Головна Статті Людмила Погрібна: «У нас єдина партія – Музиківка»

Людмила Погрібна: «У нас єдина партія – Музиківка»

6
473

Музиківська громада – це менш ніж 15 кілометрів від Херсону. У п’яти її населених пунктах проживає всього 3800 осіб. Після об’єднання тут впровадили громадський бюджет, а за понад чотири роки реалізували 20 малих і кілька великих грантових проєктів. Тепер досвідом діляться зі всією Україною, а до громади жити та працювати запрошують активних людей та підприємців зі всієї країни.

Людмила Погрібна нині є секретарем ради Музиківської громади. І саме вона стала драйвером багатьох змін. Яких саме?

Ми зустрілися з Людмилою на школі «Я – депутатка», що її проводила ПРООН в Україні за підтримки МЗС Норвегії. та розпитали її про це детальніше.

«На перших виборах конкурентів у мене не було»

У мене все складається в житті трохи випадково. Напевно, світові потрібно було, щоб я потрапила сюди, а не в якесь інше місце.

Десять років тому, після завершення університету, я поїхала до родичів на весілля до Львова, а тим часом, мама влаштувала мене на роботу у сільську раду. Спершу я була помічницею землевпорядника.

Чесно кажучи, із перших днів у мене такого відчуття, що саме тут буду розвиватися, займатися політикою і громадською діяльністю, не було. Я думала, що це непоганий варіант першого місця праці, щоб трохи набратися досвіду. Але після двох місяців із посади діловода звільнялася дівчина, і мене запросили на цю роботу.

Читайте також: ЦВК: У місцевих виборах – 2020 взяло участь вдвічі більше жінок

Так само склалося і з моїм першим депутатством: наближалися вибори, шукали кандидатів, а я вже на той час працювала, орієнтувалася трохи в процесах, які відбуваються на місцях, почала займатися громадською діяльністю, навчанням…

На перших виборах конкурентів у мене не було. Усі знають, що Музиківка – маленьке село, а депутатство – це додаткове навантаження, яке не оплачується, тільки приносить проблеми і конфлікти.

Бонусів на місцевому рівні від депутатства нема. Крім, хіба що, якихось можливостей для навчання, і то не всі депутати цим користуються.

«Із молоддю треба працювати постійно. І не ображатися»

За моєю посадою діловода була «закріплена» молодіжна громадська рада. Насправді, вона не діяла, але формально існувала.

Я була молода, у мене було трохи вільного часу, і я почала займатися молодіжною діяльністю. Був такий період із 2010-го по 2013-й, коли в нас було багато молодіжних ініціатив та грантової підтримки.

Наприклад, ми запрошували до себе «Євроавтобус». Це молодь з усієї України і Європи, яка їздила по невеликих містах та селах і проводила освітні та розважальні заходи, зокрема різні тренінги. Це був такий піднесений час, коли відчувалося, як ти в себе у селі змінюєш вектор від постійного ниття, до конкретних дій.

Буквально днями фейсбук нагадав, що таке було в нас 9 років тому… І це було справді натхненно.

Я доволі скептично ставлюся до результатів своєї роботи з молоддю. Не знаю, що точно працює. Можу хіба сказати, що з молоддю потрібно контактувати та працювати постійно, бо вона сама себе розвивати та активізувати не буде. Цей процес потрібно якось направляти. Не заважати молодим набивати власні гулі, але бодай мінімально створювати сприятливі умови.

Наприклад, один наш хлопець змалку займався у гуртку при бібліотеці, знімав різні відео для нас, а потім виріс і став оператором на місцевому телеканалі в Херсоні. Він каже, що вдячний всім наставникам, хто його залучав до різних активностей, бо це допомогло йому відчути покликання і зважитися йти за мрією. Для мене це успіх, бо ми, громада, якось долучилися до того, щоб змінити життя людини, допомогли знайти свою дорогу в житті.

«У нас єдина партія – Музиківка»

У нашій раді немає партійних конфліктів та політиканства. Пам’ятаю, як на першій сесії мого першого депутатства голова сільради сказав: «У нас є єдина партія – це Музиківка». І так впродовж десяти років я, на щастя, живу в громаді, де справді переважають інтереси громади, а не політика.

Про намір об’єднатися наша громада заявила в червні 2016-го, у грудні в нас відбулися перші вибори.

Децентралізація – це, як на мене, історія про об’єднання людей та ресурсів для отримання більшого результату. Одна людина може реалізувати лише невеликі грантові проєкти на 10-15 тисяч гривень, як ті, що я залучала особисто від програми «Активні громадяни», але якщо прагнеш більшого результату, то потрібна робота команди.

Читайте також: Публічні консультації онлайн: посібник для держслужбовиць і громадських діячок

Такий великий шматок реалізованих проєктів, навчань та змін, які нам дала співпраця із програмою DOBRE неможливо осилити самому. Тут необхідно залучити багато людей, спеціалістів, активістів. Це не лідерський, а командний процес. Але без моїх маленьких особистих проєктів – наприклад, із розвитку дитячих майданчиків чи вуличного освітлення – наша громада не була б такою, а я – собою.

Усі великі проєкти – це результат роботи команди.

«Варто знайти, кому передати проєкт, який ти переросла»

Якщо говорити про малі проєкти, то наша громада активно співпрацює з програмою «Активні громадяни», що фінансується Британською радою. У цьому напрямі ми реалізували вже більше двадцяти проєктів. У мене таких, певно, було зо 5 проєктів – це вуличне освітлення і дитячі майданчики.

У межах проєкту за гроші сільської ради та грантові кошти ми купували ліхтарі, дріт, датчик руху і підключали ліхтар до мережі користувача. Відповідно, за електроенергію платить людина, біля оселі якої він встановлений. Жителі громади для своєї і колективної безпеки, брали на себе цю відповідальність і витрати.

Я реалізувала два такі проєкти, і потім передала свій досвід іншій депутатці – Валентині Пилипчак. І вона за цим же принципом залучила ще мінімум три гранти від різних донорів. У якийсь момент треба вміти відпустити проєкти, які ти переросла. Тільки варто знайти, кому їх передати.

Другий мій напрям у малих проєктах – це децентралізація дитячих майданчиків. Якраз реалізовую другу чергу. Перша була у 2017 році.

Йдеться про те, щоб не створювати в центрі один великий майданчик, а встановити кілька майданчиків у різних куточках села. Бо батьки не завжди мають час і можливість побути з дітьми на майданчику в центрі. У нас невелике село, але мені від дому до школи 30 хвилин пішки. Щоб побавитися на центральному майданчику, мені треба дотягнути двох дітей, велосипед, воду, змінний одяг та перекус.

Діти мають бавитися недалеко від дому – так легше і їм, і батькам.

Ця ініціатива почалася без моєї участі. Люди самі запропонували. Я просто стала посередником між ініціативною групою та сільською радою, залучила грантові кошти. Цього року ми зробили ще краще: у цільовій програмі із благоустрою прописали, що в межах програми можемо співфінансувати вуличні майданчики з батьками у пропорції 50/50. Тобто назбирали батьки на пів гойдалки чи пів гірки, тоді рада додасть таку ж суму. Так ми зменшуємо навантаження на бюджет та допомагаємо людям вирішувати їхні проблеми, залишаючи за ними частину відповідальності: усе-таки той майданчик, до якого ви доклалися грошима, хочеться більше пильнувати.

Великі проєкти

Як партнери програми DOBRE ми реалізували кілька великих грантових проєктів, а ще більше втілили за кошти місцевого бюджету.

 Реконструювали ринкову площу в Музиківці під громадський простір. Використовувати простір тільки як торгову площу – нераціонально, тому ми облаштували місце для культурного та спортивного дозвілля. Щосереди маємо базар, а в інші дні тут можна пограти у баскетбол, зібрати збори, провести культурні заходи. Загальний бюджет цього проєкту понад два мільйони.

Також ми створили ЦНАП. Для цього залучили гроші програми «ULEAD з Європою», державної програми «Прозорий офіс» та місцевого бюджету.

Ми невелика громада, але в нас багато жителів, яким потрібно оформити документи, отримати допомогу. Сьогодні ЦНАП уже працює, там є державні реєстратори, ми розширюємо набір послуг, які в нас можна отримати.

За кошти місцевого бюджету відремонтували будинок культури в селі Східному, врятувавши його від повної руйнації.

Але хочу знову наголосити: великі проєкти – це не заслуга однієї людини, це результат злагодженої роботи цілої команди, на чолі з сільським головою Савелієм Лейбзоном. Це він нас зібрав навколо себе – і працівників сільради, і депутатів, і інших активних людей.

«Треба пояснити людям, звідки беруться і куди діваються гроші»

Про бюджет я можу багато говорити. Як секретар сільської ради я займаюся ще й тим, щоб пояснити людям складний бюджетний процес.

От є така практика як «бюджет для громадян». У спрощеній формі, з інфографікою ми розповідаємо, що таке бюджет, як він формується, звідки беруться гроші, куди вони йдуть. Тому що часто до нас приходять люди і вимагають їм щось негайно зробити, але ми швидко не можемо. Бо є процес, процедура… Загалом бюджет нашої громади на 2021 рік майже 43 мільйони.

«За чотири роки громада змінилася»

Від часу об’єднання зробити вдалося справді багато.

Школу в Східному буквально врятували. Від неї відвалювався спортзал. І перше, що ми зробили після об’єднання, навіть ще не розуміючи, як ми далі будемо жити, який у нас буде бюджет, то всі кошти скерували на те, щоб врятувати школу в селі Східному.

Завершили будівництво дитсадка в селі Музиківка. Цей проєкт тривав 13 років. І я впевнена, що тільки завдяки об’єднанню та додатковим фінансовим можливостям, які ми отримали від ДФРР, ми завершили будівництво.

За чотири роки ми налагодили водопостачання. У Східному повністю замінили водопостачальні мережі. У Музиківці – частково, на ⅔ – у Загорянівці. Наступного року плануємо цю проблему повністю подолати.

Якщо говорити про водопостачання, то дуже показовим є тариф. Ми цьогоріч його переглянули. У нас тариф в одному комунальному підприємстві 11 гривень/куб, а в другому – 13,5 грн/куб. А у сусідніх громадах – це 15-18-20 грн/куб. Ось це і є наочна перевага нашої громади.

«До нас на роботу доїжджають навіть із Херсона»

Головне, що є у нас в громаді, – це робота.

У нас у Східному працює птахофабрика та біогазовий завод, який мінімізує її вплив на навколишнє середовище. Тут потрібні працівники не тільки робітничих професій, а й інженери, менеджери, люди різних спеціальностей з вищою освітою.

У Музиківці є завод легких металевих виробів. Там більше 100 робочих місць, але місцевими зайнята тільки третина. До нас і з Херсона їздять на роботу, і з сусідніх сіл.

Зараз почало розвиватися і мале підприємництво, збільшилася кількість ФОПів, з’явилися нові крамниці, перукарня.

Зрозуміло, що ми маленька громада – у нас лише 3800 населення і п’ять населених пунктів. Але ми запрошуємо до себе активних і цікавих людей, інвесторів, просто молоді родини. Для цього створили новий сайт громади, активно працюємо у соцмережах.

У нас є родина переміщених осіб із Донецька. Тетяна Страмнова довго шукала, де оселитися з родиною. Хотіла біля Херсона, бо вона родом звідси. Коли приїхали в Музиківку, діти сказали, що вони тут як вдома. Тетяна всім так і каже: «Мені пощастило, що я обрала Музиківку». А ми сміємося, що це Музиківка її обрала, бо вона добра, підприємлива, дуже активна, залучає грантові кошти для свого родинного бізнесу, розвиває власну козячу ферму, де виготовляє сири та приймає туристів. Вона наша!

«Я не можу похвалитися, що я ідеальна мама і працівниця»

У мене є багато такого, що я недоробила і недовиконала. Це і щодо дітей, і щодо роботи. Мені хотілося б більше часу бути з дітьми. Хоч перед сном почитати. Але як каже моя 7-річна Аліса: «Мамо, ти відпочивай, а тато нас вкладе спати».

У мене величезна підтримка і від чоловіка, і від моїх батьків.

У мене вся родина і депутатствує зі мною, і секретарює. Колись до нас приїжджала волонтерка Корпусу миру,вчити нашу молодь англійської. Я її поселила у моїх бабусі й дідуся, яким за 80 років. Бабуся ніколи не вчила англійську, а Ешлі не знала української, але бабуся сказала: не хвилюйся, і вони прекрасно знаходили спільну мову. Громада – це в нас такий сімейний підряд: якщо треба допомогти, усі мої – поруч.

Розмовляла Анна Герич, для Жінки: 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Анна Герич
Більше публікацій Статті