«Все-таки я сподіваюсь, що ви нас, жінок, будете цінувати і за те, що ми професійні, розумні, якісні фахівчині, а поза тим будете нам допомагати у господарстві, і будете тендітними і сильними так само», – відзначила віце-прем’єрка Іванна Климпуш-Цинцаде підчас регіональної робочої наради з ґендерної політики у Житомирі.
Климпуш-Цинцадзе зауважила, що вже встигла почути від представників Житомирської ОДА, що, мовляв, ґендерна рівність – це дуже важливо, але ми любимо жінок за те, що вони гарні, тендітні та добрі господині.
Це вже третя така нарада, яку віце-прем’єрка провела в регіонах – перші дві були у Дніпрі та Тернополі.
Найважливіше заради чого відбулося це велелюдне зібрання – а у заході взяли участь керівники Житомирської обласної та міської рад, представники громадських організацій та міжнародних інституцій, заступники міністрів профільних міністерств, а також близько ста депутатів місцевого самоврядування – це в який спосіб перекладати національні пріоритети і політики на регіональний рівень.
50% публікують найважливіші фрагменти з виступу Іванни Климпуш-Цинцадзе та її відповідей на запитання аудиторії.
Про виборчі квоти
Коли я прийшла працювати у Верховну Раду у 2014 році, я була проти запровадження гендерних квот. Я не розуміла, нащо це потрібно.
Поступово приходило розумінні. Нам вдалося ухвалити 30-відсоткове квотування для представників однієї статі в списках політичних партій на місцевих виборах. Ми врахували стимулюючі механізми (наприклад, партії у парламенті отримують додаткове фінансування, якщо вони дотрималися цієї норми), але не врахували жодних санкційних механізмів за недотримання цього принципу.
І тому, наступним кроком має стати не тільки відповідальність, а й заохочення. Я переконана, що ці квоти є тимчасовим механізмом (хоча тимчасовість у нас може вимірюватися й десятиліттями, на жаль), допоки ми не дійдемо до зміни культури і усвідомлення, що це є нормою. Так, як це є у Швеції чи Норвегії, де у партійних списках просто чергуються «чоловік – жінка». А друге – нам потрібно продовжувати переконувати жінок в тому, щоб вони повірили в себе.
Перші серед (гендерно)рівних
Ми стали першим урядом України, який за часи незалежності визначив своїм пріоритетом ґендерну рівність. Ніколи раніше питання ґендерної рівності не було серед пріоритетів у роботі уряду.
Цього року є кілька головних урядових пріоритетів. Саме на виконання цих пріоритетів ми прийняли і Державну програму забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, і оновлений Національний план реалізації Резолюції 1325, і Національний план з виконання рекомендацій, які були викладені у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Усе це відбулося лише за один рік – 2018-й.
Більше того, ми навіть у своїй річній Національній програмі співробітництва з НАТО окремо наголосили на забезпеченні ґендерної рівності у секторі безпеки і оборони і зараз закінчуємо роботу на центральному рівні з точки зору того, в який спосіб ми будемо проводити ґендерну експертизу не тільки на рівні Міністерства юстиції, як це раніше відбувалося, а й на рівні кожного органу центральної виконавчої влади.
Потім ми сподіваємося, що і всі місцеві рішення також будуть враховувати ґендерно-правову експертизу на етапі обговорення тої чи іншої політики.
Ми вже маємо чим пишатися…
Ми вже маємо чим пишатися. Наприклад, тією роботою, яку МВС разом із Нацполіцією активізували з попередження домашнього насильства, або тою роботою, яку проводить Мінсоцполітики щодо завершення розробки всіх підзаконних актів для повної імплементації законодавства щодо протидії домашнього насильства. Я рада, що зараз Міністерство регіональної політики активно включилося.
Минулого місяця МЗС приєдналося до глобального руху #HeForShe і погодилося на ґендерний аудит, наша Держслужба вводить у процес підготовки та перепідготовки кадрів модулі з питань ґендерної рівності, Мінфін вводить показники ґендерно-орієнтованого бюджетування у наш 3-річний план використання публічних фінансів.
Що таке локалізація гендерних проектів?
Це вже є на центральному рівні, але без того, щоб ці ідеї і пріоритети були враховані й на місцях, ми далеко не зрушимо.
Чому ми вважаємо, що необхідно їхати на місця? Тому що надзавданням є те, щоб у регіональних заходах із впровадження ґендерної політики була локалізація, тобто місцевий компонент того, як найповніше врахувати інтереси конкретного міста, селища, громади і конкретної людини у кожному з цих утворень, щоб більш ефективно вивчити ситуацію, використати можливості і запровадити додаткові стимули для того чи іншого регіону.
Ми маємо чітко розуміти: проблема забезпечення ґендерної рівності – це не тільки забезпечення прав жінок.
У Житомирській області є чи не найбільший в Україні розрив у тривалості життя чоловіків та жінок. Очікувана середня тривалість життя чоловіків у Житомирській області на 12 років менша, ніж для жінок (тоді як в інших областях цей розрив менший, на рівні 10 років). Це так само є питанням ґендерної рівності.
Тобто те, в який спосіб ми реагуємо на потреби чоловіків стосовно того, як забезпечити їхні можливості піклуватися про своє здоров’я, попереджати ті чи інші хвороби і в результати жити довше, – це одне з тих завдань, яке ми мали би враховувати у своїй конкретній роботі на місці, зокрема на Житомирщині.
Ще одна проблема, з якою частіше стикаються чоловіки, ніж жінки: 85% з тих, хто тут, на Житомирщині, кінчає життя самогубством, це чоловіки. Щоправда, в інших областях України цей відсоток ще вищий.
Ґендерна рівність означає рівність прав і можливостей для людей обох статей реалізовувати свій потенціал і забезпечувати свої потреби.
Водночас я рада, що на Житомирщині зменшується розрив у оплаті праці чоловіків та жінок і на сьогодні він тут є меншим, ніж по всій Україні – 16,6% (тоді як в середньому по країні він складає близько 24%).
Я нещодавно пояснювала своїм колегам в уряді, що насправді вони, самі того не розуміючи, виступають за ґендерну рівність, коли наполягають на тому, що треба збільшити кількість дитячих садків і зменшити черги в дитячі садки в різних регіонах. Вони питають: причому тут ґендерна рівність? Дуже просто. Дитячий садок, де можна залишити свою дитину, означає, що обоє батьків можуть піти на роботу, почати заробляти гроші, щоб забезпечувати свою родину, платити податок у бюджет, підвищити свою купівельну спроможність і мати самоповагу та задоволення від самореалізації.
Гендерним радникам треба платити
В багатьох державних інституціях вже присутні радники з ґендерних питань. Єдина проблема у тому, що переважна більшість цих радників працює на волонтерських засадах.
Нам вже час переходити до того, щоб інституалізувати цей інструмент, тому що коли в тій чи іншій облдержадміністрації є одна людина, яка за сумісництвом виконує функцію й забезпечення ґендерної рівності, це непогано, але це не те, що дасть нам можливість врахувати інтереси і жінок, і чоловіків на місцевому рівні.
Це знецінює роботу і марґіналізує її, якщо вона відбувається виключно на громадських засадах. Нам потрібна інституційна спроможність на місцях, а це означає, що потрібні люди, які матимуть відповідні знання та повноваження, щоб реалізовувати ці завдання.
Цікаві факти про Житомирщину:
- Житомир – друге після Вінниці українське місто, яке приєдналося до Європейської хартії рівності жінок та чоловіків; це відбулось у червні цього року. Також ґендерну складову включено до концепції стратегічного розвитку міста, яка розрахована на період до 2030 року.
- Серед працівників Житомирської обласної державної адміністрації 71% складають жінки, зокрема з 22 керівників структурних підрозділів Житомирської ОДА – 11 жінок.
«Коли я прийшов на цю посаду два роки тому, у нас була одна жінка головою районної держадміністрації. Протягом своєї роботи я змінив 11 голів, з яких 5 новопризначених – це жінки. Тому я думаю, що питань щодо ґендерної нерівності до мене як до керівника обласної держадміністрації бути не повинно»,– запевнив голова Житомирської обласної держадміністрації Ігор Гундич.
- В Житомирській обласній раді 64 депутати, з яких 6 жінок.
«Малувато, але ці 6 жінок дають фору половині, а можливо й більше депутатів своєю активністю та своїм ставленням до роботи. В апараті облради 67% – жінки. Якщо говорити про рівень районів: з 23 голів – 2 жінки голови районних рад. В нашій області 45 об’єднаних територіальних громад, з них 4 жінки є головами. 1022 особи – депутати цих громад, з яких 495 – жінки. На рівні сільських і селищних рад – 70% жінки»,- сказав Володимир Ширма, голова Житомирської обласної ради.
Марина Баранівська, для 50%
Фото надані прес-службою
