Сьогодні Інгріда Шимоніте стала другою в історії сучасної Литовської Республіки жінкою-прем’єркою після Казимири Дануте Прунскене: за Шимоніте проголосували 62 депутати, проти – 10, а 41 утримався. Кандидатуру підтримали консервативна партія «Союз Вітчизни – Литовські християнські демократи», «Ліберальний рух» та Партія свободи, які сформували нову коаліцію.
Прунскене була однією із засновниць громадсько-політичного рухy «Саюдіс» та очолила перший литовський уряд після проголошення Акту про відновлення незалежності у 1990 році.
Шимоніте приходить до влади у не менш складний для країни момент, коли на тлі пандемії COVID-19 вона буде змушена мати справу зі стрімким скороченням економіки та зростаючим безробіттям. Хоча і тут політикиня має значний досвід, адже обіймала посаду міністерки фінансів протягом 2009-2012 років у розпал світової кризи. Тому у багатьох в Литві її ім’я асоціюється із реалізацією програми жорсткої економії та рекордним падінням ВВП на 15 %.
Це викликає острах у певної частини суспільства, особливо в тих, хто віддав свої голоси на користь «Союзу селян і зелених Литви». Ця політсила, яка нині пішла в опозицію, за своєї каденції була відома збільшенням соціальних виплат.
Тож до переліку потенційних проблем, над розв’язанням яких Інгріді Шимоніте доведеться працювати особисто, додається уникнення протистояння з боку опонентів, не кажучи вже про забезпечення єдності всередині коаліції.
Щоб краще зрозуміти в чиї руки переходить виконавча влада в Литві, необхідно відповісти на питання, хто ж така насправді Інгріда Шимоніте. Як формувалась особистість політичної лідерки? У чому секрет її політичної кар’єри?
Про приватне життя політикині відомо небагато. Вона народилася 1974 року у Вільнюсі та зростала в одному з найстаріших його районів – Антакальнісі. Походить із родини звичайних інженерів, тому чудово знає, що таке заощаджувати. Як згадує Інгріда в інтерв’ю литовським ЗМІ, вони ніколи не розкошували, а перші джинси, які в радянські часи були символом західного світу та певним проявом бунтарства, їй придбав дідусь на 16-річчя.
У 1992 році вона закінчила Жирмунайську гімназію, де розвинувся її хист до іноземних мов. Шимоніте, окрім литовської, вільно розмовляє англійською, російською, польською, а також знає шведську на базовому рівні. Під час навчання вона мала й визначні успіхи з математики.
Отримавши ступінь бакалавра в галузі бізнес-адміністрування на економічному факультеті Вільнюського університету, Інгріда Шимоніте майже одразу почала працювати в структурі міністерства фінансів. В нагоді стали її знання англійської мови, оскільки на той час Литва вже розпочала рух до членства в ЄС і активно співпрацювала з іноземними партнерами в напрямку економічної інтеграції.
Щоразу говорячи про родину, Шимоніте з надзвичайною турботою розповідає про свою матір, яка пішла з життя того самого року, коли Інгріда програла президентські перегони чинному президенту Ґітанасу Науседі. Жінка протягом 30-ти років страждала на аутоімунне захворювання, яке позбавило її можливості самостійно пересуватися. Поки був живий батько, він допомагав Інгріді доглядати за матір’ю, але коли не стало і його, весь тягар опіки ліг на політикиню.
Ці обставини її життя не могли не накласти відбиток на характер Інгріди. Їй водночас притаманні емпатія та рішучість, яка проявляється у готовності взяти на себе відповідальність за ухвалені рішення. Можливо, комбінація саме цих рис стане запорукою успішної діяльності її Кабінету міністрів?
Поки ж ситуація, що склалася, є в історії Литви унікальною: три партії, з представників яких складатиметься уряд, очолюють жінки.
Інгріда Шимоніте разом з Вікторією Чміліте-Нільсен («Ліберальний рух»), яка минулого тижня стала спікеркою Сейму, та Аушріне Армонайте (Партія свободи) сподіваються, що це поліпшить внутрішню комунікацію, сприятиме побудові зв’язків у державному секторі та відкритішому діалогу із суспільством.
Читайте також: У Литві спікеркою парламенту обрано відому шахістку Вікторію Чміліте-Нільсен
Відповідаючи на запитання журналіста Baltic News Network, як посилення жіночої складової вплине на перебіг політичних процесів, Інгріда Шимоніте зазначила:
«Я вважаю, що це призведе до зменшення рівня тестостерону у дискусіях, які тепер вестимуться жінками, учасники будуть частіше прислухатися одне до одного та відповідно демонструватимуть більше бажання визнавати межі одне одного».
В інших інтерв’ю Шимоніте наголошує, що визначальним критерієм при розподілі портфелів залишатиметься професійна компетентність, де поділ на чоловіків та жінок є недоречним.
Якщо трохи заглибитись в історію участі жінок у політичному житті країни, то ситуація, що склалася після нещодавніх виборів, не є абсолютним сюрпризом та має солідне підґрунтя.
Жінки Литви здобули виборче право ще у 1918 році, а вже у середині 20-х років Ґабріеле Петкевічайте-Біте стала першою жінкою-кандидаткою на пост президента.
Безперечно, в цьому контексті доцільно згадати й Далю Грибаускайте, яка є однією з найпопулярніших литовських політиків та політикинь й була двічі обраною президенткою держави.
Читайте також: Даля Грибаускайте: Популярна попри непопулярні рішення
Із певною періодичністю жінки обіймають такі високі посади, як міністерка оборони – Раса Юкнявічене (2008-2012), або спікерка Сейму – Ірена Дегутене (2009-2012) та Лорета Граужинене (2013-2016).
З іншого боку, Литву критикують за те, що в парламенті кількість жінок є нижчою за середні показники по ЄС, а також за гендерні відмінності в оплаті праці.
Читайте також: Даля Грибаускайте: Питання про те, чому в уряді Литви немає жінок, є не найприємнішим
Отже, порядок денний наступного інклюзивного уряду гарантовано буде пронизаний темою розширення прав та можливостей жінок (зокрема на часі ратифікація Стамбульської конвенції), а також доповнюватиметься такими резонансними питаннями як декриміналізація вживання марихуани, ставлення до ЛГБТ-спільноти та легалізація інституту партнерства.
Усі ці моменти були у передвиборчих програмах усіх партнерів по коаліції, але займали там різне місце та значення.
Консервативні «Союз Вітчизни — Литовські християнські демократи» включили ці моменти до своєї програми у відповідь на запити виборців щодо подолання стереотипів і табу. Можна припустити, що це й зумовило вибір Інгріди Шимоніте на посаду прем’єрки, хоча формально вона не є головою партії.
Дистанціювання від внутрішньопартійних протиріч, зокрема щодо прав сексуальних меншин, залишили Шимоніте більше місця для маневрування у публічному просторі. Її позиції радше тяжіють до політичного центру, а вдало розставлені акценти у створенні її іміджу (наприклад, той факт, що вона є фанаткою рок-музики та полюбляє хокей) зробили її образ зрозумілим та привабливим для урбанізованої молоді. Саме тієї частини електорату, яка традиційно вкрай скептично налаштована до консерваторів.
Водночас у Шимоніте є чітке розуміння ситуації, в якій сьогодні опинилась Литва. До своїх першочергових завдань вона відносить боротьбу з коронакризою, цільове освоєння фондів ЄС, корегування бюджету на 2021 рік, зменшення зовнішнього боргу, зміни у курсі щодо системи охорони здоров’я, освіти та міграційної політки.
До України політична сила, яку представляє Шимоніте, є дружньою, вона відома своєю жорсткою позицією щодо невизнання анексії Криму та збереження санкцій проти Росії через військову агресію на Сході. Також Шимоніте була членкинею проукраїнської тимчасової групи у Сеймі минулого скликання та вважає, що діалог із РФ майже неможливий, бо політика Кремля залишається незмінною.
Схоже, що напружений робочий графік прем’єрміністерки ще довго не даватиме Шимоніте можливості насолоджуватися її улюбленими пішими прогулянками та поратися у своєму саду, та й читання улюблених класичних англійських детективів доведеться замінити на розплутування політичних головоломок. Але як казала «Мадам Держсекретар» Мадлен Олбрайт, боротьба за свою мрію та захоплююча висока посада з надлишком компенсують енергію, якої вимагають.
Ольга Русова, кандидатка політичних наук, провідна фахівчиня Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка, для 50%
