Ірина Суслова – народна депутатка України восьмого скликання, пройшла в український парламент від партії «Самопоміч».
У лютому 2015 року парламентська фракція «Самопоміч» прийняла рішення виключити зі свого складу депутатку, мотивуючи це тим, що вона єдина із партії проголосувала за призначення генеральним прокурором Віктора Шокіна. В березні 2016 року Ірина Суслова вступила у фракцію Блок Петра Порошенка.
Сьогодні очолює у Верховній Раді підкомітет з гендерної рівності та недискримінації, активно лобіює питання гендеру та бореться з проявами сексизму в стінах парламенту.
– Ірино, що вас спонукало йти в політику?
– Для мене депутатство не було самоціллю. Я брала активну участь в подіях, які відбувалися чотири роки тому на Майдані. Тоді перебувала в «Автомайдані» і на мене була відкрита кримінальна справа за перешкоджання і нібито захоплення центральних магістралей нашої країни. Я пригадую, як партія «Воля» проводила перемовини із «Самопоміччю» і таким чином на відкритій зустрічі мене було делеговано однопартійцями до списку «Самопомочі» по квоті «Волі». І коли відбувалося голосування, то я двічі знімала свою кандидатуру, бо не бачила себе у владі. І от сьогодні я розумію, що таке бажання було пов`язане з тим, що я жінка. Я мислила так: я готова допомагати, робити щось корисне, але не самій же йти у владу, бо усі ж знають, що це справа чоловіча.
– Сьогодні ви працюєте в Комітеті з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин та очолюєте підкомітет з питань гендерної рівності та недискримінації. Чому ви обрали саме такий напрямок роботи?
– В мене завжди було відчуття, що я маю захищати слабших. Це почуття у мене з`явилося завдяки моєму батькові. Як я народилася, він втратив зір. Він мені завжди говорив одну-єдину річ: щоб не відбувалося, маєш посміхатися. І радіти життю. Бо в когось немає можливості прокидатися і бачити сонце, чути пташок, ходити. Сьогодні в нашому комітеті є багато роботи. А суто в нашому підкомітеті працює три людини. Результатом роботи за минулий рік стало скасування наказу МОЗ № 4506 про професії, заборонені для жінок, та проходження в першому читанні законопроекту 6109 про рівні права і можливості жінок і чоловіків у проходженні військової служби. Зараз ми розробляємо зміни до регламенту про запровадження гендерно-правової експертизи.
– А що це за гендерно-правова експертиза і як вона повинна запрацювати на практиці?
– Гендерно-правова експертиза відповідає на запитання, скільки, наприклад, коштів витрачається на будь-що, наприклад, на олімпійську збірну – окремо на чоловіків і окремо на жінок. Мається на увазі форма, тренування, забезпечення. Якщо ми зробимо аналіз, то зрозуміємо, що на жінок витрачається умовно 30 % коштів, а на чоловіків – більше. І гендерно-правова експертиза має зробити висновок, що цей чи інший законопроект порушує права жінок, чоловіків і так далі. Така експертиза передбачена ЗУ «Про рівні права і можливості». Але для того, щоб її реалізувати, необхідно створювати окремий департамент в апараті Верховної Ради або відділ при департаменті. А для того, щоб це відбувалося, необхідно внести зміни до регламенту, яким керується апарат ВР. Це бюрократична процедура, але ми маємо сьогодні напрацювати ці зміни, пролобіювати їх в парламенті, знайти підтримку серед наших колег. Зараз ми доопрацьовуємо цей документ, і я гадаю, що найближчим часом його буде зареєстровано у Раді.
– Один із напрямків, який ви ведете, це боротьба із сексизмом в рекламі, висловлюваннях публічних людей в стінах парламенту та інших публічних проявах. Я знаю, що ви спільно з організацією «Ліга захисту прав жінок» проводили флеш-моби у стінах ВР по боротьбі із сексизмом. Це принесло якісь результати?
– Акції, які ми проводили у стінах Верховної Ради, викликали різні емоції в людей. Деякі депутати жартували з цього, деякі відверто сміялися. Багато хто з політиків взагалі не знає значення слова «сексизм» і думає, що йдеться про секс. На брошурках, які ми роздавали, і це було чітко написано, і чому сексизм в рекламі це погано. Ми намагалися пояснювати, що продавати товар чи послуги за допомогою об’єктивації жінки чи чоловіка – це неефективно. І я сподіваюсь, що більшість депутатів після наших акцій бодай розуміє, що таке сексизм. Завдяки роботі громадської організації «Ліга захисту прав жінок» були відправлені скарги на сексистську рекламу в Гендерний індустріальний комітет та до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Чимало суб’єктів господарювання були оштрафовані.
– Нещодавно парламент ухвалив ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», навколо якого і досі багато дискусій. Ви не підтримали цей законопроект. Чому?
– Я утрималась, тому що цей закон не дозволяє сьогодні ратифікувати Стамбульську конвенцію. Стамбульська конвенція – це рамковий документ, який передбачає запровадження комплексу заходів з протидії домашньому насильству. В тому числі і криміналізацію окремих типів злочинів. На жаль, деякі колеги мають інші позиції. І вони протягнули той законопроект, який і було ухвалено.
Я погоджуюсь з аргументами Анни Маляр про те, що закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поряд з багатьма корисними речами містить норми, які можуть трактуватися неоднозначно й дати зворотній від очікуваного ефект.
Крім статті про примушування до шлюбу, там є і Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства. Тепер тисячі осіб – від працівників сільських рад до працівників міністерств – матимуть доступ до персональних даних жертв, свідків і кривдників. Про факти домашнього насильства просто не будуть повідомляти, щоб не «світити» інформацію про себе.
Тому ці та інші недоліки треба негайно виправляти, а на майбутнє треба винести для себе урок – вписуючи до тексту закону певне положення, слід думати не лише про законодавчу теорію, але й про правозастосовчу практику.
– Одне із питань, яке дуже турбує майбутніх жінок-політикинь, це ресурси. І справді, жінки часто не мають ресурсів, аби йти у владу і їм доводиться вибирати з того, що є, підлаштовуватись під правила гри тієї чи іншої партії. Де брати ресурси?
– Це питання однаково актуальне і для жінок, і для чоловіків. Адже не секрет, що більшість наших політиків люди несамостійні та фінансовані певними «спонсорами». Для отримання ресурсів потрібен суспільний запит на незалежних політиків та на жінок в політиці. Такий запит вже сьогодні активно формується громадянським суспільством. Жінки-лідерки отримають кредит довіри і від політичних партій, але не від тих, які діють сьогодні – вертикального типу, заточених під лідера, а від партій горизонтальних – таких, що формуються знизу на основі спільності поглядів людей. Це процес не швидкий, але він уже розпочався, і він позитивно вплине і на країну, і на політику, і на динаміку присутності жінок в парламенті та місцевих виборних органах влади.
Аріна Крапка, для 50%
