Під егідою президента Франції Макрона в Страсбургу пройшов «Світовий форум за демократію: Гендер – чия битва».
В заході взяли участь близько 1000 гостей з понад 50 країн світу. На Форумі йшла мова про світові гендерні виклики, там світ звіряв годинники щодо шляхів вирішення наболілих проблем.
Сексизм, ейджизм, стереотипи та булінг в соціальних мережах – це те, що псує життя активним жінкам по всьому світі.
У булінгу, а просто кажучи цькуванні, про який багато говорили на Форумі, вирізняють три сторони: жертви, нападники та свідки. Вплив цькування відбувається на всі три категорії.
Зокрема, український дослідник булінгу Богдан Петренко зауважував, що цькування є зменшеною копією терористичного акту — у ньому є прямі та непрямі жертви, насильство та інформаційний ефект, а його мета — не лише безпосередній вплив жертву, а й формування відповідних моделей поведінки з боку всієї групи, у тому числі й свідків.
До причин, які призводять до булінгу, належать: людська нерівність, нетолерантність суспільства (у тому числі й суспільні стереотипи), сімейне виховання, формування ієрархії в колективі, ставлення до насильства у самому суспільстві.
Як протистояти цькуванню на всіх рівнях?
На Форумі багато говорили про глобальні кампанії, які підтримують жінок.
HeForShe запущено за підтримки Організації Об’єднаних Націй. До слова, презентація руху в Україні відбулася в березні цього року Анастасією Дивінською, головою ООН-Жінки в Україні. Селебрітіс кампанії в Україні – Піанобой та його син Лев.
Ціль – залучення хлопців і чоловіків як агентів змін, які борються проти негативних наслідків гендерної нерівності, якої зазнають дівчата та жінки.
Схожою адвокасі кампанією є рух WhiteRibbon, який на Форумі представив окремий стенд. WhiteRibbon – найбільший у світі рух чоловіків і хлопчиків, які прагнуть подолати насильство щодо жінок. Білу стрічку можуть отримати усі, хто працюватиме в напрямку боротьби з різними формами дискримінації жінок, будь-де – від садочків і шкіл до армії та парламенту. До речі, згодом після форуму, 4 грудня, акція #WhiteRibbon відбулася у Верховній Раді.
Ще одна світова адвокасі кампанія – #MeToo. В її рамках жінки, що стали жертвами сексуального насильства, розповідають про пережитий досвід. Фраза «Я теж» (Me Too) вперше була використана громадською активісткою Тараною Берк, а пізніше популяризована акторкою Аліссою Мілано.
Мілано запропонувала жінкам ставити хештег #MeToo, щоб поділитися власним сумним досвідом пережитого насильства.
В інструментах #MeToo мені сподобався інструктаж щодо проведення 360-градусного Дня переходу до рівних можливостей.
360-градусний день – це публічні розмови, які мають відбутися під час заходу, який любить громада. #MeToo радить ретельно готуватися: дібрати команду, визначити концепцію та сценарний план, знайти фінансування (через ГО, партнерів, гранти, законодавців, молодіжні програми) та добре працювати з пресою.
Ключ до успіху цього дня – розробка програми, яка матиме сенс не тільки тут і зараз, але й залишить учасників, організаторів та спонсорів натхненними на подальшу роботу.
Для виборних осіб це може бути окремий законодавчий семінар, для молоді та студентів – програма молодіжного лідерства. Власникам бізнесу, як і посадовим особам, необхідно показати, як інвестування в гендерну рівність допоможе заощадити або дозволить заробляти гроші.
При розробці загальної публічної програми пам’ятаймо, що ми не знаємо, хто прийде на захід. Ми очікуємо різних людей із різними питаннями, ідеями, досвідом. Вони прийдуть, щоб взяти участь в діалозі. Мета спільного дня – не тільки розповідати, але й слухати, вийти за межі вузького кола однодумців та досягти кращого розуміння питань рівності між людьми, які живуть та працюють у вашій громаді.
НДІ веде глобальну кампанію #NotTheCost (її український варіант – #НеЦінаПолітики), яка підтримує політично активних жінок, що піддаються переслідуванням за їхню політичну діяльність. НДІ запрошує поділитися історією про насильство щодо політично активних жінок в Україні.
В Україні всі ці кампанії представлені й діють, хоч, на жаль, поки не є масовими.
Але викликає тривогу інше – та велика ментальна прірва між активними громадянами, які беруть участь чи то в гендерних рухах, чи то в адвокаційних кампаніях, та консервативною частиною суспільства, до якої належать і велика частина політичного бомонду, і представники деяких церков, які досі бояться лише самого слова «гендер». А часто й просто не знають, що воно означає.
Ірина Ярмоленко, депутатка Житомирської міської ради, для 50%
