнародному досвіді.
Після 24 лютого 2022 року жіноче лідерство змінилось
Форум мав на меті об’єднати лідерок територіальних громад Житомирщини, щоб обмінюватися успішними практиками впровадження проєктів у громадах. А ще — формувати спільноту та підтримку для лідерок громад. Тож у перший день події на прикладі власних історій лідерства учасниці ділилися своїми успіхами та викликами.
Волонтерська діяльність Анни Левандовської розпочалася у 2018 році. Її донька захворіла на цукровий діабет. Анні здалося, що діток, які мають такий діагноз, обділяють увагою, тож вона вирішила підтримати такі родини. Так утворилася громадська організація «Діабет і діти».
«Ми організовували різні заходи для дітей, надавали підтримку для родин, де є дітки з цукровим діабетом. Але я розуміла, що аби адвокатувати системніші зміни, треба бути голоснішою. Зараз мій голос не чують, тож треба йти у владу. І саме так, громадська організація привела мене до того, що я взяла участь у виборах і стала депутаткою Бердичівської міської ради», — ділиться Анна Левандовська.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, досвід волонтерства, роботи у громадській організації та депутатської діяльності дали потужний ресурс.
Читайте також: Людмила Кицак: Жінки посилюють голос України за кордоном
«24 лютого о 4 ранку ми прокинулися від звістки, що почалася війна, а о 12 годині вже організували простір, де одні жителі нашої громади плели маскувальні сітки, інші — приносили різну допомогу. Але охочих допомогти і бути корисними було так багато, що це все створювало певний хаос. Тож, аби якось налагодити цей процес, ми вирішили робити спільну точку, звідки буде надаватися допомога і ТрО, і людям, які починали їхати до нас у громаду. Так, уже 25 лютого ми створили гуманітарний штаб Бердичівщини, який досі координує всю допомогу, що ми надаємо військовим та внутрішнім переселенцям», — згадує Анна.
За два роки повномасштабної війни Анна Левандовська їздила з гуманітарною допомогою на більшість напрямків, де ведуться бойові дії. І, каже, скрізь бачить жінок.
«Мені здається, що після 24 лютого змінилося жіноче лідерство. Я вважаю, воно посилилося. Є жінки у війську, є волонтерки, що надають психологічну допомогу, донатять чи збирають кошти. В Україні чи за кордоном ми завжди думаємо не тільки про себе, а й про тих, хто поруч. Ми дуже емоційні й емпатичні. І, мені здається, це все наші сильні риси. Це саме те, що робить нас лідерками», — підсумовує депутатка.
Домашнє насильство — це не приватна справа, це суспільна проблема
«Успіх кожної жінки повинен надихати інших, і ми тоді сильніші, коли можемо підбадьорити, сказати, щось, що надихає, одна одній», — починає розповідати історію своєї громади депутатка та членкиня депутатської групи з гендерних питань Хорошівської селищної ради Валентина Онофріюк.
Хорошківська селищна рада розбудувала систему протидії домашньому насильству, якою можна пишатися. Адже тема насильства у селищній місцевості досить табуйована, тут звикли не розповідати про труднощі в родині, щоб не осуджували.
«Ми щось робили в напрямку протидії домашньому насиллю, але не мали системного погляду. У 2021 році активістка нашої громади написала проєкт на грантовий конкурс. Із 117 заявок відібрали 15, серед яких і нашу. Так ми долучилися до проєкту «Міста і громади вільні від домашнього насильства», — розповідає Валентина Онофріюк.
За час участі в проєкті вдалося облаштувати денний центр підтримки із кризовою кімнатою, провести низку інформаційних заходів задля попередження насильства та об’єднати громаду в питанні протидії домашнього насильства через участь у вечірніх клубах, спільних чаюваннях та заходах.
«Нам вдалося донести головну думку, що домашнє насильство — це не приватна справа. Це суспільна проблема. І боротися із нею треба гуртом, всією громадою», — говорить Валентина Онофріюк.
Ми маємо виховувати нове покоління лідерок
Наталія Семенюк у місцевому самоврядуванні давно. Із 1996 року вона депутатка, а у 2010 році вперше очолила громаду Семенівську громаду. Пригадує, тоді жінок було значно менше в керівництві, тож її як сільську голову ніхто не сприймав і не вірив, що жінка може керувати.
«Мені казали, що сільським головою має бути чоловік — лисий, пузатий і в кашкеті. Я тоді відповіла: «Вибачте, я трішки не схожа на чоловіка, але працювати вам доведеться зі мною», — жартує Наталія Семенюк.
Сьогодні вона очолює Семенівську громаду та впроваджує практики гендерноорієнтованого управління. Щороку роблять гендерний паспорт громади, з’ясовують, хто проживає, і так визначають соціальні послуги, які найбільше потрібні в тому чи іншому селі.
Наталія каже, що найголовнішою своєю місією бачить розвиток всіх у громаді. Бо, переконана, лідерка — це не та, хто стримує, а та, хто дає можливість розвиватися іншим і виховує собі заміну.
«Мені особливо хочеться, щоб дівчата і жінки нашої громади вчилися, їздили, бачили все хороше і привозили до нас у громаду. І тут ставали керівницями. А ми вже маємо виховувати нове покоління лідерок, які успішно продовжуватимуть важливі справи розвитку нашого демократичного громадянського суспільства», — підсумовує Семенюк.
Жіноче лідерство під час війни: як зростати та розвиватися
Другий день форуму жіночого лідерства учасниці присвятили темі просування політичної участі жінок. Обговорили гендерні аспекти виборчого процесу, гендерні квоти, що запроваджені як необхідний інструмент залучення жінок у політичні процеси. Учасниці форуму з Німеччини та Польщі поділилися історіями власного політичного шляху та розповіли про роль жінок у політиці в їхніх країнах.
До дискусії про жіноче лідерство та про те, як змінилася участь жінок у політиці під час війни, долучилися народні депутатки і членкині МФО «Рівні можливості» Тетяна Циба та Галина Янченко.
Політикині зауважили, що за останні роки законодавство України мало певний поступ у тому, щоб підсилити жіноче лідерство. Про це свідчить зокрема й те, що чоловікам дозволили йти у декретну відпустку. Та найголовніше — правильно виховувати дітей, переконана Галина Янченко. Адже жіноче лідерство починає формуватися ще зі школи.
«Якщо ми з вами почнемо виховувати своїх доньок і синів без стереотипів та упереджень, то ми отримаємо нову країну. У мене саме так і з’явилося відчуття впевненості, що я можу змінювати щось на своєму рівні — зі шкільних проєктів.
У нас велика кількість жінок пішли на передову. Але разом із тим, багато відповідальності лягло на жінок, які в тилу. Вони волонтерять, засновують та очолюють громадські організації і благодійні фонди. Жінки у парламенті в перші місяці війни стали таким собі дипломатичним десантом. Ми постійно їздили за кордон, почали більше комунікувати з міжнародними партнерами. За час повномасштабного вторгнення ми посилили зв’язки з парламентами різних країн так, як ніколи раніше.
Читайте також: Культурна дипломатія: як жінки просувають бренд України за кордоном
Тож усім жінкам, які планують іти в політику, раджу вже зараз готуватися до ролі лідерки, щоб після перемоги брати на себе відповідальність і йти в депутатки. Зараз важливо будувати жіночі спільноти. Адже від того, наскільки ми об’єднані та як ми підтримуємо одна одну, часто залежить, як ми можемо впливати на ситуацію», — наголосила Галина Янченко.
Спільні напрацювання стануть основою меморандуму про співпрацю
Під час форуму також обговорили можливу оплату депутатам та депутатками місцевих рад та постанову Кабміну, яка забороняє вільний виїзд депутаток за кордон. Голова Подільського центру «Гендерна Рада» Тетяна Баєва зауважила, що внаслідок постанови про заборону виїзду майже 150 депутаток склали свої повноваження, тож варто звернути увагу на ці обмеження. Ці дискусійні питання винесли в резолюцію заходу та пообіцяли об’єднатися навколо таких питань, щоб вплив жінок посилювався, а не обмежувався.
Голова депутатської групи з гендерних питань «Рівні можливості» Житомирської обласної ради Людмила Кицак, підсумовуючи дводенний захід, подякувала учасницям за цікаву і змістовну роботу та спільні напрацювання у вигляді резолюції та меморандуму про співпрацю з депутатськими групами з гендерних питань у радах різного рівня.
«Знаю, що наша праця недаремна, адже кожна з нас прагне зробити світ навколо себе кращим. Вірю, що форум жіночого лідерства стане традиційним для Житомирщини. Дякую ЗСУ за можливість жити і працювати», — підсумувала Людмила Кицак.
Олена Андрушко
