У Луцьку 29 листопада міська рада мала голосувати за проект рішення про приєднання до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад. Проте проект відкладено.
Сама Хартія, як відомо, є ініціативою Ради європейських муніципалітетів і регіонів (РЄМР) і її комітету у справах жінок та адресована місцевим та регіональним органам самоврядування Європи, запрошує їх до її підписання, щоб публічно продемонструвати прийняття принципу рівності жінок і чоловіків, та щоб на території їхньої діяльності реалізовувалися зобов’язання, які викладені у Хартії.
По суті, це є декларативний документ, у якому кожен орган-підписант зобов’язується розробити План дій для досягнення рівності, визначити свої власні пріоритети, а також які дії та ресурси потрібні для їх реалізації. На розробку такого плану відводиться 2 роки.
За цей час потрібно здійснити демографічний аналіз території, тобто порахувати, хто тут живе: жінки/чоловіки, літні/молоді, дівчата/хлопчики, люди з інвалідністю і якою саме; після підрахунку здійснити аналіз інтересів цих людей і скоригувати міське планування з реальними потребами мешканців.
До речі, Національний демократичний інститут займається розробкою інструментарію вимірювання ґендерної рівності на місцевому рівні, що дозволить місцевій владі самостійно проводити оцінку ситуації та отримувати конкретні рекомендації щодо складання плану дій щодо просування гендерної рівності та його впровадження. На початку 2019 року НДІ запропонує цей інструмент розвитку громадам-партнерам програми DOBRE і згодом, потенційно, іншим містам-підписантам Хартії та Міністерству регіонального розвитку.
Здавалося б, нічого страшного, якби не слово «гендер», яке в Україні звично плутають з ЛГБТ і протиставляють «сімейним цінностям».
Напередодні засідання, де мали голосувати за Хартію, депутати Луцької міської ради отримали листа від ГО «Союз церков Волині», аби не підтримувати Хартію, у зв’язку з тим, що вона нібито містить популяризацію ЛГБТ-спільнот і спростовує цінності сім’ї та шлюбу.
Чому?
«Ініціатива впровадження та отримання підтримки на місцевому рівні Хартії має на меті закріпити концепцію, яка спрямована на поглиблення моральної та духовної деградації суспільства, руйнування інституту сім’ї, що є соціальним базисом для існування суспільства та держав, а також батьківства, материнства та дитинства в Україні», – ідеться в листі, який отримали луцькі депутати.
Лист підписали Олена Львова, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, Адріан Буковинський, кандидат філософських наук, доцент, а також ГО «Громадянський рух «Всі разом!».
Далі в листі ідеться про те, що Хартія не надає визначення поняття гендерної рівності, втім вживає неоднозначні для українського законодавства терміни, такі як «гендер», «сексуальна орієнтація» та похідні від них «гендерне інтегрування», «гендерне бюджетування», «засади гендерної рівності», «сексуальна орієнтація», «стереотипи», «викорінення гендерних стереотипів та поглядів» тощо.
Підписанти зазначають, що навіть в міжнародній практиці не існує уніфікованого поняття «гендер».
«Похідні від нього – ґендерна рівність, ґендерна освіта, ґендерне виховання – маніпулятивні ідеологічні терміни, які подаються у позитивному контексті. Зокрема, як соціальне забезпечення рівних прав між чоловіками та жінками. Насправді, у такий спосіб намагаються знищити полярність між чоловіком і жінкою, поставити під сумнів природну сім’ю та розмити традиційні ролі, притаманні жінкам та чоловікам», – ідеться в листі.
Тут би перепитати, невже міське планування, побудоване на статистичних даних і з врахуванням інтересів мешканців, може… призвести до демографічної кризи? Проте автори листа і самі погоджуються, що ідея рівності прав усіх людей, зокрема і на міський простір, є справедливою.
«При цьому зазначимо, що справедлива ідея рівності прав і можливостей чоловіків і жінок не може використовуватися як привід для легалізації поведінкових девіацій і аморальних традицій», – резюмують вони.
Що далі?
«Я зустрілася з Владикою Луцьким і Волинським Михаїлом, ми непогано поговорили і я пояснила, що ми не маємо наміру зазіхати на традиційні цінності», – пояснила Юлія Вусенко, депутатка Луцькради, голова депутатської групи «Рівні можливості», авторка проекту рішення про приєднання до Хартії.
Її слова підтвердив нашому виданню і сам митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
«Перед Богом усі рівні. Тому я нічого не маю проти Хартії, якщо її положення не суперечать класичному християнському вченню», – наголосив Владика, проте у розмові він не приховував, що не не дуже ознайомлений ні з текстом Хартії, ні з тими контраргументами, які від імені ГО «Союз церков Волині» поширювалися серед депутатів Луцькради.
Тимчасом Юлія Вусенко вважає, що у Луцьку знадобиться досвід Мелітополя. В Мелітополі, де раніше зіткнулися з аналогічною проблемою, пішли таким шляхом: розробили уточнення до проекту рішення депутатів міськради (не до самої хартії, що важливо).
«Наші депутати пішли на компроміс і внесли правку в проект рішення, що Хартія ні в якому разі не популяризуватиме ідеологію ЛГБТ, а рівність не означає знищення сімейних цінностей», – пояснила Ірина Іванова, заступниця начальника фінансового управління Мелітопольської міської ради.
У рішенні, за яке голосували депутати Мелітопольської міської ради ідеться про те, що хартія жодним чином не повинна скасовувати традиційні погляди на сім’ю, вільний розвиток особистості і не має популяризувати сексуальні меншини.
Юлія Вусенко поставила собі завдання створити робочу групу з підготовки нового проекту рішення. Удруге, за попередніми прикидками, це питання може бути винесено на сесію Луцькради у січні 2018 року.
«Незважаючи на те, що церква відділена від держави, але ми живемо на Західній Україні. Тут церква завжди була впливова», – говорить Юлія Вусенко.
Міра компромісу
Ідею з компромісами довкола слова «гендер» не всі активісти, які виступають за гендерну рівність, вважають прийнятною. Наприклад, категорично проти виступає Світлана Ходакова, яка є піонером впровадження Хартії в Україні.
Як відомо, першим містом в Україні, яке приєдналося до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад, стала Вінниця. Це відбулося у червні 2017 року. Двигуном цього процесу у Вінниці й була Ходакова.
«В деяких містах планують в рішенні сесії, щодо приєднання до Хартії визнати непорушними «сімейні цінності» та не враховувати інтереси людей, жінок і чоловіків, що «відносяться до меншин». Вважаю це загрозливою тенденцією. Хартія – не є самоціллю. Хартія – це політичний і управлінський інструмент для імплементації ґендерної рівності на місцевому рівні. Але точно не інструмент «сортування» громадян на «кращих», тих що в «нормі», яку визначило патріархальне суспільство і «не кращих», тих що під рамки «норми» не підпадають. Цінність права на рівність – є однією з основоположних цінностей, ця цінність не може бути предметом торгу», – переконана Ходакова.
Також Ходакова зазначила, що у руху за гендерну рівність в Україні зараз важливий етап, який має не звестися до компромісів, а має сприяти появі більше виважених аргументів.
«Це дасть можливість, не відступаючи від своїх принципів, досягати поставленої мети», – наголосила Світлана Ходакова.
Але де шукати аргументи у розмові з церковними общинами?
В Асоціації міст України розповіли, що адресували запитання до інших християнських конфесій – поцікавилися точкою зору католицьких, православних та греко-католицьких єресіархів в Україні, а також направили листа до Ватикану.
«Викладені в листі аргументи – це не точка зору усіх церков України, а лише тих, які входять в дане об’єднання євангелістських общин. Тому ми вирішили поцікавитися точкою зору інших конфесій на викладені в Хартії положення, а також запитати, чи суперечать вони християнським цінностям. Також спрямували й відповідного листа до Ватикану», – сказав Володимир Нижник, національний координатор з питань впровадження Хартії рівності.
Листи відправлено – відповідей поки немає.
Хто мішень?
Це вже не перший випадок в Україні, коли християнські церкви намагаються зупинити суспільні процеси в Україні, спрямовані на впровадження гендерної рівності. Причому щоразу вони діють через депутатів місцевих рад – міських та обласних.
Як відомо, депутати Івано-Франківської облради звернулися до президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Ради національної безпеки і оборони із закликом захистити «інституцію сім’ї» в Україні.
Депутати вимагають не допустити ухвалення Закону «Про цивільне партнерство», виключити з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «подолання ґендерних стереотипів», зупинити спроби ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульської конвенції). Серед вимог також є заборона проведення маршів рівності, фестивалів квір-культури та ухвалення закону «Про заборону пропаганди гомосексуалізму».
Про це в інтерв’ю Громадському радіо говорила Катерина Левченко, урядової Уповноважена з питань гендерної політики.
«Це не написано Івано-Франківськими депутатами. Це спланована акція, яка загрожує національній безпеці. Саме ця акція загрожує, а не Стамбульська конвенція і не закон України про забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків або про запобігання дискримінації», — розповіла Левченко.
Як відомо, Левченко пообіцяла написати відповідну заяву до СБУ – про те, що антигендерні рухи створють ситуацію, що загрожує національній безпеці України.
А далі відбулися події, про які вже відомо: на захист «сімейних цінностей» виступив секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов, ГО «Всі разом!» звернулося до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з вимогою звільнити Катерину Левченко з посади Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, а також «вгамувати її». З аналогічними вимогами виступила організація «Катехон», яка закликала своїх прибічників на акцію «Стоп гендерний Гулаг», що має серед своїх вимог таке: «Ми вимагаємо не тільки звільнення з посади гомо-комісарші Левченко, але й цілковитого скасування посади урядової уповноваженої з питань гендерної політики!».
Тож по великому рахунку, Хартія рівності – лише одна й далеко не найбільша ціль «антигендерних рухів». Вона просто потрапляє в квадрат обстрілу, де основними цілями є Стамбульська конвенція, зміни в національне законодавство, а в підсумку – і рух України до Європи.
Бо зі своїми уявленнями про сорти людей, хто є норма, а хто – девіація, у європейський клуб не приймають. Норма – рівність, все решта – девіація.
Леся Ганжа, 50%
P.S. У Кропивницькій міській раді теж напружена ситуація: пронеслася чутка, що з прийняттям у місті Хартії рівності, чоловіків будуть звільняти з роботи з органів влади і брати жінок, щоб було 50/50. І це не анекдот. Схоже, це ще один «аргумент», який суспільству вкидають для дискусії.
І якщо попередній рік активісти, що виступають за гендерну рівність, втратили на те, щоб боротися з тролінгом щодо того, що гендер не є ЛГБТ, то тепер доведеться багатократно повторювати, що чоловіків з роботи не звільнятимуть.
