Головна Колонки Леся Українка — берегиня чи феміністка?

Леся Українка — берегиня чи феміністка?

9
1,803

Пригадуєте, як минулого року в декого виникло нестримне бажання деколонізувати ментальний простір України? І почали з дискусії щодо змісту 8 березня. Нібито під приводом боротьби з радянською профанацією Міжнародного дня боротьби за права жінок деякі депутати Верховної Ради якраз ту профанацію відтворювали, ініціювавши запровадження Дня української жінки. Формально цей день прив’язали до 25 лютого — дня народження Лесі Українки. Невігластво щодо міжнародного руху за права жінок ігнорувало й власне біографію письменниці та її політичну позицію. 

Ще до затвердження законопроєкту про скасування 8 березня і запровадження натомість 25 лютого шкільні групи та й більшість медіапростору заполонили шаблонні вітання про берегинь, натхнення та красу. Цим якраз і повертали суспільство до безправного об’єктного уявлення про жінок, яке панувало в СРСР. Цей парадокс засмучував ще й тим, наскільки ми необізнані щодо фактів біографії Лариси Косач, 150-річчя якої не так давно масштабно відзначала вся країна.


Читайте також: Спитай у Лесі: ворожіння на поезії Лесі Українки


Модерна письменниця, політична діячка, донька та дружина врешті-решт, могла б скоріше зватися феміністкою, коли б тоді вже поширилося це означення. Але аж ніяк не берегинею чи «окрасою колективу».

Леся Українка й факти на підтвердження її прогресивної позиції

  • Батько Лариси Косач був у відпустці з догляду за нею, дитиною.
  • Мати Лесі Українки, Олена Пчілка, стала першою жінкою, яка отримала звання академіка.
  • Лариса Косач мала час на освіту, читання, подорожі. У жодній біографії не згадано, щоб вона виконувала хатню роботу замість дорослих повносправних чоловіків.
  • Її стосунки з іншою жінкою якщо й не мали сексуального контексту, то виходили за межі гетеронормативних чи подружніх. «Тут когось дуже часто згадують, встаючи й лягаючи, на самоті, і вдвох, і втрьох. Нехай хтось частенько пише картки, то буде чіча-ляля. Як татарчатко не напише комусь, то хтось його з’їсть, не соливши, як приїде. Хтось когось любить», — писала Леся Ользі Кобилянській.
  • Лариса Петрівна спочатку жила в цивільному шлюбі, а потім побралася з чоловіком, який на 9 років був молодшим за неї. Вона заробляла більше за свого чоловіка.
  • Хоча за наполяганням власної матері вони вінчалися, Лариса Косач-Квітка була нерелігійною й виступала за вільний шлюб. І прізвище чоловіка вона додала до свого.
  • Власне, сестри Косач — Леся та Ольга — відмовлялися від вінчань, бо не хотіли чути в церкві знамените: «да убоится жена мужа своего». 
  • Письменниця викривала у своїх творах відсталість Російської імперії через становище жінки. Найвідоміший твір про різність прав жінок на Москві та в Україні — «Бояриня». 
  • Водночас наддніпрянська інтелектуалка дивувалася й патріархальному ставленню до жіноцтва в  Галичині. У листі до буковинки Ольги Кобилянської вона писала: «У галичан мене ще вражало якесь чудне непросте відношення до жінок. Все вони дивляться на нас або згори вниз, або знизу вгору. А щоб так просто нарівні — зроду».
  • Генійка України мала власний простір і справу, якою заробляла — письменництво та переклади були професійною кар’єрою, а не «жіночим хобі».
  • На Байковому кладовищі її труну несли шість жінок — подруги письменниці та відомі українські діячки.

Можна лише побажати, щоб сьогодні кожна жінка мала не менше  можливостей, ніж Леся Українка 150 років тому 

Увесь творчий доробок Лесі Українки можна трактувати як переосмислення світової культури, вічних літературних сюжетів, історії крізь жіночу оптику (від Античної Греції та Риму, християнства, європейського середньовіччя, ранньомодерної Іспанії до сьогодення). Про це пише зокрема Олена Пелешко у статті «Орфей із жіночим обличчям: творчість Лесі Українки крізь призму феміністичної оптики». Наведемо ще деякі її ремарки.

 У п’єсі «Блакитна троянда» чи не вперше в українській літературі  прозвучать тези про необхідність усвідомленого материнства та відповідальності батьків. Патріархальний образ матері також підважувався (мати Річарда Арона в творі «У пущі», матір Ореста — у «Блакитній троянді», мати Лукаша — у «Лісовій пісні»).


Читайте також: Леся Українка — право на боротьбу. 10 фактів із життя письменниці


Знецінення приватної сфери, в яку замикають жінок, письменниця викриває через перевдягання жінок у домашні халати, коли вони втрачають волю, попередню силу — як-то Мавка, Бояриня чи «Йоганна, жінка Хусова». Про приватний простір як в’язницю для жінок ідеться в «Осінній казці», «Оргії».

Тож, відзначаючи чи день жінки, чи день народження Лесі Українки, можна лише побажати, щоб сьогодні кожна жінка в Україні мала не менше  можливостей, ніж ті, які мала ще 150 років тому Лариса Петрівна Косач —  донька шляхетського роду, професійна письменниця та політична діячка. Власне модерність прав жіноцтва віддаляє нас від Москви скоріше, ніж будь-які формальні перелицювання.

Ольга Костіна

Більше публікацій
Більше публікацій 50%
Більше публікацій Колонки